розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" та Відокремленого підрозділу Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" в Закарпатській області

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.

за позовом Закарпатської обласної організації Товариства сприяння обороні України (після зміни найменування - Відокремлений підрозділ Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" в Закарпатській області)

до 1) Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, 2) Виконавчого комітету Мукачівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство сприяння обороні України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1, 2) Мукачівська міськрайонна організація ТСО України,

про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача-1: Грицу В. В.

відповідача-2: не з`явилися

третьої особи на стороні позивача (ТСО України): Карманніков М. О., Корнієнко Г. О.

третьої особи-1 на стороні відповідача ( ОСОБА_1 ): Мокрянин М. М.

третьої особи-2 на стороні відповідача (Мукачівська міськрайонна організація ТСО України): не з`явилися

1. Короткий зміст позовних вимог.

20.12.2016 Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України (далі по тексту - Закарпатська обласна організація ТСО) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів: 1) Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (далі по тексту - Мукачівський ОСТК ТСО, клуб) та 2) Реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції про:

1) визнання недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського ОСТК ТСО про зміну складу засновників клубу і внесення змін до статутного фонду, оформленого протоколом №1 від 15.01.2007;

2) скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи - Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, щодо внесення інформації про перелік засновників (учасників) юридичної особи:

- Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн, ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн; - дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що спірні рішення щодо визначення розміру статутного фонду клубу, складу засновників та розподілу між засновниками клубу часток статутного фонду були прийняті без відома засновника клубу - Мукачівського ОСТК ТСО, який здійснює управління клубом, з перевищенням повноважень загальних зборів працівників клубу, визначених статутом, суперечать нормам чинного на час їх прийняття законодавства, статутним положенням Товариства сприяння обороні України та підпорядкованих йому організацій у сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій та порушують права позивача. Внаслідок прийняття спірних рішень фактично відбулось протиправне втручання у належне Товариству сприяння обороні України право власності на майно Товариства, оскільки члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання, кошти та майно громадських організацій не можуть перерозподілятися між їх членами.

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 07.03.2017 замінив первісного відповідача-2 - Реєстраційну службу Мукачівського міськрайонного управління юстиції на належного відповідача-2 - Виконавчий комітет Мукачівської міської ради.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 4.1. Статуту Товариства сприяння обороні України, затвердженого на VII (позачерговому) з`їзді ДТСААФ України від 26.09.1991, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991 (з подальшими змінами та доповненнями), (в редакції від 14.06.2005) Товариство сприяння обороні України є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об`єднанням громадян та є правонаступником ДТСААФ УРСР. Товариство будується за виробничо-територіальним принципом, організаційну основу товариства складають первинні організації, які об`єднуються по територіях в районні, міжрайонні, міські та об`єднані райміські організації, які входять до складу обласних організацій та є для них вищестоящими і складають ТСО України.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 4.1. Статуту Закарпатської обласної організації ТСО України з урахуванням внесених до статуту змін та доповнень Закарпатська обласна організація ТСО України є складовою частиною всеукраїнського громадського добровільного оборонно-патріотичного і спортивно-технічного об`єднання громадян. У своїй діяльності обласна організація ТСО України керується Конституцією України (254к/96-ВР) , чинним законодавством, статутом ТСО України і цим Статутом.

Закарпатська обласна організація ТСО України будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу обласної організації складають первинні організації, які об`єднаються по території у В. Березнянському, Перечинському, Воловецькому, Свалявському, Рахівському, Виноградівському, Іршавському, Тячівському, Міжгірському, Ужгородському районах, Хустському, Мукачівському, Берегівському об`єднаних міськрайонних організаціях, Ужгородську міськорганізацію та об`єднані райміські організації. Закарпатська обласна організація ТСОУ для них є вищестоящою організацією. Зазначені організації є складовими частинами обласної організації ТСОУ.

