1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" (далі - ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - ПрАТ "Київобленерго") про визнання незаконним права вимоги енергопостачальника (відповідача) про сплату двократної вартості спожитої електричної енергії у розмірі 468 906,95 грн за листопад 2018 року.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є споживачем електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії № 220073728 від 27.10.2016, укладеного між позивачем та відповідачем. Відповідно до рахунку-фактури за спожиту електроенергію № 8546269625 від 30.11.2018 за листопад 2018 року, наданого відповідачем, позивачу виставлено до оплати суму в розмірі 468 906,95 грн за перевищення договірної величини споживання, яка становить двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії. Позивач наголошував, що згідно з пунктом 1.3 Додаткової угоди № 2 до Договору про постачання електричної енергії № 220073728 коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідно до процедури передбаченої Правилами користування електричною енергією, які втратили чинність на підставі постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії". Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) розроблено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) і ними не передбачено відповідальності за перевищення договірної величини споживання електроенергії. Натомість, на думку позивача, його було незаконно притягнуто до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії за листопад 2018 року та вручено попередження про припинення постачання електричної енергії з 21.12.2018 за борг в розмірі 468 906,95 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2019 у справі № 911/2777/18 позов задоволено повністю. Визнано незаконним право вимоги ПрАТ "Київобленерго" щодо притягнення ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у розмірі 468 906, 95 грн за листопад 2018 року. Стягнуто з ПрАТ "Київобленерго" на користь ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" 7 033,61 грн судового збору та 24 480,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 911/2777/18 апеляційну скаргу ПрАТ "Київобленерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2019 - без змін.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що факт перевищення позивачем договірних величин споживання електричної енергії мав місце у листопаді 2018 року, після набрання чинності Законом України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , яким не передбачена відповідальність за порушення споживачем договірних величин споживання електричної енергії. Враховуючи те, що за перевищений обсяг фактично спожитої електроенергії позивач сплатив у повному обсязі і пункт 4.2.2 Договору про постачання електричної енергії № 220073728, яким встановлена відповідальність за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, станом на листопад 2018 року втратив чинність, суди дійшли висновків про відсутність підстав для притягнення до відповідальності споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

3. Короткий зміст позовних вимог

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 911/2777/18 та рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2019, ПрАТ "Київобленерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 911/2777/18, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на невірне застосування судами статей 204, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії". Скаржник вважає, що він правомірно застосував до позивача санкції, які встановлювалися Договором про постачання електричної енергії № 220073728, та були чинними, а тому позивач повинен нести відповідальність, передбачену Договором. Скаржник зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на відновлення порушеного права та не передбачений ні Цивільним, ні Господарським кодексом України (436-15) .

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Київобленерго", рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 7 680,00 грн. Позивач зазначає, що між сторонами укладався типовий договір, тому відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, його зміст повинен узгоджуватися з чинним законодавством. Станом на листопад 2018 року нормативно-правові акти, якими було затверджено Типовий договір про постачання електричної енергії і встановлювалася відповідальність споживача за перевищенням договірної величини споживання електричної енергії, були скасовані та не діяли. Водночас при виконанні договору сторони повинні враховувати положення чинного законодавства. ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" вважає, що суди правомірно надали пріоритет нормам чинного на момент спірних правовідносин законодавства, а не положенням договору, які в частині відповідальності за порушення споживачем договірних величин споживання електричної енергії, суперечили чинному законодавству. Вказує, що спосіб захисту обраний саме такий з метою припинити зловживання відповідачем своїми правами шляхом визнання незаконною його права вимоги до позивача про притягнення його до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 468 906, 95 грн за листопад 2018 року.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Судами встановлено, що 27.10.2016 між ПАТ "Київобленерго" (постачальник, правонаступником якого є ПрАТ "Київобленерго") та ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 220073728 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з дозволеною потужністю 650,0 кВт, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3.8 Договору позивач зобов`язується надавати відповідачу відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік по кожній площадці вимірювання з помісячним розподілом до 1-го (першого) листопада поточного року за формою Додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Відповідно до пункту 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, позивач сплачує відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Згідно з пунктом 5.1 Договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених позивачем згідно з пунктом 5.2 цього Договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у Додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", що є невід`ємними частинами цього Договору.

У пункті 5.2 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік позивач не пізніше 1 листопада поточного року надає відповідачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою Додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу". У разі ненадання позивачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється відповідачем на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до пункту 5.5 Договору звернення позивача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та/або електричної потужності протягом поточного розрахункового періоду, надане відповідачу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду, розглядаються відповідачем відповідно до передбаченої Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) процедури. За дату надходження звернення приймається дата реєстрації відповідачем письмового звернення позивача.

Згідно з пунктом 5.6 Договору коригування договірної величини споживання електричної енергії та/або договірної (граничної) величини електричної потужності проводиться відповідачем при виконанні позивачем наступних умов: - надання позивачем письмового звернення відповідачу про коригування договірної величини електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду не пізніше ніж за п`ять робочих днів до його закінчення; - відсутності у споживача заборгованості за спожиту в попередніх періодах електричну енергію; - своєчасного виконання позивачем платежів, передбачених на розрахунковий період в Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію"; - виконання позивачем оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 9.3 Договору спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього Договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 9.4 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодною стороною не буде письмово заявлено про припинення його дії, або про перегляд його умов.

