розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Зотіна Андрія Борисовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 (головуючий суддя Філінюк І.Г., судді Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.) у справі № 923/236/19 Господарського суду Херсонської області

за позовом Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Зотіна Андрія Борисовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фізична особа-підприємець Хомусяк Наталія Сергіївна

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся в Господарський суд Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі - позивач) з позовом до Фізичної особи - підприємця Зотіна Андрія Борисовича (далі - відповідач) про припинення права власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та скасування його державної реєстрації.

В ході розгляду справи прокурором подана заява про зміну предмета позову, у якій викладено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 5218483 від 22.08.2013 про державну реєстрацію за Зотіним А.Б. права власності на магазин, розташований по АДРЕСА_1, як нерухоме майно, та скасування державної реєстрації права власності Зотіна А. Б . на магазин площею 20 кв.м, що розташований за даною адресою.

Короткий зміст ухвали, постановленої судом першої інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.06.2019 закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

2.1. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено вирішення спорів, які пов`язані з реєстраційними діями та рішеннями суб`єктів реєстраційних дій, але лише у випадку наявності спору про право та похідного характеру реєстраційних дій від спору щодо такого права. У даному випадку прокурором не заявлено вимог про захист прав та інтересів позивача у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а ті вимоги, які ним заявлені, стосуються лише наслідків судового захисту та є похідними від такого захисту. Відсутність у даній справі "головної вимоги" про захист майнового чи немайнового особистого інтересу позивача у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, унеможливлює застосування положень пункту 13 частини 1 статті 20 ГПК України у питанні доступу до правосуддя шляхом розгляду справи за предметною юрисдикцією господарським судом, а тому вимоги про "визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора" та "скасування державної реєстрації права власності" не підвідомчі господарському суду у межах даної справи та підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції

3. Постановою Південно - Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Херсонської області.

3.1. Мотивуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції вказав, що спір, що розглядається у даній справі, не є спором між учасниками публічно - правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення №5218483 від 22.08.2013 про державну реєстрацію права власності Зотіна А. Б . на магазин загальною площею 20 кв.м по АДРЕСА_1 та його складову частину - вимощення, не мав публічно - правових відносин саме з позивачем. Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі, місцевий господарський суд не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто, має приватноправовий характер, а саме, метою звернення із позовом в інтересах держави в особі Херсонської міської ради прокурором зазначено про захист порушених інтересів територіальної громади у сфері земельних відносин, оскільки реєстрація за третьою особою - Зотіним А.Б. нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку не передавалась, та набуття такого майна у власність свідчить про порушення інтересів Херсонської міської ради як власника земельної ділянки. Враховуючи наведене, апеляційний суд вказав, що спір про скасування рішення, запису щодо скасування права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав на спірний об`єкт нерухомості, який, з огляду на суб`єктний склад сторін, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що ухвалена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

5.1. На думку скаржника, із аналізу уточненої позовної заяви, її обґрунтування та норм матеріального права, на які посилається позивач, вбачається, що предмет і підстава позову жодним чином не пов`язані з майновими правами, виконанням чи невиконанням цивільно - правових угод, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські функції. У даному випадку вимога про скасування реєстрації не пов`язана із оскарженням права власності на нерухоме майно. Отже, відсутня головна вимога, від якої вимога про скасування рішення про державну реєстрацію є похідною та відсутній спір щодо права власності, який вирішується господарським судом.

З огляду на наведене, скаржник вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності спору стосовно порушеного права органу місцевого самоврядування на земельну ділянку у зв`язку із незаконним набуттям Зотіним А . Б. права власності на нерухоме майно є помилковим та таким, що зроблений без належного дослідження матеріалів справи.

6. У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає, що внаслідок незаконності реєстрації державним реєстратором права власності ФОП Зотіна А.Б. на нерухоме майно, порушено права Херсонської міської ради як власника земельної ділянки, на якій це майно розташовано, на розпорядження цією земельною ділянкою, оскільки після набуття права власності на нерухоме майно ФОП Зотін А.Б. отримав право користування земельною ділянкою на підставі статті 120 Земельного кодексу України. Отже, правовідносини, які склались між державним реєстратором та Зотіним А.Б., вже не мають публічного характеру.

7. Позивачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України, не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

8. За змістом положень частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

9. Частиною першою статті 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

10. Слід зазначити, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає зміст (предмет) і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, що тягнуть за собою певні правові наслідки. Вони, в свою чергу, є пріоритетними для визначення юрисдикції, оскільки їх зміст породжує результати втрати актами юридичної сили, шляхом визнання їх недійсними (в судовому порядку) або протиправними (з моменту прийняття). Поряд із цим, підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Таким чином, перевіряючи доводи позову на ідентичність та аналогію предмета та підстав для звернення, в контексті розмежування судової юрисдикції, визначальними є: передбачені законом критерії та умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства; суб`єктний склад правовідносин; предмет спору; характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності; зміст та юридична природа обставин в справі, а також певні правові наслідки, до яких призведе судове рішення. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

11. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

12. Предметом даного спору є вимога прокурора, заявлена в інтересах Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України №5218483 від 22.08.2013 про державну реєстрацію за Зотіним А.Б. права власності на магазин, розташований по АДРЕСА_1, як нерухоме майно, та скасування державної реєстрації права власності Зотіна А.Б . на магазин площею 20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з підстав порушення права міської ради, як власника земельної ділянки, на якій розташовано магазин відповідача, на розпорядження цією земельною ділянкою, оскільки набуття відповідачем права власності на магазин, як нерухоме майно, надає йому право користування на підставі статті 120 Земельного кодексу України, а також проведення державної реєстрації права власності з порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно.

13. Визначальним для встановлення обставин юрисдикційності у даному спорі є з`ясування питання наявності спору про цивільне право.

14. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

15. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (абзац 1 пункту 2 частини першої статті 4 КАС України).

16. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

17. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

18. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

19. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

20. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

21. Частиною 7 статті 16 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

22. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення на вчинення реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб`єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

23. Однак, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

24. Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 806/1640/17.

25. Спір у даній справі не можна вважати спором між учасниками публічно - правових відносин, оскільки Державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності Зотіна А.Б. на магазин, розташований по АДРЕСА_1, не мав публічно - правових відносин саме з позивачем та прийняте їм рішення про державну реєстрацію нерухомого майна впливає на права позивача щодо розпорядження ним земельною ділянкою, яка є комунальною власністю міста, на якій розміщено магазин відповідача.

26. При цьому, метою звернення із цим позовом прокурором зазначено захист порушених інтересів держави в особі Херсонської міської ради у сфері земельних відносин, оскільки реєстрація за Зотіним А.Б. нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку не передавалась, та набуття такого майна як нерухомого у власність свідчить про наявність майнового інтересу Херсонської міської ради як власника земельної ділянки.

27. Таким чином, спір у цій справі має приватноправовий характер як такий, що фактично спрямований на припинення речового права Фізичної особи - підприємця Зотіна А.Б. на спірне майно - магазин, саме як на нерухоме майно та стосується права органу місцевого самоврядування на земельну ділянку у зв`язку із набуттям Зотіним А.Б. права власності на нерухоме майно, а тому повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції.

28. Крім того, слід зазначити, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.

29. Також колегія суддів враховує, що прокурор, подаючи заяву про зміну предмету позову, не змінював підстав позову, які зазначені у його позовній заяві.

30. У свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про публічно - правовий характер даного спору, оскільки надав невірну оцінку підставам звернення прокурора в інтересах держави до господарського суду та не врахував відсутність правовідносин між Державним реєстратором та позивачем.

31. Наведеним вище спростовуються доводи касаційної скарги в частині того, що предмет і підстава позову жодним чином не пов`язані з майновими правами, виконанням чи невиконанням цивільно - правових угод, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські функції, оскільки вони зводяться до неправильного тлумачення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.