У лютому 2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Авангард Луцьк" (далі - позивач, ОСББ "Авангард Луцьк") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни (далі - державний реєстратор) про:

визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Оляніцької Оксани Вікторівни виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.04.2017 індексний номер 34863592 (далі - оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності);

скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Луцькою міською радою права власності на нерухоме майно, зареєстроване за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, пр-т Перемоги, буд. № 12, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 188,6 м2 (далі - спірне нерухоме майно), реєстраційний номер майна 1229639207101, номер запису про право власності 20065296, шляхом його виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.04.2019 залучено до участі у справі Луцьку міську раду (далі - Рада) в якості співвідповідача.

В обґрунтування позовних вимог ОСББ "Авангард Луцьк" зазначило, що Рада незаконно набула право власності на спірне нерухоме майно (допоміжні приміщення першого поверху будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку Волинської обл., площею 188,6 м2), оскільки воно належить до спільної сумісної власності власників квартир будинку ОСББ "Авангард Луцьк", ніколи не було самостійним об'єктом нерухомості чи виділеним в натурі приміщеннями, тому рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Радою підлягає визнанню недійсним та скасуванню як таке, що прийняте з порушенням порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та на підставі документів, які не підтверджують факту перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності. Водночас скасуванню підлягає і запис № 20065296 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Радою права власності на спірне нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.06.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що зареєстроване під реєстраційним номером 1229639207101 нерухоме майно є нежитловим приміщенням, оскільки не належить до допоміжних приміщень, які є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Авангард Луцьк", тому могло бути зареєстроване на праві власності за Радою; передача з балансу ЖКП № 3 на баланс ОСББ "Авангард Луцьк" житлового будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку не свідчить про набуття у власність цього будинку позивачем; державний реєстратор діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зокрема, п. 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок №1127).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2019 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з державного реєстратора та Ради на користь позивача по 960,50 грн судового збору за подання позовної заяви та по 1 441,25 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що державний реєстратор прийняла оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності з порушенням п. 44 Порядку № 1127 на підставі документів, які не підтверджували факт перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності; з моменту підписання між ЖКП №3 та ОСББ "Авангард Луцьк" акта приймання-передачі багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку з балансу на баланс Рада втратила будь-яке право управління та розпорядження вказаним багатоквартирним будинком; спірне нерухоме майно є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку, які не були самостійними об'єктами нерухомості чи виділеними в натурі приміщеннями, а відтак належать членам ОСББ "Авангард Луцьк" на праві спільної сумісної власності; позивачеві не потрібно доводити право власності на спірне нерухоме майно, оскільки воно в силу закону перебуває у спільній власності усіх співвласників багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасуванню підлягає і запис № 20065296 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за Радою права власності на спірне нерухоме майно.

Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, у листопаді 2019 року Рада звернулась до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, а рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2019 - залишити в силі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Рада зазначила, що спірне нерухоме майно є нежитловим приміщенням; факт передачі з балансу на баланс будинку не свідчить про втрату права власності Ради на будинок № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку; державним реєстратором при прийняті оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності не було порушено чинне законодавство України, в т. ч. Порядок № 1127.

28.11.2019 ОСББ "Авангард Луцьк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 - без змін.

29.11.2019 державний реєстратора подала відзив на касаційну скаргу, у якому підтримала доводи касаційної скарги, просила касаційну скаргу задовольнити, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Волинської області від 12.06.2019 залишити в силі.

02.12.2019 на розгляд Верховного Суду надійшла заява Ради про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2019 заяву Ради про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено. Доручено Господарському суду Волинської області забезпечити проведення відеоконференції.

У судове засідання 04.12.2019 державний реєстратор свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії" та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов'язком, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника державного реєстратора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2015 рішенням установчих зборів ОСББ "Авангард Луцьк", оформленим протоколом № 1, окрім іншого створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку з назвою "Авангард Луцьк" (дата державної реєстрації 13.08.2015).

31.08.2015 комісією у складі представників ОСББ "Авангард Луцьк", ЖКП № 3 та мешканців будинку складено та підписано акт обстеження технічного стану будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку та паспорт вказаного житлового будинку.

