Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2017 у справі № 911/2652/17 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Бобринець-Агро-К" за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції, чинній з 19.01.2013).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2018 відкрито процедуру санації боржника- ПП "Бобринець-Агро-К" та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Кошарського О.В.

Постановою Господарського суду Київської області від 02.04.2019 у справі № 911/2652/17 боржника - ПП "Бобринець-Агро-К" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру та призначеного ліквідатора банкрута.

У січні 2019 керуючий санацією боржника арбітражний керуючий Кошарський О.В. звернувся до суду першої інстанції, в межах справи про банкрутство - ПП "Бобринець-Агро-К", із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016, укладеного між ПП "Бобринець-Агро-К" та ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 203, 215, 232 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у справі № 911/2652/17 (суддя Наріжний С.Ю.) задоволено заяву керуючого санацією та визнано недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 911/2652/17 (судді : Отрюх Б.В., Остапенко О.М., Доманська М.Л.) ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2019 залишено без змін.

У касаційній скарзі кредитор ОСОБА_1 просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у справі № 911/2652/17 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви керуючого санацією боржника.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями про визнання недійсним спірного правочину від 01.02.2016, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору вимог статті 234 ЦК України.

У відзиві ліквідатор банкрута ПП "Бобринець-Агро-К" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі що прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.08.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 911/2652/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Погребняка В.Я.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.08.2019, що підтверджується витягом із протоколу, у зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 911/2652/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Огородніка К.М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2019 розгляд даної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 21.05.2019 призначено на 30.10.2019 на 10:30 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора банкрута, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнаючи спірний правочин купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016 недійсним, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2016 між ПП "Бобринець-Агро-К" (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, за умовами якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність наступну сільськогосподарську техніку: комбайн марки Claas Lexion 480, номер шасі (двигуна) 901505915021, рік випуску 1997,; жатку кукурудзяну марки Geringhoff Rota-Disc, рік випуску 1996,; ріпаковий стіл марки Biso, рік випуску 2006, (жатка 2).

Пунктами 3.1, 3.2. зазначеного договору передбачено, що вартість комбайна складає 2 630 000 грн., жатки 1 - 420 800 грн., жатки 2 - 263 000 грн. Розрахунок покупцем з продавцем за зазначену сільськогосподарську техніку здійснюється шляхом 100% передоплати та проводиться у строк не пізніше 10.02.2016.

Відповідно до п. 3.3. договору, у випадку порушення покупцем строку оплати комбайна, жатки 1 та жатки 2, визначених в п. 3.2. цього договору, вартість таких комбайну, жатки 1 та жатки 2 визначається шляхом множення вказаних в п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. цього договору цін на цифру " 3". Продавець може в судовому порядку стягнути з покупця суму попередньої оплати.

Згідно п. 3.4. договору передбачено, що у випадку визначення ціни комбайну, жатки 1 та жатки 2 відповідно до умов п. 3.3. цього договору, сплата такої ціни здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати у строк не пізніше 25.02.2016.

За п. 4.1.1. договору визначено, що продавець зобов`язаний протягом 20 календарних днів з дати отримання продавцем 100% передоплати вартості комбайну, жатки 1 та жатки 2, визначених відповідно до положень п. 3.1. чи 3.3. цього договору, знати комбайн з реєстрації та передати його покупцю придатним для постановки на облік на ім`я покупця, а також передати жатку 1 та жатку 2 покупцю у стані, що оговорений умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.3., п. 5.4., цього договору, у випадку порушення покупцем умов п. 3.2. цього договору щодо строків оплати комбайну, жатки 1 та жатки 2 на умовах 100% передоплати, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від вартості комбайну, жатки 1 та жатки 2, визначених відповідно до п. 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. цього договору. У випадку порушення покупцем умов п. 3.4. цього договору щодо строків оплати комбайну, жатки 1 та жатки 2 на умовах 100 % передоплати, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від вартості комбайну, жатки 1 та жатки 2, визначених відповідно до п. 3.3. цього договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що право власності на комбайн, жатку 1 та жатку 2 виникає у покупця з моменту їх передачі йому продавцем відповідно до п. 4.1.1., 4.1.1.1., 4.1.1.2., що підтверджується актом їх приймання-передачі, який складається продавцем і покупцем.

Надалі, 02.02.2016 між ПП "Бобринець-Агро-К" (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) складено акт приймання-передачі, за яким сторони визначили, що тимчасово, до моменту сплати 100 % вартості, продавець передав, а покупець прийняв у користування зазначену сільськогосподарську техніку : комбайн, жатку 1 та жатку 2.

При цьому, у вказаному акті від 02.02.2016 зазначено, що за цим актом право власності на комбайн, жатку 1 та жатку 2 від продавця - ОСОБА_1 до покупця - ПП "Бобринець-Агро-К" не переходить, а також, цей акт приймання-передачі не є актом у розумінні п. 6.2. договору, який скрадатиметься після сплати покупцем 100% вартості комбайну, жатки 1 та жатки 2, визначених договором.

Як встановлено судами обох інстанцій, 06.02.2017 між ПП "Бобринець-Агро-К" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Агро Фемелі Груп", за яким продавець передає у власність покупця свою частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Агро Фемелі Груп", що складає 1 215 691грн, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити вказану частку в порядку та на умовах, визначених договором. Склад внеску продавця ПП "Бобринець-Агро-К" до статутного капіталу ТОВ "Агро Фемелі Груп" сформовано за рахунок внесення рухомого майна ПП "Бобринець-Агро-К" на загальну суму 1 215 691 грн..

