Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), у якому просив: скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00317 від 05.05.2015; визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним було надано у повному обсязі документацію для митного оформлення товару, придбаного за зовнішньоекономічним контрактом, також за вимогою митного органу були надані витребувані документи у повному обсязі, проте відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015 року. При винесенні рішення щодо визначення митної вартості товарів відповідачем порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, тоді як позивач діяв на підставі контракту та наданої специфікації, а тому митне оформлення товарів потрібно було визначити за ціною контракту та специфікації до нього. У зв`язку з цим позивач просить визнати недійсним зазначене рішення та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2015/00317 від 05.05.2015.

Рішення судів обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо зрівняння вартості раніше імпортованого товару позивача із вартістю імпортованого товару в розрізі даної справи не може бути підставою для прийняття ним спірного рішення про коригування митної вартості, з огляду на те, що його ціна такого товару на світовому ринку в доларовому еквіваленті знизилась. Наслідком чого, ціна, яка вказана в міжнародному контракті є вірною та відповідає дійсній меті домовленостей позивача та його контрагента-нерезидента. Неналежно оформлені супроводжуючі документи такого договору (ТТН, експортні документи Держави-нерезидента та інше) не можуть бути підставою для сумнівів Митниці в дійсній вартості завезеного товару позивача, з розміру якого визначаються митні платежі.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій не надали належного правового значення виду товару, який завозиться позивачем та наданий ним до розмитнення, а саме її основної складової (Fe), кількість якої в об`ємі однієї одиниці впливає на формування ціни одиниці такого товару загалом. При цьому, суди не надавали правого значення обставинам доставки даного товару та її ціни, яка у відповідності до приписів митного законодавства складає структуру ціни імпортованого товару, з якої визначається розмір митних платежів. В цьому випадку судами не досліджувався рух товару від його виробника, який є по факту його продавцем до покупця - позивача. Крім того, не виявлені розбіжності щодо обсягу коштів, які були сплачені позивачем в ціні придбаного ним товару в контрагента-нерезидента, а саме обсягу виручки яка були направлена через SWIFT переказ, вказаної загальної суми в Сертифікації та суми вказаної в митній декларації. Також Митниця зазначає, в цьому ж проміжку часу (протягом календарного місяця) позивачем був ввезений ідентичний товар на підставі того самого контракту, що і у даній справі, по такій же специфікації, питання визначення митної вартості якої також була предметом судового дослідження, в якому Вищий адміністративний суд України визначився із законними діями Митниці щодо зміни вартості товару в бік збільшення, на майже, однакову кількість грошових одиниць як і у даній справі.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у даній справі (покупець) 20.12.2013 було укладено зовнішньоекономічний контракт №13-2342-12 з компанією "Открытое акционерное общество "Стойленский горно-обогатительный комбинат", (продавець), в межах якого з урахуванням додаткових угод та специфікації №18 від 15.04.2015 продавцем 05.05.2015 на умовах поставки СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці, відповідно до правил Інкотермс 2000, було здійснено поставку товару - концентрат залізорудний агломераційний з вмістом FE2O3 66,3%, 66,4% в кількості 19700 метричних тон, на митну територію України. З метою здійснення митного оформлення товару позивачем (покупець за контрактом) було подано відповідачу митну декларацію №110100000/2015/003211 від 05.05.2015, у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом - ціною контракту та додатків до нього, на рівні 1850 рублів РФ за одну метричну тону (1,856558 рублів РФ за 1 кг.).

З метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості задекларованого товару ним було надано митному органу: - зовнішньоекономічний контракт № 13-2342-12 від 20.12.2013; - додаткова угода № 1 від 11.02.2014 р.; - додаткова угода № 2 від 22.10.2014; - додаткова угода № 3 від 24.12.2014; - додаткова угода № 4 від 24.12.2014; - специфікація № 18 від 15.04.2015р.; - рахунок-фактура (інвойс) № 2115002581 від 20.04.2015 р.;.- рахунок-фактура (інвойс) № 2115002601 від 21.04.2015; - рахунок-фактура (інвойс) № 2115002633 від 22.04.2015; - рахунок-фактура (інвойс) № 2115002655 від 23.04.2015; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 04.02.2015; - платіжний документ, що підтверджує вартість товару SWIFT від 13.02.2015, а також транспортні документи, незважаючи на те, що відповідно до обраних у контракті умов поставки транспортна складова митної вартості товару входить до ціни товару визначеної умовами контракту, та документи які підтверджують та визначають якісні характеристики задекларованого товару, країну його походження та інше.

Під час проведення перевірки митної вартості задекларованого позивачем товару митним органом при візуальному контролі документів виявлено певні ознаки ризиковості операції та сформовано профіль ризику - можливе заниження митної вартості товару, та декларанту запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що його було письмово повідомлено та запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару, але декларант (позивач) у письмовій формі, відповідним листом, повідомив про неможливість надання додаткових документів.

За результатами розгляду наданих позивачем з метою митного оформлення задекларованого за вищенаведеною ВМД товару відповідачем у справі було прийнято рішення про коригування митної вартості №110010000/2015/600343/1 від 05.05.2015, якими у зв`язку з наявністю розбіжностей, відмовою декларанта надати додаткові документи, митну вартість задекларованого позивачем товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів ( з урахуванням наявної у митного органу інформації МД №110010000/2015/020301 від 13.03.2015 та №110010000/2015/020288 від 13.03.2015) до 2,8498 рублів РФ за 1 кг., та у зв`язку з прийняттям цього рішення відповідачем також було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/00317 від 05.05.2015.

У подальшому задекларований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень з ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією № 110010000/2015/003213.

Крім цього, позивач, який не погодився з визначеною відповідачем митною вартістю задекларованого ним за ВМД №110100000/2015/003211 від 05.05.2015 товару, звернувся до відповідача з листом щодо надання додаткових документів та для перегляду рішень про коригування митної вартості, але відповідач листом від 14.07.2016 повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду прийнятих ним рішень про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суди резюмували про не допущення позивачем вимог Митного кодексу України (4495-17) , з урахуванням дійсної ціни придбаного позивачем товару, питання щодо розмитнення якого є предметом даного судового розгляду.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про незаконність картки відмови та рішення про коригування митної вартості Митниці передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 №21-53а15 та №21-127а15, з якою погоджується Верховний Суд під час розгляду даної справи.

В противагу наведеній позиції та положень митного законодавства, чинного на час виникнення спірних у даній справі правовідносин, з рішень судів попередніх інстанцій не вбачається про дослідження всіх необхідних матеріалів справи. Зокрема, не надана оцінка договірним правовідносинам позивача та його контрагента-нерезидента, предмета укладеного договору, формату розрахунку по ньому, порядку доставки придбаного товару з Держави-нерезидента на митну території України. При цьому поза увагою судів залишились нез`ясовані елементи товару, який підлягав митному оформленню, одна із складових якої суттєво змінює вартісний показник по одиниці такого товару.

При цьому, Верховний Суд наголошує, що суди попередніх інстанцій в більшій частині здійснювали аналіз висновків Митниці в частині подібності митної вартості визначеної в митній декларації №110010000/2015/020301 від 13.03.2015 з митною декларацією, яка є предметом дослідження в рамках даної справи. При цьому не надали даним висновкам належного обґрунтування. В даному разі Верховний Суд не може спростувати або підтвердити доводи відповідача, що заявлені ним в касаційній скарзі про те, що відповідні митні декларації подавались позивачем в суттєво короткий проміжок часу, а заявлений в них до розмитнення товар є одним і тим же, при цьому, який ввозився Товариством на підставі того самого контракту, але на підставі іншої сертифікації. Також дослідженню підлягають судові рішення в справі №804/15771/15, предметом розгляду яких стали правовідносини законності прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товару, який поставлявся позивачам в межах одного і того ж договору та специфікації, але іншої партії.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені неточності мають бути досконало досліджені, задля можливості винесення у даній справі законного рішення, у зв`язку із чим рішення судів підлягають скасуванню, а справа має бути надіслана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу		Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову	Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 (суддя - Н.В. Турлакова)
та ухвалу	Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (колегія суддів у складі: А.О. Коршун, А.В. Суховаров, Т.І. Ясенова)
у справі	№ 804/15455/15
за позовом	Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"
до	Дніпропетровської митниці ДФС
про	визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,