1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.08.2019 та 06.11.2019 представником Спілки - Крабовським І.С. проведено фіксації комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав) у публічному закладі торгівельно-розважальний центр "МОСТ СІТІ" (далі - ТРЦ "МОСТ СІТІ"), розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Глінки, 2 та складено акти фіксації № 17/08/19 від 15.08.2019, №13/11/19 від 06.11.2019 (далі - акти фіксації). Вказаними актами фіксації підтверджується використання, у приміщенні вказаного закладу 19 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань, способом публічного виконання.

1.3. У позові спілка також вказувала на те, що 14.11.2019 на адресу відповідача було надіслано лист №14/11/19/4, в якому останнього проінформовано про дію частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон № 2415-VIII (2415-19) ) та про те, що легалізацію використання способом публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань можна здійснювати виключно через єдину в Україні акредитовану організацію колективного управління в зазначеній сфері, а саме через Спілку.

1.4. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 208 650,00 грн збитків.

1.5. Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління. Внаслідок ухилення відповідача від свого обов`язку укласти з нею договір про використання об`єктів суміжних прав, позивачем недоотримано суму роялті. В результаті того, що відповідач не слідував приписам закону, Спілка зазнала збитків в розмірі 50-ти мінімальних місячних заробітних плат, що прямо слідує з чинних тарифів Спілки, встановлених у порядку, передбаченому законодавством, та розміщених на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку, торгівлі і сільського господарства України [на даний час Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України] (далі - Міністерство).

2. Стислий виклад судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя - Кеся Н.Б.) від 06.07.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення мотивовано тим, що Спілка як акредитована організація колективного управління є неприбутковою організацією та наділена правом на звернення до суду за захистом майнових прав власників об`єктів інтелектуальної власності лише від імені цих правовласників, тобто із зазначенням конкретного правовласника, в інтересах якого подано позов. За висновками суду першої інстанції, оскільки позивач не є правовласником спірних об`єктів прав інтелектуальної власності, а зміст повноважень Спілки, які визначено Закон № 2415-VIII (2415-19) не наділяє її додатково правом, за відсутності доручення власника цих прав, звертатись до суду з позовом від власного імені. Також суд першої інстанції вказував, що право на стягнення збитків належить особі, чиє право порушено, у тому числі особі, яка була позбавлена законної можливості отримати дохід. Згідно з положеннями чинного законодавства, дохід від використання об`єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача, оскільки його діяльність полягає, зокрема, в укладенні відповідних договорів в інтересах правовласників та у збиранні, розподіленні та виплаті їм доходів. За висновком суду, позивач є не отримувачем доходів, а фактично він є збирачем платежів, які належать іншим особам, а саме правовласникам.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 (колегія суддів: Антонік С.Г., Березкіна О.В., Орєшкіна Е.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2020 у справі № 904/951/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 208 650,00 грн збитків та судовий збір.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що саме позивача акредитовано як організацію колективного управління, у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою". В розумінні вимог статті 1 та частини п`ятої статті 12 Закону № 2415-VIII колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

2.5. Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні докази вилучення правовласниками спірних музичних творів щодо колективного управління ними, то саме Спілка має право на стягнення справедливої винагороди, спільної для виконавців та виробників фонограм (відеограм).

2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини третьої статті 20 Закону № 2415-VIII, збирання винагороди забезпечує саме організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів.

2.7. Спілкою затверджено Тарифи щодо сфери "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (далі - Тарифи), які також розміщені на офіційному сайті Міністерства http://me.gov.ua/.

2.8. Пунктом 3 Тарифів передбачено, що тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.

2.9. Сума яку просить стягнути позивач - 208 650 грн є значно меншою ніж 10 мінімальних місячних заробітних плат. Поряд з цим, зменшення суми є правом позивача та не порушує прав відповідача.

2.10. Матеріалами справи підтверджується факт комерційного використання відповідачем фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав) в публічному закладі ТРЦ "МОСТ СІТІ", який розташований за адресою: м. Дніпро, вулиця Глінки, будинок 2 (акти фіксації №17/08/19 від 15.08.2019 та №13/11/19 від 06.11.2019). Вказані обставини відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції та апеляційної не оспорювалися. Отже, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів, шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника, тобто наявна протиправна поведінка відповідача.

2.11. Оскільки відповідачем відповідно до положень статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) відсутність вини не доведено, позовні вимоги підлягають задоволенню.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. 06.11.2020 (згідно з поштовою відміткою на конверті) ПАТ "Акта" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2020.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Касаційну скаргу мотивовано її фундаментальністю для формування єдиної правозастосовчої практики щодо: питання наявності/відсутності у акредитованої організації колективного управління права на звернення до суду від власного імені за захистом прав правовласників без доручень останніх, з метою стягнення збитків та тим, що справа становить суспільний інтерес.

4.1.2. Відповідач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.1.3. Так, у касаційній скарзі, відповідач зазначає, що дана справа має виняткове значення для нього, оскільки відповідач не здійснює торгівельної та розважальної діяльності самостійно, а всі площі об`єкта у якому зафіксовано порушення, передано ПАТ "Акта" в оренду. Висновки суду апеляційної інстанції мають для нього негативні наслідки у вигляді неможливості спростування у майбутньому обставин, встановлених оскаржуваною постановою, при розгляді інших потенційних позовів, наявність яких є вірогідною.

4.1.4. Також відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які містяться у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 № 911/2523/18, від 19.02.2019 № 925/350/18, від 17.09.2019 № 910/15963/18, від 0.11.2019 № 916/232/18, від 12.11.2019 № 910/2506/19, від 05.12.2019 у справі № 910/10437/18, від 24.12.2019 № 910/4012/19 (Організації колективного управління, звертаючись до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського та (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права та (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права та (або) суміжних прав суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права та (або) суміжних прав).

4.1.5. За твердженням відповідача суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки апеляційним судом не досліджено докази подані позивачем в обґрунтування позовних вимог. Зокрема, акти фіксації №17/08/19 від 15.08.2019 та №13/11/19 від 06.11.2019 та відеофіксації.

4.1.6. Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою заперечення відповідача щодо недопустимості доказів поданих позивачем, а зміст оскаржуваної постанови не містить висновків суду щодо оцінки таких доказів на предмет допустимості, достовірності та достатності.

4.1.7. 13.01.2020 відповідачем також подано до Суду пояснення щодо відзиву на касаційну скаргу.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. Спілка у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

4.2.2. У відзиві Спілка зазначає, що мотиви заперечень відповідача щодо недопустимості доказів фактично ґрунтуються на висуванні додаткових правил щодо збору доказів, без обґрунтування таких правил вимогам закону, та знаходяться поза межами підстав позову.

4.2.3. Доводи касаційної скарги в частині відсутності у Спілки як акредитованої організації колективного управління права на самостійне звернення до суду з позовом є такими, що ґрунтуються на приписах статей 47 - 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792-XII (3792-12) ) у редакції до 22.07.2018. Натомість у зв`язку із прийняттям Закону № 2415-VIII (2415-19) редакція Закону № 3792-XII (3792-12) чинна на момент виникнення спірних відносин не містить положень, щодо обсягу прав і повноважень організацій колективного управління (виключно представницьких функцій правовласників). Вказані статті взагалі виключено, а тому доводи відповідача є такими, що не відповідають приписам частини четвертої статті 12 та частини дванадцятої статті 13 Закону № 2415-VIII.

4.2.4. 15.12.2020 через електронну адресу Суду позивачем також подано клопотання про врахування правових позицій при прийнятті постанови у справі.

4.2.5. 19.01.2020 через електронну адресу Суду позивачем подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Судами встановлено, що станом на дату звернення з позовом у даній справі Спілка є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", (наказ Міністерства від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019 (витяг з реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019).

5.2. Суди встановили, що уповноваженим представником Спілки - Крабовським І.С. 15.08.2019 та 06.11.2029 було здійснено фіксацію комерційного використання ПАТ "Акта" фонограм та зафіксованих у них виконань музичних творів (об`єктів суміжних прав) у публічному закладі ТРЦ "МОСТ СІТІ" розташованого за адресою: місто Дніпро, вулиця Глінки, 2. Вказані обставини підтверджуються актами фіксації № 17/08/19 від 15.08.2019 та №13/11/19 від 06.11.2019. Згідно актів фіксації № 17/08/19 та №13/11/19 у приміщенні закладу (ТРЦ "МОСТ СІТІ") наявні працюючі прилади/технічні засоби (в тому числі із колонками) для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом (тобто публічне виконання). Відеофіксацію даних порушень здійснено за допомогою технічного засобу - відеокамера Sony Handycam №DCR DVD 610.

