1.1. Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ " Центральний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради, в якому просило визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки №2014436 від 06.11.2014 у запропонованій Позивачем редакції.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення статей 187, 188 Господарського кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", статті 651, 632 Цивільного кодексу України, та зазначив, що відповідач не погоджується на внесення змін до договору оренди в редакції, запропонованій позивачем, в частині зміни розміру орендної плати за земельну ділянку, що в свою чергу призводить до безпідставних витрат позивача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 позов ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено, визнано укладеною додаткову угоду до Договору №2014436 від 06.11.2014 між ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та Криворізькою міською радою у запропонованій Позивачем редакції.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2019 апеляційну скаргу Криворізької міської ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 у справі № 904/5637/18 залишено без змін.

2.3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прийняття змін до Податкового кодексу України (2755-17) в частині розрахунку плати за землю за ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, є підставою для внесення відповідних змін в умови укладеного сторонами договору оренди землі з огляду на імперативність норм вказаного кодексу, а умови додаткової угоди, запропоновані позивачем, до договору оренди земельної ділянки № 2014436 від 06.11.2014 відповідають положенням пункту 274.1. статті 274, пункту 284.4. статті 284 та пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2019, Криворізька міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3.2. Скаржник зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди не звернули уваги на те, що умови, запропоновані позивачем у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, є неприйнятними для відповідача, оскільки не узгоджуються з рішеннями Криворізької міської ради від 12.07.2017 № 1862 та від 27.06.2018 № 2816, суперечать вимогам законодавства й принципу свободи договору. Скаржник вважає, що позивач не є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, тому на нього, як на платника орендної плати, не поширюються особливості оподаткування платою за землю, встановлені для платників земельного податку пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України. Наголошує, що позивачем не доведено обставини використання ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" спірної земельної ділянки саме для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, що є обов`язковою умовою для застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

3.3. ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подало відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити касаційну скаргу Криворізької міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2019 залишити без змін. При цьому зазначає, що судами вірно застосовано норми Закону України "Про оренду землі" (161-14) , статті 284, 288 Податкового кодексу України. Правомірність рішень судів підтверджується висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2014 між Криворізькою міською радою (Орендодавець) та ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки № 2014436 (далі - Договір), відповідно до якого Орендодавець на підставі рішення міської ради від 25.06.2014 № 2790 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться в Жовтневому районі м. Кривого Рогу, для розміщення станцій "Прикар`єрна" та "Конвеєрна".

В оренду передається земельна ділянка площею 109,9999 га (пункт 2 Договору).

Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:04:111:0001 (пункт 4 Договору).

Договір укладено на 25 років (пункт 6 Договору).

Відповідно до пункту 7 Договору річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності Орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу".

4.2. Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку площею 109,9999 га (кадастровий номер 1211000000:04:111:0001) для розміщення й експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для розміщення станцій "Прикар`єрна" та "Конвеєрна", що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

4.3. Рішенням Криворізької міської ради № 1862 від 12.07.2017 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році" встановлено розміри земельного податку на 2018 рік, а саме встановлені ставки земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затверджено Регламент оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2018 році.

Вказаним рішенням було встановлено, що ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю для земель промисловості з встановленим цільовим призначенням 11.01 (добувна промисловість) код розділу КВЕД 07, 09 для юридичних осіб на 2018 рік встановлено на рівні 1,000 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

4.4. Закон України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (2245-19) набув чинності 01.01.2018.

Відповідно до пункту 50 зазначеного Закону № 2245-VІІ, статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "284.4. Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

Враховуючи положення закону, а також, у зв`язку зі зміною типу товариства, Позивач підготував проект додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки № 2014436 від 06.11.2014, який передбачав у тому числі, зміну найменування Орендаря з Публічного акціонерного товариства "ЦГЗК" на Приватне акціонерне товариство "ЦГЗК" та зміну умов пункту 7 Договору, шляхом викладення його в наступній редакції: "7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 262 767 761, 12 грн. Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі і розмірі 997 860, 57грн з урахуванням положень пункту 284.4. статті 284 Податкового кодексу України (згідно Розрахунку розміру орендної плати, що додається )".

4.5. Позивач, супровідним листом № 1253/29 від 23.02.2018, надіслав на адресу Відповідача зазначену Додаткову угоду. Лист позивача залишений Відповідачем без відповіді.

Позивач повторно звернувся до Відповідача щодо розгляду пропозиції відносно внесення змін до Договору ( лист № 2037/18 05.04.2018).

26.04.2018 на адресу Позивача надійшла відповідь Відповідача про те, що у міської ради відсутні правові підстави для підписання додаткових угод до чинних договорів оренди земельних ділянок щодо зменшення розміру орендної плати за землю з огляду на те, що у затвердженому КВЦПЗ (класифікація видів цільового призначення земель) відсутня категорія земель з цільовим призначенням землі, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин", які визначені пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України.

24.05.2018 позивач повторно направив на адресу відповідача лист № 2817/18 з проханням розглянути проекти угод до договорів оренди.

Відповідач повідомив 04.07.2018 позивача, що 01.01.2018 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України (2755-17) , а саме доповнено статтю 284 пункт 284.4, який встановлює фіксовану ставку земельного податку для земель залізниць в межах смуг відведення та гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин у розмірі 25 % податку та зазначив, що Позивач є Орендарем земельних ділянок комунальної власності м. Кривого Рогу та сплачує орендну плату за землю у розмірі, встановленому чинними договорами оренди земельних ділянок, тому у Відповідача відсутні підстави внесення змін до зазначених договорів в частині зміни розміру орендної плати за землю. (лист № 15/830 від 04.07.2018)

4.6. Спір виник у зв`язку із тим, що відповідач відмовляється від підписання додаткової угоди в частині необхідності зміни розміру орендної плати за земельну ділянку до Договору, на думку позивача, безпідставно, що в свою чергу призводить до порушення майнових прав та законних інтересів позивача, оскільки позбавляє можливості використовувати податкову пільгу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

5.2. Предметом спору є вимога позивача визнати укладеною додаткову угоду до Договору у запропонованій позивачем редакції. Правовими підставами є внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) , зокрема стаття 284, пункт 284.4, якими встановлена податкова пільга для користувачів - гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, стаття 21 Закону України "Про оренду землі", статті 179, 181 Господарського кодексу України, статті 640, 627 Цивільного кодексу України, які є необхідними передумовами для внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки в частині розрахунку орендної плати.

5.3. Законом України від 07.12.2017 № № 2245-VІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4.

5.4. Відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

5.5. Місцевим судом встановлено, що основною діяльністю позивача є добування залізної руди підземним способом (код КВЕД 07.10). З цією метою позивач орендує земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомості, що безпосередньо задіяні в процесі видобування корисних копалин у вигляді залізної руди. Вказані обставини підтверджуються Спеціальним дозволом на користування надрами з видобування залізних руд та Актом про надання гірничого відводу, надані ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат ".

5.6. Таким чином, прийняття змін до Податкового кодексу України (2755-17) в частині розрахунку плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин є підставою для внесення відповідних змін до умов укладеного між сторонами договору оренди землі з огляду на імперативність приписів вказаного Кодексу.

5.7. Суди попередніх інстанцій установивили, що основним видом діяльності позивача є добування залізної руди, 11.04.2001 позивач одержав від Державної служби геології та надр України спеціальний дозвіл на користування надрами строком до 11.04.2030, площею 612,0 га, 13.12.2016 Державною службою України з питань праці видано позивачеві акт про надання гірничого відводу з метою розробки родовищ залізистих кварцитів "Велика Глеюватка" терміном до 11.04.2030, площею 619,2 га, і саме з цією метою позивач орендує земельну ділянку у відповідача. Отже, позивач має право на податкову пільгу, встановлену в пункті 284.4 статті 284 Податкового кодексу України. Фактів, які спростовують використання позивачем спірної земельної ділянки з іншою метою, ніж за цільовим призначенням - видобування корисних копали та розробки родовищ корисних копалин, судами не встановлено, а відповідачем не надано.

З урахуванням встановленого, Верховний Суд погоджується з тим, що умови додаткової угоди, запропоновані позивачем, до договору оренди земельної ділянки відповідають положенням пунктів 274.1. статті 274, 284.4. статті 284 та 288.5. статті 288 Податкового кодексу України, а тому відмова відповідача від укладання є безпідставною.

5.8. Доводи скаржника відносно того, що позивач не є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, тому на нього, як на платника орендної плати, не поширюються особливості оподаткування платою за землю, встановлені для платників земельного податку пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

5.9. Стаття 284 Податкового кодексу України регулює особливості оподаткування платою за землю. Поняття "плати за землю" наведено у підпункті 147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якої платою за землю є обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком.

5.10. Таким чином, положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України встановлюють розмір плати за землю відповідної категорії у вигляді орендної плати, що має наслідком внесення відповідних змін до договірних відносин сторін щодо оренди земельних ділянок визначених категорій. Імперативні приписи Податкового кодексу України (2755-17) мають пріоритет в частині визначення розміру орендної плати.

5.11. Касаційний господарський суд з огляду на межі повноважень, які закріплені в частинах 2, 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відхиляє аргументи скаржника щодо неприйняття до уваги доводів про те, що позивачем не доведено обставини використання ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" спірної земельної ділянки саме для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, оскільки ці доводи стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами, та переоцінки оцінених ними доказів у справі. Водночас, Верховний Суд відзначає, що зі змісту тексту судових рішень вбачається, що судами вказані факти досліджувались та встановлювались.

5.12. При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень немає.