31.12.2015 між ЖКП №3 та ОСББ "Авангард Луцьк" було підписано акт приймання-передачі житлового будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку з балансу ЖКП №3 на баланс ОСББ "Авангард Луцьк".

28.02.2017 Рада звернулась до Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нежитлове приміщення площею 188,6 м2 будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку за Радою.

20.04.2017 за результатами розгляду заяви від 28.02.2017 державним реєстратором Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Луцької міської ради Оляніцькою О.В. було прийнято рішення № 34863592 про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення площею 188,6 м2 будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку за Радою, форма власності - комунальна.

У зв'язку з прийняттям рішення від 20.04.2017 № 34863592 державний реєстратор відкрила розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесла до нього запис № 20065296 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 188,6 м2 будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку за Радою (реєстраційний номер майна 1229639207101).

Посилаючись на те, що рішення державного реєстратора від 20.04.2017 № 34863592 є таким, що прийняте з порушенням порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та на підставі документів, які не підтверджують факту перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності, вказуючи, що спірне нерухоме майно належить до спільної сумісної власності власників квартир будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку, ОСББ "Авангард Луцьк" звернулось до господарського суду з даним позовом.

Суд першої інстанції у своєму рішенні від 12.06.2019, дійшовши висновку про те, що державний реєстратор діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, а спірне нерухоме майно є нежитловим приміщенням, відмовив у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції від 12.06.2019 та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 03.10.2019 зазначив, що державний реєстратор прийняла оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності з порушенням законодавства, зокрема, п. 44 Порядку № 1127 та на підставі документів, які не підтверджували факт перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності, а спірне нерухоме майно є допоміжними приміщеннями та належить до спільної сумісної власності власників квартир будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку.

Переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 03.10.2019 у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно із п. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому державний реєстратор, окрім іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пп. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Порядок проведення державної реєстрації прав визначено у ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з якої, окрім іншого, вбачається, що реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4).

На момент прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності, процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав було визначено Порядком № 1127 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 45 (45-2017-п) .

Згідно із п. 44 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються, зокрема: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна комунальної власності, державний реєстратор зобов`язаний встановити факт відсутності підстав для відмови у такій реєстрації, перевіривши документи щодо підтвердження факту перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, оскільки такий факт може надалі підтвердити наявність права органу місцевого самоврядування виступати замовником технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна та, як наслідок, правомірності (безпідставності) вимог щодо проведення державної реєстрації права власності на такий об'єкт.

У пп. 3, 4 ч. 1, ч.2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Рада до заяви від 28.02.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на спірне нерухоме майно будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку надала державному реєстратору: довіреність від 14.02.2017 № 1.1-8/796 на заявника (уповноважену особу); технічний паспорт на нежитлове приміщення площею 188,6 м2 від 19.12.2016, виданий Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"; лист Виконкому Луцької міської ради від 21.02.2017 №1.1-13/941, що підтверджує факт перебування спірного нерухомого майна у комунальній власності; довідку про присвоєння поштової адреси спірному нежитловому приміщенню, видану Управлінням містобудування та архітектури Луцької міської ради від 27.02.2017 №160-326; лист ЖКП №3 від 20.08.2015 № 471/2-2 про те, що житловий будинок № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку перебуває на балансі ЖКП № 3; копію реєстраційного посвідчення на житловий будинок № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку від 05.08.1986; копію журналу № 8 внутрішніх обмірів; лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 13.04.2017 № 05-03-825, що підтверджує факт відсутності перебування спірного об'єкта нерухомого майна у державній власності (було надано після прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2017 №34154715).

За результатами розгляду заяви від 28.02.2017, на підставі листа виконавчого комітету Луцької міської ради від 21.02.2017 № 1.1-13/941, листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 13.04.2017 №05-03-825 та технічного паспорта на нежитлове приміщення від 19.12.2016, виданого Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", державним реєстратором прийнято рішення від 20.04.2017 №34863592 про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку за Радою, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 20065296.