5.3. Суди встановили, що з додатків №1, №2 до акту фіксації №17/08/19 від 15.08.2019 та додатків №1, №2 до акту фіксації №13/11/19 від 06.11.2019 позивачем в місцях загального користування ТРЦ "МОСТ СІТІ", власником якого є відповідач, встановлено факт публічного виконання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у фонограмах музичних творів), що належить до сфери, щодо якої акредитовано позивача як організацію колективного управління.

5.4. Так, відповідно до акту фіксації №17/08/19 та додатків до нього позивачем 15.08.2019 зафіксовано факт публічного виконання 10 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. Відповідно до акту фіксації №13/11/19 та додатків до нього позивачем 06.11.2019 зафіксовано факт публічного виконання 9 фонограм та відповідно такої самої кількості зафіксованих у фонограмах виконань. Вказані обставини підтверджуються доданим до матеріалів справи позивачем диско відео-звукозапису від 15.08.2019 та від 06.11.2019, які підтверджується час та місце виконання саме у місцях загального користування ТРЦ "МОСТ СІТІ".

5.5. 14.11.2019 позивач звертався до відповідача з листом № 42/11/19/4, в якому пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань. Суди встановили відсутність в матеріалах справи доказів щодо укладення сторонами відповідного договору.

5.6. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення збитків у розмірі 208 650 грн.

6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України.

6.2. Предметом судового розгляду у даній справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 208 650,00 грн, внаслідок використання відповідачем фонограм без укладання договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері.

6.3. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

6.4. Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.5. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

6.6. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

6.7. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

6.8. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.9. Так, у даній справі Спілка обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів як суб`єкта суміжних прав, порушення яких проявляється у використанні відповідачем фонограм без укладання договору з акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері, внаслідок чого Спілкою недоотримано дохід (роялті). Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для стягнення збитків, оскільки в розумінні статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 (1678-18) Спілка є потерпілою стороною, а відповідач - порушником.

6.10. Приймаючи рішення у справі господарський суд першої інстанції виходив із того, що Спілка як акредитована організація колективного управління є неприбутковою організацією та має право на звернення до суду за захистом майнових правовласників об`єктів інтелектуальної власності лише від імені цих правовласників із зазначенням конкретного правовласника, в інтересах якого подано позов. За висновками суду першої інстанції позивач не є правовласником спірних об`єктів прав інтелектуальної власності, а повноваження спілки визначені не наділяють його додатково правом, за відсутності доручення правовласника цих прав, звертатись до суду з позовом від власного імені та не зазначаючи, в інтересах яких правовласників подано цей позов.

6.11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції невірно застосовані положення статті 1 та частини п`ятої статті Закону № 2415-VIII (2415-19) . Відповідно до положень вказаних статей саме позивач акредитований як організація розширеного колективного управління у сфері "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" має право самостійно звертатись до суду з позовом у даній справі.

6.12. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши доводи відповідача, викладені у касаційні скарзі та висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

6.13. Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону № 3792-XII (3792-12) .

6.14. У пункті "б" статті 35 Закону № 3792-XII визначено, що об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.

6.15. Відповідно до пунктів "а" і "б" частини першої статті 36 Закону № 3792-XII суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

6.16. Частиною першою статті 37 Закону № 3792-XII передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

6.17. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 40 Закону № 3792-XII до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

6.18. Згідно з пунктами "а" - "в" частини першої статті 42 Закону № 3792-XII допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: 1) відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; 2) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; 3) за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

6.19. Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом № 2415-VIII (2415-19) .

6.20. У статті 1 Закону № 2415-VIII міститься визначення понять "колективне управління", "обов`язкове колективне управління", "розширене колективне управління".

6.21. Так за змістом статті 1 Закону № 2415-VIII - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом. Обов`язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах. Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

6.22. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2415-VIII організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

6.23. В той же час згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону № 2415-VIII принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

6.24. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2415-VIII організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

6.25. Так, зі змісту частини п`ятої статті 12 Закону № 2415-VIII вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

6.26. Частинами восьмою, дев`ятою, одинадцятою і дванадцятою статті 13 Закону № 2415-VIII передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти. У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення. Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею. Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

6.27. Отже, системний аналіз зазначених вище норм в сукупності дає підстави дійти висновку, що організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

6.28. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що правовласники спірних музичних творів вилучили свої права щодо колективного управління.

6.29. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Спілка в силу вимог частини п`ятої статті 12 Закону № 2415-VIII, як акредитована організація колективного управління не обмежена у здійсненні повноважень на звернення до суду з позовом від власного імені, однак у разі порушення її прав у правовідносинах у яких вона є стороною.

6.30. Водночас, слід відрізняти право на управління майновими правами та право правовласника щодо розпорядження майновими правами. Верховний Суд наголошує, що право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав не слід ототожнювати із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та Закону № 3792-XII (3792-12) . Набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону № 2415-VIII (2415-19) прав на здійснення функцій з управління не призводить до виникнення у такої організації майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

6.31. Так, Верховний Суд звертає увагу, що суди розглядають справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ГПК України (1798-12) випадках.

6.32. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

6.33. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

6.34. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

6.35. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

6.36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

6.37. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

6.38. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

6.39. Поряд з цим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Спілкою заявлено позовні вимоги саме про стягнення збитків, які мотивовано тим, що внаслідок неукладення відповідачем договору з позивачем як акредитованою організацією колективного управління у відповідній сфері останнім недоотримано суму виплати (роялті).

6.40. Відповідно до частин першої і другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

6.41. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

6.42. Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

6.43. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

6.44. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г/7).

6.45. У свою чергу також відповідно до положень статті 5 Закону № 2415-VIII основним принципом організацій колективного управління, у тому числі і позивача є ефективне управління, яке полягає у збиранні, розподілі та виплаті доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб.

6.46. Аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління (стаття 5 Закону № 2415-VIII) та статті 43 Закону № 3792-XII, свідчить про те, що принцип діяльності позивача полягає, зокрема, в неухильному дотриманні інтересів правовласників - організації колективного управління зобов`язані діяти найкращим чином в інтересах правовласників, ефективно збирати, розподіляти і виплачувати дохід від прав, не покладати на правовласників жодних зобов`язань, які не є об`єктивно необхідними для захисту їхніх прав та інтересів і для ефективного управління їхніми майновими правами.

6.47. Отже, в контексті наведеного вище, позивач фактично не є отримувачем доходів, а має повноваження діяти в інтересах всіх правовласників та має лише невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі.

6.48. Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків у своїх інтересах та на захист своїх прав. Однак, враховуючи, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не організації колективного управління.

6.49. Оскільки позивач фактично є збирачем винагороди (роялті) і такі кошти не є доходом позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вказані кошти (винагорода) не є недоотриманим прибутком позивача.

6.50. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що положення чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління, свідчать про те, що дохід від використання об`єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача. Позивач є неприбутковою організацію, яка не має права здійснювати підприємницьку діяльність, його діяльність полягає, зокрема, в укладенні відповідних договорів в інтересах правовласників та у збиранні, розподіленні та виплаті доходів від прав цим правовласникам, тобто Спілка не є отримувачем доходів, а фактично збирачем платежів, які належать іншим особам (правовласникам).

6.51. Отже, враховуючи межі та підстави заявлених позовних вимог та обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав (стягнення збитків), висновки суду першої інстанції щодо відсутності у організації колективного управління права на звернення до суду з таким позовом є цілком обґрунтованим та неспростовним, оскільки такий позов може бути подано лише на захист майнових прав власників об`єктів авторського права та (або) суміжних прав та виключно від імені цих правовласників.

6.52. Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів зазначає про обґрунтованість доводів Спілки, зазначених у відзиві на касаційну скаргу, щодо помилковості посилань відповідача на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 12.02.2019 № 911/2523/18, від 19.02.2019 № 925/350/18, від 17.09.2019 № 910/15963/18, від 0.11.2019 № 916/232/18, від 12.11.2019 № 910/2506/19, від 05.12.2019 у справі № 910/10437/18, від 24.12.2019 № 910/4012/19 правову позицію, оскільки такі висновки ґрунтуються на приписах статей 47 - 49 Закону № 3792-XII у редакції до 22.0.2018.

6.53. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не посилався на відповідні правові висновки, а здійснював розгляд справи з урахуванням Закону № 2415-VIII (2415-19) , яким не змінено норми щодо виникнення та реалізації майнових прав на об`єкти суміжних прав.

6.54. В той же час, як вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку, що позивач має право на стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки не врахував, що: організація колективного управління в межах повноважень наданих їй статтею 12 Закону № 2415-VIII звертається до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників; винагорода (роялті) не є доходом позивача та відповідно не може бути недоотриманим прибутком організації, а отже не є збитками понесеними відповідною організацією, у зв`язку з чим безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.