ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2508/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Булгакової І.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 (головуючий - Плахов О.В., судді: Геза Т.Д., Шутенко І.А.)

та рішення Господарського суду Донецької області від 20.03.2019

(головуючий - Паляниця Ю.О., судді: Бокова Ю.В., Зекунов Е.В.)

у справі №905/2508/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Снабтрейдкомпані"

про стягнення 64288285,11 доларів США

Учасники справи:

представник позивача - Яценко Є.О. (адвокат);

представник відповідача - не з`явився;

представник третьої особи - не з`явився;

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 01.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "ШБ "Альтком", відповідач) заборгованості за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 у загальній сумі 64288285,11 доларів США, з них:

- 60000000,00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за офіційним курсом НБУ на 25.09.2015 складає 1287868140,00 грн;

- 4232555,53 доларів США - заборгованість по процентах (за користування кредитом), що за офіційним курсом НБУ на 25.09.2015 складає 90849556,96 грн, яка утворилася станом на 20.07.2015;

- 55729,58 доларів США - 3% річних за порушення строку сплати процентів, що за офіційним курсом НБУ на 25.09.2015 складає 1196205,84 грн.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов`язань перед позивачем, що призвело до виникнення заборгованості та наявності у позивача передумов для здійснення нарахування пені та 3% річних на суму боргу.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором були забезпечені укладенням з відповідачем договору поруки №15-94/19-109/13 від 29.11.2013, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості саме з відповідача, як поручителя.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 20.03.2019 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60000000 доларів США заборгованості по кредиту, 2584999,99 доларів США заборгованості по процентам, 11372,58 доларів США 3% річних за порушення строку сплати процентів, а також 182700,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.2 Рішення місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовані тим, що заборгованість позичальника з погашення тіла кредиту та повернення процентів за користування кредитом не була погашена, у зв`язку з чим заборгованість має бути погашена відповідачем, як поручителем. Однак, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум, судом встановлено припинення поруки в частині сплати відсотків в сумі 1647555,54 доларів США та нарахованих на них 3% річних у розмірі 44357 доларів США, що й зумовило часткове задоволення позову.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1 29.11.2013 між ПАТ "АКПІБ", як банком, та ТОВ "Снабтрейдкомпані", як позичальником, було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 (далі - кредитний договір), за умовами якого (в редакції договору про внесення змін від 29.01.2015 №20-0111/2-1) банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії зі встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 60000000 доларів США. Протягом дії договору ліміт кредитної лінії змінюється наступним чином: 01.10.2015 (період часу) - 45000000,00 доларів США (розмір ліміту кредитної лінії), 01.11.2015 - 30000000,00 доларів США, 01.12.2015 - 15000000,00 доларів США, 01.02.2016 - 0.

3.2 Згідно з п.п.2.1, 2.2, 2.5 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін від 29.01.2015 №20-0111/2-1), враховуючи наявну у позичальника станом на 28.11.2014 заборгованість по поверненню кредиту в сумі 30000000 доларів США, 15000000,00 доларів США та 5000000,00 доларів США, сторони домовились вважати заборгованість у розмірі 30000000,00 доларів США - траншем-1, заборгованість у розмірі 15000000,00 доларів США - траншем-2, заборгованість у розмірі 5000000,00 доларів США - траншем-3. Кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів. Розмір суми отриманих траншів, по яких існують боргові зобов`язання, в будь-який момент дії цього договору не може перевищувати встановлений ліміт кредитної лінії. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з позичальником договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка. Договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід`ємними частинами цього договору. Позичальник зобов`язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов`язки, що витікають зі змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов`язання у терміни (строки), встановлені відповідним договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування. Строк дії кожного траншу не може перевищувати 1 місяць та щоразу продовжується автоматично на такий самий строк, але не пізніше кінцевої дати повернення траншу, якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до настання кінцевого строку повернення траншу не повідомить іншу сторону про відмову від автоматичного продовження строку користування ним. Перебіг кожного наступного строку дії траншу починається з останнього дня попереднього строку дії траншу та закінчується через 1 місяць. Під поняттям 1 місяць слід розуміти період часу, що складає 30 календарних днів. Кожний транш є не відновлювальним кредитом, і після сплати заборгованості по поверненню суми кредиту (повністю або частково), позичальник втрачає право на отримання кредиту у розмірі різниці між розміром траншу та розміром поточної заборгованості по сплаті суми кредиту. Строк дії ліміту кредитної лінії по 01.02.2016 (включно).

