1. 17.09.2019 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі також - АТ "Укртрансгаз"/позивач/скаржник) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (надалі також - КП "Васильківтепломережа"/відповідач) про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави, за відсутності укладеного договору постачання природного газу та за відсутності будь-яких договірних відносин із позивачем, у зв`язку із чим, відповідач зобов`язаний повернути газ позивачу або відшкодувати останньому його вартість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 06.10.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та КП "Васильківтепломережа" ( споживачем) укладено Договір постачання природного газу № 1721/1617-ТЕ-17 (надалі також - Договір № 1721/1617-ТЕ-17).

4. У п.п. 1.1, 1.2 Договору № 1721/1617-ТЕ-17 постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

5. За змістом преамбули Договору постачання природного газу № 1721/1617-ТЕ-17 від 06.10.2016, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Васильківтепломережа" при підписанні даного договору керувались Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (758-2015-п) .

6. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язалася передати споживачу природний газ у жовтні 2016 року - грудні 2017 року (п. 2.1 Договору № 1721/1617-ТЕ-17).

7. Відповідно до п. 3.2 Договору № 1721/1617-ТЕ-17, споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, подає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяги поставки підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінацій на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) у встановленому законодавством порядку.

8. Згідно з п. 3.4 Договору № 1721/1617-ТЕ-17 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

9. За змістом п.п. 7.1, 7.2 Договору № 1721/1617-ТЕ-17 споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору. Споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу.

10. В подальшому, між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та КП "Васильківтепломережа" (споживачем) 27.10.2016 укладено Договір постачання природного газу № 1789/1617-БО-17 та № 1912/1617-КП-17 від 22.12.2016, умовами (які є аналогічні умовам Договору № 1721/1617-ТЕ-17), яких також передбачено поставку з боку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу на користь КП "Васильківтепломережа" протягом жовтня 2016 року - грудня 2017 року.

11. КП "Васильківтепломережа" було складено акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2017, від 28.02.2017 та від 31.03.2017 відповідно до Договорів постачання природного газу, які АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписано не було.

12. 31.01.2017 між ПАТ "Укртрансгаз" (покупцем) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) укладено Договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ (надалі - Договір № 1701001564-ВТВ).

13. Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Договору № 1701001564-ВТВ продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у січні - квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

14. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.2 Договору №1701001564-ВТВ).

15. Згідно з п. 11.1 Договору № 1701001564-ВТВ, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30.04.2017 включно, а в частині розрахунку - до їх повного здійснення.

16. За умовами Договору № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 731 439,744 тис. куб. м, вартість якого складає 6 125 661 568,06 грн; 28.02.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 643105,799 тис. куб. м, вартість якого складає 5 919 145 774,00 грн; 31.03.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 143 355,00 тис. куб. м, вартість якого складає 1 353 156 516,00 грн.

17. Матеріали справи містять реєстри обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні та лютому 2017 року, згідно з яким відповідачем використано природний газ у розмірі 1 974,705 тис. куб. м (січень), 1 667,666 тис. куб. м (лютий).

18. Позивачем надано до матеріалів справи довідку начальника управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України "Інформація про надходження на точках виходу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільчих мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік", за змістом якої у січні-березні 2017 року за замовником послуг транспортування - ПАТ "Київоблгаз" рахується обсяг небалансу (в т.ч. без підтверджених номінацій) - 1 974,705 (січень), 1 667,666 (лютий), 1 064,498 тис. куб. м (березень) по контрагенту КП "Васильківтепломережа".

19. Згідно зі звітами про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам за січень, лютий 2017 року, який складено ПАТ "Київоблгаз" АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був постачальником природного газу у січні-березні 2017 року та мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому, з наданої АТ "Укртрансгаз" довідки, підписаної головним бухгалтером вбачається, що АТ "Укртрансгаз" у січні - березні 2017 року здійснювало списання природного газу на балансування.

20. Також, 01.04.2016 між КП "Васильківтепломережа" (замовником) та АТ "Укртрансгаз" (газотранспортним підприємством) укладено Договір № 1604000075/ВОУ2016/7.0541 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

21. Пунктом 1.1. Договору № 1604000075/ВОУ2016/7.0541 передбачено, що газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі також - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

22. Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (надалі - підтверджені обсяги) (п. 2.1. Договору).

23. За змістом п. 2.8 Договору, обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.

