У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Лан-СК" (далі - ТОВ Агрофірма "Лан-СК") звернулося до суду з позовом Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому, з урахуванням нової редакції позовної заяви, просило визнати поновленим договір оренди землі, укладений 16.01.2008 між позивачем і Тростянецькою районною державною адміністрацією Сумської області (далі - Тростянецька РДА), та вважати укладеною додаткову угоду до договору у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, належно виконуючи обов`язки за умовами договору оренди землі від 16.01.2008, у порядку реалізації переважного права на поновлення цього договорів на новий строк 08.12.2017 року звернувся до відповідача з відповідним листом-повідомленням, додавши проект додаткової угоди до договору оренди землі. ГУ Держгеокадастру запропонувало змінити умови договору в частині строку його дії та розміру орендної плати, на що позивач дав згоду, направивши відповідачу відповідний проект додаткової угоди. У встановлений положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" термін додаткову угоду укладено не було. Позивач зазначав, що 14.02.2018 направив відповідачу лист до якого додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте, додаткову угоду укладено не було, будь-яких заперечень від відповідача не надходило, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.12.2018 позов задоволено. Визнано поновленим договір оренди землі, укладений між Тростянецькою РДА і ТОВ Агрофірмою "Лан-СК", що зареєстрований 16.01.2008 у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України за № 040863500005, щодо земельної ділянки площею 133,26 га із земель державної власності (землі запасу та резервного фонду) на території Дернівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, та укладеною додаткову угоду у редакції, наведеній у резолютивній частині рішення. Здійснено розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано наявністю правових підстав для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що позивачем не дотримано порядку поновлення договору оренди на новий строк відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у частині направлення відповідачу проекту додаткової угоди на нових погоджених умовах у визначений законом строк. Крім того, позивач фактично просить поновити договір оренди землі щодо іншого об`єкта оренди, ніж було визначено у договорі оренди землі від 16.01.2008, при цьому у матеріалах справи відсутні додатки до договору оренди землі, зокрема, план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень її використання та встановлені земельні сервітути, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта оренди, проект відведення.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2019 року ТОВ Агрофірма "Лан-СК" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, а рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2018 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ Агрофірма "Лан-СК" обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 33 Закону України "Про оренду землі"; не враховано, що позов заявлено з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", і такі обставини для поновлення договору оренди на новий строк судом апеляційної інстанції не досліджувалися; посилання суду апеляційної інстанції на порушення позивачем строку на відповідь про погодження умов договору в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є помилковими, оскільки позивачем в строк, передбачений умовами договору, у порядку реалізації переважного права на поновлення цього договору було направлено відповідачу лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, що не свідчить про порушення позивачем порядку поновлення договору на новий строк; судом не враховано, що дії відповідача фактично призвели до неможливості врегулювання питання узгодження умов договору в строки, визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

03.12.2019 на електронну адресу суду надійшло додаткове обґрунтування касаційної скарги ТОВ Агрофірма "Лан-СК", яке залишається судом без розгляду з огляду на положення статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), а також у зв`язку з тим, що цей документ не містить електронного цифрового підпису, що підтверджується довідкою відділу опрацювання документів управління забезпечення автоматизованого документообігу суду від 04.12.2019 № 75.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 16.01.2008 між Тростянецькою РДА (орендодавець) і ТОВ Агрофірма "Лан-СК" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 133,26 га, у тому числі 133,26 га земель державної власності (землі запасу та резервного фонду), з яких 63,2 га ріллі, 70,06 га сіножатей, яка знаходиться на території Дернівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (пункти 1, 2).

Згідно з пунктом 8 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За змістом пунктів 5, 9 договору (у редакції додаткової угоди до цього договору від 01.03.2012) орендна плата вноситься орендарем у розмірі 45 181,32 грн на рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки, яка становить 1 506 043,49 грн.

Відповідно до пункту 43 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Цей договір зареєстровано у Тростянецькому районному реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Центру ДЗК України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2008 за № 040863500005.

Отже, строк дії договору встановлено до 16.01.2018.

Також судами установлено, що наразі розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Сумської області здійснює ГУ Держгеокадастру.

08.12.2017 ТОВ Агрофірма "Лан-СК" звернулося до ГУ Держгеокадастру з листом-повідомленням № 08/12, у якому просило поновити договір оренди землі від 16.01.2008 на умовах (строком на 10 років та розмір орендної плати 8 % від нормативної грошової оцінки), визначених у додатковій угоді, проект якої було додано до зазначеного листа-повідомлення (а.с. 12-14).

ГУ Держгеокадастру в листі-повідомленні про прийняте рішення від 05.01.2018 № 28-18-0.6-177/2-18 проінформувало ТОВ Агрофірма "Лан-СК" про можливість розглянути питання щодо поновлення договору оренди землі та запропонувало встановити орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, строк дії договору - 7 років, а також надати агрохімічний паспорт земельної ділянки (а.с. 15-16).

ТОВ Агрофірма "Лан-СК" у листі від 18.01.2018 № 18/1, направленому на адресу відповідача, погодилося на продовження договору оренди земельної ділянки на запропонованих ГУ Держгеокадастру умовах (строк дії договору - 7 років; орендна плата 12 %) та повідомило про замовлення агрохімічних паспортів земельної ділянки, які будуть надано пізніше (а.с. 17).

Згідно з листом від 31.01.2018 № 31/01 позивачем надано відповідачу оригінали агрохімічних паспортів на земельні ділянки в кількості 7 штук (а.с. 18).

14.02.2018 ТОВ Агрофірма "Лан-СК" направило ГУ Держгеокадастру лист № 14/02, в якому зазначило, що позивачем виконано всі умови, необхідні для поновлення договору оренди на новий строк на погоджених умовах, однак цей договір подовжено не було, додаткової угоди зі сторони відповідача не підписано. Оскільки позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а заперечень у поновленні договору від відповідача не надходило, позивач вважав цей договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено договором, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (а.с. 19).

Оскільки додаткової угоди про поновлення договору оренди укладено не було, то ці обставини стали підставою для звернення ТОВ Агрофірма "Лан-СК" до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру про визнання поновленим договору оренди землі від 16.01.2008 та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору щодо земельної ділянки загальною площею 133,26 га земель державної власності (землі запасу та резервного фонду), яка знаходиться на території Дернівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Законом України "Про оренду землі" (161-14) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Водночас частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, № 920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17, від 16.01.2019 у справах № 920/738/17, № 920/743/17.

За встановлених у справі обставин, ТОВ Агрофірма "Лан-СК" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі, зокрема 08.12.2017, відповідно до положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", направило ГУ Держгеокадастру лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, у якій містилися інші ніж у договорі істотні умови (об`єкт оренди, розмір орендної плати), який отримано відповідачем 08.12.2017.

У частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Судом апеляційної інстанції установлено, що після звернення ТОВ Агрофірма "Лан-СК" до ГУ Держгеокадастру в порядку реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі", ГУ Держгеокадастру у листі-повідомленні про прийняте рішення від 05.01.2018, направленого у межах встановленого законом строку, запропонувало орендарю інші істотні умови договору (орендну плату в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, строк дії договору - 7 років).

18.01.2018 ТОВ Агрофірма "Лан-СК" надано відповідачу відповідь, за змістом якої орендарем погоджено запропоновані відповідачем умови, однак не надано новий проект додаткової угоди. Така згода була надіслана позивачем поза межами строку дії договору оренди землі, оскільки строк дії договору закінчився 16.01.2018.

Судом апеляційної інстанції також установлено, що об`єктом договору оренди землі від 16.01.2008 була земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 133,26 га, у тому числі 133, 26 га земель державної власності (землі запасу та резервного фонду), з них 63,2 га ріллі, 70,06 га сіножатей, яка знаходиться на території Дернівської сільської ради.

Натомість ТОВ Агрофірма "Лан-СК" просило поновити договір оренди землі щодо іншого об`єкта, а саме: земельної ділянки 29,7001 га ріллі кадастровий номер 5925082000:00:001:1208; земельної ділянки 9,4441 га ріллі кадастровий номер 5925082000:00:001:1207; земельної ділянки 4,1908 га ріллі кадастровий номер 5925082000:00:001:1206; земельної ділянки 2,7653 га ріллі кадастровий номер 5925082000:00:001:1205; земельної ділянки 57,2730 га сіножаті кадастровий номер 5925082000:00:001:1209; земельної ділянки 12,7895 га сіножаті кадастровий номер 5925082000:00:001:1210, земельної ділянки 17,1005 га ріллі кадастровий номер 5925082000:00:001:1204, які зазначено позивачем в проекті додаткової угоди та в прохальній частині позовної заяви.

Водночас будь-яких доказів того, що зазначені земельні ділянки входять до складу земельної ділянки, яка була предметом договору оренди від 16.01.2008, матеріали справи не містять, а ТОВ Агрофірма "Лан-СК" відповідних доказів не надано.

Отже, за висновками апеляційного суду позивач фактично просить поновити договір оренди землі щодо іншого об`єкта оренди, ніж було визначено в 2008 році у договорі оренди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За встановлених у справі фактичних обставин, які свідчать про існування між сторонами правовідносин щодо погодження істотних умов договору оренди, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що останній після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Наслідком реалізації вказаної процедури є або продовження договору у зв`язку з погодженням між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому у випадку неукладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді але саме з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, за обставин існування між сторонами правовідносин щодо погодження істотних умов договору оренди, не спливу місячного строку після закінчення строку дії зазначеного договору, позивачем питання про поновлення договору оренди землі від 16.01.2008 порушено з інших підстав, а саме з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому судом установлено відсутність правових підстав вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Разом із тим відсутність у матеріалах справи доказів отримання позивачем заперечення відповідача у поновлені договору оренди не спростовує факту відсутності волі орендодавця на поновлення строку дії договору.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, пославшись на встановлені обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки ним не було належним чином дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Доводи ТОВ Агрофірма "Лан-СК" про неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Посилання ТОВ Агрофірма "Лан-СК" на те, що саме дії відповідача фактично призвели до неможливості врегулювання питання узгодження умов договору в строки, визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", не є підставою для скасування постановленого у справі рішення, оскільки у випадку неукладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах позивач не був позбавлений права на захист свого права в суді з підстав, передбачених частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі також може бути оскаржено у суді.

Відповідно до статті 300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, Верховний Суд зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається.