ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи- підприємця Мартиненка Андрія Миколайовича - Калугіна О.Ю., адвоката (ордер від 16.10.2019 № 1003375),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" - Коваля К.О., адвоката (довіреність від 15.10.2019 №01/15-10),

розглянув касаційну скаргу фізичної особи- підприємця Мартиненка Андрія Миколайовича

на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (суддя Погорелова О.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (колегія суддів: Здоровко Л.М. (головуючий), судді Бородіна Л.І. і Шутенко І.А.)

зі справи № 922/3293/18

за позовом фізичної особи- підприємця Мартиненка Андрія Миколайовича (далі - ФОП Мартиненко А.М.)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" (далі - ТОВ "Крона-Компані")

про визнання дій протиправними.

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

У зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог

ФОП Мартиненко А.М. звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про визнання протиправними дій ТОВ "Крона-Компані" щодо виселення ФОП Мартиненка А.М. з приміщень, які знаходяться в користуванні позивача на умовах договору оренди від 01.12.2016 № Е-1-1/Х-1(далі - Договір).

Позовну заяву (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 28.01.2019) обґрунтовано тим, що дії ТОВ "Крона-Компані" з виселення ФОП Мартиненко А.М. є протиправними, порушують вимоги статей 188, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) і пункт 42 Договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що укладений між сторонами Договір містить умови, які дають підстави для його розірвання в односторонньому порядку, і зазначені умови відповідають чинному законодавству, а тому є обов`язковими для сторін. Орендарем не дотримано істотні умови договору в частині зобов`язання щодо страхування, що стало підставою для розірвання договору. Виселення ФОП Мартиненка А.М. відбулося після припинення дії Договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ФОП Мартиненко А.М., посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 922/3293/18 та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії ТОВ "Крона-Компані" щодо виселення ФОП Мартиненка А.М. з приміщень, які знаходяться у користуванні ФОП Мартиненка А.М. на умовах Договору.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Договір припинив свою дію 25.11.2018, а тому в діях ТОВ "Крона-Компані" з виселення ФОП Мартиненко А.М. відсутнє як порушення умов Договору, так і вимог чинного законодавства є помилковими та зробленими з порушенням приписів статей 206, 291, 188 ГК України та статей 3, 626, 627, 628, 561 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

У разі відсутності згоди орендаря на дострокове розірвання договору оренди орендодавець має право звернутися до суду з відповідним позовом про розірвання договору оренди. При цьому договір оренди вважатиметься припиненим з дати набрання рішенням суду законної сили, якщо тільки інша дата не буде зазначена в судовому рішенні. Відтак, у даному випадку, ТОВ "Крона-Компані" мало звернутися до суду з позовом про дострокове розірвання Договору, а не вчиняти дії з виселення ФОП Мартиненко А.М.

Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Крона-Компані" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що рішення та постанова ухвалені без порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

01.12.2016 між ТОВ "Крона-Компані" (орендодавець) та ФОП Мартиненко А.М. (орендар) укладено Договір.

Згідно з пунктом 2.1 Договору орендодавець зобов`язався передати в оренду приміщення, яке знаходиться в Торговому центрі, а орендар - прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 1.1, 3.1, 3.3 Договору передбачено, що під приміщенням розуміється нежитлове приміщення загальною площею 841,4 кв.м, частина Торговельного центру, яке знаходиться на першому поверсі - секція № Е-1-1; Торговельний центр - будівля торгово-розважального центру "Караван Меgastorе", розташована за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.

Відповідно до пунктів 8.3, 8.4 Договору датою початку оренди є 09.12.2016. Строк оренди становить 1 090 (одна тисяча дев`яносто) календарних днів та починає обчислюватися з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Акт приймання-передачі приміщення за договором був підписаний сторонами 09.12.2016.

Відповідно до пункту 5.1 Договору до дати надання доступу до приміщення або до дати початку (дати передачі приміщення в оренду), якщо опоряджувальні роботи орендарем не проводяться, орендар зобов`язаний укласти договори страхування від ризиків настання випадків, вказаних в пункті 5.2, передати їх орендодавцеві в порядку, передбаченому пунктом 5.4 цього договору, та безперервно впродовж всього строку оренди підтримувати дію вищеназваних договорів страхування за свій рахунок. Договори страхування, передбачені цим договором, повинні бути укладені із страховою компанією, погодженою сторонами у додатку "Є" до цього договору.

Згідно з пунктом 5.4 Договору починаючи з дати надання доступу до приміщення або з дати початку, якщо опоряджувальні роботи орендарем не проводяться, орендар повинен до закінчення строку оренди, забезпечити дію договорів страхування, вказаних у пункті 5.2, а також інше страхування, якщо таке прямо передбачено чинним законодавством України. Орендар на вимогу орендодавця повинен надавати орендодавцю копії документів (в тому числі засвідчені нотаріально копії договорів страхування, які передбачені статтею цього договору, чинні на дату укладання договору), які підтверджують, що орендар дотримується вимог, перелічених у цій статті, та що усі необхідні для чинності таких договорів страхові внески та платежі були сплачені не пізніше ніж 31.01.2017.

