1. У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Флавія" (далі - позивач, ТОВ "Флавія") звернулося у Господарський суд міста Києва з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Рівненська ОДА) у якому просило суд:

- визнати договір оренди землі (кадастровий номер 56:246:833:00:07:030:0001), укладений 25.01.2012 між позивачем та відповідачем, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.01.2012 про поновлення договору.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, відповідач у встановлений строк не повідомив про наявність заперечень, а тому відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах.

3. Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що договір автоматично поновлювався на 1 рік - до 07.09.2017 та до 07.09.2018 відповідно. Лист позивача від 09.08.2018 щодо прийняття рішення про поновлення строку дії договору оренди землі розглянуто відповідачем у порядку частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" як реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі, внаслідок чого відповідачем були висловлені заперечення та, зокрема, зауважено про можливість поновлення договору оренди землі після погодження істотних умов договору. Також вказав, що земельна ділянка надавалась під розміщення об`єкту нерухомості, який наразі є знищеним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у задоволенні позові відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір оренди землі від 25.01.2012 є таким, що припинив свою дію 07.09.2016 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Крім того, об`єкт, для розміщення та експлуатації якого позивачу було надано земельну ділянку, знищено, а отже відсутні підстави для продовження оренди за цим договором та той самий строк і на тих самих умовах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Визнано договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 56:246:833:00:07:030:0001), укладений 25.01.2012 між ТОВ "Флавія" та Рівненською ОДА, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Зобов`язано Рівненську ОДА вчинити дії щодо укладення з ТОВ "Флавія" додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 25.01.2012 про поновлення договору.

7. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що договір оренди землі двічі автоматично продовжувався на термін, визначений договором, тобто до 07.09.2018. Враховуючи, що позивач після закінчення дії договору продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою і належним чином виконував свої обов`язки за договором, а також з огляду на відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, а саме до 07.10.2018, листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору, останній в силу приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди припинив свою дію 08.09.2016 та про відсутність підстав для поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також посилається на недотримання позивачем приписів частин другої, третьої статті 33 вказаного Закону при повідомленні відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

10. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" та посилається на те, що застосування орендарем процедури поновлення договору оренди на підставі частин першої - п`ятої вказаної статті Закону, виключає можливість застосування процедури поновлення, передбаченої частиною шостої цієї статті Закону. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 917/770/17, від 07.03.2018 у справі № 922/888/17.

11. Скаржник зазначає, що належним способом захисту порушеного права мав бути позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди (із викладенням її змісту), разом з тим обрання неправильного способу захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

12. Також скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 349 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), порушення норм процесуального права, а саме статей 74, 76, 77, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) стосовно обставин знищення об`єкта нерухомого майна, який належав позивачу.

Позиція інших учасників справи

13. ТОВ "Флавія" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Позивач зазначає, що ним було застосовано механізм поновлення договору оренди, передбачений частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для продовження дії договору оренди на підставі вказаної норми Закону. Також позивач зазначає, що ним обрано належний спосіб захисту, який забезпечить захист його прав та інтересів шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії щодо укладення додаткової угоди, як елементу, без якого поновлення договору оренди за механізмами, передбаченими приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі", не є можливими.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. 25.01.2012 між Рівненською ОДА як орендодавцем і ТОВ "Флавія" як орендарем укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до умов якого згідно з статтями 93, 124 Земельного кодексу України орендодавець на підставі розпорядження голови Рівненської ОДА від 05.12.2011 № 602 передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 3,0960 га, що знаходяться на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (п. 1.1 договору оренди).

Пунктом 2.1 договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,0960 га - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування механічного корпусу) (п. 2.1).

Згідно з п. 2.2 договору оренди на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, а саме: механічний корпус, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (механічний корпус) від 07.12.2009.

Пунктом 2.3 договору оренди визначена категорія даної земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У пункті 2.4 договору оренди зазначений кадастровий номер земельної ділянки - 56:246:833:00:07:030:0001.

Відповідно до пункту 3.1 договір укладений на 1 рік, термін дії договору розпочинається з моменту його державної реєстрації.

Також сторони у пункті 3.2 договору оренди зазначили, що після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував свої обов`язки за цим договором, має переважне право поновити його на новий строк. Для цього орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 4.1 договору оренди орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності та у відповідності до розпорядження голови держадміністрації від 05.12.2011 № 602 складає 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме, 28 717,46 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки за 2009 (1,059) та 2010 (1) роки.

Відповідно до розділу 5 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної іншої промисловості (обслуговування механічного корпусу). Умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з п. 6.3 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

У пункті 12.2 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 14.1 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

15. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему Рівненського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2012 за №562468334001064.

16. На виконання умов договору оренди відповідач передав, а позивач прийняв земельну ділянку загальною площею 3,0960 га, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, який підписаний головою Рівненської ОДА та директором ТОВ "Флавія".

17. 16.04.2015 між Рівненською ОДА і ТОВ "Флавія" підписано додаткову угоду до договору оренди землі від 25.01.2012 про поновлення терміну дії договору на один рік та визначено, що додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

18. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №43420369 від 07.09.2015 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею - 3,0960 га, кадастровий номер земельної ділянки - 56:246:833:00:07:030:0001, за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, с/рада Городоцька за ТОВ "Флавія" строком на 1 рік за додатковою угодою від 16.04.2015 до договору оренди землі.

19. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем було зареєстровано право власності на механічний корпус площею 17200 кв.м, за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд.4-А.

20. 09.08.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№29 про поновлення терміну дії договору оренди та підписання відповідної додаткової угоди. При цьому позивачем було долучено до вказаного листа проєкт додаткової угоди до договору. У листі-зверненні від 09.08.2018 позивач посилається на положення п. 3.2 договору.

21. Зазначений лист отриманий відповідачем 09.08.2018, що підтверджується відміткою про реєстрацію, однак залишений без відповіді, у зв`язку із чим позивач 17.10.2018 звернувся до суду із даним позовом та просив визнати договір оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та зобов`язати відповідача вчинити дії по укладенню додаткової угоди до договору.

22. 23.10.2018 відповідач за вих.№7407/0/01-29/18 направив позивачу лист, у якому повідомив про розгляд листа від 09.08.2018 та відмовив у поновленні дії вказаного правочину з огляду на те, що ТОВ "Флавія" не дотрималося вимог чинного законодавства України щодо строку повідомлення про поновлення договору оренди землі, не надало проєкт додаткової угоди, технічної документації з нормативної грошової оцінки. У цьому ж листі відповідач, посилаючись на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказав, що за параметром запиту право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, кадастровий номер земельної ділянки:5624683300:07:030:0001, наявний об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером; відомості щодо наявності будь-яких забудов відсутні.

23. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03.12.2018 № 147818189 державним реєстратором 07.08.2018 внесено запис про знищення об`єкту нерухомого майна - механічного корпусу загальною площею 17200 кв.м за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, с.Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд.4-А, для розміщення та експлуатації якого позивачу було надано у користування земельну ділянку за договором оренди.

24. Листом від 08.11.2018 позивач повідомив відповідачу про те, що він є власником механічного корпусу, який знаходиться на спірній земельній ділянці, та просив утриматись від дій щодо передачі земельної ділянки іншим особам. Лист отриманий відповідачем 08.11.2018, що підтверджується відміткою про реєстрацію.

25. Також з матеріалів справи вбачається, що 04.08.2018 у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано заяву позивача про те, що у період з 28.07.2018 по 03.08.2018 невстановлені особи пошкодили приміщення механічного корпусу за адресою: Рівненська обл., Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4-А.

26. У подальшому реєстратором КП "Центр реєстрації прав" були внесені відомості про припинення права власності ТОВ "Флавія" на об`єкт нерухомого майна на підставі документів, які позивач вважає підробленими, у зв`язку з чим було зареєстровано відповідну заяву у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) ).

28. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) , касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України (1798-12) у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

Щодо суті касаційної скарги

30. Спірним у цій справі, яка переглядається, є питання щодо поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

31. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц викладено останню правову позицію щодо способу захисту порушеного права, у разі звернення орендаря з позовом на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду наведено такі висновки:

"67. Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 вказаного Закону оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

68. Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

69. Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України (435-15) щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

70. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651, 652 ЦК України).

71. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

72. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

73. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

74. Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції, чинній у спірний період [у редакції, чинній до 16.07.2020, як і у справі, яка переглядається], визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

75. Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

76. Висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла також у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

77. Отже, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказаних приписів та висновків не врахували та помилково дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання договорів оренди поновленими, що фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України".

33. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у наведеній постанові у справі № 378/596/16-ц, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

34. Враховуючи обраний позивачем у цій справі, яка переглядається, спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договору оренди поновленим і зобов`язання відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди, а також викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що належним способом захисту порушеного права у випадку поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту, Суд погоджується з доводами скаржника стосовно того, що позивачем у цій справі обрано неправильний спосіб захисту, який не забезпечить захисту порушеного права останнього.

35. Вказаним спростовуються доводи позивача, наведені у відзиві, стосовно того, що обраний ним спосіб захисту порушеного права в судовому порядку забезпечить захист його прав та інтересів.

36. Таким чином, наведене, безвідносно до інших встановлених судами обставин справи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

37. Ураховуючи викладене вище, мотиви, з яких суди виходили під час розгляду справи, Суд не приймає до уваги та не аналізує, а інші доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права (пункти 9, 10, 12 цієї Постанови), а також доводи, викладені у відзиві (пункт 13 Постанови), Судом відхиляються, оскільки вони не мають вирішального значення для вирішення цього спору.

38. З цих мотивів оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За змістом статті 300 ГПК України в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Ураховуючи наведені положення процесуального закону та обставини щодо обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає, що оскаржувана у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі з урахуванням мотивів, наведених у цій Постанові, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.