за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", Позивач)

до ПАТ "ЮНІКОН"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 326 571,84 грн.

1. Історія справи

1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", яке змінило назву на АТ "Українська залізниця", в особі філії "Центр забезпечення виробництва" цього товариства звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПАТ "ЮНІКОН" штрафних санкції у розмірі 326 571,84 грн за несвоєчасне невиконання зобов`язань за Договором поставки № ЦЗВ-03-08817-01 від 25.10.2017 (далі - Договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням Відповідачем виконання зобов`язань щодо поставки товару за Договором.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 53 566,92 грн пені, 219 438 грн штрафу та судовий збір у розмірі 4 898,58. У решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 30 771,42 грн пені, 138 276 грн штрафу та судовий збір в розмірі 2 997,28 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ПАТ "ЮНІКОН" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2019 зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:

4.1.1. помилково не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню у вирішенні спору зі справи, а саме: статтю 3, частину першу статті 509, частину четверту статті 612, частину першу статті 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтю 29, частини першу та другу статті 193, частину третю статті 219, частини другу та четверту статті 267 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статтю 13 Закону України "Про запобігання незаконної конкуренції" та частину четверту статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі"; неправильно застосували положення статті 218 ГК України, натомість застосували положення статей 216-218, 230, 231, які не підлягали застосуванню;

4.1.2. не застосували статтю 614 ЦК України та не звільнили Відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання поставки у зв`язку з відсутністю його вини у порушені зобов`язань;

4.1.3. порушили норми процесуального права, тому, що всупереч статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) в оскаржуваних судових рішеннях належним чином не оцінили доводи Відповідача.

5. Позиція Позивача

5.1. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4693/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий - суддя Малашенкова Т.М., судді: Колос І.Б., Селіваненко В.П., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.10.2019 № 29.3-02/3187 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відрядженні призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/4693/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіванеко В.П.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 25.10.2017 ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та ПАТ "ЮНІКОН" (постачальник) укладений Договір поставки № ЦЗВ-03-08817-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

6.2. Відповідно до пункту 4.3 Договору загальна сума даного договору на момент його підписання складає 1 519 700 грн, крім того, ПДВ 20% - 303 940 грн, що разом складає 1 823 640 грн.

6.3. Згідно з пунктом 5.2 Договору поставки продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Після отримання рознарядки по електронній пошті (Е-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (Е-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

6.4. Відповідно до пункту 13.7 Договору термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання.

6.5. На виконання умов договору замовник направив на адресу постачальника рознарядки (дозволи) на відвантаження продукції: від 10.11.2017 № ЦЗВ-20/4933 на суму 801 600 грн; від 11.12.2017 № ЦЗВ-20/5895 на суму 721 440 грн; від 21.02.2018 № ЦЗВ-20/978 на суму 360 720 грн; від 30.12.2017 № ЦЗВ-20/6428 (відкорегована листом від 26.03.2018 № ЦЗВ-20/1389) на суму 300 600 грн, які були виконані постачальником з порушенням термінів постачання.

6.6. Загальна сума рознарядки від 10.11.2017 № ЦЗВ-20/4933 складає 801 600 грн (з ПДВ), за якою постачальником відвантажено продукцію на суму 420 840 грн (з ПДВ) вчасно. З порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 380 760 грн.

6.7. Загальна сума рознарядки від 11.12.2017 № ЦЗВ-20/5895 складає 721 440 грн (з ПДВ ), за якою постачальником відвантажено продукцію на суму 60 120 грн (з ПДВ) вчасно. З порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 661 320 грн.

6.8. Загальна сума рознарядки від 21.02.2018 № ЦЗВ-20/978 складає 360 720 грн (з ПДВ), за якою постачальником відвантажено продукцію на суму 40 080 грн (з ПДВ) вчасно. З порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 320 640 грн.

6.9. Загальна сума рознарядки від 30.12.2017 № ЦЗВ-20/6428 (відкорегована рознарядка від 26.03.2018 № ЦЗВ-20/1389) складає 300 600 грн (з ПДВ), за якою з порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 300 600 грн.

6.10. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постачальник виконав свої зобов`язання неналежним чином з порушенням термінів поставки.

6.11. Пунктом 10.1 Договору визначено, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.

6.12. Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 27.08.2018 № ЦЗВ-20/3199 з вимогою сплатити штрафні санкції.

6.13. 09.10.2018 Позивачем отримано відповідь на претензію від 27.09.2018 № 332, якою відмовлено у задоволенні вимог, викладених у претензії від 27.08.2018 № ЦЗВ-20/3199.

6.14. Станом на день подачі позову викладені у претензії вимоги не виконані, сума штрафних санкцій Відповідачем не сплачена.

6.15. За порушення умов договору Позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача пені та штрафу, а саме: за рознарядкою від 10.11.2017 № ЦЗВ-20/4933 сума пені складає 29 258,40 грн за загальний період з 11.12.2017 по 22.04.2018, розмір штрафу складає 57 114,00 грн; за рознарядкою від 11.12.2017 № ЦЗВ-20/5895 сума пені складає 41 863,56 грн за загальний період з 10.01.2018 по 19.06.2018, розмір штрафу складає 81 162 грн; за рознарядкою від 21.02.2018 № ЦЗВ-20/978 сума пені складає 9 619,20 грн за загальний період з 23.03.2018 по 22.04.2018, розмір штрафу складає 36 072 грн; за рознарядкою від 30.12.2017 № ЦЗВ-20/6428 сума пені складає 26 392,68 грн за загальний період з 29.01.2018 по 12.06.2018, розмір штрафу складає 45 090 грн.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. ГК України (436-15) :

частини перша і друга статті 193:

- суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором;

частина перша статті 265:

- за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму;

частина перша статті 216:

- учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором;

частина перша статті 217:

- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки;

частина перша статті 230:

- штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;

частина шоста статті 231:

- штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;

частина третя статті 219:

- якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

7.2. ЦК України (435-15) :

частини перша і друга статті 712:

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;

- продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором;

абзац перший частини першої статті 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

частина перша статті 664:

- обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 526 та стаття 525:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 610:

- порушенням зобов`язання є, зокрема, його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

частина перша статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені, зокрема, договором, у тому числі сплата неустойки (при цьому пеня і штраф за змістом статті 549 ЦК України є різновидами неустойки);

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.3. ГПК (1798-12) України:

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у задоволеній частині та наявність передбачених законом підстав для стягнення штрафних санкцій. Разом з тим, суд першої інстанції задовольнив частково клопотання Відповідача, зменшивши розмір пені на 50 %, а саме до 53 566,92 грн та залишив розмір штрафу повністю в сумі 219 438,00 грн.

9.2. На обґрунтування зменшення пені суд першої інстанції послався на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність будь-яких збитків у Позивача, спричинених неправомірними діями Відповідача щодо невчасного здійснення поставки за Договором від 25.10.2017 № ЦЗВ-03-08817-01 або погіршення його фінансового стану; всі зобов`язання за даним договором виконані Відповідачем у повному обсязі; відсутність у діях Відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання.

9.3. Апеляційний господарський суд частково погодився з висновками суду першої інстанції та у постанові зазначив, що порядок надання замовником рознарядки на поставку товару, передбачений пунктом 5.2 Договору поставки, та 30-денний строк виконання постачальником зобов`язання з поставки товару чітко визначений вказаним пунктом цього договору, що не враховано судом попередньої інстанції, тому висновок останнього про обчислення строку поставки з технічної дати, проставленої Позивачем на рознарядці, яку він зареєстрував у своєму реєстрі вихідної кореспонденції, призвів до нарахування штрафних санкцій за період, який не є простроченням, тобто за період з технічної дати рознарядки до дати надання рознарядки, що підтверджується штампом пошти.

