розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 (головуючий суддя - Макрик В.Я., судді: Большакова О.О., Глушк І.В.) у справі № 813/5749/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2015 № 0017911703 та податкової вимоги від 26.08.2015 № 609-13.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21.12.2015 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.11.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 залишив без змін.

Стрийська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує, що контрагент позивача-нерезидент "ZORTEX BUSINESS LLP" ліквідований 15.07.2014, що, відповідно, ставить під сумнів вчинення між ним і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 правочинів після цієї дати та здійснення експортних операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Стрийською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог валютного законодавства при взаєморозрахунках з Компанією "ZORTEX BUSINESS LLP" (Велика Британія) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 02.07.2015 № 1309/17-03/ НОМЕР_1 .

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 1 постанов Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 20.08.2014 № 515, "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 20.11.2014 № 734, "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01.12.2014 № 758, статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті, а саме: кошти за експортовану продукцію відповідно до митної декларації від 18.07.2014 № 3860 загальною вартістю 14729,50 дол. США (172625,45 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки 16.10.2014, кошти за експортовану продукцію відповідно до митної декларації від 29.07.2014 № 4046 загальною вартістю 631,48 дол. США (7488,33 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки 27.10.2014, кошти за експортовану продукцію відповідно до митної декларації від 08.08.2014 № 4161 загальною вартістю 6241,72 дол. США (77762,76 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки 06.11.2014, кошти за експортовану продукцію відповідно до митної декларації від 15.08.2014 № 4276 загальною вартістю 8001,64 дол. США (104754,96 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки 13.11.2014, кошти за експортовану продукцію відповідно до митної декларації від 26.08.2014 № 4544 загальною вартістю 692,70 дол. США (9258,24 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки 24.11.2014, кошти за експортовану продукцію відповідно до митної декларації від 30.08.2014 № 4667 загальною вартістю 2503,96 дол. США (34068,32 грн.) з граничним терміном надходження валютної виручки 28.11.2014, станом 31.12.2014 не надійшли.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 № 0017911703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 82615,73 грн.

У зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, збільшеного відповідно до названого акта індивідуальної дії, органом доходів і зборів скеровано на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкову вимогу від 26.08.2015 № 609-13, в якій зазначено, що станом на 25.08.2015 остання має податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями в сумі 82615,73 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас цією нормою передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, Правлінням Національного банку України прийнято постанови "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 20.08.2014 № 515, "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 20.11.2014 № 734, "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01.12.2014 № 758, пунктом 1 яких встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

У справі, що розглядається, судовими інстанціями встановлено, що позивачем з метою провадження підприємницької діяльності з оптової торгівлі деревиною укладено з Компанією "ZORTEX BUSINESS LLP" (Велика Британія) контракт від 29.05.2014 № 2 на поставку пиловника букового, пиловника хвойного в кількості 1000 куб. на суму 100000,00 дол. США.

Протягом 2014 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 експортовано нерезиденту товар на суму 38134,11 дол. США, про що свідчать митні декларації від 03.07.2014 № 3599, від 18.07.2014 № 3860, від 29.07.2014 № 4046, від 08.08.2014 № 4161, від 15.08.2014 № 4276, від 26.08.2014 № 4544, від 30.08.2014 № 4667.

Оплату за отриманий товар Компанією "ZORTEX BUSINESS LLP" (Велика Британія) здійснено до моменту його продажу позивачем 26.06.2014 в сумі 13840,00 дол. США та 14.07.2014 в сумі 20790 дол. США на підставі інвойсів від 14.06.2014 № 9 та від 08.07.2014 № 10.

Станом на 31.12.2014 заборгованість компанії-нерезидента перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 складала 3504,11 дол. США.

Водночас, обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відповідач з посиланням на відомості з офіційного сайту Великої Британії - Companies House, розміщеного за адресою: http://wck2.companieshouse.gov.uk, наголошував на тому, що Компанія "ZORTEX BUSINESS LLP" (Велика Британія) ліквідована 15.07.2014, що, на переконання органу доходів і зборів, обумовлює неможливість здійснення експортних поставок на адресу цієї юридичної особи після 16.07.2014.

Утім, судами з`ясовано, що відповідно до протоколу зборів засновників від 14.07.2014 та інформації, розміщеної на веб-сайті http://www.datalog.co.uk/browse/detail.php/CompanyNumber/S0303036/CompanyName/ZORTEX + BUSINESS + LLP, контрагент позивача лише змінив реєстраційну адресу в межах однієї країни, Компанія "ZORTEX BUSINESS LLP" є діючою юридичною особою та зареєстрована за адресою: SUITE 20 12 SOUTH BRIDGE EDINBURGH SCOTLAND EH1 1 DD .

При цьому факт реального постачання товарів саме на адресу Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP" та отримання саме від неї позивачем 34630,00 дол. США підтверджено митними деклараціями та первинними бухгалтерськими документами.

В той же час, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість нерезидента перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 станом на 31.12.2014 складала 3504,11 дол. США. З урахуванням того, що остання митна декларація оформлена 30.08.2014, суди дійшли висновку про порушення позивачем законодавчо встановленого 90-денного строку зарахування валютної виручки на валютний рахунок.

Проте, при здійсненні контрольного заходу відповідачем визначено розмір пені, виходячи з вартості експортованого товару на суму 32801,00 дол. США невідомій фірмі-нерезиденту, а не Компанії "ZORTEX BUSINESS LLP", що, відповідно, потягло за собою невірне збільшення суми грошового зобов`язання.

Зазначена обставина, в свою чергу, перешкоджає новому нарахуванню грошового зобов`язання за тих же обставин і з тих же підстав, що зазначені в акті контролюючого органу та в його податковому повідомленні-рішенні.

В протилежному випадку буде мати місце порушення конституційної вимоги про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

У даному випадку помилкове нарахування суми пені відбулось через порушення вимог Закону України Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (185/94-ВР) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), як суб`єктом господарської діяльності, так і контролюючим органом. Відтак, оспорюване рішення не може бути визнане протиправним в якійсь сумі, оскільки відповідач ще не визначив в установленому законом порядку розмір пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за операціями, що здійснювались між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Компанією "ZORTEX BUSINESS LLP".

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

На користь такого висновку свідчить й правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 05.12.2006 у справі позовом Закритого акціонерного товариства "Київський склотарний завод" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними рішень, яка має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин висновок попередніх судових інстанцій про неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.