ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №480/3950/18

адміністративне провадження №К/9901/20753/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, прийняте у складі судді Соп`яненка О.В., та на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Жигілія С.П. (головуючий), Перцової Т.С., Присяжнюк О.В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Сумській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 1634 від 31.08.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Тростянецького ВП" в частині притягнення капітана поліції ОСОБА_1, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Тростянецького відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області, до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції, у дисциплінарному порядку;

1.2. поновити позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Тростянецького відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області;

1.3. стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15409,42 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 05.07.2018 у позаслужбовий час, керуючи власним транспортним засобом, був зупинений працівниками Департаменту патрульної поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду на місці зупинки. Відповідачем при виданні наказу не враховано, що висновок про перебування позивача у стані сп`яніння ґрунтується лише на припущеннях у зв`язку з відмовою від проходження огляду на момент винесення наказу про звільнення. Судове рішення по справі про адміністративне правопорушення не було прийнято і до відповідальності за відмову від проходження огляду позивача не притягнуто. Тобто, відповідач видав наказ, який оскаржується, у момент, коли справа про адміністративне правопорушення не була розглянута і вина позивача не встановлена. Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2018 скасовано постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП. Встановлено, що працівниками УПП порушено порядок проведення обстеження на стан сп`яніння. Саме у зв`язку з цим позивач і відмовився від його проходження. Крім того, перед звільненням позивача відповідач направив голові первинної профспілкової організації подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, але відповідно до протоколу № 19 профспілковою організацією не було надано згоду на звільнення. В зв`язку з вищевикладеним позивач вважає наказ про своє звільнення незаконним.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах в органах внутрішніх справ з 2007 року, з 2015 року обіймав посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Тростянецького відділення поліції Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області .

5. Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області від 05.07.2018 № 850 призначено службове розслідування за фактом відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.

6. Відповідно до висновку службового розслідування, комісією встановлено, що 05.07.2018 о 01.10 поліцейські УПП в Сумській області по вул. Харківській с. Боромля Тростянецького району зупинили автомобіль Skoda Favorit номерний знак НОМЕР_1, у якому під час руху не горіла лампа заднього лівого габаритного ліхтаря, що є порушенням Правил дорожнього руху України. Вказаним транспортним засобом керував старший дільничний офіцер поліції сектору превенції Тростянецького ВП капітан поліції ОСОБА_1 . У цей час він перебував поза службою, у цивільному одязі. Під час спілкування з ним працівники УПП відчули запах алкоголю та запропонували у встановленому порядку пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. У присутності свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі. У зв`язку з цим щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Такі дії є порушенням службової дисципліни та підставою для дисциплінарної відповідальності.

7. Наказом відповідача № 1634 від 31.08.2018 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у дисциплінарному порядку за порушення службової дисципліни, що виразилось у ігноруванні завдань та обов`язків, визначених посадовою інструкцією, Присяги працівника поліції, ст.ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст. 3, п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 закону України "Про Національну поліцію", вимог розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, не гідну поведінку у позаслужбовий час, яка не відповідає високому званню працівника поліції, а саме відмові від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, що дозволяло зняти підозру у керуванні транспортним засобом стані сп`яніння.

8. Наказом ГУНП в Сумській області № 477 о/с від 14.09.2018 ОСОБА_1 звільнено зі служби у поліції.

9. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 28 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, позов задовольнив.

11. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлено правомірність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у зв`язку з порушенням порядку його проведення, а дослідженими у судовому засіданні доказами такі висновки Апеляційного суду Сумської області не спростовуються. В зв`язку з цим безпідставними є висновки відповідача про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни у зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння та відсутність у зв`язку з цим підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що в зв`язку з тим, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, то під час розгляду адміністративної справи про оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського на підставі встановлених обставин, у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин необхідно кваліфікувати поведінку поліцейського із застосуванням необхідних матеріально-правових норм, а саме Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) . Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (чинний на момент видання наказу ГУНП в Сумській області від 31.08.2018 № 1634 ), Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказ МВС України від 12.03.2013 №230. ОСОБА_1 всупереч п.2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. З точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час та бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Зазначене також свідчить про дискредитацію звання поліцейського І негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Як підсумок, ОСОБА_1 недодержано приписів ст.7 Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, і, відповідно, передбачених п.1 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" зобов`язань в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського. При цьому, за змістом вищенаведених приписів Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейський зобов`язаний був дотримуватися норм професійної етики як в робочий так і в неробочий час, що також відповідає приписам ст.7 Дисциплінарного статуту. Отже, за результатами проведення службового розслідування обставини допущення порушення службової дисципліни знайшли своє підтвердження, тому були наявні підстави для видання наказу ГУНП в Сумській області від 31.08.2018 № 1634 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальносте позивача, який в подальшому було реалізовано шляхом видання наказу ГУНП в Сумські області від 14.09.2018 №477о/с щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. При цьому ці накази видані уповноваженою особою у передбаченому законом порядку з урахуванням результатів службового розслідування; проведеного у строки, порядок і спосіб, передбачений чинним законодавством і обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 проступку.

14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII (580-19) ) встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

17. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

18. Згідно з частиною другою статті 19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

19. За приписами частини першої статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

20. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

21. Пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"" №901-VІІІ від 23 грудня 2015 року визначено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" (2337-19) на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (3460-15) .

22. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

23. Частиною другою статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

24. Згідно з статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

25. Частиною першою статті 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

26. Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

27. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

28. З урахуванням положень частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

29. Правила етичної поведінки поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (z1576-16)

30. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаних Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

31. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (z0541-13) затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

32. Відповідно до пункту 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

33. Згідно з пунктом 2.6. Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

34. Відповідно до пункту 8.1. Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

35. За приписами пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (1306-2001-п) , водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

36. Проходження медичного огляду визначено статтею 266 КУпАП та "Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 17 грудня 2008 року за №1103 (1103-2008-п) .

37. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

38. Відповідно до пунктів 16, 17 Інструкції №1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

39. Відповідно до пункту 22 Інструкції №1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

VI. Висновок Верховного Суду

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

43. Зі змісту зазначених правових норм вбачається обов`язок поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни.

44. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

45. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

46. У цій справі суди встановили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 05.07.2018 він відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Тобто звільнення позивача зі служби в поліції відбулося саме у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилося у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

47. Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2018 по справі № 588/1184/18 скасовано постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 28.09.2018. Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

48. Так, у постанові Апеляційного суду Сумської області від 10.12.2018 по справі № 588/1184/18 встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння лише у Сумському наркологічному диспансері, а не у найближчому закладі - Тростянецькій центральній районній лікарні.

49. Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог п. 7 р. 1 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у Сумському наркологічному диспансері, а не у найближчому закладі охорони здоров`я, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

50. Вказану обставину суди попередніх інстанцій вважав такою, що свідчить про недоведеність факту керування позивачем автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а тому дійшов висновку про безпідставність накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

51. Однак, Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, у зв`язку з тим, що відсутність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.

52. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.

53. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

54. Службовим розслідуванням підтверджено вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Так, матеріалами службового розслідування зафіксовано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію".

55. Отже, ОСОБА_1, всупереч пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від виконання законних вимог поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, що, безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав скаржник, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. Суд уважає, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

56. Позивачем, у свою чергу, не спростовані встановлені відповідачем обставини допущення грубого порушення статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи щодо неухильного дотримання ним законодавства України, Правил дорожнього руху, що свідчить про дискредитацію звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

57. При цьому, відповідно до Рекомендації Rec (2001) №10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Про Європейський кодекс поліцейської етики" працівники поліції, на усіх рівнях службової кар`єри, повинні відбиратися на посади на основі особистої кваліфікації та досвіду, що відповідає цілям поліції. Працівників поліції мають характеризувати такі якості: логічність суджень, відкритість, зрілість, доброчесність, комунікативність і, де це необхідно, наявність лідерських та управлінських навичок '' (пункти 22,23).

58. Один із основних принципів поведінки представників правоохоронних органів, закріплених у Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, що був затверджений Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН №34/169 від 17 грудня 1979 року, полягає у тому, що службовці органів правопорядку повинні завжди виконувати обов`язки, покладені на них законом, служачи суспільству та захищаючи всіх людей від протиправних діянь, відповідно до високого рівня відповідальності, якої вимагає їхня професія.

59. У пунктах 33, 59 зазначеної Рекомендації указано, що поліція повинна бути відповідальною перед державою, громадянами та їх представниками, а також підлягати ефективному зовнішньому контролю. Застосування дисциплінарних стягнень щодо співробітників поліції повинно здійснюватися під наглядом незалежного органу або суду.

60. Колегією суддів відхиляє доводи позивача про неможливість притягнення до дисциплінарної відповідальності в зв`язку з тим, що факт скоєння адміністративних правопорушень спростовано рішенням суду, що набрало законної сили. Так, відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто зокрема, до адміністративної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

61. Тобто Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

62. Разом з тим, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам позивача в позовній заяві та у відзивах на апеляційну та касаційну скарги про те, що відповідач порушив процес прийняття оскаржуваного наказу, а саме прийняв наказ без погодження з первинною профспілковою організацією.

63. Так, відповідно до п. 9.8 Колективного договору між ГУНП в Сумській області, Сумською обласною профспілковою організацією атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Профспілковою організацією УМВС України в Сумській області Професійної спілки працівників державних установ України на 2017-2019 рр. проекти наказів, що стосуються притягнення працівників поліції та службовців до дисциплінарної відповідальності, надання відпусток, преміювання чи позбавлення премії обов`язково погоджувати з профспілковими організаціями відповідних рівнів.

64. Згідно з ст. 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

65. Позивач вказує на те, що перед притягненням до дисциплінарної відповідальності відповідач направив голові первинної профспілкової організації атестованих працівників Тростянецького ВП ГУНП в Сумській області подання від 08.08.2018 №5551/01/12/10-2018 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, але відповідно до протоколу № 19 засідання членів первинної профспілкової організації атестованих працівників Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУ НП в Сумській області від 21 серпня 2018 року не було погоджено його звільнення.

66. Разом з тим, відповідач вважає, що наказ ГУНП в Сумській області від 31.08.2018 №1634 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення погоджений головою Сумської обласної профспілкової організації атестованих працівників ОВС України М.В. Гузько. При цьому зазначає, що протокол засідання членів первинної профспілкової організації атестованих працівників Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУ НП в Сумській області від 21 серпня 2018 року №19 надійшов до ГУНП в Сумській області 03.09.2018, що підтверджується штампом ВДЗ ГУНП на супровідному листі від 22.08.2018 №8913/68/18 за підписом заступника первинної профспілкової організації атестованих працівників Тростянецького ВП ГУНП.

67. Судами попередніх інстанцій не досліджено питання чи отримано відповідачем в передбаченому порядку обов`язкове погодження первинної профспілкової організації для звільнення позивача.

68. При цьому, слід зазначити, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

69. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

70. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

71. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

72. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно дослідити питання чи отримано відповідачем обов`язкове погодження первинної профспілкової організації для звільнення позивача.

73. Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

VІІ Судові витрати

74. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Сумській області задовольнити частково.

2. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 480/3950/18 скасувати.

3. Адміністративну справу № 480/3950/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення заборгованості, направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

В.М. Соколов