Додатком № 2, який є невід`ємною частиною Договору, встановлено "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Пунктом 1.3 Додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" до Договору визначено порядок збільшення договірної величини споживання електричної енергії: позивач має право звернутись до постачальника електричної енергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в термін не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Звернення позивача щодо коригування договірних величин розглядається постачальником електричної енергії (за умови виконання позивачем своїх зобов`язань щодо оплати електроенергії за Договором та попередньої оплати додатково заявлених обсягів) протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви та коригується відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

Відповідно до пункту 1.4 Додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" до Договору при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Додатковою угодою № 393 від 12.01.2018 сторони дійшли згоди встановити договірні величини споживання електроенергії споживачем за місяцями 2018 року (в тому числі й листопад 2018 року 48 000 кВт год.). Пунктом 3 вказаної Додаткової угоди передбачено, що при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з умовами Договору.

Відповідно до пункту 1.1 Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" до Договору в редакції Додаткової угоди від 15.03.2018 до Договору розрахунковий період встановлено споживачу з 29 числа попереднього місяця до 29 числа розрахункового місяця. При розрахунку за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

4.2. Позивач звернувся 23.11.2018 до відповідача з заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 року до рівня 250 000 кВт год. (лист отриманий відповідачем 23.11.2018 вх. № 2383).

4.3. Відповідно до рахунку за листопад 2018 року, наданого відповідачем позивачу, сума сплаченої вартості активної електричної енергії за листопад 2018 року становить 642 192,06 грн, переплата на рахунку позивача становить 135 445,98 грн. Станом на кінець розрахункового періоду - листопад 2018 року на особовому рахунку позивача обліковувалась загальна сума проведених проплат за активну електричну енергію в сумі 777 638,04 грн.

4.4. На момент подання позивачем заяви від 23.11.2018 на коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 року, весь замовлений обсяг електричної енергії був оплачений позивачем, що не заперечується відповідачем.

4.5. Відповідач листом вих. № 1645 від 23.11.2018 відмовив позивачу у коригуванні договірної величини на листопад 2018 року у зв`язку із несвоєчасним поданням заяви.

4.6. У листопаді 2018 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 8546269625 від 30.11.2018 за листопад 2018 року на загальну суму за активну енергію 947 464,55 грн, у тому числі за перевищення договірної величини споживання на суму 468 906,95 грн.

4.7. Відповідач надав позивачу попередження № 8546269625/1 від 06.12.2018 про припинення постачання електричної енергії на об`єкти позивача з 10.00 21.12.2018 у зв`язку із наявністю заборгованості за перевищення договірної величини споживання за листопад 2018 року в сумі 468 906,95 грн.

4.8. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю права енергопостачальника - відповідача притягнути позивача до відповідальності шляхом стягнення з позивача суми за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії за листопад 2018 року.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

5.2. Предметом спору є вимоги позивача визнати незаконним право вимоги відповідача про притягнення позивача до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії за листопад 2018 року.

5.3. Як установлено судами, умовами Договору, укладеного між сторонами, установлена відповідальність за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності (пункт 4.2.2 Договору). Разом із тим, пунктом 1.4 Додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" до Договору конкретизовано вказаний пункт Договору, а саме: за перевищення договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачалося, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Разом із цим, 11.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) . Відповідно до пункту 23 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення цього Закону " визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

5.4. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 (v001p710-99) № 1-рп99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)", за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

5.5. Факт перевищення позивачем договірних величин споживання електроенергії мав місце у листопаді 2018 року, отже на час виникнення спірних правовідносин (листопад 2018 року) норми Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , якими передбачалася відповідальність споживача, втратили чинність. У свою чергу, Законом України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) не передбачено відповідальності за порушення споживачем договірних величин споживання електричної енергії.

5.6. Зважаючи на те, що сторони, укладаючи договір, зобов`язувалися керуватися чинним законодавством (пункт 2.1 Договору) і при виконанні договору узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електроенергії, суди, встановивши повну оплату позивачем за перевищений обсяг фактично спожитої електроенергії, дійшли висновків, що вимоги відповідача про притягнення ТОВ "Фастівський завод органічних розчинників" до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електроенергії шляхом направлення вимоги про сплату позивачем двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії за листопад 2018 року є безпідставними.

5.7. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема, визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Визнання права - це спосіб захисту, який стосується, у випадку спору між суб`єктами, наявності чи відсутності правовідносин між суб`єктами, і відповідно, наявності чи відсутності права та обов`язку. Отже, такий спосіб захисту використовується, якщо належне певній особі право не визнається чи оспорюється іншою особою та з метою усунення невизначеності та створення умов для здійснення права.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

5.8. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

У цій справі, позивач звернувся з вимогою про визнання незаконним права вимоги відповідача про притягнення позивача до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії за листопад 2018 року. Тобто, позивач просив суд визнати право вимоги відповідача про притягнення до відповідальності позивача за порушення правил споживання електроенергії незаконним, стверджуючи, що завдяки цьому відповідач не зможе зловживати своїм правом припинення постачання електроенергії у разі невиконання позивачем незаконної вимоги про сплату штрафних санкцій.

Проте, ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права не здійснили. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи порушене право позивача і чи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, спрямований на його поновлення; чи призведе вимога позивача до реального захисту і поновлення його порушених прав та інтересів.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.