Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікрокредит" звернулось до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0004972203.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю визначення суми податкового зобов`язання, виходячи з наступного: договори про надання фінансової допомоги з ОСОБА_1 не укладалися, а отримувалась фінансова допомога від ОСОБА_2, яка повернута у передбачений строк; сума заборгованості за кредитними договорами не включалась до складу доходів, тому що заборгованість ТОВ "Мікрокредит" боржниками не погашалась, у зв`язку із передачею права вимоги до боржників за кредитними договорами до ТОВ "Колекторське агентство "Фактор" та ТОВ "Росвен інвест Україна"; договір про надання рекламних послуг з ФОП ОСОБА_3 було укладено з метою збільшення кількості укладених кредитних договорів, та, відповідно, спрямовані на отримання доходу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 серпня 2015 року №0004972203 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 595 143,75 грн., у тому числі за основним платежем - 476 115,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 119 028,75 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про отримання ТОВ "Мікрокредит" від фізичної особи ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги у розмірі 442 000,00 грн., зокрема, відповідних договорів та прибуткових касових ордерів. Не надано інших доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для включення ТОВ "Мікрокредит" до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 442 000,00 грн., що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду. А також відповідачем не доведено факту включення ТОВ "Мікрокредит" суми заборгованості за кредитними договорами, право вимоги за якою відступлено ТОВ "Колекторське агентство "Фактор" та ТОВ "Росвен інвест Україна", до складу витрат, відповідно відсутні підстави для включення її до складу доходів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, в тому числі і в частині відмови у позові позивачу, що не була предметом перегляду судом апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність їх рішень в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 04 серпня 2015 року №0004972203 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України ТОВ "Мікрокредит" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 644 464,00 грн., у тому числі за основним платежем на 515 571,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 128 893,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 14 липня 2015 року №657/26-54-22-03-37422865 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Мікрокредит", код за ЄДРПОУ 37422865, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 року".

У висновку акта перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення до акта перевірки від 30 липня 2015 року №18029/10/2654-22-03-27, встановлено порушення позивачем підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 515 571,00 грн., у тому числі за 2013, 2014 роки.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: 1) позивачем не включено до складу інших доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді від ОСОБА_1 у сумі 442 000,00 грн. відповідно до прибуткових касових ордерів від 20 листопада 2013 року №14, від 03 грудня 2013 року №15 та від 20 грудня 2013 року №16; 2) у 2013 році позивачем не включено до інших доходів суму заборгованості за фінансовими кредитами від операцій з відступлення права вимоги за договорами факторингу, укладеними з ТОВ "Колекторське агентство "Фактор", ТОВ "Росвен інвест Україна"; 3) до складу витрат включено витрати, не пов`язані із господарською діяльністю, а саме не надано підтверджуючих документів щодо використання рекламних послуг за договором, укладеним із ФОП ОСОБА_3

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про отримання ТОВ "Мікрокредит" від фізичної особи ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги у розмірі 442 000,00 грн., зокрема, відповідних договорів та прибуткових касових ордерів.

З наявних у справі доказів вбачається, що за перевірений період ТОВ "Мікрокредит" отримувало поворотну фінансову допомогу лише від свого засновника - ОСОБА_2 на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 20 листопада 2013 року №26, від 03 грудня 2013 року №27, від 20 грудня 2013 року №28 у загальній сумі 442 000,00 грн.

Згідно видаткових касових ордерів, отримані суми поворотної фінансової допомоги повернуті до закінчення 365 календарних днів з дня її отримання.

Інших доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для включення ТОВ "Мікрокредит" до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 442000,00 грн., що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду, відповідачем до суду не надано і матеріали справи не містять.

На підставі договору відступлення права вимоги від 08 квітня 2013 року №2 ТОВ "Мікрокредит" відступило ТОВ "Колекторське агентство "Фактор" права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, загальною сумою 515 598,96 грн. За продаж заборгованостей за договором відступлення права вимоги позивач отримав 85 000,00 грн.

На підставі договору факторингу від 03 грудня 2013 року №03/12/2013 позивач відступив ТОВ "Росвен інвест Україна" права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, загальною сумою 10 506 403,78 грн. За продаж заборгованостей за договором відступлення права вимоги позивач отримав 121 584,69 грн.

Відповідачем не підтверджено факт включення ТОВ "Мікрокредит" суми заборгованості за кредитними договорами, право вимоги за якою відступлено ТОВ "Колекторське агентство "Фактор" та ТОВ "Росвен інвест Україна", була включена до складу витрат. Матеріали справи також не містять таких доказів.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов`язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

З огляду на вимоги наведених норм та встановлені судами обставини у справі, касаційний суд погоджується з висновком судів, що повернення отриманих сум поворотної фінансової допомоги до закінчення 365 календарних днів з дня їх отримання виключає необхідність включати такі суми до складу доходів.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги визначено пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог якого платник податку з метою оподаткування веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов`язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов`язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Зважаючи на вимоги наведених приписів та встановлені судами обставини у справі, касаційний суд погоджується з висновком судів, що при відступленні права вимоги сума заборгованості за кредитами включається до складу доходів лише у випадку, коли така заборгованість була попередньо включена до складу витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 - без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу		Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на постанову	Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2016 (суддя: Кузьменко В.А.)
та ухвалу	Київського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2016 (колегія суддів у складі: Бабенко К.А., Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.)
у справі	№ 826/17190/15
за позовом	Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрокредит"
до	Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про	визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,