ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16238/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Могила С.К.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (колегія суддів: Козир Т.П. - головуючий, Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

до Публічного акціонерного товариства "Вектор Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Вектор Банк" Савельєвої Анни Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про скасування наказу

за участю:

позивача: Ходченко О.М, (адвокат)

відповідача: Бойчун Н.Д. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - позивач), звернувшись в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Вектор Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Вектор Банк" Савельєвої Анни Миколаївни (далі - відповідач), просило скасувати наказ №11 від 14.03.2018 про встановлення факту нікчемності правочинів.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ відповідача про встановлення факту нікчемності правочинів прийнятий з порушенням норм чинного законодавства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що правочин є нікчемними в силу закону, а не рішення (наказу) банку, яке є внутрішнім документом банку як суб`єкта господарювання, наказ саме по собі не спричиняє обов`язків для позивача, тому не може порушувати його прав і обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту його інтересів.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2. Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що роблячи висновок про нікчемність договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не вказано обставин, які б свідчили про наявність підстави, передбаченої п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для визнання договорів нікчемними, зокрема, відчуження банком прав вимоги за цінами, нижчими від звичайних. Укладаючи договори відступлення від 27.02.2017, ПАТ "Вектор Банк" відчужив право вимоги за ціною, яка встановлена та узгоджена за домовленістю сторін, що відповідає положенням ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 632 Цивільного кодексу України, п.п.14.1.71 п.4.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Позивачем здійснено оплату ціни договору відступлення прав вимоги кредитними договорами у сумі 2 332 624,82 грн шляхом безготівкового переказу на рахунок ПАТ "Вектор Банк", що підтверджується платіжним дорученням №1805779 від 27.02.2017. ПАТ "Вектор Банк" відступив позивачу право вимоги за спірними договорами відступлення від 27.02.2017 за ціною вищою, ніж ціна придбання ПАТ "Вектор Банк" такого ж права вимоги у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Відступлені від ПАТ "Вектор Банк" до позивача за договорами відступлення від 27.02.2017 права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (портфелі заборгованості), не були активом ПАТ "Вектор Банк", оскільки на день укладення договорів вони не обліковувались на балансі ПАТ "Вектор Банк", та погодження відносно відчуження з куратором НБУ не потребувало. Повноваження органів ПАТ "Вектор Банк" та органів контролю не були призупинені, що свідчить про порушення при виданні спірного наказу приписів ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо того, що нікчемними є правочини неплатоспроможного банку. Наказ є не одностороннім правочином, а правовим актом індивідуальної дії. В адміністративних справах №804/6671/15, №826/12348/15, №815/4560/15 було задоволено позови про визнання протиправними дій і рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо визнання нікчемними договорів, укладених банками, тому обраний позивачем спосіб захисту є вірним.

3.3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав до касаційного суду відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення - без змін.

3.4. Відзив обґрунтовано тим, що спірні відносини при процедурі ліквідації банку врегульовані спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів відповідно до рішення Конституційного Суду України та роз`яснень Міністерства юстиції України. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяла відповідно до повноважень, передбачених вказаним Законом. Спірний наказ є внутрішнім розпорядчим документом і він не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочину, що підтверджується практикою застосування законодавства у постановах Великої Палати Верховного Суду України. Висновок судів попередніх інстанцій про неефективність обраного позивачем способу захисту є обґрунтованим.

3.5. Від відповідача за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Вектор Банк" Савельєвої А.М. також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити прийняті судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

3.6. Відзив обґрунтовано тим, що уповноваженою особою було видано наказ у відповідності до покладених на неї повноважень і відповідно до вимог закону з урахуванням процедури виявлення нікчемності правочинів. Обставини нікчемності правочинів підтверджені належними доказами. Наказ про встановлення факту нікчемності не є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, а є внутрішнім розпорядчим документом. Тому він не може порушувати права будь-якої особи.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27 лютого 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір відступлення прав вимоги №114/7-4373, відповідно до умов якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступив (передав) за плату, а ПАТ "Вектор Банк" набув (прийняв) права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості) (надалі - кредитні договори), який є додатком до договору відступлення прав вимоги №114/7-4373 від 27.02.2017.