3.3 Відповідно до п.п.4.1, 4.3 кредитного договору за користування кредитом в рамках встановлених траншів, позичальник повинен сплачувати банку проценти. Проценти нараховуються до повного погашення заборгованості по кредиту. За користування кредитом в межах строку його погашення, позичальник сплачує проценти за користування кредитом. У випадку прострочення позичальником виконання зобов`язань по погашенню кредиту, банк надалі нараховує проценти за неправомірне користування кредитом на частину кредиту, що є простроченою до сплати та проценти за користування кредитом на частину кредиту, строк сплати якої не настав. Якщо проценти за неправомірне користування кредитом не встановлені договором (в тому числі договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування), банк нараховує проценти за користування кредитом до повного погашення заборгованості по кредиту. Проценти нараховуються банком у розмірі, встановленому у договорі про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Проценти нараховуються у валюті кредиту. При розрахунку процентів по заборгованості в іноземній валюті використовується метод "факт/360", виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Банк нараховує проценти на кредит кожного дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів, а при настанні дати сплати (повернення) кредиту - в цю дату. Нарахування процентів за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. При цьому сторони встановлюють, що зобов`язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5-го (п`ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів.

3.4 В п.11.1 кредитного договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками. Договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.

3.5 В рамках кредитного договору між сторонами було укладено договори про надання траншу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитування (із змінами та доповненнями), а саме:

1) договір від 29.11.2013 про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування про надання траншу в сумі 30000000 доларів США (з урахуванням доповнень до нього);

2) договір від 07.02.2014 про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування про надання траншу в сумі 15000000 доларів США (з урахуванням доповнень до нього);

3) договір від 27.06.2014 про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування про надання траншу в сумі 5000000 доларів США (з урахуванням доповнень до нього);

4) договір від 01.12.2014 про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування про надання траншу в сумі 6000000 доларів США (з урахуванням доповнень до нього);

5) договір від 03.12.2014 про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування про надання траншу в сумі 4000000 доларів США (з урахуванням доповнень до нього).

3.6 Договорами про надання траншів встановлено ставку процентів на рівні 11% річних, а також встановлено, що кінцевий термін повернення кредитів, наданих в межах траншів - 27.02.2015 (включно). Якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до настання кінцевого терміну повернення кредиту, наданого в межах траншів, не повідомить про відмову від автоматичного продовження строку користування ним, кінцевий строк повернення траншу щоразу продовжується автоматично на один місяць, але не пізніше ніж:

- 30.10.2015 (включно) (договір від 29.01.2015 про внесення змін до договору про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування від 29.11.2013);

- 30.11.2015 (включно) (договір від 29.01.2015 про внесення змін до договору про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування від 07.11.2014);

- 01.02.2016 (включно) (договір від 29.01.2015 про внесення змін до договору про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування від 27.06.2014);

- 01.02.2016 (включно) (договір від 29.01.2015 про внесення змін до договору про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування від 01.12.2014);

- 01.02.2016 (включно) (договір від 29.01.2015 про внесення змін до договору про надання траншу в межах встановленого договором про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013 ліміту кредитування від 03.12.2014).

3.7 В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 29.11.2013 між ПАТ "АКПІБ", як кредитором, ТОВ "ШБ "Альтком", як поручителем, та ТОВ "Снабтрейдкомпані", як позичальником, було укладено договір поруки №15-94/19-109/13 (далі - договір поруки).