Згідно з пунктом 5.3 Договору страхування повинно покривати та передбачати щонайменше відсутність умов притягнення орендодавця до відповідальності у порядку застосування права регресу (підпункт 5.3.3 пункту 5.3 Договору).

Відповідно до пункту 41.1 Договору цей Договір може бути розірваний або припинений відповідно до Договору або відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 41.3 Договору орендодавець має право припинити дію цього Договору, письмово попередивши про це орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів, у разі вчинення орендарем істотного порушення цього Договору. В такому випадку Договір вважається розірваним на 31 (тридцять перший) календарний день від дня відправки орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання цього договору. В цілях цього Договору істотним порушенням орендарем своїх зобов`язань за цим Договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов`язань за цим Договором, буде наявність будь-якої з таких обставин, зокрема:

- підпункт 41.3.6 пункту 41.3 Договору - орендар не виконує своїх зобов`язань щодо страхування;

- підпункт 41.3.8 пункту 41.3 Договору - орендар, на власний розсуд орендодавця, демонструє невідповідне або неприйнятне ставлення до орендодавця або до інших орендарів Торговельного центру, яке завдає шкоди репутації Торговельного центру.

Відповідно до пункту 41.4 Договору у разі припинення цього договору відповідно до пункту 41.3 орендар звільняє приміщення та повертає його орендодавцю відповідно до положень статті 42 цього Договору.

Згідно з пунктом 41.7 Договору з дня закінчення строку оренди, розірвання, припинення, визнання недійсним договору орендар втрачає право на користування приміщенням, включаючи проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні.

Відповідач повідомив, що Договір страхування мав був бути укладений орендарем на виконання пунктів 5.1, 5.4 Договору ще 09.12.2016, однак був укладений орендарем лише 18.07.2018, та орендар не передбачив в укладеному договорі страхування положення, які б виключали можливість притягнення орендодавця до відповідальності у порядку застосування права регресу, чим порушив свої зобов`язання щодо страхування.

Отже, відповідач зазначає, що орендар не виконував свої зобов`язання щодо страхування за договором, що в силу підпункту 41.3.6 є істотним порушенням орендарем своїх зобов`язань за цим договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов`язань за цим договором.

Крім того, на розсуд орендодавця, зазначене є демонстрацією невідповідного/неприйнятного орендарем ставлення до орендодавця, яке завдає шкоди діловій репутації Торговельного центру (підпункт 41.3.8 Договору), у зв`язку з чим орендодавець 25.10.2018 відправив орендарю повідомлення про припинення договору через вчинення орендарем істотного порушення договору (в тому числі невиконання зобов`язань щодо страхування), і останнім днем чинності договору відповідно до пункту 41.3 Договору є 25.11.2018.

Судами також зазначено, що представником відповідача надані пояснення, відповідно до яких усі орендарі приміщень Торговельного центру перебувають у взаємовідносинах з орендодавцем на рівних умовах, у тому числі і щодо виконання своїх зобов`язань стосовно страхування, а тому невиконання позивачем належним чином своїх зобов`язань щодо страхування негативно впливає на репутацію орендодавця, оскільки у такому випадку позивач ставить себе у більш вигідні для себе умови.

02.11.2018 ФОП Мартиненко А .М. у відділенні поштового зв`язку отримав повідомлення від ТОВ "Крона-Компані" від 25.10.2018 № 02/25-10 про дострокове розірвання Договору у зв`язку з порушенням орендарем своїх зобов`язань щодо страхування та розцінив таке ставлення орендаря до орендодавця як неприйнятне, що завдає шкоди репутації Торговельного центру. ТОВ "Крона-Компані" на підставі пункту 41.3 та підпунктів 41.3.6, 41.3.8 Договору повідомило ФОП Мартиненка А. М . про розірвання договору на 31 календарний день з моменту відправлення цього повідомлення.

ФОП Мартиненко А.М . звернувся до ТОВ "Крона-Компані" з листом, в якому просив навести докази наявності обставин, передбачених підпунктами 41.3.6 та 41.3.8 пункту 41.3 Договору, та долучити засвідчені належним чином докази на їх підтвердження.

У відповідь 16.11.2018 на електронну пошту ФОП Мартиненка А.М. від ТОВ "Крона-Компані" надійшли проекти додаткової угоди від 15.11.2018 до Договору, згідно з якими пропонувалося викласти в новій редакції пункти 8.4 та 42.1 Договору, та акт повернення приміщення від 25.11.2018. Нова редакція вказаних пунктів Договору передбачала, що строк оренди закінчується 25.11.2018, а повернення приміщення та обладнання має бути здійснено орендодавцем протягом 4 (чотирьох) днів після закінчення строку оренди.

Зазначені проекти позивачем підписані не були і позивач вважає, що сторони не досягли згоди щодо дострокового розірвання договору.