Згідно п.2.8 договору відступлення прав вимоги №114/7-4373 в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор (ПАТ "Вектор Банк") таким, що набув та прийняв всіх прав первісного кредитора щодо поручителів за договорами поруки, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку №6 до договору відступлення прав вимоги №114/7-4373.

Пунктом 2.9 договору відступлення прав вимоги №114/7-4373 визначено, що у зв`язку з відступленням прав вимоги, при умові повного виконання новим кредитором обов`язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, первісний кредитор зобов`язується здійснити відступлення прав за договорами іпотеки, зазначеними в додатку №7 до договору відступлення прав вимоги №114/7-4373, для чого укласти відповідні договори з новим кредитором в нотаріальній формі за формою, передбаченою додатком № 8 до договору від 27.02.2017, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами Реєстру боржників.

Також 27 лютого 2017 року між ПАТ "Вектор Банк" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 27.02.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Андрейків І.В. та зареєстрований у реєстрі за №202, відповідно до умов якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступив та передав, а ПАТ "Вектор Банк" набув та прийняв всі права вимоги за договорами іпотеки, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 27.02.2017 (Реєстр іпотечних договорів).

4.2. У цей же день, 27 лютого 2017 року між відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Вектор Банк" та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договір відступлення права вимоги №27.02.17-ДГ, відповідно до умов якого ПАТ "Вектор Банк", як первісний кредитор, відступив ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", як новому кредитору, права вимоги до боржників за кредитними договорами, що вказані в реєстрі боржників (портфелі заборгованості) (надалі - договір відступлення за кредитними договорами від 27.02.2017).

Згідно п.2.8 договору відступлення права вимоги № 27.02.17-ДГ в дату відступлення прав вимоги, первісний кредитор (ПАТ "Вектор Банк") вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор (ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") таким, що набув та прийняв всіх прав первісного кредитора щодо поручителів за договорами поруки, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку № 6 до договору від 27.02.2017 (надалі - договори поруки).

У зв`язку з відступленням прав вимоги, за умови повного виконання новим кредитором обов`язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, первісний кредитор зобов`язується здійснити відступлення прав за договорами іпотеки, зазначеними в додатку № 7 до договору від 27.02.2017, для чого укласти відповідні договори з новим кредитором в нотаріальній формі за формою, передбаченою додатком № 8 до договору від 27.02.2017 протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами реєстру боржників (п. 2.9. договору від 27.02.2017).

Відповідно до Акту приймання-передачі документації від 27.02.2017 за договором від 27.02.2017 (додаток № 4 до договору від 27.02.2017) згідно з вимогами п.5.1 договору від 27.02.2017 також було передану документацію по 51 боржнику-фізичній особі, яка включала: кредитні договори з усіма додатками, змінами та доповненнями до них (оригінали), копії паспортів, довідок про присвоєння індивідуального податкового номеру боржників, договори поруки з усіма невід`ємними додатками, змінами та доповненнями до них (оригінали), копії паспортів, довідок про присвоєння індивідуального податкового номеру поручителів, документи судового та/або виконавчого провадження, інші документи, що надавалися за згодою сторін.

Також, 27.02.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 27.02.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В., та зареєстрований в реєстрі за №203 (надалі - договір відступлення за договорами іпотеки від 27.02.2017), про відступлення та передачу всіх права вимоги за договорами іпотеки, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до договору від 27.02.2017 (Реєстр іпотечних договорів) (надалі - договори іпотеки).

4.3. Рішенням Правління Національного банку України №112-рш/БТ від 02.03.2017 ПАТ "Вектор банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі рішення Правління Національного банку України №112рш/БТ від 02.03.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було прийнято рішення за №853 від 02.03.2017 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Вектор банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно із вказаним рішенням було розпочато процедуру виведення ПАТ "Вектор банк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 03.03.2017 до 02.04.2017 включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України №163-рш від 21.03.2017 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Вектор Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення за № 1104 від 22.03.2017 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Вектор Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до вказаного рішення було припинено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Вектор Банк" з 22.03.2017 до 21.03.2019 включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Вектор Банк" Савельєвій Анні Миколаївні строком на два роки, з 22.03.2017 до 21.03.2019 включно.