Сторонами неодноразово вносились зміни до договору поруки, внаслідок чого за змістом остаточної редакції п.1.1 договору поруки №15-94/19-109/13 від 29.11.2013 (в редакції договору про внесення змін №20-0112/3-3 від 29.01.2015) передбачено, що кредитор - ПАТ "АКПІБ" - кредитор позичальника по договору про відкриття траншевої кредитної лінії №15-93/19-21/13 від 29.11.2013, а також всіх інших договорів про внесення змін, що можуть бути укладені до нього в подальшому, за яким позичальник зобов`язується повернути кредитору у строк, вказаний в договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, але не пізніше 01.02.2016 (включно), з урахуванням графіку зниження ліміту кредитної лінії, передбаченого п.2.1 кредитного договору, кредит, наданий шляхом відкриття траншевої кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 60000000,00 доларів США, видача якого здійснюється траншами, з урахуванням положень кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитом, наданим в доларах США, максимальний розмір яких становить 22% річних, при цьому, конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами визначається в договорах про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування та не може перевищувати вказаний максимальний розмір процентної ставки, порядок нарахування та сплати процентів, передбачений п.4.3 кредитного договору, а також відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадку, передбачених кредитним договором.

3.8 Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору поруки (в редакції договору про внесення змін №20-0112/3-3 від 29.01.2015) поручитель відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором по сплаті кредитору:

1) заборгованості по наданому кредиту в розмірі 60000000 доларів США;

2) процентів, нарахованих за користування кредитом, наданим в доларах США, максимальний розмір яких становить 22% річних, порядок нарахування яких передбачений розділом 4 кредитного договору;

3) збитків, завданих кредитору,

зобов`язується виконати зобов`язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.

У випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.

3.9 Виконання банком зобов`язань з видачі кредитних коштів за кредитним договором підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними валютними ордерами №489258 від 29.11.2013 на суму 30000000 доларів США, №84115 від 07.11.2014 на суму 15000000 доларів США, №5768 від 01.12.2014 на суму 6000000 доларів США, №35646 від 03.12.2014 на суму 4000000 доларів США, №329079 від 27.06.2014 на суму 5000000 доларів США та банківськими виписками.

3.10 Оскільки позичальником не виконувались зобов`язання за кредитним договором, банк скористався правом, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України та звернувся до позичальника з претензією-вимогою №39-1/1507-9 від 08.09.2015, в якій вимагав сплатити протягом 10 календарних днів з моменту одержання вимоги заборгованість за кредитом в розмірі 60000000 доларів США, заборгованість по процентам в розмірі 4232555,53 доларів США, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 55729,58 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1711285,94 грн. Крім того, позичальнику було надіслано повідомлення №39-1/1506-9 від 08.09.2015 про відмову від автоматичного продовження строку кредитування.

3.11 Позичальник вимогу кредитора не задовольнив, у зв`язку з чим 24.09.2015 ПАТ "АКПІБ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з позичальника вищевказаних коштів.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №905/2368/15, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018, позов ПАТ "АКПІБ" до ТОВ "Снабтрейдкомпані" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто 60000000 доларів США заборгованості за кредитом, 4232555,53 доларів США заборгованості по процентам, 55729,58 доларів США 3% річних. У задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1711285,94 грн відмовлено.

Докази повного виконання рішення суду у справі №905/2368/15 та погашення заборгованості перед банком в матеріалах справи відсутні.

3.12 Банк звернувся до поручителя з претензією №39-1/1549-6 від 18.09.2015, в якій вимагав сплатити протягом 2 календарних днів з моменту одержання вимоги заборгованість за кредитом в розмірі 60000000 доларів США, заборгованість по процентам в розмірі 4232555,53 доларів США, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 55729,58 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1711285,94 грн.