9.4. Також суд у постанові зазначив, що за змістом пункту 5.2 Договору поставки строк відвантаження (поставки) товару настає не пізніше 30 календарних днів з дня фактичного надання постачальнику оригіналу рознарядки, тобто настання цього строку жодним чином не залежить від технічної дати проставленої Позивачем на рознарядці на направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи зазначені висновки, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2018 у справі № 910/22712/17.

9.5. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції визнала помилковим висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність передбачених законом підстав для стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, оскільки такий висновок не відповідає приписам статті 253 ЦК України, адже нарахування штрафних санкцій здійснене за період, який не є простроченням, тобто за період з технічної дати рознарядки до дати отримання рознарядки постачальником, від якої беруть початок обліку 30 календарних днів - строк відвантаження (поставки) товару, за порушення якого передбачені штрафні санкції, які є предметом спору у даній справі.

9.6. За таких обставин апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок стягуваних штрафних санкцій, який розрахований з дати отримання рознарядки, встановив, що загальна сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню, складає 199 818,84 грн ( 61 542, 84 грн - пеня та 138 276 грн - штраф).

9.7. Однак суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50 %, зменшивши стягувану суму пені до 30 771,42 грн.

9.8. Касаційний господарський суд, підсумовуючи встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи та здійснену ними оцінку цих обставин, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, а також рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову є законними та обґрунтованими.

9.9. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції, встановив обставини, які мають значення для розгляду справи, та застосував норми права, що підлягали застосуванню.

9.10. Аргументи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права відхиляються.

9.11. Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо прострочення замовником зобов`язання, до вчинення якого боржник не міг виконати свого обов`язку поставити продукцію. Судом апеляційної інстанції досліджені обставини щодо неоднакового тлумачення сторонами пункту 5.2 Договору. Дослідивши цей пункт, суд дійшов висновку, що його слід тлумачити на користь відповідача. Отже, посилання скаржника на незастосування попередніми інстанціями положень статей 612, 613 ЦК України є необґрунтованими. Судами правильно застосовано положення статей 216- 218, 230, 231 ГК України та інші норми матеріального права, що регулюють відповідальність за порушення договірних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок з приводу спірних правовідносин викладений у постановах Верховного Суду від 01.07.2019 у справі № 904/4343/18 та від 23.08.2019 у справі № 904/4582/18.

9.12. Положення статті 614 ЦК України, згідно з якою особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку із відсутністю вини, застосовуються, якщо особа доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Суди попередніх інстанцій підстав для звільнення Відповідача від відповідальності не знайшли.

9.13. Верховний Суд також відзначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку відповідних виняткових обставин господарський суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності і на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У даному разі суди попередніх інстанцій, розглянувши справу, з`ясували доведеність та наявність обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

9.14. Що ж до аргументів скаржника стосовно монопольного становища Позивача на ринку та зловживання ним (Позивачем) цим становищем, то Касаційний господарський суд зазначає таке.

Розгляд і вирішення питань, пов`язаних із зайняттям суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, і кваліфікація його поведінки як зловживання таким становищем є виключною прерогативою Антимонопольного комітету України та його органів (статті 1, 3, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розділ VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) ). Скаржником не зазначено, що він звертався до належного органу Антимонопольного комітету України з відповідних питань у зв`язку з діями Позивача у даній справі і про результати такого звернення (якщо воно мало місце).

9.15. Касаційним господарським судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції приписів цієї статті та статті 236 ГПК України, на яку посилається Відповідач, зазначаючи, що суди неналежно оцінили його аргументи у справі.

Відповідач безпідставно посилається на порушення статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) .

Ця стаття гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Предмет спору та обставини справи свідчать про відсутність підстав для застосування зазначеного джерела права.

9.16. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

9.17. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9.18. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ПАТ "ЮНІКОН" не спростувало висновків суду першої інстанції у відповідній частині та висновків суду апеляційної інстанції, не довело неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування судового рішення.

11.2. Таким чином, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "ЮНІКОН" залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

12. Судові витрати

12.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" залишити без задоволення, а господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2019 у справі № 904/4693/18 - без змін.