1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - ТОВ "Сільпо-Фуд") звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона калина 2009" (далі - ОСББ "Червона калина 2009") про зобов`язання здійснити переміщення контейнерів для вивозу твердих побутових відходів (далі - ТПВ) з території біля нежитлових приміщень позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64 та території навпроти входу у приміщення офісу Західного регіонального управління мережі "Сільпо" (далі - ЗРУМ "Сільпо") ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ", ТОВ Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62 на територію біля будинку № 64 по проспекту Червоної Калини, в м. Львові визначену у Генеральному плані "План благоустрою", М 1:500 будинок № 64 по пр. Червоної Калини, м. Львів та прилеглої території, II Експлікація будинків та споруд під № 7, господарський майданчик, площею 9,0 м.кв.

2. Позов обґрунтовано тим, що 16.04.2018 ОСББ "Червона Калина 2009" самовільно без відповідних погоджень та порушуючи Державні санітарні норми та Правила утримання територій населених місць, здійснило переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля будинку по проспекту Червоної Калини, 64 на вищезазначену територію, що порушує права позивача та третіх осіб, які користуються нежитловими приміщеннями для ведення підприємницької діяльності у ТРЦ "ВАМ", оскільки вказані контейнери розташовані від об`єктів позивача та третіх осіб на відстані меншій ніж 20 м, що суперечить вимогам законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, позов задоволено частково. Зобов`язано ОСББ "Червона Калина 2009" здійснити переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля нежитлових приміщень позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64 та території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ",ТОВ "Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62 на іншу територію, згідно вимог чинного законодавства України.

4. Судові рішення мотивовані тим, що переміщення контейнерів з території біля будинку за ініціативи відповідача суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки при такому розташуванні контейнерного майданчика порушуються вимоги п.2.8 Санітарних норм, щодо відстані між територією майданчика і стінами нежитлових приміщень (позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64) оскільки контейнери знаходиться від зазначених будівель на відставні 4,7 м, та від території навпроти входу у приміщення офісів розташованих у будівлі ТРЦ "ВАМ" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62 на відстані 10,50 м, що підтверджується актом від 20.07.2018, складеним за участі представників ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області та сторін спору.

5. Крім того, контейнерний майданчик, у порушення пунктів 5.9-5.11 ДСТУ-Н Б. "Настанови з улаштування контейнерних майданчиків" та п.2.7 Державних санітарних норм та правил утримання, територій населених місць, не ізольований від об`єктів обслуговування населення, господарських дворів і магістральної вулиці смугою зелених насаджень, що порушує права позивача та третіх осіб, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб які подали касаційні скарги

6. ОСББ "Червона Калина 2009" не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- судами не застосовано Правила благоустрою міста Львова, затверджені Ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 та не враховано положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері здійснення господарської діяльності",

- судами не надано належної правової оцінки всім обставинам справи, висновки судів ґрунтуються на неналежних доказах у справі. Так, зазначаючи про те, що Актом від 20.07.2018, складеним за участі представників ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області та сторін спору, встановлено порушення Санітарних норм щодо такого розташування контейнерного майданчика, суди не звернули належної уваги на те, що у вказаному акті не зазначено про порушення будь-яких положень законодавства, а зафіксовано фактичне розміщення контейнерного майданчика. При цьому, судами не було взято до уваги докази, які надавались відповідачем у справі, щодо розміщення контейнерного майданчика, а саме, Генеральний план "План благоустрою" М 1:500 будинку 64 по проспекту Червоної Калини, м. Львів.

- судами порушено ст.ст. 237, 238 ГПК України, оскільки суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, а також у резолютивній частині рішення не зазначив, яку позовну вимоги задовольняє, а у якій відмовляє.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. ТОВ "Сільпо-Фуд" у відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Червона Калина 2009", посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, а також на те, що судами встановлено факт порушень прав позивача, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

9. Судами встановлено, що ТОВ "Сільпо-Фуд" є орендарем нежитлового приміщення в ТРЦ "ВАМ" за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 62.

10. 16.04.2018 ОСББ "Червона Калина 2009" здійснило переміщення контейнерів для вивозу ТПВ з території біля будинку по проспекту Червоної Калини, 64 до території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62.