ТОВ "Крона-Компані" на електронну адресу позивача надіслало вимогу від 23.11.2018 №02/23-11 про звільнення та повернення приміщення секції Е-1-1 у відповідності з умовами Договору, відповідно до якої позивач повинен до 04.12.2018 звільнити орендовані приміщення.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що, відповідно до доводів позивача, внаслідок дій відповідача щодо виселення позивача з 27.11.2018 по 03.12.2018 та з 23.12.2018 з орендованих приміщень ФОП Мартиненко А.М. був позбавлений можливості користуватися орендованими приміщеннями, в тому числі використовувати їх в господарській діяльності. Такі обставини, на думку ФОП Мартиненка А.М., свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

частина перша статті 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частини перша і друга статті 598:

- зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом;

- припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

стаття 651:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;

ГК України:

стаття 188:

- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором;

- сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором;

- сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду;

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду;

- якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду;

частини перша і третя статті 291:

- одностороння відмова від договору оренди не допускається;

- договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. ГПК (1798-12) України:

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

-належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

стаття 79:

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86:

-суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

стаття 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

За загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що пунктом 41.3 Договору сторони погодили, що орендодавець має право припинити дію цього договору, письмово попередивши про це орендаря не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів, у разі вчинення орендарем істотного порушення цього Договору. В такому випадку Договір вважається розірваним на 31 (тридцять перший) календарний день від дня відправки орендодавцем повідомлення про дострокове розірвання цього договору. В цілях цього Договору істотним порушенням орендарем своїх зобов`язань за цим Договором, яке надає орендодавцю право відмови від зобов`язань за цим Договором, буде наявність будь-якої з таких обставин, зокрема:

- підпункт 41.3.6 пункту 41.3 Договору - орендар не виконує своїх зобов`язань щодо страхування;

- підпункт 41.3.8 пункту 41.3 Договору - орендар, на власний розсуд орендодавця, демонструє невідповідне або неприйнятне ставлення до орендодавця або до інших орендарів Торговельного центру, яке завдає шкоди репутації Торговельного центру.

Відтак зазначений пункт 41.3 Договору містить підстави припинення дії договору в односторонньому порядку та посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку.

Таким чином, сторони Договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 ЦК України та статей 188, 291 ГК України.

Судами також встановлено, що Договір страхування мав бути укладений орендарем на виконання пунктів 5.1, 5.4 Договору ще 09.12.2016, однак був укладений орендарем лише 18.07.2018, та орендар не передбачив в укладеному договорі страхування положення, які б виключали можливість притягнення орендодавця до відповідальності у порядку застосування права регресу, чим порушив свої зобов`язання щодо страхування. Відтак ФОП Мартиненко А.М. не виконав своїх зобов`язань щодо страхування, доводів на спростування зазначених обставин не навів, договір страхування до суду не надав.

ТОВ "Крона-Компані" на підставі пункту 41.3 та підпунктів 41.3.6, 41.3.8 Договору повідомило ФОП Мартиненка А .М. про розірвання договору на 31 календарний день з моменту відправлення цього повідомлення.

02.11.2018 ФОП Мартиненко А.М. у відділенні поштового зв`язку отримав повідомлення від ТОВ "Крона-Компані" від 25.10.2018 № 02/25-10 про дострокове розірвання Договору у зв`язку з порушенням орендарем своїх зобов`язань щодо страхування та розцінив таке ставлення орендаря до орендодавця як неприйнятне, що завдає шкоди репутації Торговельного центру.

Судами встановлено, що ФОП Мартиненко А .М. не заперечує факт укладення договору страхування 18.07.2018 і що його умови не передбачають положення, які б виключали можливість притягнення орендодавця до відповідальності у порядку застосування права регресу.

При цьому враховується Судом і те, що постановою Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 922/3294/18 було відмовлено ФОП Мартиненку А .М. у задоволенні позову про визнання недійсним пункту 41.3 Договору. Договір у судовому порядку укладеним також не визнавався.

Водночас суди встановили, що згідно з пунктом 41.7 Договору з дня закінчення строку оренди, розірвання, припинення, визнання недійсним договору орендар втрачає право на користування приміщенням, включаючи проведення будь-якої господарської діяльності.

Судами правильно зазначено, що договір оренди припинив свою дію 25.11.2018, а дії ТОВ "Крона-Компані" у вигляді вимкнення системи електропостачання та блокування входу для відвідувачів ковзанки відбулися 27.11.2018 і 23.12.2018, тобто після припинення дії договору, а тому орендар на той момент часу втратив право на користування спірним приміщенням.

Довід скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм статей 188 та 291 ГК України спростовується встановленим судами попередніх інстанцій обставинами справи.

Також Суд вважає твердження скаржника про невідповідність висновків оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду у справах № 916/1684/18, № 916/849/17, № 922/3248/18, № 910/14374/18 та № 910/22541/16 безпідставними, оскільки названі постанови Верховним Судом були прийняті за інших фактичних обставин справи та передбачених у договорі підстав для розірвання договору і можливості відхилення від загального порядку розірвання господарського договору, встановленого статтею 188 ГК України.

У справі "Руїс Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ФОП Мартиненка А.М. без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, суд покладає на скаржника понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи- підприємця Мартиненка Андрія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 у справі № 922/3293/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко