ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 872/17/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Могила С.К.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина"

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (суддя Будішевська Л.О.)

за заявою Фермерського господарства "Кандибинське"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 22.08.2019 у справі № 6/2019

за позовом Фермерського господарства "Кандибинське"

до Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина"

про стягнення коштів

за участю:

позивача: Павленко А.А. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення третейського суду

1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 22.08.2019 (далі - Рішення) у справі №6/2019 задоволено частково позовні вимоги Фермерського господарства "Кандибинське" (далі - позивач); стягнуто з Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" (далі - відповідач) 1 380 000,00 грн. основного боргу, 138 000,00 грн. штрафу та 12 908,80 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

2. Хід розгляду справи у господарських судах

2.1. 28.08.2019 позивач звернувся до суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання Рішення, яка ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 872/17/19 прийнята до розгляду.

3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3.1. Оскарженою хвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 заяву про видачу наказу на примусове виконання Рішення - задоволено, видано наказ на примусове виконання Рішення.

3.2. Ухвала мотивована відсутністю підстав, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), для відмови у видачі наказу на примусове виконання Рішення, а також враховано, що Рішення відповідачем добровільно не виконано.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та позиції інших учасників справи

4.1. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

4.2. Апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що відповідач є державним унітарним підприємством заснованим на державній власності, у зв`язку з чим господарські спори за його участю не належать до компетенції третейських судів; розгляд справи третейським судом відбувся без належного повідомлення відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про видачу наказу.

5. Розгляд апеляційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. У судовому засіданні 04.12.2019 ухвалою суду, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до положень статті 233 частин 4, 5 ГПК України, у повторному письмовому клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.

5.2. Згідно з частиною 2 статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

Частиною 2 статті 25 ГПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

5.3. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частин 1, 2 статті 352 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

5.4. Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно з частиною 1 статті 354 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається суддею одноособово протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні з повідомленням сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

5.5. Частиною 2 статті 354 ГПК України передбачено, що при розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням однієї із сторін господарський суд витребовує справу з постійно діючого третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути направлена до господарського суду протягом п`яти днів від дня надходження вимоги. У такому разі строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду продовжується до тридцяти днів з дня її надходження до суду.

5.6. Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про третейські суди" при розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п`яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

5.7. Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2019 прийнято Рішення, яким стягнуто з відповідача 1 380 000,00 грн. основного боргу, 138 000,00 грн. штрафу та 12 908,80 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

5.8. Також встановлено, що Рішення прийняте у спорі, передбаченому договором поставки продукції №1/25-10 від 25.10.2018, згідно з обумовленим у ньому третейським застереженням та є чинним, оскільки в установленому порядку не скасовано.

5.9. Положеннями статті 50 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

5.10. Відповідно до частини 1 статті 55 вказаного Закону рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

5.11. Згідно із статтею 57 цього Закону рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред`явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

5.12. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно із статтею 327 ГПК України та пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

5.13. Частиною 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

5.14. Відповідно до частини 3 статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

5.15. Згідно із статтею 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

5.16. Аналогічні вичерпні підстави для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа визначені пунктами 1 - 9 частини 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди".

5.17. Отже, виходячи з приписів чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 ГПК України.

5.18. Судом першої інстанції встановлено, що: на день розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання Рішення це рішення компетентним судом не скасовано; справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону; при зверненні до суду з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення у третейській справі № 6/2019 позивачем не пропущений встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та оскарженим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода не визнана недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону; рішення третейського суду не містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; відповідач Рішення добровільно не виконав.

5.19. Тобто судом першої інстанції встановлено відсутність підстав, передбачених законодавством для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви позивача про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

5.20. Посилання заявника на те, що: оскільки він є державним унітарним підприємством, тому господарські спори за його участю не належать до компетенції третейських судів; розгляд справи третейським судом відбувся без належного повідомлення відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про видачу наказу, є безпідставними.

Так, згідно пункту 9.1.3 статуту відповідача, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.08.2012 №497, він може бути відповідачем у третейському суді, що спростовує його доводи про непідвідомчість справи третейському суду.

Твердження заявника про те, що розгляд справи третейським судом відбувся без належного повідомлення відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про видачу наказу, є безпідставними, оскільки виходячи із наведених норм права вони не є правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

6.1. З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про видачу виконавчого документу.

6.2. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, тому ухвалу апеляційного суду належить залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 25, 253, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 872/17/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

С.К. Могил ' 'p'