У зв`язку з відрядженням судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.10.2019, який наявний в матеріалах справи.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" 15 027 233,33 грн. пені, 2 407 985,62 грн. інфляційних втрат, 1 247 981,50 грн. 3% річних.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на порушення відповідачем умов договору №16-103-Н на купівлю - продажу природнього газу від 30.12.2015.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 у справі №903/910/18 (суддя Дем`як В.М.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №903/910/18 (колегія суддів у складі: Гудака А.В, Філіпової Т.Л., Олексюка Г.Є.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

5. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить суд ухвалені у справі рішення Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує, що суди проігнорували вільне волевиявлення сторін, наведене у пункті 6.1 договору №16-103-Н, згідно з яким сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу газу. В той час як підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

7. Крім того, скаржник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо неможливості впливу відповідача на порядок і строки проведення розрахунків із позивачем, зважаючи на спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, оскільки жодним нормативним актом не передбачено обов`язку здійснювати розрахунки між продавцем і постачальником природного газу виключно із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання. На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на правову позицію, наведену у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, в якій суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (217-2014-п) , встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

8. Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 204, 527, 625, 627, 629, 654 ЦК України та частини 5 статті 236 ГПК України, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також просить залишити рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Волиньгаз Збут" (покупець) укладено договір №16-103-Н від 30.12.2015 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до пункту 2.1 якого (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 до договору) продавець зобов`язується передати у власність покупцю в січні - вересні 2016 року природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити.

11. Згідно з пунктом 1.2. договору природній газ використовується покупцем виключно для наступної реалізації побутовим споживачам.

12. Відповідно до пункту 2.1. договору сторони погодили обсяги постачання природного газу, які згідно додаткових угод №1 від 31.01.2016, №2 від 29.02.2016, № 3 від 31.03.2016, № 4 від 30.04.2016 до 176282,896 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів у гривнях: у січні 56841,668, у лютому 36229,758, у березні 35696,470, у квітні 16500,000, у травні 7300,000, у червні 5950,000, у липні 5645,000, у серпні 5 000,000, у вересні 7 120,000.

13. Відповідно до пунктів 3.2- 3.4 договору приймання-передача природнього газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

14. У пунктах 5.1. та 5.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 до договору купівлі - продажу природного газу №16-103-Н від 30.12.2015) сторонами обумовлено ціну на природній газ, яка становить 6879,00 грн. за 1000 куб. м. в т.ч. ПДВ 20%.

15. Пунктом 6.1 договору встановлено, що у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий період.

16. У пункті 6.2 договору зазначено, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

17. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

18. Відповідно до пункта 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

19. Згідно з пунктом 11.1 додаткової угоди №4 від 30.04.2016 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

20. Судами встановлено, що на виконання умов цього договору, за період з січня по вересень 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ТОВ "Волиньгаз Збут" прийняло природній газ на загальну суму 871 008 189,07 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 за спожитий у січні 2016 року природний газ на суму 212044124,75 грн.; від 29.02.2016 за спожитий у лютому 2016 року природний газ на суму 162690158,60 грн.; від 31.03.2016 за спожитий у березні 2016 року природний газ на суму 181179414,41 грн.; від 30.04.2016 за спожитий у квітні 2016 року природний газ на суму 102405986,71 грн.; від 31.05.2016 за спожитий у травні 2016 року природний газ на суму 49906595,69 грн.; від 30.06.2016 за спожитий у червні 2016 року природний газ на суму 35759656,50 грн.; від 31.07.2016 за спожитий у липні 2016 року природний газ на суму 37938477,86 грн.; від 31.08.2016 за спожитий у серпні 2016 року природний газ на суму 41018305,78 грн.; від 30.09.2016 за спожитий у вересні 2016 року природний газ на суму 48075468,77 грн.

21. Водночас, впродовж січня-грудня 2016 року на виконання вимог постанови КМУ №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , між ТОВ "Волиньгаз Збут", Головним управлінням Державної казначейської служби у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської ОДА та ПАТ НАК "Нафтогаз України" оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: № 703 від 19.02.2016 на суму168000000,00 грн., №1939 від 22.07.2016 на суму 16555734,87 грн., №1941 від 22.07.2016 на загальну суму 6463070,92 грн., №1942 від 22.07.2016 на загальну суму 88291929,08 грн., №1959 від 22.07.2016 на загальну суму 62849564,77 грн., №2197 від 18.08.2016 на загальну суму 17401893,13 грн., №2328 від 15.09.2016 на загальну суму 8155624,30 грн., №2614 від 20.10.2016 на загальну суму 9494191,30 грн., № 2616 від 20.10.2016 на загальну суму 40000000,00 грн., №2617 від 20.10.2016 на загальну суму 40000000,00 грн., №2618 від 20.10.2016 на загальну суму 33707387,23 грн., №2619 від 20.10.2016 на загальну суму 35000000,00грн., №2848 від 17.11.2016 на загальну суму 74749942,75 грн.