Вищими керівними органами є: для первинних організацій - загальні збори їх членів або конференцій; для районних, об`єднаних райміських, міськрайонних, міських та обласної організацій - відповідні конференції. Загальні збори і конференції визначають кількісні склади відповідних комітетів і обирають їх (пункти 4.3., 4.4. Статуту Закарпатської обласної організації ТСО України).

За змістом пункту 4.12.Статуту Закарпатської обласної організації ТСО України районний, міжрайонний, міський, міськрайонний, об`єднаний райміський комітети і обласний комітет є керівними органами в період між конференціями. Комітети збираються на свої засідання по необхідності, але не рідше одного разу на рік. Для вирішення питань статутної діяльності, керівництва організаціями між пленумами, контролю і перевірки виконання прийнятих ними рішень комітети обирають бюро в складі голови організації ТСОУ, його заступників і членів бюро.

Відповідно до пункту 4.17. Статуту Закарпатської обласної організації ТСО України бюро обласного комітету наділене повноваженнями створювати, зокрема спортивно-технічні організації у встановленому порядку за рахунок коштів обласної організації ТСО України.

16.12.1994 Закарпатський обласний комітет ТСО України на засіданні бюро прийняв рішення № 14 про створення з 01.01.1995 Мукачівського об`єднаного райміськспортклубу, який в подальшому був перейменований у Спортивно-технічний клуб Мукачівської міськрайонної організації ТСО України, а з 08.12.2005 - на Мукачівський об`єднаний спортивно-технічний клуб ТСО України.

Державна реєстрація юридичної особи - Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була проведена 28.11.2002.

Відповідно до Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України в редакції, затвердженій на засіданні бюро Мукачівської міськрайонної організації ТСО України у 2002 році та зареєстрованій розпорядженням Мукачівського міськвиконкому № 107 від 28.11.2002, клуб є навчально-спортивним закладом, який здійснює спортивно-професійну навчально-виховну діяльність і є правонаступником Мукачівського об`єднаного райміського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. У своїй діяльності клуб дотримується законності і керується Законами України "Про об`єднання громадян" (2460-12) , "Про підприємництво" (698-12) , "Про освіту" (2145-19) та іншими діючими законодавчими актами, а також цим Статутом.

Згідно з пунктами 5.1.- 5.5. Статуту спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України управління клубом здійснюється Мукачівською міськрайонною організацією ТСО України - засновником клубу. Безпосередньою діяльністю клубу керує начальник клубу, який призначається на посаду засновником клубу за погодженням з головою Закарпатської обласної організації ТСО України. Органом громадського самоврядування клубу є загальні збори працівників трудового колективу. Трудовий колектив клубу складають громадяни, які беруть участь в роботі клубу на підставі трудового договору (контракту). Загальні збори уповноважені, зокрема вносити пропозиції про зміни та доповнення до Статуту клубу, брати участь у визначенні основних напрямків діяльності та розвитку клубу, залученні додаткових коштів та зміцнення матеріально-технічної бази клубу. Загальні збори колективу клубу скликаються по мірі необхідності, але не менше одного разу на рік.

У пункті 6.1. Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України зазначається, що джерелами формування коштів та майна клубу є:

- грошові та матеріальні кошти засновника клубу - Мукачівської міськрайонної організації ТСО України;

- кошти, утворені з доходів від господарської та іншої діяльності, реалізації лотерей ТСО України, вступних членських і клубних внесків, матеріальної допомоги підприємств, організацій, установ та фізичних осіб, кошти, отримані за підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації учнів клубу та інші кошти, отримання яких не суперечить чинному законодавству України.

15.01.2007 відбулись загальні збори працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 15.01.2007, про внесення змін до Статуту клубу, а саме: до пункту 6.1. "Джерела формування коштів та майна клубу", шляхом доповнення пункту 6.1. абзацом, за змістом якого джерелами формування коштів та майна клубу також є кошти статутного фонду, внесені засновниками в сумі 1000 грн, а саме: 250 грн - міськрайонна організація ТСО України, 750 грн - ОСОБА_5

20.12.2016 Закарпатська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України про визнання недійсним рішення загальних зборів працівників клубу про зміну складу засновників клубу і внесення змін до статутного фонду, оформленого протоколом № 1 від 15.01.2007, а також з позовом до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи - Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, щодо внесення інформації про перелік засновників (учасників) юридичної особи:

Позивач вважає, що спірне рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформлене протоколом № 1 від 15.01.2007 прийняте з перевищенням повноважень, передбачених статутом Клубу, всупереч Статуту ТСО України, Статуту Закарпатської обласної організації ТСО України, Положення про професійно-технічний навчальний заклад ТСО України, затверджений постановою бюро ЦК ТСО України 09.11.2004, та порушують права позивача.

Як зазначає позивача прийняття загальними зборами працівників відповідача-1 незаконного рішення призвело до тих наслідків, що після смерті директора клубу ОСОБА_5 . його спадкоємиця ОСОБА_1 прийняла спадщину, на яку було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається з: права власності на 75% статутного (складеного) капіталу відповідача-1, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також активів клубу, з огляду на що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відомості про юридичну особу - Мукачівський об`єднаний спортивно-технічний клуб ТСО України із зазначенням даних про розмір статутного капіталу клубу - 1000,00 грн, дату закінчення його формування - 31.12.2007, перелік засновників та розмір внеску до статутного фонду кожного з них: Мукачівська міськрайонна організація товариства сприяння оборони України - 250,00 грн, ОСОБА_1 - 750,00 грн. За твердженням позивача зазначені відомості в Єдиному державному реєстрі підлягають скасуванню.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 25.01.2019 позов задовольнив повністю. Визнав недійсним рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, оформлене протоколом № 1 від 15.01.2007. Скасував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис державного реєстратора реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області стосовно юридичної особи - Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України щодо внесення інформації про: 1) перелік засновників (учасників) юридичної особи: Мукачівська міськрайонна організація ТСО України, розмір внеску до статутного фонду - 250,00 грн; ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду - 750,00 грн; 2) дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування. Стягнув з Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України на користь Відокремленого підрозділу громадської організації "Товариство сприяння обороні України" в Закарпатській області 2 740,00 грн на відшкодування судового збору.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 29.05.2019 скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2019 та ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив. Стягнув з Відокремленого підрозділу громадської організації "Товариство сприяння обороні України в Закарпатській області" на користь скаржника - Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України 4 110,00 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що внаслідок прийняття загальними зборами працівників відповідача-1 спірного рішення відбулось протиправне втручання у належне ТСО України право власності на майно, а спірне рішення загальних зборів працівників Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України суперечить нормам чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутних положень ТСО України та підпорядкованих йому організацій, порушує права та законні інтереси позивача. При цьому місцевий господарський суд в обґрунтування доведеності позовних вимог послався на обставини, встановлені прокурором в постанові про закриття кримінального провадження, порушеного за підозрою у вчиненні головою Мукачівської об`єднаної організації ТСО України ОСОБА_5 злочинів, передбачених частиною 5 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про незаконність спірного рішення та доведеність порушення прав позивача цим рішенням, однак визнав необґрунтованими та такими, що зроблені з порушенням частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, посилання суду першої інстанції на матеріали кримінального провадження за відсутності вироку у такому кримінальному провадженні.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо застосування до позовних вимог у цій справі строку позовної давності, заявленої відповідачем-1. За висновком місцевого господарського суду позовні вимоги у цій справі заявлені в межах трирічного строку позовної давності, оскільки позивач довідався про порушення своїх прав з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015 про залишення без розгляду позову ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення його з посади директора Мукачівського ОСТК, а відповідач -1 не подав суду доказів того, що позивач був обізнаним або мав можливість дізнатися про прийняття спірних рішень та внесення відповідних змін до статуту раніше, ніж як із моменту постановлення цієї ухвали суду Ужгородського міськрайонного суду від 14.01.2015.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги були заявлені після спливу строку позовної давності та за відсутності клопотання позивача про поновлення пропущеного строку, оскільки позивач мав можливість довідатися про спірне рішення раніше, ніж про це заявляє позивач, зокрема під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача-1, з відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених на підставі спірних рішень 23.01.2007, а також з наступних відомостей, внесених в подальшому до реєстру, щодо відповідача-1. При цьому, суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.12.2018 у справі № 911/544/16, зазначив про те, що відсутність обов`язку з отримання зазначеної інформації не свідчить про відсутність реальної можливості у позивача дізнатись про порушення своїх прав за умови виявлення звичайного інтересу до стану цих прав.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Відокремлений підрозділ Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" в Закарпатській області та третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація "Товариство сприяння обороні України (ТСО України) просять скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.01.2019 залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржники посилаються на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального прав. За твердженням скаржників суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про сплив строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, оскільки не взяв до уваги:

- доводи позивача про те, що він дізнався про своє порушене право лише 14.02.2014 в судовому засіданні по цивільній справі № 308/1891/14-ц і зазначений факт встановлений в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі № 876/3012/16;

- обставини того, що після прийняття спірного рішення загальних зборів працівників відповідача-1 статутні та бухгалтерські документи Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу ТСО України, які відповідач-1 подавав позивачу та третій особі на стороні позивача, не містили інформації про зміни до установчих документів клубу щодо складу засновників та розміру статутного капіталу, що відбулись за спірним рішенням загальних зборів працівників клубу, оформленим протоколом № 1 від 15.01.2007, а відповідач-1 та його керівництво у період з 2007 по 2014 роки свідомо приховували факти прийняття спірного рішення, існування протоколу загальних зборів працівників № 1 від 15.01.2007 та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про те, що ні позивач, ні третя особа на стороні позивача до 14.02.2014 не могли довідатися про порушення своїх прав спірним рішення загальних зборів працівників відповідача-1;

- обставини вчинення державним реєстратором злочинних дій щодо реєстрації змін до статутних документів відповідача-1, які відбулись у 2007, встановлені Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області в ухвалі від 19.05.2016 у справі № 303/2827/16-к, та обставини незаконних дій керівника Мукачівського об`єднаного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України ОСОБА_5 ., встановлені в постанові Мукачівської місцевої прокуратури про закриття кримінального провадження від 24.06.2016;

- обставини того, що у період з 22.06.2012 по 11.07.2014 в Єдиному державному реєстрі була відсутня інформація про зміни до установчих документів відповідача-1 в частині складу засновників та розміру статутного капіталу, що відбулись за спірним рішенням загальних зборів працівників.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного господарського суду є законною, обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального і процесуального права, а доводи скаржників є безпідставними, та необґрунтованими.

Відповідач-2 відзиву на касаційну скаргу не надав. Однак, у клопотанні, яке надійшло до Касаційного господарського суду 16.10.2019, просить розглянути справу без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України в редакції, затвердженій на засіданні бюро Мукачівської міськрайонної організації ТСО України у 2002 році та зареєстрованій розпорядженням Мукачівського міськвиконкому № 107 від 28.11.2002, клуб є навчально-спортивним закладом, який здійснює спортивно-професійну навчально-виховну діяльність і є правонаступником Мукачівського об`єднаного райміського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. У своїй діяльності клуб дотримується законності і керується Законами України "Про об`єднання громадян" (2460-12) , "Про підприємництво" (698-12) , "Про освіту" (2145-19) та іншими діючими законодавчими актами, а також цим Статутом.

Відповідно до частин 1- 3 статті 1 Закону України "Про об`єднання громадян", який був чинним станом на дати створення відповідача та прийняття загальними зборами працівників відповідача спірних рішень, об`єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об`єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об`єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об`єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про об`єднання громадян" в редакції, чинній станом на дату створення відповідача та прийняття загальними зборами працівників відповідача спірних рішень, громадською організацією є об`єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Отже, станом на дату створення відповідача та прийняття загальними зборами працівників відповідача спірних рішень правове регулювання діяльності об`єднань громадян здійснювалось відповідно до Закону України "Про об`єднання громадян" (2460-12) .