Згідно із ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до у ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна. Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Аналогічні визначення термінів "допоміжні приміщення" та "нежитлові приміщення" наведені у ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірного нерухомого майна у багатоквартирному будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку, а саме встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. (чч. 1, 2 ст. 369 ЦК України).

Аналогічні приписи містить п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", відповідно до якого власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 (v004p710-04) , відповідно до якого допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 (v014p710-11) додатково роз`яснено, що положення п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Як установлено судом апеляційної інстанції, будинок № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку 31.12.2015 було передано з балансу ЖКП № 3 на баланс ОСББ "Авангард Луцьк" за актом приймання-передачі. При цьому у паспорті житлового будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку від 31.08.2015 та в акті приймання-передачі його з балансу на баланс від 31.12.2015 наявні відомості про те, що приміщення площею 210,5 м2 є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку.

Разом з тим суд апеляційної інстанції встановив відсутність в матеріалах справи доказів того, що допоміжні приміщення першого поверху площею 210,5 м2 були самостійним об'єктом нерухомості чи виділеним в натурі приміщенням, а також відсутність первинних правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, які б підтверджували відповідне речове право Ради на нього.

У листі від 21.02.2017 № 1.1-13/941 Відділ управління майном міської комунальної власності Ради підтвердив факт перебування спірного нерухомого майна у переліку майна міської комунальної власності відповідно до реєстраційного посвідчення від 05.08.1986, згідно якого володіння будинком № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку зареєстровано за Луцькою міською радою народних депутатів на підставі рішення Луцької міської ради народних депутатів від 12.06.1986 № 231. Домоволодіння в цілому складається з одного житлового будинку.

Проте, дослідивши інвентаризаційну справу № 47654 та реєстраційну справу №1229639207101 (оригінали яких оглянуто судом у судовому засіданні), суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Луцької міської ради народних депутатів від 12.06.1986 № 231 у реєстраційній справі №1229639207101 відсутнє, а реєстраційне посвідчення від 05.08.1986, яке наявне у інвентаризаційній справі №47654 (арк. 77), не містить підпису посадової особи начальника бюро технічної інвентаризації та відтиску печатки установи, що його видала.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, в т. ч. паспорт житлового будинку від 31.08.2015, акт приймання-передачі з балансу на баланс від 31.12.2015 та інвентаризаційну справу № 47654 (в т.ч. технічний паспорт на житловий будинок від 10.10.1991), з огляду на вказані приписи законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне нерухоме майно є допоміжними приміщеннями у складі багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку, а відтак належить членам ОСББ "Авангард Луцьк" на праві спільної сумісної власності.

Заразом суд апеляційної інстанції вказав, що позивачу в даному випадку не потрібно доводити право власності на спірні приміщення, оскільки останні перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку в силу закону, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, визначивши правовий статус спірного нерухомого майна як допоміжних приміщень, що належать власникам квартир будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку на праві спільної сумісної власності, права яких порушено через прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності від 20.04.2017 № 34863592 на спірне нерухоме майно за Радою, правомірно скасував оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності від 20.04.2017 № 34863592 як таке, що прийняте з порушенням п. 44 Порядку № 1127, та запис про право власності № 20065296 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений на підставі оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності.

Аргументи касаційної скарги про те, що спірне нерухоме майно є нежитловим приміщенням, а оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності прийняте з дотриманням Порядку № 1127, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, та спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.

Крім того, доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що факт передачі з балансу на баланс будинку не свідчить про втрату права власності Ради на будинок № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку спростовуються висновками суду апеляційної інстанції про те, що з моменту передачі Радою багатоквартирного будинку № 12 по пр-ту Перемоги у м. Луцьку зі свого балансу на баланс ОСББ "Авангард Луцьк" за актом приймання-передачі житлового будинку від 31.12.2015, вона втрачає будь-яке право на управління та розпорядження таким будинком в цілому та його допоміжними приміщеннями, що ґрунтується на приписах Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) .

Аргументи касаційної скарги Ради про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, оскільки усі доводи позивача та заперечення відповідача були предметом дослідження апеляційного господарського суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

В силу положень ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Ради про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.