22. Судами встановлено, що на момент подання позову заборгованість відповідача за поставлений з 01.01.2016 по 30.09.2016 природний газ згідно договору №16-103-Н від 30.12.2015 погашено у повному обсязі.

23. Спір у справі виник з приводу стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані в зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу в 2016 році згідно укладеного між ними договору №16-103-Н від 30.12.2015.

24. Рішення господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог мотивоване тим, що ТОВ "Волиньгаз Збут" позбавлене можливості самостійно впливати на строк оплати вартості природного газу, визначений пунктом 6.1. договору, беручи до уваги, що розрахунки за спожитий природний газ проводилися в порядку та на умовах, визначених постановами КМУ №247 від 26.03.2008 (247-2008-п) , №792 від 30.09.2015 (792-2015-п) , пункта 6.2. договору, а остаточні розрахунки з позивачем проведено відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) на підставі спільних протокольних рішень, а тому підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені, та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, відсутні.

25. Водночас, апеляційним господарським судом було зроблено висновок про те, що розрахунки між сторонами договору №16-103-Н від 30.12.2015 здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання відповідно до частини першої пункта 6.2 договору №16-103-Н від 30.12.2015, а відтак, враховуючи правову природу розрахунків між сторонами договору, за даних обставин справи заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України (435-15)

26. пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

27. частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

28. частина перша статті 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

29. стаття 549:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

30. стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

31. частина перша статті 612:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором;

32. частина друга статті 625:

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

33. стаття 655:

- за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарський кодекс України (436-15) :

34. частини перша - третя статті 12:

- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів;

35. частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

36. частина перша статті 216:

- учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором;

37. частини перша та друга статті 217:

- господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції;

38. стаття 230:

- штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин):

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);

- Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов`язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів.

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 № 256:

- цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення;

- для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства;

- усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають " постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256 (256-2002-п) " та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.

Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

44. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Пункт 1 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Стаття 309

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

48. Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 18 683 200,45 грн., з яких: 15 027 233,33 грн. - пеня, 1 247 981,50 грн. - 3% річних та 2 407 985,62 грн. інфляційних втрат, що нараховані позивачем за порушення відповідачем пункта 6.1. Договору купівлі-продажу природного газу №16-103-Н від 30.12.2015, а саме несвоєчасну оплату за переданий газ.

49. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

50. Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

51. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

52. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

53. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

54. Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

55. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

56. За приписами частини першої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

57. Згідно зі статтею 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

58. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок).

59. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений названими Порядками, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

60. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

61. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, як то Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) .

62. Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

63. Відтак, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

64. Зазначений правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 917/1615/18, від 19.09.2019 у справі № 922/3635/18.

65. Виходячи із предмета та підстав позову до предмета доказування у даній справі входять такі обставини: 1) яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) ; 2) чи було допущено відповідачем прострочення виконання зобов`язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період.

66. Від встановленого залежить визначення правильності розрахунку, або взагалі можливість нарахувань, здійснених в порядку статей 611, 625 ЦК України, статті 230 ГК України.

67. Таким чином, для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору № 16-103-Н, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

68. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

69. Отже, підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

70. Разом із тим судами попередніх інстанцій встановлена недоведеність позивачем того, що оплата за природний газ, яка здійснювалась відповідачем за рахунок власних коштів, була проведена несвоєчасно.

71. Зокрема, апеляційним господарським судом встановлено, що власні кошти відповідача, які надходили з рахунків із спеціальним режимом використання в рахунок оплати за природний газ у поточному місяці, безпідставно враховувались позивачем як погашення заборгованості відповідача з оплати у попередньому місяці. В той час, як залишок непогашеної відповідачем заборгованості за рахунок власних коштів у кожному поточному місяці відшкодовувався державою відповідно до спільних протокольних рішень.

72. Апеляційним судом також встановлено, що вартість поставленого природного газу відповідачем за договором №16-103-Н була оплачена частково шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, в межах строків оплати, встановлених пунктом 6.1 договору №16-103-Н за період з січня по вересень 2016 року на суму 270338850,72 грн. Іншу частину вартості природного газу - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України на загальну суму 600669338,35 грн.

73. Таким чином позивач здійснив нарахування штрафних санкцій на суми коштів, які були необґрунтовано визначені ним в якості прострочення оплати за природний газ, а тому наведений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 ЦК України і стягнення з відповідача 15027233,33 грн. пені, 1247981,50 грн. 3% річних та 2407985,62 грн. інфляційних втрат.

74. Правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із непідтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, наведено у постановах, ухвалених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах №918/181/18, №918/910/15, №902/514/18 і №907/864/17, правовідносини в яких є подібними з правовідносинами сторін у цій справі.

75. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач здійснював оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 (792-2015-п) "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", із дотриманням умов пунктів 6.1, 6.2 договору № 16-103-Н та на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (20-2005-п) , а тому правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, що призвели до ухвалення незаконних рішень.

77. Відповідно до положень ГПК України (1798-12) не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Судові витрати

78. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на НАК "Нафтогаз України", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Волинської області від 26.03.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №903/910/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.