ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7407/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

прокурора - Закусова О. В.,

позивача 1 ? Єфремова А. Ю.,

позивача 2 ? Ізвєков К. В.,

позивача 3 ? не з`явився,

відповідача 1 ? Руденко В. М. (адвокат),

відповідача 2? не з`явився,

третьої особи ? не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Дартс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (судді: Буравльов С. І., Калатай Н. Ф., Власов Ю. Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 (суддя Кирилюк Т. Ю.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

2. Фонду державного майна України

3. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до 1. Приватного підприємства "Дартс"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2018 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі ? Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся з позовом до Приватного підприємства "Дартс" (далі ? ПП "Дартс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Київкомунекологія" (далі ? ТОВ "НВП "Київкомунекологія") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2003 та скасування державної реєстрації права власності.

1.2. Вимоги прокуратури обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2003 суперечить частині шостій статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації', оскільки майно, яке не підлягає державній реєстрації, було відчужено на користь суб`єкта господарювання приватного сектору економіки.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2003 №348/03 та скасовано державну реєстрацію права власності ПП "Дартс" на об`єкт нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 м-2 за адресою: вул. Івана Гонти, 3 А, літера " В" м. Київ.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що на момент укладення договору купівлі-продажу 10.11.2003 №348/03 Державне підприємство "Спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Київкомунекологія" (далі ? ДП "Київкомунекологія") було включено до додатку №1 Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації'.

Суди дійшли висновку, що порушення встановлених Законом вимог щодо обмеження приватизації майна державного підприємства відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР є безумовною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Ураховуючи, що позивачами неналежно здійснювався захист інтересів держави, оскільки право власності на державне нерухоме майно залишається зареєстрованим за ПП "Дартс", суди дійшли висновку про обґрунтованість підстав для вжиття заходів прокурором представницького характеру відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями ПП "Дартс" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018.

3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що між сторонами вже був вирішений спір про такий же предмет спору з аналогічними учасниками процесу у справі №910/4133/17, проте судами ці обставини залишені поза увагою в порушення вимог статей 175, 231 Господарського процесуального кодексу України.

На думку скаржника, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Суди не дослідили наявності підстав для здійснення судового захисту інтересів держави в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву заступником прокурора міста Києва та не дослідили питання наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачем особисто.

3.3. У відзивах на касаційну скаргу Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Фонд державного майна України, заступник прокурора міста Києва просять відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, наголошуючи на законному та обґрунтованому судовому рішенні при повному дослідженні матеріалів справи.

3.4. До Верховного Суду надійшло 23.09.2019 клопотання від Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про залучення копії постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади".

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що ДП "Київкомунекологія" було створено на підставі наказу від 18.06.1998 №131 голови Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України шляхом реорганізації Державного підприємства "Спеціалізованих ремонтно-будівельних та монтажно-налагоджувальних робіт "Укркомунекологія".

4.3. Наказом №186 голови Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України у серпні 1998 року ДП "Київкомунекологія" передано у повне господарське відання об`єкти нерухомого майна, які знаходились у місті Києві по вул. Івана Гонти, 3А та Алішера Навої, 1.

4.4. 10.11.2003 між ДП "Київкомунекологія" (правонаступник ТОВ НВП "Київкомунекологія", продавець) та ПП "Дартс" (покупець) укладено договір купівлі- продажу нерухомого майна №348/03 (далі ? договір купівлі-продажу).

4.5. Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець купив групу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Івана Гонти, 3А, літ. "В" у Шевченківському районі міста Києва загальною площею 3 338,80 м-2.

4.6. Суди також установили, що відповідно до інформаційної довідки від 22.05.2018 №124790141 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. внесено запис про державну реєстрацію права власності ПП "Дартс" на вказану групу нежитлових приміщень, розташованих у місті Києві по вул. Івана Гонти, ЗА, літера "В" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1193492480000).

4.7. Вказаною довідкою також підтверджується, що підставою виникнення права власності ПП "Дартс" на спірне нерухоме майно та внесення змін до Державного реєстру приватним нотаріусом Меженською К.С. є договір купівлі-продажу, який укладений на товарній біржі "Українська універсальна біржа" та технічний паспорт на спірні приміщення.

4.8. 17.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. було змінено загальну площу нежитлових приміщень об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 1193492480000 з 3 338,8 м2 на 4 132,6 м2.

4.9. Разом з цим суди першої та апеляційної інстанцій установили:

? договір купівлі-продажу було укладено у листопаді 2003 року та майже протягом 14 років ПП "Дартс" не вчинялись будь-які дії щодо придбаного нерухомого майна (правочини і витрати на його утримання, сплата податків, сплата комунальних платежів тощо);

? спірний договір купівлі-продажу було підписано директором ДП "Київкомунекологія" ОСОБА_2, який на той час не був керівником цього підприємства;

? спірний договір купівлі-продажу не реєструвався на товарній біржі та аукціон з продажу спірних приміщень не проводився.

4.10. Крім того суди зазначили, що на час укладення оспорюваного договору купівлі- продажу ДП "Київкомунекологія" було включено до додатку №1 Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації'.

4.11. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.12. За правилом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.13. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 10.11.2003 та скасування державної реєстрації права власності.

4.14. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені норми та враховуючи, що правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, у справі, що переглядається, мають бути застосовані положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.

4.15. Згідно зі статтею 224 Цивільного кодексу Української РСР договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

4.16. При цьому статтею 48 цього Кодексу закріплено, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

4.17. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

4.18. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що оспорюваний договір є недійсним внаслідок порушення законодавства в процесі його укладення, а саме: підписання його неуповноваженою особою, відсутності фактичних дій сторін спрямованих на його реалізацію, наявності заборони щодо відчуження зазначеного майна в силу вимог Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації' та дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

4.20. Разом з тим, як вбачається з обставин справи встановлених судами на підставі належних та допустимих доказів суди також встановили, що у спірному договорі зазначено про його реєстрацію на товарній біржі "Українська універсальна біржа". Однак, згідно з інформацією Української універсальної біржі від 06.06.2018, наданої на запит Київської місцевої прокуратури №10, спірний договір купівлі-продажу не реєструвався на товарній біржі "Українська універсальна біржа".

4.21. При цьому у статті 1 Закону України від 10.12.1991 "Про товарну біржу" (у редакції, чинній на момент вчинення правочину) закріплено, що товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

4.22. За змістом статті 15 цього Закону біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

4.23. Отже, хоча Законом України "Про товарну біржу" (1956-12) і встановлено імперативну вимогу про те, що угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі, однак суди дійшли висновку про недійсність цього договору без її врахування.

4.24. Відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

4.25. В такий спосіб суди не врахували, що Закон України "Про товарну біржу" (1956-12) є спеціальним законом щодо визначення правових умов створення діяльності товарних бірж на території України та правил укладення господарських договорів, в тому числі їх реєстрації.

4.26. Таким чином, не є укладеними правочин (договір), у якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

4.27. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

4.28. Однак суд апеляційної інстанції, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам та встановленим фактичним обставинам справи виходячи з обраних позивачем предмету та підстав способу, а також способу захисту.

4.29. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

4.30. Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

4.31. Відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

4.32. Ураховуючи, що під час розгляду справи виявлено неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги.

4.33. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

4.34. За таких підстав, колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду є передчасними, тому ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. За змістом частин третьої, четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

5.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі, судове рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дартс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №910/7407/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова