1.1. У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПрАТ "АК "Київводоканал", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник-2" (надалі - ЖБК "Зварювальник-2", відповідач) про стягнення 277 142,71 грн, з яких: 225 590,43 грн - основного боргу за водопостачання та водовідведення, 5184,57 грн інфляційних втрат, 2 189,18 грн. 3% річних, 21619,49 грн - пені, 22 559,04 грн - штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9399/4-13 від 15.05.2001 щодо оплати наданих послуг у період травень-грудень 2015 року.

1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.3.1. 15.05.2001 між позивачем (постачальником) та відповідачем (абонентом) було укладено договір № 9399/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов`язався постачати абоненту питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

1.3.2. Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

1.3.3. Кількість стічних вод, згідно пункту 3.4 договору, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

1.3.4. Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6 договору).

1.3.5. Згідно з пунктом 3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

1.3.6. Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

1.3.7. Позивач зазначає, що у період з 01.05.2015 по 31.12.2015 ним надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за кодами № 3-514 та №3-50514 на загальну суму 258969,06 грн, на підтвердження чого надано розгорнутий розрахунок, розшифровки рахунків абонента, платіжні вимоги доручення, акти про зняття показань з приладу обліку, підписані позивачем та представником абонента.

1.3.8. Зведеними відомостями розщеплення сплат та витягами з реєстрів наданих пільг (реєстрів розподілу сум на відшкодування пільг по оплаті водопостачання та водовідведення) підтверджується здійснення розрахунку за надані позивачем послуги у розмірі 33 378,63 грн.

1.3.9. Позивач стверджує, що відповідач, в порушення частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", не виконав свої обов`язки щодо своєчасної сплати за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення.

1.3.10. Також позивач стверджує, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати коштів за водопостачання та водовідведення унеможивлює вчасно проводити розрахунки з постачальниками за енергоносії, реагенти та інші матеріали, необхідні для виконання основних його функцій.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Справа розглядається повторно.

2.2. У постанові Верховного Суду від 25.03.2019 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій вказав, що:

- суди не врахували умови договору щодо обов`язку позивача постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, а останній зобов`язався оплачувати надані послуги у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи;

- споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт надання послуг підтверджено первинними документами, а саме актами про зняття показань приладів обліку, які підписані представниками обох сторін;

- не отримання відповідачем платіжного документа та не звернення до позивача згідно з пунктом 6.5 Договору, не звільняють відповідача від оплати отриманих послуг.

2.3. За результатами нового розгляду, Господарським судом міста Києва від 06.06.2019 прийнято у справі №910/8730/18 рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Зварювальник-2" про стягнення 277 142,71 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 225 590,43 грн та судовий збір. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.4. Задовольняючи позов в частині стягнення основної заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що договір № 9399/4-13 від 15.05.2001 є безстроковим, доказів припинення або розірвання договору в установленому законом порядку матеріали справи не містять.

2.5. Суд першої інстанції також вказав, що наявність укладених фізичними особами та власниками (наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир, як споживачами, у період з 01.10.2015 по 31.12.2015 договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, не нівелюють обов`язку відповідача сплати вартість наданих позивачем послуг, у період щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.

2.6. Також Господарський суд міста Києва вказав, що неотримання відповідачем платіжного документа та не звернення до позивача згідно з пунктом 6.5 договору не звільняє відповідача від оплати отриманих послуг.

2.7. Відмовляючи в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутня можливість визначити початок періоду, з якого боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, та відповідно з якого підлягає застосуванню до нього відповідальність за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, оскільки позивачем не надано ні доказів пред`явлення платіжних документів до банківської установи, ні доказів вручення відповідачу платіжних документів з урахуванням умов п. 6.5. договору.

2.8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимоги касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 30.08.2019 ЖБК "Зварювальник-2" звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019, у справі №910/8730/18, в якій просив скасувати повністю судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

3.2 В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій:

3.2.1. в порушення вимог прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 (1875-15) не врахували, що договір №9399/4-13 від 15.05.2001 втратив чинність;

3.2.2. в порушення статей 21, 29 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" не врахували, що саме споживачі (власники квартир), з якими позивач зобов`язаний був укласти відповідні договори повинні відшкодовувати вартість спожитої води та наданих послуг по водовідведенню.

3.3. Також заявник вказав, що відсутність письмової форми договору між позивачем та споживачами (власниками квартир ЖБК "Зварювальник-2") з 26.04.2014 не звільняє споживачів сплачувати отримані послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

3.4. ПрАТ "АК "Київводоканал" подало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти поданої касаційної скарги заперечувало та просило залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Позивач зазначав, що змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (1198-18) від 10.04.2004 № 1198-VII було надано позивачу лише право укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та залишено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі вже укладених договорів (як колективний споживач), тому внесення змін до Закону України "Про житлово - комунальні послуги" автоматично не змінює та не скасовує ті договори, які були укладені позивачем як виробником - ліцензіатом з юридичними особами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт надання послуг у спірний період підтверджено первинними документами, а тому відповідач повинен відшкодувати їх вартість у сумі, заявлений до стягнення.

4.2. Верховний Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

4.3. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4.4. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України (435-15) можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

4.5. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

4.6. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

4.7. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

4.8. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

4.9. 26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 (1198-18) , яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема, стаття 19 Закону була доповнена частиною 5, згідно з якою виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

4.10. Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 (1198-18) були внесені зміни до статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

4.11. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

4.12. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 279 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення" (z1468-12) , яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, передбачено, що вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення підлягає ліцензуванню.

4.13. Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 (1198-18) існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не проводять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладання з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

4.14. Однак, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин наведені вище положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

4.15. Господарські суди попередніх інстанції не врахували зазначеного та не встановили з достовірністю обставини того, чи може відповідач - Житлово-будівельний кооператив "Зварювальник-2" внаслідок внесення змін до зазначеного вище законодавства України здійснювати господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, чи є воно підприємством питного водопостачання, чи має ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно, чи може бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого ним надаються ці послуги, чи має право на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги. Також суди не дослідили, чи покладено на позивача, як виконавця послуг відповідно до законодавства України, обов`язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України.

4.16. За приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

4.17. Отже, не встановивши зазначені вище обставини, суди дійшли передчасного висновку про те, що відповідач зобов`язаний виконати умови укладеного між ним та позивачем договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9399/4-13 від 15.05.2001, не встановили, чи існує у відповідача можливість виконання зобов`язання за цим договором та відповідно не з`ясували, чи є підстави вважати зобов`язання за цим договором припиненими відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України.

4.18. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Частинами 3 та 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

5.3. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, та встановити, чи наявні обставини для стягнення з відповідача вартості послуг по водопостачанню та водовідведенню за травень - грудень 2015 року. Залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Щодо судових витрат.

6.1. Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.2. Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.3. Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.