24. Згідно з актом № 01-17-1604000075/ВОY/2016/7.0541 від 31.01.2017 ПАТ "Укртрансгаз" надало, а КП "Васильківтепломережа" отримало послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у січні 2017 року на суму 392 176,42 грн; згідно акту № 02-17-1604000075/ВОY/2016/7.0541 від 28.02.2017 ПАТ "Укртрансгаз" надало, а КП "Васильківтепломережа" отримало послуги по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами у лютому 2017 року на суму 331 198,46 грн; згідно з актом № 03-17-1604000075/ВОY/2016/7.0541 від 31.03.2017 ПАТ "Укртрансгаз" надало, а КП "Васильківтепломережа" отримало послуги по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами у березні 2017 року на суму 211 409,30 грн.

25. Відповідачем зазначено, що останній сплачував за послуги транспортування природного газу, а позивачем зазначені кошти приймались без зауважень щодо надання послуг з транспортування газу, який нібито не санкціоновано відібрано з газотранспортної системи. За послуги з транспортування за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 КП "Васильківтепломережа" сплачено 3 285 807,46 грн.

26. Заяву-приєднання № 09420VPGCPCT016 до умов договору розподілу природного газу відповідачем підписано 01.01.2016. В подальшому, між ПАТ "Київоблгаз" та відповідачем підписано акти наданих послуг з транспортування газу від 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017 згідно з якими у січні-березні 2017 року відповідачу поставлено 4 706,869 тис. куб. м природного газу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

27. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2308/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

28. Це рішення ухвалено з посиланням на статтю 20 Господарського кодексу України (далі також - ГК України (436-15) ), статті 11, 15, 628, 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), статті 12, 13, 35 Закону України "Про ринок природного газу" та мотивоване тим, що природний газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому, не може бути повернута, а також тим, що між відповідачем (як споживачем) та АТ " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником), ПАТ "Київоблгаз" (як газорозподільним підприємством), АТ "Укртрансгаз" (як транспортувальником) наявні договірні правовідносини, якими передбачено споживання природного газу у спірний період - січень-березень 2017 року у розмірі 4 706,869 тис. куб. м, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами. Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

29. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2308/19 залишено без змін.

30. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що правовою підставою для отримання відповідачем у січні-березні 2017 року. природного газу був договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000075/ВОY/2016/7.0541 від 01.04.2016, укладений відповідачем з АТ "Укртрансгаз" та договори постачання природного газу № 1721/1617-ТЕ-17 від 06.10.2016, № 1789/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1912/1617-КП-17 від 22.12.2016, укладені відповідачем з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до того ж відповідачем не перевищено передбачені обсяги споживання газу, отже відсутні підстави для застосування до вимог позивача положень статті 1212 ЦК України з огляду на договірний характер спірних правовідносин та недоведення позивачем факту відбору саме належного йому природного газу.

31. Відтак, врахувавши наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", апеляційний суд дійшов висновку, що споживання відповідачем у січені-березні 2017 року природного газу в розмірі 4 706,869 тис. куб. м. не можна вважати несанкціонованим відбором.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнений виклад вимог та підстав касаційних скарг

(АТ Укртрансгаз")

32. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

33. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої, підпункти а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, стверджуючи в контексті цих підстав таке:

1) наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, які застосовано апеляційним судом в оскаржуваній постанові, позаяк вони сформовані судом касаційної інстанції за неподібних правовідносин;

2) висновок судів стосовно відбору відповідачем природного газу на підставі договорів про його постачання не відповідає дійсним обставинам справи, не підтверджується належними і допустимими доказами та суперечить висновкам суду касаційної інстанції у інших справах щодо документального підтвердження господарських операцій;

3) посилання судів на обов`язок третьої особи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постачати природній газ, як на правову підставу набуття відповідачем природного газу, є необґрунтованим, отже правовідносини між позивачем та відповідачем мають характер кондикційних.

(АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

34. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати та хвалити нове рішення про стягнення з відповідача 62 907 680,73 грн.

35. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 2, 3 частини другої, підпункти а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:

1) суди попередніх інстанцій застосували положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

2) відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у даній справі необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;

3) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статі 1212 ЦК (435-15) України у разі безпідставного набуття відповідачем природного газу за відсутності постачальника (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

4) висновки місцевого та апеляційного господарських судів ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, неналежному дослідженні доказів, необ`єктивній оцінці позицій сторін та неправильному тлумаченні норм права.

