1.1. У грудні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврійські ігри" (надалі - ТОВ "Таврійські ігри", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 909 999,64 грн, інфляційних витрат в сумі 132 523,45 грн та 3% річних в розмірі 36 798,89 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг ресторанного обслуговування на суму 269999,89 грн, послуг з організації зустрічей та конференцій у готелях на суму 69999,98 грн, послуг з показу відеопродукції (презентації корпоративного матеріалу ПАТ "Укрзалізниця" на суму 269999,89 грн, послуги звукооператора (з орендною устаткування) на суму 299999,88 грн, всього на суму 909 999,64 грн.

1.2.1. Позивач стверджує, що 10-11 квітня 2017 року він за завданням відповідача надав останньому послуги з маркетингових заходів з прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дій щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту вартістю 909 999,64 грн.

1.2.2. Факт надання послуг підтверджує актом № ТG-0000020 від 21.08.2017, який від імені позивача підписаний директором Павленко М.М., а від відповідача - членами правління ОСОБА_1 та ОСОБА_2; листом № Ц-1/4-27/668-15 від 26.03.2019, листом- відповіддю на адвокатський запит № Ц-1/4-27/668-19 від 01.04.2019, а також договорами про надання послуг № 07/04-17, б/н від 07.04.2017, укладеними позивачем з ФОП Солодким Максимом Володимировичем, ФОП Безязичною Оксаною Степанівною, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2017, від 13.04.2017, актом надання послуг від 11.04.2017.

1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав:

1) акт № ТG-0000020 від 21.08.2017 підписаний неуповноваженими особами та не скріплений печаткою відповідача;

2) складання акту без укладення договору про надання послуг та не оприлюднення його на веб-порталі Антимонопольного комітету України суперечить абз. 4-5 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону;

3) сторони не укладали договір про надання послуг відповідно до Положення про договірну роботу в Державній адміністрації залізничного транспорту України на залізницях та підприємствах залізничного транспорту, введеного в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту № 506-Ц/од від 08.08.2014; та в належній формі не погодили всі істотні умови договору відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України.

1.4. У запереченнях на відзив позивач вказав, що особи, які підписали акт надання послуг - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є підписантами з 24.06.2016 та 02.08.2016 відповідно, про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Підписаний ними акт є документом, який фіксує закінчення надання послуг (робіт) позивачем та прийняття їх відповідачем без зауважень. Доказів того, що відповідні послуги надавались іншою особою, а не позивачем відповідач не надав.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 позов задоволено частково, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Таврійські ігри" 909 999,64 грн - основного боргу, 47 173,98 грн - інфляційних втрат, 21 765,19 грн - 3% річних та судовий збір.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний оплатити надані йому 10-11 квітня 2017 року позивачем послуги з маркетингових заходів з прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дій щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту вартістю 909999,64 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що нараховані з 11.03.2018, оскільки:

1) зібраними у справі доказами (актом надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017 та листом № Ц-1/4-27/68-19 від 26.03.2019) підтверджується, що між сторонами у справі відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, статті 642 Цивільного кодексу України шляхом підтвердження прийняття до виконання виникли відносини з договору про надання послуг, врегульовані гл. 63 Цивільного кодексу України (435-15) ;

2) факт надання послуг підтверджується документами підписаними позивачем з третіми особами, залученими до виконання договору про надання послуг (актом надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017, договорами про надання послуг № 07/04-17, б/н від 07.04.2017, укладеними позивачем з ФОП Солодким Максимом Володимировичем, ФОП Безязичною Оксаною Степанівною, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11, 13 квітня 2017 року, актом надання послуг від 11.04.2017);

3) відповідач згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України зобов`язаний був оплатити позивачу надані послуги у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги № 08 від 28.02.2018;

4) заперечення відповідача щодо факту отримання від позивача вищевказаних послуг є безпідставними, оскільки суперечать зібраним у справі доказам, у т.ч. змісту його листа № Ц-1/4-27/68-19. Крім того, суд зауважив, що не заперечуючи факту одержання послуг прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дії щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту, відповідач не вказав іншої відмінної від позивача особи, яка надала йому такі послуги;

5) заперечення відповідача, які по суті зводяться до того, що такий договір не був укладений за наслідками процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) , були відхилені, оскільки докази визнання указаного договору з цих підстав недійсним не надані.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі № 910/17687/18 скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові ТОВ "Таврійські ігри" відмовлено.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не зобов`язаний оплачувати вартість послуг, що визначена в акті надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017, виходячи з таких підстав:

1) цей акт не є належним, допустимим та достатнім доказом надання позивачем та прийняття відповідачем визначених послуг, оскільки його підписано уповноваженою особою позивача та посвідчено печаткою, а від імені відповідача в графах, відведених для підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявні виконані підписи, проте печаткою АТ "Українська залізниця" вказаний акт не посвідчено;