4.4. Згідно із наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Вектор Банк" №11 від 14.03.2018 до нікчемних правочинів віднесено наступні: договір відступлення прав вимоги №27.02.17.-ДГ від 27.02.2017 з підстав, визначених п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений 27.02.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Андрейків І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 203, укладені між ПАТ "Вектор Банк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" з підстав, визначених п.1 ч.3 ст.38 вказаного Закону.

16 квітня 2018 року позивач отримав повідомлення за вих. № 114/2 від 15.03.2018 про нікчемність правочину (договору), згідно з яким відповідачем було визнано нікчемними зазначені два договори відступлення прав вимоги від 27.02.2017 на підставі п.3 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

05 травня 2018 року позивач направив відповідачу запит вих. №41290 про надання документів стосовно перевірки договорів на предмет нікчемності, проте, як вказує позивач, відповідач відповіді на вказаний запит не надав.

У подальшому, 11 липня 2018 року позивачем отримано від відповідача вимогу за вих. №303 від 11.07.2018 про повернення грошових коштів за нікчемними договорами.

12 листопада 2018 року позивачем отримано копію позовної заяви про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

4.5. Проте позивач вважає, що відповідні дії відповідача та наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Вектор Банк" №11 від 14.03.2018 про встановлення факту нікчемності правочинів є протиправними, у зв`язку із чим позивач звернувся до господарського суду і даним позовом та просить скасувати зазначений наказ відповідача.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Як встановлено судами, на підставі рішення Правління Національного банку України було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Вектор банк".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1). Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч.2).

Відповідно до ч.1 ст.3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно із ч.1 ст.38 Закону Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч.2 ст.38 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких, зокрема, підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п.1); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п.3). Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення, визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням (ч.4 ст.38 Закону).

5.2. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.5 ст. 216 ЦК).

5.3. Відтак, правочин є нікчемним в силу закону у разі укладення його за обставин, передбачених в Цивільному кодексі України (435-15) , і, зокрема, в ст. 38 Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно вимог ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Наслідки нікчемності правочину також встановлені законом (ст. 216 ЦК).

Отже, визнання чи не визнання особою правочину нікчемним у будь-якій формі не міняє суті нікчемності певного правочину і не створює нових обов`язків чи прав для іншої сторони правочину.

5.4. З метою належного виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у неплатоспроможних банках рішенням № 826 від 26.05.2016 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено Інструкцію про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також щодо дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення.

Згідно п.3 вказаної Інструкції уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов`язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).

За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом(ами) перевірки (п.7 Інструкції).

Відповідно до п.8 Інструкції уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії. У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів (договорів) та обов`язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору). Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби - правоохоронні органи.

Згідно з ч.4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема: видає накази та розпорядження, дає доручення, обов`язкові до виконання працівниками банку (п.2).

Як встановлено судами, оскарженим наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Вектор Банк", крім встановлення факту нікчемності правочинів, також зобов`язано юридичний відділ вжити певних заходів спрямованих на застосування наслідків недійсності правочинів.

5.5. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що за своєю правовою природу оскаржений наказ щодо нікчемності правочинів є внутрішнім розпорядчим документом, який сам по собі не створює обов`язків для позивача, не є правовим актом індивідуальної дії для нього, а направлений на вирішення внутрішніх робочих питань, що виникають при організації процедури ліквідації банку.

Отже, вказаний наказ не порушує і за своєю суттю не може порушувати права позивача, а відтак і вимоги позивача про скасування вказаного акту з урахуванням приписів ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України щодо права юридичних осіб на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі №910/12294/16, від 16.05.2018 у справі №910/24198/16, від 12.02.2019 у справі № 826/7711/16.

Як вірно зазначено апеляційним судом щодо посилань позивача на судові рішення Вищого адміністративного суду України у справах №804/6671/15, 826/12348/15, 815/4560/15, від вказаних в даних рішеннях правових позицій Велика Палата Верховного Суду у справі №910/12294/16 відступила і актуальним правовим висновком є вказаний вище.

5.6. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржених судових рішень, ці доводи не спростовують вищенаведених висновків і не доводять того, що судами невірно було застосовано норми права, а доводи викладені у відзивах, дають правові підстави для визнання оскаржених судових рішення такими, що не підлягають скасуванню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону цілком відповідають.

6.3. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм права.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 129, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі Господарського суду міста Києва №910/16238/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

С.К. Могил