1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2006 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Кучурганське" (далі - ДП "Кучурганське") та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою Господарського суду Одеської області від 19.01.2017 визнано ДП "Кучурганське" банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Панова А.Б.

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2018 припинено ліквідаційну процедуру ДП "Кучурганське"; введено процедуру санації ДП "Кучурганське" строком на шість місяців; призначено керуючим санацією ДП "Кучурганське" арбітражного керуючого Степаненко І.Є.

4. ДП "Кучурганське" у межах справи №2/268-06-9025 про банкрутство звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Науково-виробничої приватної фірми "Агросвіт" (далі - НВПФ "Агросвіт") про стягнення 318 859,51 грн. з яких 269 400,00 грн. основного боргу за договором на виконання сільськогосподарських робіт, 44 247,24 грн. пені та 5 212,27 грн. 3% річних.

5. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору на виконання сільськогосподарських робіт б/н від 23.06.2010, у зв`язку із чим у відповідача за період з 27.04.2018 по 19.09.2018 виникла заборгованість в сумі 318 859,51 грн., яка складається з 269 400, 00 грн. - основна заборгованість, 5212,27 грн. - штраф 3% річних та 44 247,24 грн. - пеня у розмірі подвійної ставки НБУ.

6. 11.02.2019 від ДП "Кучурганське" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про те, що 20.09.2018 відповідачем було погашено основний борг у сумі 269400 грн., та просив суд стягнути з відповідача 4805,67 грн. 3% річних; 3196,97 грн. інфляційних витрат, 58469,00 грн. пеню у розмірі 0,1% та 36358,00 грн. штрафу у розмірі 7%.

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2019 провадження у справі № 2/268-06-9025 в частині стягнення основної заборгованості у сумі 269400 грн. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) (відсутній предмет спору).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 у справі № 2/268-06-9025 у задоволенні позову ДП "Кучурганське" відмовлено повністю.

9. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують зібрання врожаю за спірний період, розподілу між сторонами часток від вирощеної сільськогосподарської продукції, акти здавання-приймання виконаних робіт, баланси, тощо, що передбачено розділом 2 договору (з додатком №1 від 25.06.2010, №2 від 19.04.2011 до нього), що унеможливлює встановити, коли саме повинно було бути виконане відповідачем зобов`язання щодо сплати та розподілу між сторонами зібраного врожаю, а отже і перевірити розрахунок штрафних санкцій.

10. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

23.06.2010 між ДП "Кучурганське" (Замовник) та НВПФ "Агросвіт" (Виконавець) укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується на порядку та умовах, визначених в цьому договорі, виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів устаткування, а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. Прийняти та оплатити наступну роботу: обробка ґрунту, внесення необхідної кількості та якості добрив по підтриманню родючості землі, посів зернових, обробку, посів, збір та вивіз врожаю на ділянці площею 1100 га.

Відповідно до розділу 2 договору ДП "Кучурганське" із зібраного врожаю залишає собі 10% зернових з одного га., 90% передається в власність НВПФ "Агросвіт" в рахунок плати за надання послуг згідно даного договору. Кінцевий розрахунок за цим договором провадиться не пізніше 30 календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаної роботи (п. 2.1.,2.2.)

25.06.2010 між сторонами укладено додаток №1 до договору від 23.06.2010, відповідно до якого внесені зміни до договору та, зокрема, викладено в наступній редакції його пункт 1 та розділ 2:

Пункт 1.1. договору: "сторони за цим договором зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти в сфері сільського господарства без створення юридичної особи для досягнення наступних спільних господарських цілей: вирощування і збільшення об`єму виробництва сільгосппродукції, отримання прибутку.

А саме: сторони зобов`язуються на порядку та умовах, визначених в цьому договорі виконати з використанням спільних або окремих матеріалів, устаткування та інших матеріальних та (або) нематеріальних (в тому числі інтелектуальних) цінностей, наступну роботу: обробка ґрунту, внесення необхідної кількості та якості добрив для отримання врожаю, посів різноманітних сільськогосподарських культур на розсуд виконавця, обробіток посівів, збір та вивіз врожаю на площі 1100 га, яка належить замовнику".

Розділ 2 договору: "всі доходи, отримані за даним договором в результаті обробітку земельної ділянки, використовуються насамперед на відшкодування матеріальних витрат на проведення такої діяльності (п. 2.1.)

Прибуток, що отримується сторонами від спільного обробітку земельної ділянки, підлягає розподілу пропорційно частками, визначених у пункту 2.7 цього договору (п. 2.2).

Підбиття підсумків по обробітку земельної ділянки і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в строк до 01 грудня поточного року на підставі окремого балансу, який складає виконавець (п. 2.3.)

Баланс складається на основі витрат матеріальних та (або) нематеріальних (в тому числі інтелектуальних) цінностей виконавця на здійснення робіт у відповідності до п.1.1 даного договору, які оформлюються актами виконаних робіт та (або) іншими документами на розсуд виконавця у відповідності з діючим законодавством (п. 2.4).

Замовник не має права розпоряджатися своєю частиною сільськогосподарської продукції до проведення остаточних взаєморозрахунків, згідно з п. 2.3, щодо погашення витрат Виконавця у відповідності з цим договором (п. 2.5).

За бажанням кожної зі сторін взаєморозрахунки можуть здійснюватися в натуральній або змішаній формі (продукцією, товарами, послугами) (п. 2.6.).

Після проведення всіх взаєморозрахунків, вирощена в результаті господарчої діяльності сільгосппродукція розподіляється між сторонами згідно таких часток: замовник отримує 10% від вирощеної сільськогосподарської продукції. виконавець отримує 90% від вирощеної сільськогосподарської продукції (п.2.7).

19.04.2011 між сторонами укладено додаток №2, яким доповнено розділ 2 договору, зокрема, пунктом 2.11, відповідно до якого замовник, з метою контролю ваги валового збору врожаю, під час збору, може делегувати осіб у кількості до 3-х чоловік, які мають право бути присутні при перевезенні продукції з лану до вагової, та бути присутні при проведенні зважування. Представники замовника не мають права втручатись у технологічний процес збору та переробки врожаю. У разі виникнення розбіжностей щодо ваги врожаю, складається акт за участю представників обох сторін, даний акт повинен бути врахованим виконавцем у відповідності з п. 2.3 договору.

27.04.2018 ліквідатором ДП "Кучурганське" направлено НВПФ "Агросвіт" претензію з вимогою погашення основної суми заборгованості у розмірі 599400 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 2/268-06-9025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 у справі №2/268-06-9025 залишено без змін. Апеляційну скаргу ДП "Кучурганське" залишено без задоволення.

12. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, вказавши, що в даному випадку на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором на виконання сільськогосподарських робіт. Проте, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 2/268-06-9025, ДП "Кучурганське" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 2/268-06-9025 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити уточнені позовні вимоги ДП "Кучурганське".

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 2/268-06-9025 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.09.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 23.09.2019 прийнято справу № 2/268-06-9025 Господарського суду Одеської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 2/268-06-9025 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою ДП "Кучурганське" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ДП "Кучурганське" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 відбудеться 05.11.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.10.2019. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

16. В судове засідання 05.11.2019 з`явився представник Міністерства аграрної політики та продовольства України, який надав пояснення у справі.

17. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ДП "Кучурганське")

18. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

19. Скаржник вказує на те, що в матеріалах справи наявні усі належні та допустимі докази, що підтверджують існування заборгованості НВПФ "Агросвіт" перед ДП "Кучурганське". Крім того, сам відповідач не заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем.

20. На думку скаржника, погашення основного боргу не позбавляє права кредитора на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами чинного законодавства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом спору у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) є вимога ДП "Кучурганське" стягнути з НВПФ "Агросвіт" 4 805,67 грн. 3% річних, 3 196,97 грн. інфляційних втрат, 58 469,00 грн. пені у розмірі 0,1% та 36 358,00 грн. штрафу у розмірі 7% з підстав неналежного виконання відповідачем, як виконавцем, умов договору на виконання сільськогосподарських робіт.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно положень до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України (аналогічні приписи містяться у ст. ст. 525, 526 ЦК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом положень ГПК України (1798-12) :

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3 і 4 ст. 13);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.06.2010 між ДП "Кучурганське" та НВПФ "Агросвіт" укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт. В подальшому, між сторонами укладено 25.06.2010 додаток №1 та 19.04.2011 додаток №2 до договору на виконання сільськогосподарських робіт від 23.06.2010, якими сторони, зокрема, врегулювали питання спільної діяльності.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують зібрання врожаю за спірний період, розподілу між сторонами часток від вирощеної сільськогосподарської продукції, акти здавання-приймання виконаних робіт, баланси, тощо, що передбачено розділом 2 договору, з урахуванням змін, внесених додатком № 1 від 25.06.2010 та додатком № 2 від 19.04.2011 до нього.

Суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що відсутність таких доказів унеможливлює встановлення, яким чином та коли саме було виконане відповідачем зобов`язання щодо розподілу між сторонами зібраного врожаю, на яких підставах зерно було передане НВНФ "Кучурганське".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами договору на виконання сільськогосподарських робіт на відповідача у справі не покладався обов`язок перерахування коштів позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП "Кучурганське" до НВНФ "Агросвіт".

23. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Інші доводи скаржника колегією суддів не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДП "Кучурганське" та залишення ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2019 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 2/268-06-9025 без змін.

25. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.