Оскільки вимога поручителем в добровільному порядку задоволена не була, банк звернувся з даним позовом до суду.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 21.08.2019 відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 20.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019, постановити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі та відповідно до ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України визнати договір поруки №15-94/19-109/13 від 29.11.2013 припиненим з 30.11.2014.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, а також до строку виконання основного зобов`язання не може вважатися встановленим сторонами строком дії цього договору.

5.2 Позивач у межах одного року з дня укладення договору поруки (тобто до 30.11.2014) не пред`явив позову до поручителя, а тому відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим з 30.11.2014.

5.3 Наявність судового рішення про стягнення з позичальника заборгованості є підставою для припинення поруки на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору.

5.4 Позивачем завищена сума зобов`язань позичальника внаслідок здійснення розподілу сум платежів, що не відповідає умовам кредитного договору та додаткових умов до нього. Заявлені позовні вимоги є спірними, а надані позивачем докази є суперечливими та не дають змоги чітко встановити правильність розрахунку вимог позивача.

5.5 Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, у зв`язку з чим норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривні. Прийняття судового рішення про стягнення боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов`язання як такого, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

6. Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги

6.1 Позивач у відзиві просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення у даній справі - без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6.2 Позивач вважає, що на день звернення з даним позовом до суду порука відповідача щодо основної суми боргу та частини процентів не припинилася. Заперечення відповідача щодо правильності розрахунку заявлених до стягнення вимог спростовуються обставинами, встановленими судовим рішенням у справі №905/2368/15, та висновком судової економічної експертизи №744 від 27.03.2017. Посилання на правильність здійснення нарахувань інфляційних втрат у іноземній валюті є безпідставним, оскільки позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, а не інфляційні втрати.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1 Згідно з ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 названого Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

7.2 За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Зі змісту ст. ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України слідує, що позичальник зобов`язаний повернути банку суму кредиту та сплатити проценти до дня повернення кредиту, при цьому, кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок кредитора.

7.3 Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та умов договору (ст. ст. 526, 530 ЦК України, ч.1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

7.4 Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок невиконання третьою особою (позичальником) своїх зобов`язань за Кредитним договором утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 60000000 доларів США та по процентам в розмірі 4232555,53 доларів США. Окрім того, за несвоєчасну сплату процентів позивачем було здійснено нарахування позичальнику 3% річних в розмірі 55729,58 доларів США та пені в сумі 1711285,94 грн.

Вимога кредитора про сплату заборгованості з урахуванням пені та 3% річних залишена позичальником без виконання, що зумовило звернення кредитора з позовом до суду про стягнення з позичальника вказаної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №905/2368/15, яке у встановленому порядку набрало законної сили, стягнуто з позичальника на користь кредитора вищевказані суми заборгованості за кредитом та процентам, а також 3% річних. В задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.

Приймаючи назване рішення, місцевий господарський суд встановив, що строк виконання зобов`язань за кредитним договором вважається таким, що настав, визнав встановленими обставини неповернення позичальником кредитних коштів та процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим дійшов висновку про правомірність заявлення вимог про стягнення з позичальника заборгованості по кредиту, процентам і 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у справі №905/2368/15 не підлягають доказуванню при розгляді справи №905/2508/15.

Доказів, які б свідчили про виконання позичальником рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2018 у справі №905/2368/15 в матеріалах справи відсутні.

7.5 Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Юридична природа видів забезпечення виконання зобов`язань виключає можливість їх самостійного виникнення та існування, оскільки вони виступають як акцесорні (похідні, додаткові) зобов`язання. Акцесорне зобов`язання залежить від основного зобов`язання, і відповідно не може існувати самостійно без останнього.

За змістом ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Таким чином, сутність поруки, як одного із видів забезпечення зобов`язання, полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред`явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов`язань.

7.6 Оскільки виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором по сплаті наданого кредиту, процентів за користування кредитними коштами, сум неустойки (штрафу, пені) та збитків, завданих кредитору, було забезпечено порукою відповідно до укладеного між позивачем (кредитор) та відповідачем (поручитель) договору №15-94/19-109/13 від 29.11.2013, позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за Кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 60000000 доларів США, заборгованості по процентам в розмірі 4232555,53 доларів США, 3% річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 55729,58 доларів США та пені в розмірі 1711285,94 грн. Однак вимога залишена відповідачем без виконання.

7.7 За твердженням скаржника, у договорі поруки не визначено строк його дії і позивач не звернувся до відповідача з вимогою у визначений ч.4 ст. 559 ЦК України строк, що свідчить про закінчення строку дії названого договору. Також відповідач вважає, що про закінчення строку дії поруки свідчить ухвалення рішення у справі №905/2368/15 про стягнення з позичальника суми заборгованості за Кредитним договором.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п.5.3 укладеного між сторонами Договору поруки строк його дії визначений з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до повного погашення зобов`язання за Кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, а також договорів про внесення змін до нього.

7.8 Суди попередніх інстанцій, врахувавши правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду України у справі №6-48цс11 від 21.05.2012, у справі №6-33цс12 від 23.05.2012, у справі №6-78цс12 від 18.07.2012, дійшли правильного висновку про те, що вказана умова Договору поруки не може розглядатися, як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає положенням ст. 252 ЦК України.

Зазначення у договорі поруки замість строку - терміну припинення поруки (тобто, події, з якою пов`язується таке припинення - до повного погашення боржником забезпечених зобов`язань за кредитним договором) не дає підстав для застосування ч.4 ст. 559 ЦК України (в частині її першого речення).

Колегія суддів вважає помилковим твердження скаржника, наведені у п.5.2 даної постанови, про те, що до спірних правовідносин суди мали застосувати положення ч.4 ст. 559 ЦК України (в частині її третього речення), оскільки названа правова норма могла бути застосована у разі, якщо строк основного зобов`язання не встановлений. Однак умовами Кредитного договору чітко визначені терміни повернення кожного з отриманих позичальником траншів, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій вірно застосували до правовідносин сторін ч.4 ст. 559 ЦК України (в частині її другого речення).

Суди попередніх інстанцій врахували, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Зі змісту другого речення ч.4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняється порука за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-53цс14 від 17.09.2014, постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №905/2475/15, від 27.03.2018 у справі №926/2153/16).

7.9 Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що зобов`язання відповідача, як поручителя, припинились в частині сплати заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 1647555,54 доларів США та нарахованих на них 3% річних у розмірі 44357 доларів США, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у даній справі, шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, закінчився по відношенню до вказаних вимог.

Натомість в частині сплати 60000000,00 доларів США заборгованості по кредиту, 2584999,99 доларів США заборгованості по процентам та 11372,58 доларів США 3% річних за порушення строку сплати процентів зобов`язання відповідача не припинились, оскільки позовна вимога про стягнення зазначеної суми заборгованості була пред`явлена до спливу встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, що не спростовано скаржником.

7.10 Аргумент скаржника про те, що наявність судового рішення у справі №905/2368/15 про стягнення з позичальника заборгованості є підставою для припинення поруки на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, відхиляється колегією суддів, оскільки вказане рішення позичальником не виконане і відповідне зобов`язання не може вважатися припиненим.

Доводи скаржника про те, що позивачем здійснено невірний розрахунок позовних вимог та завищено суми зобов`язань позичальника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ч.2 ст. 300 ГПК України.

Відносно доводів касаційної скарги, наведених у п.5.5 даної постанови, колегія суддів зазначає, що позивачем не заявлялися вимоги про стягнення інфляційних втрат. В частині нарахування позивачем 3% річних в іноземній валюті колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, згідно з яким як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст. 1046, ч.1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

7.11 За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що не спростовано скаржником.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

7.12 Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено обставин, які б зумовлювали зміну чи скасування прийнятих у даній справі судових рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Господарського суду Донецької області від 20.03.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 20.03.2019 залишити без змін.

3. Виконання рішення Господарського суду Донецької області від 20.03.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі №905/2508/15 поновити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді І.В. Булгакова

К.М. Огороднік