36. У судовому засіданні 04.02.2021 представники скаржників вимоги касаційних скарг підтримали та надали пояснення по суті справи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(АТ "Київоблгаз")

37. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ "Київоблгаз" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

38. Посилаючись на особливості правового регулювання постачання природного газу та встановлені судами обставини виконання договорів між відповідачем та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про постачання природного газу, з урахуванням Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) та від 04.10.2017 № 720-р (720-2017-р) , АТ "Київоблгаз" стверджує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій правильно визначено природу спірних правовідносин, повно і всебічно з`ясовано обставини справи та надано їм належну оцінку, відтак ухвалено законні і обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

39. До того ж АТ "Київоблгаз" стверджує про неналежність доказів, поданих позивачем на підтвердження вимог, та посилається відповідність оскаржуваних рішень усталеним висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

(КП "Васильківтепломережа")

40. Відповідач у відзиві на касаційні скарги просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій стосовно фактичних обставин справи, недоведення позивачем підстав позову, змісту спірних правовідносин та відсутності підстав для застосування до вимог позивача статей 1212, 1213 ЦК України.

41. У судовому засіданні 04.02.2021 представники АТ "Київоблгаз" та КП "Васильківтепломережа" свої заперечення проти доводів касантів підтримали та просили залишити касаційні скарги без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

42. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

45. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

46. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

47. Цим Законом від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

48. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 (460-20) № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

50. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

51. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

52. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

53. Визначальна відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

Стосовно підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України

54. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій застосували положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України). Проте, касант не вказав в частині застосування якої конкретно норми права (стаття, пункт, абзац) у цій справі не враховано висновки касаційної інстанції, отже не обґрунтував належним чином цієї підстави касаційного оскарження.

55. Відтак, надаючи оцінку зазначеній АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

56. У даній справі (№ 911/2308/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів, обґрунтована тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави в порядку статей 1212, 1213 ЦК України, за відсутності укладеного договору постачання природного газу.

57. За змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.

58. При цьому, твердження, яке наводить касант в обґрунтування підстав касаційного оскарження: "суд вважає, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17. З огляду на викладене висновок суду про неправомірність дій третьої особи-1 щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об`єктах позивача" стосується оцінки обставин конкретної справи (№ 904/5621/17) за не подібних до справи (№ 911/2308/19) предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже і за суттєво відмінного від цієї справи предмету доказування, який згідно з частиною другою статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

59. Аналогічно і у справі № 904/5094/17 (постанова Верховного Суду від 04.04.2018) предметом розгляду були вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відповідача відновити газопостачання позивачу, що обумовлює суттєву відмінність предмету доказування у цій справі від справи, що переглядається ( № 911/2308/19), де оператор газотранспортної системи заявив кондикційний позов до споживача природного газу.

60. Аналіз змісту цих постанов засвідчує, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у даній справі, в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже і предмета доказування, за змістом зазначених касантом постанов у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17 в яких Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за результатами розгляду вимог споживачів до оператора газорозподільної системи про відновлення газопостачання позивачу.

61. Отже, такі висновки Верховного Суду за результатами оцінки змісту предмета доказування у справах № 904/5621/17 та № 904/5094/17 не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі (№ 911/2308/19) в розумінні пункту першого частини другої статті 287 ГПК України.

62. Зазначене відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України є підставою для закриття касаційного провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

63. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у подібних даній справі правовідносинах, а саме у випадку безпідставного набуття споживачем природного газу за відсутності постачальника.

64. Надаючи оцінку цьому доводу скаржника суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зважає на таке.

65. У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2) Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", 3) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Колос-Талаківка", 4) Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина 3057 Національної гвардії України про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 911/2308/19.

66. Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (758-2015-п) , Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року" (1064-2015-р) , Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.

67. Також, у справі № 905/2248/18 Верховним Судом констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).

68. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.

69. За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицією, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212, 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених касантом обставин.

70. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України касаційне провадження підлягає закриттю, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

71. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, позаяк висновки судів попередніх інстанцій у даній справі узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від якої касаційний суд у цій справі не вбачає підстав відступати.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

72. Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про необхідність відступлення від висновків щодо обов`язку АТ "Національна акціонерна компанія" видати номінації відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, оскільки такі висновки не стосуються правових підстав набуття відповідачем майна, що належить позивачу, а стосуються лише застосування норм щодо обов`язків з постачання природного газу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" споживачами відповідно до вказаного розпорядження.

73. Водночас, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилаючись у касаційній скарзі на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України належним чином не конкретизує від яких саме висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах необхідно відступити та в частині застосування яких норм права. До того ж, твердження скаржника про безпідставне посилання судами на постанову Верховного Суду у справі № 925/358/18 не відповідає обставинам даної справи, позаяк у оскаржуваних судових рішеннях таке посилання відсутнє.

