ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 905/2806/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Міщенко І. С., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
за участю представників:
прокуратури - Гребеник І. А.
позивача-1 - не з`явилися
позивача-2 - не з`явилися
відповідача-1 - не з`явилися
відповідача-2 - Перевозник П. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.01.2019 (суддя Сковородіна О. М.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 (головуючий - Чернота Л. Ф., судді Гребенюк Н. В., Медуниця О. Є.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 за нововиявленими обставинами
у справі № 905/2806/16
за позовом Прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України
до Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року Заступник прокурора Донецької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1, КМУ) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач-2, Мінагрополітики) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області (далі - відповідач-1, рада) та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - відповідач-2, ПАТ "ДПЗК України"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення ради від 11.01.2012 №05 "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "ДПЗК України "Кальчицький елеватор";
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ №804971 та ЯЯЯ №804972 від 26.01.2012 про право приватної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, дільниця №1 (перелік об`єктів та майна згідно з додатком №1 до рішення ради), загальною площею 16 773,1 кв.м, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, вул. Елеваторна, 1 за ПАТ "ДПЗК України";
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ №804973 від 26.01.2012 про право приватної власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, дільниця №2 (перелік об`єктів та майна згідно з додатком №2 до рішення ради), загальною площею 5 808,3 кв.м, за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, 2а за ПАТ "ДПЗК України".
2. Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017, позов задоволено.
3. 13.11.2018 ПАТ "ДПЗК України" подало заяву про перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 у справі № 905/2806/16 за нововиявленими обставинами.
4. Як на нововиявлені обставини заявник послався на факт обізнаності позивачів з 17.09.2012 про оформлення за ПАТ "ДПЗК України" права власності на спірне майно шляхом видачі технічних паспортів та спірних свідоцтв, що підтверджується довідкою Мінагрополітики від 17.09.2012 № 24/321"Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗК України" за перше півріччя 2012 року (далі - довідка) та про що заявникові не було та не могло бути відомо під час розгляду справи Господарським судом Донецької області, оскільки копію зазначеної довідки він отримав від Мінагрополітики лише 09.10.2018 супровідним листом від 05.10.2018 №37-24-15/22777.
5. Заявник зазначив, що ці обставини є істотними, оскільки підтверджують, що 17.09.2012 Мінагрополітики стало достовірно відомо про порушення його права, за захистом якого позивачі звернулися до суду, а отже спростовують висновок судів про подання позовної заяви в межах позовної давності, і відповідно визначають інший момент початку перебігу позовної давності згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15)
), з урахуванням якого позовна давність на час подання позову прокурором сплила, що має наслідком відмову в позові.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
6. Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.01.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, у задоволенні заяви ПАТ "ДПЗК України" про перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 у справі №905/2806/16 за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення залишено в силі.
7. Судові рішення аргументовано тим, що обставини, на які відповідач-2 посилається як на нововиявлені, не є такими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12)
), оскільки про ці обставини заявнику було відомо на час розгляду справи в Господарському суді Донецької області.
8. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що в рішенні Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 у справі №905/2806/16, яке просить переглянути відповідач-2 за нововиявленими обставинами, суд відхилив посилання останнього щодо пропуску прокурором трирічної позовної давності пославшись на те, що позивачу-1 стало відомо про прийняття рішення від 11.01.2012 № 05 відповідачем-1 після звернення прокуратури Донецької області до Мінагрополітики про обізнаність останнього про прийняте радою рішення від 11.01.2012 № 05, що підтверджується листом Секретаріату КМУ від 16.09.2016 № 14620/0/2-16, а тому прокурор при зверненні з позовом у цій справі 28.09.2016 не пропустив передбачену положеннями статті 257 ЦК України загальна трирічну позовну давність.
9. Разом з тим, судами встановлено, що з наданої відповідачем-2 копії довідки вбачається, що про ознайомлення з її змістом на ній міститься підпис голови правління ПАТ "ДПЗК України" ОСОБА_1 датований 18.09.2012.
