розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2020 про повернення позовної заяви заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; 2. Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд"; 3. Приватного підприємства "Альфін", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2020 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" (далі - ВАТ "Одестрансбуд") та Приватного підприємства "Альфін" (далі - ПП "Альфін"), в якому просив:

- визнати недійсним укладений між ВАТ "Одестрансбуд" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - АТ "Український інноваційний банк") договір купівлі-продажу від 08.04.1996 № 45/1 нежитлового приміщення загальною площею 1 842,6 м-2, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А;

- витребувати від ПП "Альфін" на користь ФДМ України частину нежитлового приміщення загальною площею 1 842,6 м-2, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А.

1.2. Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ФДМ України, прокурор зазначив про незаконне вибуття з державної власності гуртожитку за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А, та наголосив, що ФДМ України з 1996 року - моменту вибуття зазначеного об`єкта нерухомого майна, не вжив заходів для повернення його у власність держави, що свідчить про нездійснення останнім захисту державних інтересів.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2020 (суддя Літвінов С. В.) позовну заяву прокурора повернуто без розгляду.

Ухвалу обґрунтовано тим, що прокурором не доведено обставин нездійснення захисту інтересів держави у вигляді усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень ФДМ України, окрім того, не доведено відсутність у ФДМ України наміру захищати інтереси держави та причин неподання ним відповідного позову до суду. Прокуратурою також не подано доказів щодо проведення будь-яких заходів, спрямованих на встановлення бездіяльності посадових осіб ФДМ України з приводу неналежного захисту інтересів держави або притягнення таких осіб до відповідальності. Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання ФДМ України, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (колегія суддів: Таран С. В., Аленін О. Ю., Поліщук Л. В.) зазначену ухвалу залишено без змін.

3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі прокурор посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті - 1311 Конституції України, статей 53, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

5.1. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

5.2. Згідно із частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.3. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України (254к/96-ВР) внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.4. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

5.5. Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

5.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.7. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

5.8. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

5.9. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

5.10. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

5.11. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

5.12. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

5.13. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

5.14. Як вбачається з матеріалів справи 07.09.2018 листом № (16-89) 9806-18вих прокурор звертався до ФДМ України у якому зазначив про те, що прокуратурою вирішується питання щодо пред`явлення позову в інтересах держави про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А (раніше - Патріса Лумуби). Водночас прокурор просив ФДМ України надати інформацію щодо належності цього приміщення та копії підтверджуючих документів.

5.15. Листами від 02.11.2018 № (16-89) 11839-18вих та від 10.01.2020 № 209вих-20 прокурор звертався до ФДМ України з подібними запитами та повідомленнями про незаконне вибуття зазначеного нерухомого майна з державної власності.

5.16. У листі від 10.01.2020 № 209вих-20 прокурор повідомив ФДМ України про те, що у разі бездіяльності компетентного органу щодо захисту державних інтересів, він буде зобов`язаний самостійно вжити заходів представницького характеру на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.17. У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що він набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - ФДМ України незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернувся.

5.18. У той же час Верховний Суд позбавлений можливості надати оцінку наявності або відсутність законних підстав для представництва інтересів держави прокурором та дотримання ним вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки відповідні обставини та докази нездійснення або неналежного здійснення компетентними органами своїх повноважень не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 07.09.2020 у справі № 910/1673/19 та від 14.09.2020 у справі № 925/285/19.

5.19. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується і вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку прокурором не доведено неналежного виконання ФДМ України своїх обов`язків і наявності підстав для звернення прокурором до суду в особі ФДМ України для захисту інтересів держави.

5.20. За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.