11. 26.04.2018 позивач направив скаргу за № 372/06 на неправомірні дії по встановленню контейнерів ТПВ перед входом офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", в Управління державного нагляду за додержанням санітарного законодавства ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, Сихівську РА Львівської міської ради, ПАТ "Львівобленерго", ТОВ "Пам`ять", ТОВ "ДВ "ЕКОСВІТ" та ОСББ "Червона Калина 2009". За скаргою позивача не вчинено відповідних дій та не надано відповідей.

12. 20.07.2018 головним спеціалістом відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Львівського міського управління ГУДПСЛ у Львівській області Гармадій О.Ю., головним спеціалістом ВЖГ Сихівської РДА Фостій З.В., головним спеціалістом Сихівської РДА Кисіль Г.М., у присутності директора з адміністративної діяльності ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд" Шеренговського В.М., головного юрисконсульта ТОВ "Сільпо-Фуд" Колодія О.В., голови правління ОСББ "Червона Калина 2009" Бобко В.М., члена правління ОСББ "Червона Калина 2009" Козинець Г.М. складено акт комісійного обстеження з приводу встановлення контейнерного майданчика для ТПВ на приватній території ОСББ "Червона Калина 2009", яка межує з будівлею ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Сільпо-Фуд". У вказаному акті встановлено, що відстань від стіни будівлі ТРЦ "ВАМ" до контейнерного майданчика становить 10,50 м.

13. Вказуючи на неправомірне переміщення контейнерів з території біля будинку по проспекту Червоної Калини, 64 на територію до нежитлових приміщень позначених цифрами 11,12,14.15,16,17.18,19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64 та до території навпроти входу у приміщення офісу ЗРУМ "Сільпо" ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ" ТОВ "Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62, позивач звернувся з позовом.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

15. Частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

16. Згідно зі статтею 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

17. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

18. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

19. Підставою позову є факти, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

20. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

21. Тобто, перш, ніж прийняти рішення, суд зобов`язаний перевірити наявність обставин (підстав), якими позивач обґрунтовує свої вимоги, їх правомірність та чи доводять вони заявлені позовні вимоги, і в залежності від встановленого прийняти рішення відповідно до вимог закону.

22. Як вказувалось, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання ОСББ "Червона калина 2009" здійснити переміщення контейнерів для вивозу ТПВ на територію біля будинку № 64 по проспекту Червоної Калини, в м. Львові визначену у Генеральному плані "План благоустрою" (згідно вимог позову), з посиланням на те, що відповідачем самовільно переміщено вказані контейнери на територію до нежитлових приміщень позначених цифрами 11,12,14,15,16,17,18,19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64, навпроти входу у приміщення офісу ТОВ "Сільпо-Фуд", розташованого у будівлі ТРЦ "ВАМ", ТОВ Пам`ять" за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 62.

23. Розглянувши спір, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, позов задовольнив частково, зобов`язав ОСББ "Червона Калина 2009" здійснити переміщення контейнерів для вивозу ТПВ зі спірної території на іншу територію, згідно вимог чинного законодавства України. При цьому, суд посилався на те, що самовільне переміщення контейнерів відповідачем порушує вимоги п.2.8 Санітарних норм, оскільки контейнери знаходиться від нежитлових приміщень (позначених цифрами 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19 за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 64) на відставні 4,7 м, та від території навпроти входу у приміщення офісів розташованих у будівлі ТРЦ "ВАМ" на відстані 10,50 м.

24. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

25. Однак, оскаржувані відповідачем до Касаційного господарського суду рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі зазначеним вимогам не відповідають, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Суди не здійснили повне і всебічне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, не дослідили належним чином докази, наявні в матеріалах справи, а висновки судів ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.

26. Відповідно до частин першої та другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

27. Зазначене не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

28. Законом України "Про відходи" (187/98-ВР) визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, зберіганням, а також перевезенням та знешкодженням.

29. Відповідно до статті 35-1 Закону України "Про відходи" під час проектування житлових будинків передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для розподільного збирання і зберігання побутових відходів.

30. Вимоги, які необхідно враховувати під час проектування, будівництва та утримання контейнерних майданчиків, встановлено національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 "Настанова з улаштування контейнерних майданчиків", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.10.2013 № 506 (далі - ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013) .

31. Згідно з п. 3.2 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерний майданчик - спеціально обладнанні майданчики для розміщення контейнерів для зберігання побутових відходів із зручними під`їздами для спеціально обладнаних транспортних засобів.

32. Пунктом 4.4 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 встановлено, що місця розміщення контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій..

33. Відповідно до п. 4.5 ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових будівель, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше ніж 20 м.

