треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Компанія Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.10.2019 № 29.3-02/3196 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 15/5007/82/11 у зв`язку з відрядженням судді Вронської Г.О.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.10.2019 для розгляду справи № 15/5007/82/11 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 02.02.1999 щодо надання згоди на збільшення розміру статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на суму 2633289,76 грн за рахунок внеску Фірми "Кобіско Юніон Інкорпорейшнл" та випуску на цю суму додатково простих іменних акцій в кількості 5 486 437 по 0,48 грн кожна, яке було оформлено в пункті 4.1 протоколу №15 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 02.02.1999; визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 02.02.1999 щодо внесення змін та доповнень до Статуту і Установчого договору Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі", яке було оформлено в пунктах 5.1, 5.2 протоколу №15 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 02.02.1999; визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 02.02.1999 щодо надання згоди на введення нового учасника до складу товариства Фірму "Кобіско Юніон Інкорпорейшнл", яке було оформлено в пункті 6.1 протоколу №15 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" від 02.02.1999.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 у справі №15/5007/82/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012, позов задоволено повністю.

3. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у даній справі відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_29 на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі № 15/5007/82/11 на підставі частини 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що подана ОСОБА_29 апеляційна скарга фактично не містить інших доводів, відмінних від доводів скарги компанії Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.), які вже були розглянуті Рівненським апеляційним господарським судом під час винесення постанови апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі № 15/5007/82/11.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Акціонер Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" Булуй Людмила Іванівна, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 скасувати, та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі ОСОБА_29 були заявлені доводи, які відрізнялися від доводів, які були викладені в апеляційній скарзі компанії Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.) на рішення.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано застосував частину 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до обмеження прав акціонера Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на доступ до правосуддя.

6. Доводи інших учасників справи

Учасники даної справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали встановлено, що 12.06.2019 особа, яка не є учасником справи, ОСОБА_29 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 у справі № 15/5007/82/11. Залучити ОСОБА_29 до участі у справі № 15/5007/82/11 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі № 15/5007/82/11 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено на підставі частини 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана ОСОБА_29 апеляційна скарга на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 у справі № 15/5007/82/11, яке вже було переглянуто в апеляційному порядку, фактично не містить інших доводів, відмінних від доводів апеляційної скарги компанії Delta Capital SA (Дельта Кепітал С.А.), які вже були розглянуті Рівненським апеляційним господарським судом під час ухвалення постанови апеляційного господарського суду від 11.12.2012.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України (254к/96-ВР) , національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пп. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Як встановлено у справі рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 у справі № 15/5007/82/11 позов задоволено.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 06.09.2011 у справі №15/5007/82/11 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час, згідно з Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 (v0007600-11) (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 12 та від 23.03.2012 №3 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Таким чином, станом на час постановлення судових рішень у справі № 15/5007/82/11 Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1, 3, 4 статті 272 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_29 на підставі частини 5 статті 272 Господарського процесуального кодексу України є помилковими.

Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_29 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини 4 статті 311 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття невірного по суті рішення, суд касаційної інстанції, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає необхідним змінити мотивувальну частину ухвали суду апеляційної інстанції без скасування по суті правильного рішення.