За умовами вказаного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі розрахунок за цим договором може бути здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог продавця та покупця, про що ними може бути укладено окремий договір.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з невиконанням ПП "Бобринець-Агро-К" своїх зобов`язань за договором від 01.02.2016 щодо оплати вартості сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з покупця трикратної суми передоплати в розмірі 9 931 400 грн. та 50% штрафу у розмірі 4 970 200 грн..

Так, рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19.01.2017 у справі № 395/1319/16 відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2017 частково скасоване рішення суду першої інстанції від 19.01.2017 у справі № 395/1319/16 та прийнято рішення про стягнення з ПП "Бобринець-Агро-К" на користь ОСОБА_1 вартості жатки 1 та жатки 2 в розмірі 2 041 400 грн. та штрафу в розмірі 1 025 200 грн., а в частині стягнення трикратної вартості комбайна було відмовлено, оскільки продаж комбайна підлягає державній реєстрації та такий комбайн фактично не передавався у власність покупця, державна реєстрація не проводилась.

В подальшому, сторони уклали договір зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2017, за умовами якого заборгованість ОСОБА_1 перед ПП "Бобринець-Агро-К" за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі була зарахована взаємозаліком із заборгованістю ПП "Бобринець-Агро-К" перед ОСОБА_1 щодо штрафу у сумі 1 025 200 грн., стягнутого за судовим рішенням від 22.03.2017, а також частково у сумі 190 491 грн. штрафу, що підлягав стягненню на користь ОСОБА_1 за іншим рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять акту приймання-передачі техніки у власність покупця, складеного сторонами відповідно до п. 6.2. договору, а Наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі від 02.02.2016 до договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016 не є доказом передачі техніки у власність ПП "Бобринець-Агро-К" в розумінні п. 6.2. договору, про що зазначено безпосередньо в Акті.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що умовами договору не передбачено підстав передачі ОСОБА_1 визначеної сільськогосподарської техніки у тимчасове користування ПП "Бобринець-Агро-К" та складення сторонами будь-яких актів про передачу майна в користування, отже вказаний акт приймання-передачі від 02.02.2016 не має жодного відношення до спірного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, а також встановлено, що будь-яких відомостей про передачу майна на виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016 зі складенням акту приймання-передачі в порядку п. 6.2. договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, судами встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка у власність ПП "Бобринець-Агро-К", на виконання договору купівлі-продажу від 01.02.2016 в порядку п. 4.1.1., 6.2. договору, не передавалась

Як вбачається із матеріалів справи, доказів, що підтвердили б таку передачу техніки у власність саме за оспорюваним договором сторони суду не надали.

Як також вбачається із матеріалів справи і встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПП "Бобринець-Агро-К" в свою чергу не було сплачено грошові кошти на користь ОСОБА_1 на виконання зобов`язань, передбачених п. 4.3.2. спірного договору у встановлені розділом 3 договору, строки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що умови оспорюваного договору, зокрема умови п. 3.3., 3.4.договору щодо трикратного збільшення вартості техніки у випадку несплати покупцем обумовленої суми у 10-денний строк, а також умови п. 5.3. договору щодо додаткового нарахування штрафу в розмірі 50% від трикратно збільшеної вартості техніки у разі несплати покупцем збільшеної вартості протягом додаткових 15 днів, є непропорційними щодо обсягу прав і обов`язків, а також відповідальності сторін договору.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, оскільки вартість техніки так і не була сплачена покупцем у встановлені договором строки, а при розгляді Апеляційним судом Кіровоградської області справи № 395/1319/16 про стягнення з Боржника трикратного розміру боргу та штрафу, боржником - ПП "Бобринець-Агро-К" було визнано апеляційну скаргу ОСОБА_1 та фактично визнано трикратний розмір боргу і штраф за несплату вартості техніки, яка фактично не була отримана ПП "Бобринець-Агро-К" відповідно до умов договору, вказані обставини свідчать про те, що Боржником за оспорюваним договором було взято на себе непомірні та непропорційні зобов`язання перед ОСОБА_1 без відповідних майнових дій останнього.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наслідком укладення оспорюваного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016 стало звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення з ПП "Бобринець-Агро-К" трикратного розміру боргу та штрафу; визнання ПП "Бобринець-Агро-К" поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги і як наслідок прийняття судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 відповідних коштів (рішення від 22.03.2017 у справі № 395/1319/16); зарахування зустрічних однорідних вимог (договір від 23.03.2017); набуття ОСОБА_1 права власності на корпоративні права ТОВ "Агро Фемелі Груп" в розмірі 12154691,00 грн, які належали ПП "Бобринець-Агро-К" (договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 06.02.2017); ініціювання процедури банкрутства ПП "Бобринець-Агро-К".

Таким чином, надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд дійшов висновку, що сторони - ОСОБА_1 та ПП "Бобринець-Агро-К" при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016 не мали на меті створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а саме перехід права власності на сільськогосподарську техніку від продавця до покупця та сплату покупцем на користь продавця вартості техніки, а відтак, спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016 є фіктивним, внаслідок чого договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України.

Відповідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Так, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням встановленого судами попередніх інстанцій та вище наведених норм, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заяви керуючого санацією боржника та визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 01.02.2016, укладеного між ПП "Бобринець-Агро-К" та ОСОБА_1, на підставі ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, оскільки спірний правочин є фіктивним у зв`язку з відсутністю у його сторін наміру, тобто волі на настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином, враховуючи відсутність вчинення сторонами реальних дій на виконання умов цього договору купівлі-продажу, зокрема, ОСОБА_1, як продавцем, спрямованих на відчуження належного йому майна (сільськогосподарської техніки), а ПП "Бобринець-Агро-К", як покупця, - на оплату цього рухомого майна, що підтверджується належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та ухвала Господарського суду Київської області від 21.05.2019 у справі № 911/2652/17 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх і не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.