10. За висновками судів, зазначена обставина свідчить про обізнаність відповідача-2 як юридичної особи із зафіксованими у довідці обставинами через його статутний виконавчий орган - голову правління, який 18.09.2012 розписався на підписаному членами комісії, що проводили перевірку, оригіналі довідки про ознайомлення з її змістом, в тому числі про обставинами оформлення за відповідачем-2 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна відповідно до оспорюваних у цій справі актів, чим спростовуються посилання скаржника про те, що достовірно дізнатися про зазначені обставини він мав змогу лише з належним чином завіреної копії довідки, яку йому було надіслано Мінагрополітики супровідним листом від 05.10.2018 № 37-24-15/22777.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Відповідач-2, наголошуючи на порушенні попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "ДПЗК України" про перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 у справі №905/2806/16 за нововиявленими обставинами.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. Відповідач-2 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 76-79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 320 ГПК України, неправильне застосування норм матеріального права, а саме статей 256, 257, частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України і невідповідність висновків, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові, обставинам справи.
13. Скаржник зазначає, що факт того, що саме 17.09.2012 Мінагрополітики стало достовірно відомо, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗК України" "Кальчицький елеватор" оформлений на праві приватної власності за відповідпачем-2, є нововиявленою обставиною на підставі статті 320 ГПК України, яка має істотне значення для вирішення справи, існувала на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не була та не могла бути відома ПАТ "ДПЗК України" на момент розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки про вказану обставину заявнику стало відомо 09.10.2018 після отримання копії довідки, яка була складена лише в одному примірнику, який знаходиться в Мінагрополітики, не була в розпорядженні відповідача-2 і останній не міг знати про її зміст, оскільки ОСОБА_1 був звільнений з посади голови правління 23.01.2013, а інші посадові особи відповідача-2 не були ознайомлені з довідкою.
Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
14. Прокурор подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Прокурор вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух касаційної скарги
15. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.11.2019 № 29.3-02/3839 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Донецької області № 905/2806/16, у зв`язку з відрядженням судді Волковицької Н. О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.11.2019 касаційну скаргу ПАТ "ДПЗК України" передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В.- головуючий (доповідач), Міщенко І. С., Могил С. К.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
16. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 320 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12)
, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
17. Вказаними процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі.
Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
18. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
(далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Європейського суду з прав людини наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
19. Як вбачається з матеріалів справи, нововиявленою обставиною у даній справі, на думку ПАТ "ДПЗК України", є довідка від 17.09.2012 № 24/321 про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗК України" за 1 півріччя 2012 року, копію якої було надіслано Мінагрополітики додатком до листа №37-24-15/22777 від 05.10.2018.
При цьому, суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів встановили, що в наданій позивачем довідці міститься підпис голови правління ПАТ "ДПЗК України", що дає підстави для висновку про те, що ПАТ "ДПЗК України" було відомо про її існування ще у вересні 2012 року.
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. При цьому, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що довідка від 17.09.2012 № 24/321 про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "ДПЗК України" за 1 півріччя 2012 року не може вважатись нововиявленою обставиною у даній справі, а є лише новим, несвоєчасно поданим доказом.
20. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №906/916/16, від 04.07.2019 у справі №927/923/16, від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 04.09.2019 у справі № 915/826/16, які розглядалися з аналогічних предмета та підстав за участю даного відповідача.
21. На підставі зазначеного, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ "ДПЗК України" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 06.20.2016 у справі № 905/2806/16.
22. Доводи касаційної скарги стосовно того коли відповідач-2 отримав належним чином засвідчену копію довідки і мав можливість ознайомитися з її змістом колегією суддів відхиляються, оскільки переоцінка доказів у справі не належить до повноважень суду касаційної інстанції, крім того, відповідно до приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції здійснює перевірку законності судових рішень першої та апеляційної інстанції виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
24. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
26. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач-2 не спростував висновків попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 06.12.2016 у справі № 905/2806/16 за нововиявленими обставинами та не довів порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
27. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "ДПЗК України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.01.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 - без змін.
Розподіл судових витрат
28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.01.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 905/2806/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді І. С. Міщенко
С. К. Могил