ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 927/432/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Гральні системи України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019

та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019

у справі № 927/432/19

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України; 2) Державної служби геології та надр України;

до: 1) Національної акціонерної компанії "Надра України"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Мобіл"; 3) Приватного підприємства "Гральні системи України",

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Національної акціонерної компанії "Надра України" (далі - НАК "Надра України"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Мобіл" (далі - ТОВ "Мульті-Мобіл"), Приватного підприємства "Гральні системи України" (далі - ПП "Гральні системи України") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між НАК "Надра України" та ТОВ "Мульті-Мобіл", та витребування у ПП "Гральні системи України" на користь Кабінету Міністрів України відповідного нерухомого майна.

Одночасно з позовною заявою заступником Генерального прокурора подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 м-2, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 м-2; заборони ПП "Гральні системи України" та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що підставою для заявлення позову у даній справі стало встановлення Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінального провадження від 17.11.2017 за фактом незаконної приватизації державного майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 233 Кримінального кодексу України, порушення при укладенні договорів купівлі-продажу державного майна вимог ст. 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 75, 139, ч. 3 ст. 145 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803 (803-2007-п) . Прокурор стверджує, що згідно з відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, з 23.12.2010, перебуває у приватній власності ПП "Гральні системи України". Однак, зазначене майно неодноразово було предметом купівлі-продажу. Обставини незаконного набуття права власності на спірне майно, на які посилається прокурор, дають обґрунтовані підстави припускати, що воно може бути протиправно відчужено відповідачем у справі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 (суддя Книш Н.Ю.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий, Скрипка І.М., Тищенко А.І.), заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. "А-3, А-П": приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 м-2, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 м-2. В задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування своєї позиції місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалось, обґрунтованим є доводи про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на нерухоме майно. Вжиття заходів до забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову. Навпаки, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб або обтяжено додатковими зобов`язаннями. Водночас, в частині заборони ПП "Гральні системи України" та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно відповідного нерухомого майна - заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, зважаючи на невизначеність кола "інших осіб", а також враховуючи, що сам по собі факт накладення арешту на спірне майно унеможливлює укладення правочинів, наслідком яких є його відчуження.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ПП "Гральні системи України" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині накладення арешту на майно та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення заяви.

Так скаржник вказує на неналежне обґрунтування та мотивування необхідності та наявності підстав (доказів) для вжиття заходів до забезпечення позову, яке полягає у не зазначенні судом в чому полягає ймовірність утруднення виконання рішення, наслідків невжиття заходів до забезпечення позову та доказів існування відповідних підстав. При цьому, заявник касаційної скарги вказує на те, що безперервно володіє майном вже більше 8 років, а докази, які б підтверджували його намір відчужити, перепланувати, реконструювати об`єкт нерухомого майна, - відсутні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 23.09.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор посилається на правильність висновків судів попередніх інстанцій та помилковість доводів скаржника.

Ухвалою від 07.10.2019 поновлено провадження у справі.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

В свою чергу, враховуючи імперативні приписи ст. 300 ГПК України, Верховний Суд обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Так судами обох інстанцій встановлено, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що станом на дату подання позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову власником відповідного нерухомого майна, яке є предметом спору в даній справі, є ПП "Гральні системи України", який відповідно до норм чинного законодавства має право розпоряджатися майном на власний розсуд, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, оформлення іпотеки на майно, тощо, вчинення яких до розгляду справи по суті призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі, у зв`язку із очевидною необхідністю вжиття додаткових, економічно та часово затратних заходів, направлених на поновлення порушених прав позивачів.

Верховний Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що обраний позивачем захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з предметом спору і є співвідносним із заявленою позивачем вимогою.

Враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом та встановлений судами факт того, що спірне нерухоме майно після укладення 26.11.2007 між НАК "Надра України" та ТОВ "Мульті-Мобіл" договору купівлі-продажу нежилих приміщень неодноразово відчужувалось, суди дійшли обґрунтованого висновку, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору, а вжиття вказаного заходу забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову у даній справі.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову (накладення арешту) і предметом спору, та що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Водночас, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів чи інших осіб, які не є учасниками справи, та не позбавляє відповідача-3 його права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а лише запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходу забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Викладене спростовує доводи скаржника про неналежне обґрунтування та мотивування судами попередніх інстанцій необхідності та наявності підстав (доказів) для вжиття заходів до забезпечення позову, та не зазначенні в чому полягає ймовірність утруднення виконання рішення.

Що ж до посилань відповідача-3 на те, що він безперервно володіє майном вже більше 8 років, а докази, які б підтверджували його намір відчужити, перепланувати, реконструювати об`єкт нерухомого майна, - відсутні, то Верховний Суд, в силу вимог ст. 300 ГПК України, позбавлений можливості переоцінки доказів, яка буда надана ним судами попередніх інстанцій, та які дійшли висновку, що після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нежилих приміщень вказане майно неодноразово відчужувалось.

Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 918/702/18 та № 909/526/18 як на підставу скасування оскаржуваних рішень, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів про задоволення заяви про забезпечення позову в оскаржуваній частині, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та ухвала місцевого господарських судів в цій частині - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення у відповідній частині, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гральні системи України" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 в оскаржуваній частині у справі № 927/432/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.