34. Пунктом 5.9. ДСТУ-Н Б Б.2.2-7:2013 встановлено, що контейнерні майданчики повинні бути ізольовані від "господарських дворів" смугою зелених насаджень шириною не менше ніж 1,5 м, не повинні бути прохідними для пішоходів і транзитного руху транспорту.

35. У відповідності до п. 2.8. "Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць", які затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 (z0457-11) (далі - Санітарні норми) контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менш 20 метрів.

36. Пунктом 2.9 Санітарних норм, передбачено, що місця розташування контейнерних майданчиків на об`єктах благоустрою населених пунктів визначаються у складі проектів будівництва житлових і громадських будівель і споруд, а для території садибної забудови - у складі проектів детальних планів цих територій.

37. Згідно з п. 2.10 Санітарних норм у виняткових випадках в районах забудови, що склалися, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8. Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення. Комісією складається акт довільної форми щодо місця розташування контейнерного майданчика, який підписується всіма членами комісії у чотирьох примірниках для кожної із сторін.

38. Аналогічні вимоги закріплено у п.п. 7.1.7., 7.1.8 Правил благоустрою міста Львова, затверджені Ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, зокрема зазначено, що контейнерні майданчики влаштовують на відстані не менше 20 м від вікон та дверей житлових будинків, дитячих закладів, спортивних та дитячих майданчиків, а також місць відпочинку населення, але не більше 100 м від входів до під`їздів житлових будинків. У разі неможливості дотримання зазначених вимог контейнери для твердих побутових відходів встановлюються на відстані, яка визначається міжвідомчою комісією (за участю районного архітектора, уповноважених представників санітарно-епідеміологічних служб та управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, громадських та житлово-експлуатаційних організацій).

39. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до віддання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізація та знешкодження побутових відходів.

40. Стаття 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлює елементи благоустрою. Так, згідно пункту 3 частини 1 вказаної статті визначено, що елементами (частинами) об`єктів благоустрою серед іншого є будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів.

41. Згідно ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

42. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої посилався на вищезазначені положення законодавства, але при цьому не проаналізував їх належним чином, з урахуванням предмету та підстав заявленого позову.

43. Так, задовольняючи позов та зобов`язуючи відповідача здійснити переміщення контейнерів зі спірної території на іншу територію, згідно вимог чинного законодавства України, судом не враховано положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) і того, що спірні контейнери мають бути розміщені не на будь-якій іншій території, а на спеціально відведеній території, в даному випадку відповідно зазначеній у Генеральному плані "План благоустрою", М 1:500 будинок № 64 по пр. Червоної Калини, м. Львів та прилеглій території, II Експлікація будинків та споруд під № 7, господарський майданчик, площею 9,0 м.кв.

44. Судом не було достеменно з`ясовано обставини щодо місця розміщення спірного контейнерного майданчика до виникнення спору між сторонами, яке розміщення контейнерного майданчика було встановлено у проектній документації до будинку № 64, як і не з`ясовано право відповідача вчиняти дії щодо спірного об`єкту, зважаючи на порядок розміщення контейнерних майданчиків встановлений законодавством, з урахуванням предмету і підстав позову.

45. При цьому, згідно статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

46. На зазначене не звернув належної уваги суд першої інстанції. При цьому, зобов`язуючи відповідача перемістити спірні контейнери на іншу територію, суд не врахував, що у позові ТОВ "Сільпо-Фуд" просило суд зобов`язати відповідача перемістити контейнери на територію біля будинку № 64 визначену у Генеральному плані "План благоустрою" (згідно вимог позову).

47. На вказану обставину посилається і скаржник у касаційній скарзі, зазначаючи про те, що судами не було взято до уваги докази, які надавались відповідачем у справі, щодо розміщення контейнерного майданчика, у Генеральному плані "План благоустрою" М 1:500 будинку 64 по проспекту Червоної Калини, м. Львів, а тому суд касаційної інстанції вважає прийнятними вказані доводи касаційної скарги.

48. При цьому, розглядаючи спір суди вдались до встановлення порушень Санітарних норм, які сталися внаслідок самовільного переміщення відповідачем спірних контейнерів, у зв`язку з чим, частково задовольняючи позов суди не врахували чи призведе ухвалене судове рішення до усунення порушень прав позивача, за захистом яких він звернувся з підстав, визначених у позові.

49. Водночас, суд першої інстанції встановлюючи, що самовільне розміщення відповідачем контейнерів порушує п. 2.8 Санітарних норм, посилався на Акт від 20.07.2018 складений представниками ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області за участі представників сторін (далі акт від 20.07.2018).

50. Разом з цим, судом не враховано, що у вказаному акті від 20.07.2018 не було встановлено порушень вимог розміщення контейнерного майданчика, а зафіксовано фактичне розміщення спірного контейнерного майданчика.

51. На вказане не звернув уваги і апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, також зазначив, що порушення Санітарних норм відповідачем підтверджено актом від 20.07.2018.

52. Водночас, суд першої інстанції розглядаючи спір та вказуючи на порушення п. 2.8. Санітарних норм та неналежне розміщення контейнерного майданчика, не врахував, що положеннями п. 2.10. цих норм передбачено можливість зміни розташування контейнерного майданчика, у випадку відсутності можливості розмістити контейнери відповідно до вимог вказаних норм, саме комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення.

53. Так, згідно п. 2.10 Санітарних норм встановлено, що у виняткових випадках в районах забудови, що склалися, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2.8. Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення.

54. Вказаний порядок не враховано судом першої інстанції, з урахуванням також і відсутності права відповідача самовільно, без відповідних погоджень, переміщати спірні контейнера.

55. Вказаного не врахував і апеляційний суд зазначивши лише проте, що матеріали справи не містять доказів складання комісійного Акта щодо місця розташування контейнерного майданчика.

56. У зв`язку з чим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, погоджується з доводами скаржника, визначеними у абз. 7 постанови, щодо не надання судами попередніх інстанцій належної оцінки всім обставинам справи, з урахуванням доказів поданих сторонами та положень матеріального права.

57. Крім того, відповідно до приписів частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

58. Як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції позов задоволено частково.

59. Разом з цим, в мотивувальній та резолютивній частині рішення не міститься інформації про частину позову, яку суд розглянув та прийняв рішення про відмову у позові.

60. Водночас, з врахуванням положень ст. 236 ГПК України, рішення господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

61. Вказаного не дотримався суд першої інстанції, розглядаючи спір суд не звернув належної уваги на те, що у позові ТОВ "Сільпо-Фуд" просило зобов`язати відповідача перемістити спірні контейнери на територію відповідно до Генерального плану "План благоустрою" (згідно вимог позову), приймаючи рішення про часткове задоволення позову та зобов`язуючи відповідача перемістити спірні контейнери на іншу територію відповідно до вимог законодавства, суд не зазначив у судовому рішенні в якій саме частині суд відмовляє у позові.

62. За змістом частин 1, 2 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

63. Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій, зокрема, має бути зазначено доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, з урахуванням всіх заявлених позовних вимог; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційних скаргах та відзиві на апеляційні скарги; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

64. Апеляційний господарський суд на зазначене уваги не звернув та, здійснивши перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на підставі статті 269 ГПК України, залишив без змін оскаржене рішення, посилаючись на ті ж обставини справи, що і суд першої інстанції.

65. Так, відхиляючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції положень ст. 237 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, оскільки, у резолютивній частині рішення змінив не сам спосіб захисту, а лише частину місця переміщення контейнерного майданчика з метою дотримання та забезпечення принципу ефективності способу захисту.

66. При цьому, апеляційним судом не враховано, принципу диспозитивності, встановленому у ст. 14 ГПК України і що господарський суд має розглядати спір в межах заявлених позовних вимог, за виключенням, якщо в порядку передбаченому процесуальними нормами позивач не змінив позовних вимог і така зміна прийнята судом. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що судове рішення, зокрема його резолютивна частина повинна визначати чіткі дії сторін направлених на усунення порушень прав позивача, встановлених у судовому рішення, а не абстрактне зазначення у резолютивній частині про переміщення об`єкта, що порушує право позивача "згідно вимог законодавства України".

67. З урахуванням повноважень касаційного суду, відповідно до статті 300, 308 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними доводи касаційної скарги ОСББ "Червона калина 2009" про порушення судами норм матеріального і процесуального права при розгляді справи, а тому, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

68. Таким чином, оскільки рішення судів попередніх інстанцій прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права без дотримання норм процесуального права, в той час як відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. У силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

70. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

71. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об`єктивно дослідити наявні у справі докази, надати їм оцінку і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

72. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червона калина 2009" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2019 у справі № 914/2033/18 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.