2) між позивачем та відповідачем договір про надання послуг у письмовій формі з узгодженням істотних умов - не вчинявся у письмовій формі в розумінні приписів статей 11, 207, 627, 628 Цивільного кодексу України, і належних. допустимих та достатніх доказів вчинення такого правочину в розумінні статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України - матеріали справи не містять;

3) доводи ПАТ "Укрзалізинці" щодо встановлення Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зафіксованих у акті) спеціальних вимог до форми та порядку укладення договорів щодо надання послуг у відповідній сфері є обґрунтованими;

4) листом № Ц-1/4-27/668-19 не є доказом підтвердження прийняття послуг на суму 909999,64 грн, а є лише констатацію відповідачем фактів наявності у нього певних документів;

5) договори про надання послуг № 07/04-17, б/н від 07.04.2017, які укладені позивачем з ФОП Солодким Максимом Володимировичем, ФОП Без`язичною Оксаною Степанівною, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2017, від 13.04.2017, акт надання послуг від 11.04.2017 - не є належними, допустимими та достатніми доказами в підтвердження обставин надання позивачем відповідачу послуг на заявлену до стягнення суму, оскільки ці документи свідчать лише про надання позивачу послуг третіми особами, з якими виключно у позивача наявні господарські правовідносини, і не є доказами надання послуг позивачем саме відповідачу;

6) висновки суду першої інстанції про те, що не заперечуючи факту одержання послуг прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дії щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту відповідач не вказав іншої відмінної від позивача особи, яка надала йому такі послуги - є помилковими, оскільки вказані доводи жодним чином не підтверджують підстав виникнення між сторонами правовідносин з надання послуг, як не підтверджують і виникнення у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 08.10.2019 ТОВ "Таврійські ігри" звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/17687/18, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

1) дійшов помилкового висновку, що так наданих послуг не належним та допустимим доказом надання послуг, оскільки бепідставно не брав до уваги, що цей акт було схвалено та підписано без жодних зауважень членами правління відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1, які згідно відомостей наявних в ЄДР уповноважені на підписання відповідних документів, а відповідно до Статуту АТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (735-2015-п) , будь - які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/ або іншими уповноваженими на це особами, що було здійснено при підписанні акту надання послуг;

2) не застосував норму частини 3 статті 58 -1 Господарського кодексу України (436-15) , відповідно до якої наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків, тому дійшов помилкового висновку, що з підстав відсутності печатки відповідача цей акт не є належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні вимог процесуального закону надання позивачем та прийняття відповідачем визначених послуг на заявлену до стягнення суму;

3) безпідставно не брав до уваги те, що недотримання окремими посадовими особами відповідача вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (922-19) не може свідчити про відсутність факту надання послуг, тим більше, коли виконавець не зобов`язаний та не має можливості контролювати виконання посадовими особами відповідача цих вимог; а відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 181 Господарського кодексу України засвідчення уповноваженими особами відповідача акт наданих послуг є підтвердженням вчинення сторонами договору з надання посуг із маркентингових робіт (надання послуг) та погодження сторонами ціни і предмету договору.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" заперечувало проти задоволення касаційної скарги та просило її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3.4. Відповідач зауважує, що члени правління ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були уповноважені правлінням відповідача на підписання акту про надання цих послуг; акт не скріплений печаткою відповідача, що свідчить про відсутність його волевиявлення; складання акту про надання послуг без укладання договору та оприлюднення звіту про його укладання на веб-порталі Антимонопольного комітету України суперечить абз. 4-5 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі; договір у формі єдиного документу у порядку, визначеному Положенням про договірну роботу в Державній адміністрації залізничного транспорту України на залізницях та підприємствах залізничного транспорту, введеного в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту № 506-Ц/од від 08.08.2014.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

4.2. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.3. Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

4.4. В силу частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

4.5. Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

4.6. Беручи до уваги те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" процедури закупівлі, визначених цим Законом, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідач є замовником, який здійснює діяльність в окремих сферах господарювання, і вартість послуги (послуг) не перевищує 1 мільйон гривень (абз. 2 частини 1 статті 2, пункти 4, 9 частини першої статті 1 Закону), і відсутня пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору у формі єдиного документа, підписаного сторонами, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони уклали господарських договір послуг у спрощений спосіб, що підтверджується підписаним у двосторонньому порядку актом наданих послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017, а також листом відповідача № Ц-1/4-27/68-19 від 26.03.2019, в якому останній підтвердив факт отримання від позивача протягом 10-11 квітня 2017 року за завданням відповідача послуг з маркетингових заходів з прийому керівництвом ПАТ "Українська залізниця" офіційних делегацій залізниць Грузії, Азербайджану та Казахстану для обговорення питань та узгодження дії щодо входження ПАТ "Українська залізниця" до Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту підтверджується, і такі дії сторін є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за надані послуги у визначеному розмірі.

4.7. Висновки суду апеляційної інстанції стосовно обґрунтованості доводів скаржника щодо встановлення Законом України "Про публічні закупівлі" (922-19) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зафіксованих у акті) спеціальних вимог до форми та порядку укладення договорів щодо надання послуг у відповідній сфері ґрунтуються на неправильному застосуванні норм цього Закону.

4.8. Суд апеляційної інстанції, зазначаючи що цим Законом встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів щодо надання послуг у відповідній сфері, прямо не вказав, якою саме нормою встановлені відповідні вимоги, а також безпідставно не брав до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону, що визначає сферу його застосування, передбачено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень. У справі, що розглядається, відповідач у справі є замовником, який здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання (надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування), і вартість послуги не перевищує 1 мільйон гривень.

4.9. Відповідно до абз. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

4.10. Отже, використання електронної системи закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору у такому разі є правом, а не обов`язком замовника. І відповідно придбання послуг замовником без використання цієї системи не може бути підставою для звільнення його від обов`язку сплачувати надані йому послуги.

4.11. У своїх запереченнях ПАТ "Українська залізниця" не наполягала на тому, що придбання послуг, вартість яких не перевищує 1 мільйон гривень, має здійснюватися з використанням електронної системи закупівель з проведенням процедур закупівлі, визначених цим Законом. Навпаки, відповідач зауважував лише, що відповідно до абз. 5 частини 1 статті 2 Закону у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

4.12. Верховний Суд виходить з того, відповідно до абз. 11 частини 1 статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" дійсно передбачено, що замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: звіт про укладені договори - протягом одного дня з дня укладення договору. Тобто, оприлюднення звіту про укладені договори в системі електронних закупівель є обов`язковим, навіть якщо закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється без використання електронної системи закупівель.

4.13. Водночас, Верховний Суд зауважує, що такий звіт оприлюднюється замовником після його укладення, і відповідно до абз. 12 частини 1 статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" відповідальність за повноту та достовірність інформації, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу, несуть голова та секретар тендерного комітету замовника або уповноважена особа (особи). Тобто, такі дії перебувають повністю в площині відповідальності замовника, який є зобов`язаною особою за договором, тому не оприлюднення ним такої інформацією не може бути підставою для звільнення від обв`язку оплатити надану йому послугу в розмірі, який визначений сторонами в акті наданих послуг.

4.14. Щодо висновків суду апеляційної інстанції стосовно того, що акт надання послуг № ТG-0000020 від 21.08.2017 на суму 909 999,64 грн не є належним доказом, оскільки підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не посвідчено печаткою ПАТ "Українська залізниця", то Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 58-1 Господарського кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Суд апеляційної інстанції внаслідок незастосування вказаної норми матеріального права, безпідставно відхилив єдиний вагомий доказ у справі, що підтверджує факт надання послуг, та дійшов помилкового висновку, на відміну від суду першої інстанції, та дійшов висновку про відмову в позові з цих підстав.

4.15. Щодо доводів ПАТ "Українська залізниця", викладених у відзиві на касаційну скаргу, що члени правління ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були уповноважені правлінням відповідача на підписання акту про надання цих послуг, то Верховний Суд виходить з того, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили відсутність у них відповідних повноважень.

4.16. На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4.17. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року N 735 (735-2015-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів Українивід 18 січня 2017 року N 52 (52-2017-п) ) було затверджено статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", у пункті 117 якого передбачено, що будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими) та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.

4.18. Відповідно до частини 4 статті 92 Цивільного кодексу України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

4.19. Отже, зважаючи на те, що складений акт наданих послуг був підписаний повноважними членами правління, які згідно відомостей в ЄДР були зазначені як підписанти, а відповідач не доводив, що позивач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що члени правління ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають право підписувати такий акт про надання послуг, Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідач зобов`язаний сплати вартість наданих послуг, що обумовлена в цьому акті. Натомість захист прав відповідача, який вважає, що члени органу правління порушили свої обов`язки щодо представництва, здійснюється у такому випадку відповідно до вимог частини 4 статті 92 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 89 Господарського кодексу України.

4.20. Посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу Положення про договірну роботу в Державній адміністрації залізничного транспорту України на залізницях та підприємствах залізничного транспорту, введеного в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту № 506-Ц/од від 08.08.2014, Верховний Суд відхиляє, оскільки цей акт є локальним, що регулює внутрішні відносини відповідача, і не є актом цивільного законодавства, що має обов`язковий характер для позивача.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.21. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, як таку, що ухвалено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Судовий збір, сплачений ТОВ "Таврійські ігри" за перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/17687/18 у суді касаційної інстанції, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуально-го кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські ігри" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/17687/18 - скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2019 - залишити в силі.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські ігри" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 24575395) 29 368 грн 16 коп - витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.