74. Наведене АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обґрунтування цієї підстави по суті зводиться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з наданням скаржником суб`єктивної оцінки доказам, отже в цілому до заперечення результатів розгляду справи апеляційним судом, що з огляду на зміст частини другої статті 287 ГПК України не є окремою та достатньою підставою для касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

75. З огляду на подібність доводів скаржників щодо цієї підстави касаційного оскарження, проаналізувавши їх у сукупності та перевіривши відповідні висновки судів попередніх інстанцій, колегія судів касаційної інстанції враховує таке.

76. Відповідно до статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Як встановлено судами попередніх інстанцій правовою підставою для отримання відповідачем у січні-березні 2017 року в розмірі 4 706,869 тис. куб. м природного газу був договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000075/ВОY/2016/7.0541 від 01.04.2016, укладений КП "Васильківтепломережа" з ПАТ "Укртрансгаз" та договори постачання природного газу № 1721/1617-ТЕ-17 від 06.10.2016, № 1789/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1912/1617-КП-17 від 22.12.2016, укладені відповідачем з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

78. КП "Васильківтепломережа" не перевищило обсягу споживання природного газу у січні-березні 2017 року та сплатило позивачу за послуги з транспортування природного газу за цей період 3 285 807,46 грн, які прийнято без зауважень.

79. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що споживання відповідачем у січені-березні 2017 року природного газу в розмірі 4 706,869 тис. куб. м не є несанкціонованим відбором, вказавши на наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

80. При цьому суд апеляційної інстанції застосувавши положення статей 1, 12, 13, 32, 35 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 44 та 49 пункту 5 глави 1, глави 3 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи у взаємозв`язку з приписами Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", вказав, що цим Розпорядженням, яке є обов`язковим до виконання, на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальника природного газу) покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону, зазначивши, що аналогічний правовий висновок також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17.

81. Такий висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування положень Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , Кодексу газотранспортної та приписів Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) задля оцінки спірних правовідносин у справі, що переглядається, узгоджується з усталеною правовою позицією, викладеною Верховним Судом зокрема і у постановах на які посилався суд в оскаржуваній постанові.

82. Відтак, доводи скаржників про неправильне застосування судами Розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) щодо обов`язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років у цій справі, касаційний суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, ухвалених за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції при розгляді даної справи № 911/2308/19.

83. Так, зокрема, у відповідних постановах у справах № 926/680/17, № 911/656/17, № 904/5094/17 Верховним Судом зазначено, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (357-2016-п) та з дотриманням принципу недискримінації.

84. За висновками Верховного Суду у названих справах, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.

85. При цьому, у постанові від 15.03.2018 у справі № 922/345/17 Верховний Суд вказав, що аналізуючи умови договорів постачання, вищенаведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 (758-2015-п) , Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17", суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, зокрема у грудні 2016 року та січні 2017 року, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставок (позивачем та відповідачем-2) своїх зобов`язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення між ними будь-яких суперечок, в т.ч. не надання номінацій, виникнення небалансів газу, такі питання повинні бути врегульовані між постачальником та споживачем, а не з газорозподільною організацією."

86. Виходячи з аналізу суб`єктного складу правовідносин, які досліджувались судами у справах № 926/680/17, № 911/656/17, № 904/5094/17, № 922/345/17, № 9 04/5621/17, однією з сторін у зазначених справах є АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

87. Водночас, як було зазначено вище, суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яким серед іншого встановлено обов`язки постачальника видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії.

88. У справі, що розглядається, одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання/споживання газу, також є АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), а зазначені відносини виникли у період дії положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", якими прямо встановлено обов`язок АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного Розпорядження.

89. Отже, враховані апеляційним судом в оскаржуваній постанові висновки щодо обов`язку АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі Розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, є релевантними для цієї справи, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 про наявність обов`язку видавати номінації АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

90. Враховуючи наведене, розглянувши доводи скаржників в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частин другої статті 287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17.

91. Верховний Суд відхиляє доводи скаржників про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржників із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення. Настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Твердження скаржників, що рішення суду за наслідками розгляду цих скарг матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданих касаційних скаргах відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

92. Інші доводи скаржників (щодо неповного дослідження обставин справи та ненадання ним належної оцінки у оскаржуваних рішеннях) не спростовують зазначених вище висновків та зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи і наявних у справі доказів, отже виходять за межі касаційного перегляду, позаяк в силу частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

93. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

94. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

95. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

96. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

97. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

Щодо суті касаційної скарги

98. Доводи касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2308/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

99. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

100. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

101. Відтак, оскільки підстави для касаційного оскарження, передбачені у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

102. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі № 911/2308/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не вбачає.

103. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

104. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

105. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Закрити касаційне провадження у справі № 911/2308/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.