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій в розумінні цього Закону відповідач за своєю організаційно-правовою формою станом на дату його створення та прийняття спірних рішень був громадською організацією.

Відповідно до частини 5 статті 21 та частини 1 статті 23 Закону України "Про об`єднання громадян" кошти та інше майно об`єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави. Право власності об`єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з`їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами.

Згідно з пунктом 6.4. Статуту відповідача в редакції 2002 року, чинній станом на дату прийняття загальними зборами працівників відповідача спірних рішень, майно клубу належить йому на засадах повного господарського відання, є власністю Товариства сприянні обороні України і не підлягає приватизації, викупу чи відчуженню без рішення Закарпатської обласної організації ТСО України та Центрального комітету ТСО України та використовується клубом в цілях, що не суперечать статутним завданням.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, майно, яке на праві власності належить Товариству сприянні обороні України, закріплюється за обласними, районними, міськими та іншими підпорядкованими ТСО України організаціями на праві оперативного управління чи господарського відання.

Аналіз законодавства, чинного станом на дату прийняття загальними зборами працівників відповідача спірних рішень, яке регулювало діяльність громадських організацій, свідчить про те, що принцип утворення та діяльності громадських організацій не передбачав створення в громадській організації статутного фонду, визначення його розміру, розподілу на частки. Статутні документи ТСО України та підпорядкованих йому організацій також не передбачали створення в них статутного фонду, що правильно встановили суди попередніх інстанцій.

Однак, внаслідок прийняття загальними зборами працівників відповідача-1 спірного рішення, оформленого протоколом від 15.01.2007, у відповідача-1 був фактично сформований статутний фонд, визначений склад учасників та здійснений розподіл часток статутного фонду між учасниками, що суперечить нормам чинного на той час законодавства та статутним положенням ТСО України та підпорядкованих йому організацій, зокрема і відповідача-1, щодо організаційно-правової форми створення та функціонування громадських організацій.

Спірне рішення було прийняте в порушення пункту 6.4. Статуту Спортивно-технічного клубу Мукачівської міськрайонної організації ТСО України в редакції, чинній станом на дату прийняття спірного рішення, за відсутності рішення Закарпатської обласної ТСО України та Центрального комітету ТСО України.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок прийняття загальними зборами працівників відповідача-1 спірного рішення відбулось протиправне втручання у право власності на майно ТСО України. Спірне рішення суперечить нормам чинного законодавства в сфері регулювання створення та діяльності громадських організацій, статутним положенням ТСО України та підпорядкованих ТСО України організацій, порушує права та законні інтереси позивача, як організації, якій відповідач-1 підпорядковується та за відсутності рішення якого було прийняте спірне рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування у Єдиному державному реєстрі відповідного спірного реєстраційного запису.

При цьому, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення місцевим господарським судом частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення послався на обставини, встановлені Мукачівською місцевою прокуратурою в кримінальному провадженні № 12016070040000818, які в розумінні зазначеної норми процесуального права не є преюдиційними, не врахував відсутності вироку суду у такому кримінальному провадженні чи ухвали суду про закриття кримінального провадження.

Разом з цим як встановили суди відповідач-1 у справі в місцевому господарському суді заявив клопотання про застосування до позовних вимог у справі строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Отже при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Місцевий господарський суд прийняв до уваги лише обставини, пов`язані з моментом, коли позивач довідався про порушення свого права та встановив, що позивач про існування спірного рішення та порушене право довідався з моменту прийняття Ужгородським міськрайонним судом ухвали від 14.01.2015. Однак, місцевий господарський суд залишив поза увагою обставини, пов`язані з моментом, коли позивач міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Натомість суд апеляційної інстанції дослідив момент, коли позивач міг довідатися про порушення свого права та встановив, що позивач міг довідатися про прийняте відповідачем-1 спірне рішення раніше, ніж про це заявляє позивач, тобто раніше дати прийняття Ужгородським міськрайонним судом ухвали від 14.01.2015.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції від 01.01.2007, чинній станом на дату прийняття спірного рішення, зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов`язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частин 1, 13 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції від 01.01.2007 для проведення державної реєстрації змін до установчих документів проводиться юридична особа подає, зокрема заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи здійснюється за процедурами, передбаченими частинами першою - п`ятою статті 25 та частинами другою - третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Згідно з частиною 5 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції від 01.01.2007 строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Як встановив суд апеляційної інстанції державна реєстрація змін до установчих документів (статуту) відповідача-1, внесених спірним рішенням загальних зборів працівників відповідача-1 від 15.01.2007, була проведена державним реєстратором ОСОБА_7 23.01.2017, зокрема на підставі поданої відповідачем реєстраційної картки від 23.01.2007, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи відповідача-1, та доповнення № 2 до Статуту відповідача-1, на якому міститься відмітка державного реєстратора про державну реєстрацію 23.01.2007 (т. 2, а.с.124).

Крім того, обставини внесення державним реєстратором 23.01.2007 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр, реєстр) відомостей щодо змін до установчих документів відповідача-1 за спірним рішенням, були встановлені Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області в ухвалі від 19.05.2016 у справі 303/2827/16-к про звільнення ОСОБА_7 (державного реєстратора) від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, які відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними обставинами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржників про те, що реєстраційна картка від 23.01.2007, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи відповідача-1, є неналежним доказом у справі та не доводить обставини фактичного внесення змін за спірним рішенням до Єдиного державного реєстру, оскільки обставини внесення 23.01.2007 до реєстру відомостей за спірним рішенням були встановлені судом апеляційної інстанції, а доводи скаржників зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції. Крім того, зазначені доводи скаржників не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами, які б спростовували встановлені судом апеляційної інстанції обставини, та підтверджували обставини невнесення до Єдиного державного реєстру змін до установчих документів за спірним рішенням на підставі цієї реєстраційної картки та відсутності в реєстрі відповідного запису.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач мав можливість довідатися про спірне рішення, зокрема і під час проведення позивачем у 2010 році ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача-1, проведення яких передбачено Статутом позивача.

Відповідно до частини 5 статті 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 01.01.2007 та в подальших редакціях) відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними.

За змістом статті 92 Цивільного кодексу України дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

З огляду на положення статті 92 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.05.2019 у справі № 5023/1668/11 правильно зазначив про те, що той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах. Має значення лише з`ясування обставин чи була в змозі юридична особа своєчасно довідатися про існування такого рішення та оскаржити його протягом розумного строку. Відповідно, вказана обставина не може пов`язуватися з моментом часу, коли про рішення довідався той чи інший керівник юридичної особи, враховуючи, що у даному випадку особою, про права якої йдеться, є сама юридична особа, а не керівник, який за певних обставин може неодноразово змінюватися.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції з посиланням на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право і можливість довідатися про прийняте відповідачем-1 спірне рішення, зокрема з 23.01.2007, чи навіть раніше, ніж про це заявляє позивач.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано зазначив про те, що відсутність обов`язку з отримання зазначеної інформації не свідчить про відсутність у позивача протягом тривалого періоду, зокрема з 23.01.2007 по 14.12.2014 (з дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей за спірним рішенням до дати, коли за твердженням позивача він довідався про своє порушене право) реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав за наявності обов`язку знати про стан своїх майнових прав, про добросовісність ведення діяльності підконтрольних та підпорядкованих йому нижчих організацій та за умови виявлення звичайного інтересу до стану цих прав.

При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що позивач відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не довів обставин існування у нього реальних перешкод в отриманні необхідної інформації (щодо прийняття спірного рішення і внесення відповідних змін до Реєстру) у період 2007 - 2010 років, чи хоча б раніше, ніж зазначає позивач.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності із зазначенням поважності причини пропуску строку позовної давності позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному господарському суді не подавав, оскільки вважає, що позовні вимоги у цій справі заявлені з дотриманням строку позовної давності.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач-1.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у цій справі.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" та Відокремленого підрозділу Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)" в Закарпатській області залишити без задоволення.