1.1. У травні 2019 UAB ОСОБА_7 (ОСОБА_7) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на морське судно GINGER (IMO 6521915, прапор Танзанії, власником якого є - LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП), яке знаходиться в акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", шляхом обмеження в його пересуванні в Миколаївському морському торговельному порту Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та заборони виходу з акваторії Миколаївського морського торговельного порту Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

1.2. Заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 15.05.2017 року UAB ОСОБА_7, в ролі оператора, та LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, в ролі власника, уклали Стандартну Угоду про надання послуг з управління судном (назва коду Shipman 98) від 15.05.2017 року (далі - Угода).

1.2.2. Відповідно до пункту 2 частини II цієї Угоди починаючи з дати початку строку дії Угоди від 15.05.2017 року та до моменту її припинення - 15.05.2022, як зазначено в Угоді (графа 17), власники даним призначають операторів, а оператори даним погоджуються виступати в ролі операторів судна. Угода складається з частини І та частини II, а також Додатків "А" (дані судна), "В" (дані екіпажу), "С" (бюджет) та "О" (копія Угоди з додатками додана до матеріалів заяви).

1.2.3. Відповідно до Додатку А (Дані Судна) до Угоди, назва судна, яке було надано в управління - САМОВІДВАНТАЖНИЙ ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНИЙ ЗЕМЛЕСОС SEVERODVINSKIY ("СЕВЕРОДВІНСЬКИЙ", ІМО 6521915, прапор Танзанії). В подальшому назву судна було змінено на GINGER.

1.2.4. Пункт 3 частини II цієї Угоди встановлює, що відповідно до положень та умов даного документу, протягом строку дії даної угоди оператори зобов`язуються надавати послуги з управління відносно судна у якості агентів в інтересах та від імені Власників. Оператори мають право здійснювати такі дії, які вони можуть час від часу на власний розсуд вважати необхідними для виконання цієї Угоди відповідно до належної практики управління суднами.

1.2.5. Відповідно до п. 3.2. "Технічне управління" частини II цієї угоди оператори зобов`язані забезпечити технічне управління, що включає в себе поміж іншого наступні функції:

(ІІ) організація та нагляд за сухими стикуваннями, ремонтними роботами, змінами та утриманням судна відповідно до стандартів, що вимагаються власниками, за умови, що оператори мають право нести необхідні витрати для забезпечення відповідності Судна законодавству держави прапора судна і місць, де воно здійснює торгівлю, а також всім вимогам і рекомендаціям класифікаційного товариства;

(ІІІ) організація постачання необхідних запасів, запасних частин і мастил.

1.2.6. Відповідно до п. 8.1. частини II угоди власники зобов`язані сплатити операторам вартість їх послуг, що надаються ними у якості операторів за даною угодою, щорічну плату за управління, зазначену у Графі 15, що сплачується рівними щомісячними платежами наперед.

1.2.7. Пункт 5.1. частини II угоди встановлює, що власники зобов`язуються виплачувати всі суми, що належать виплаті операторам, вчасно та відповідно до умов даної Угоди.

1.2.8. Відповідно до Додаткової угоди до угоди, підписаної 01.02.2018 р. (копія додана до матеріалів заяви), сторони домовилися, що всі суперечки або претензії, що виникають у зв`язку з цією угодою, включаючи укладення, тлумачення, виконання, порушення, розірвання/припинення чи недійсність, підлягають вирішенню Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України відповідно до її регламенту. Ця угода регулюється матеріальним правом України.

1.2.9. 01.10.2017 року від капітана морського судна "СЕВЕРОДВІНСЬКИЙ" (ІМО 6521915) в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, власника судна, надійшло замовлення (за формою BLV 22) до ЗАТ ОСОБА_7 на проведення ремонтних робіт у моторному відсіку вказаного судна, яке знаходилось в порту Миколаєва, а саме - аварійний ремонт допоміжного двигуна Mirrlees TLA РS.

1.2.10. На долучених до матеріалів заяви копіях замовлення (мовою оригіналу) наявні печатки та підписи сторін угоди.

1.2.11. 01.10.2017 року капітаном морського судна "СЕВЕРОДВІНСЬКИЙ" в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, власника судна, та ЗАТ ОСОБА_7 був підписаний Протокол приймання ремонтних робіт щодо аварійного ремонту допоміжного двигуна Mirrlees TLA РS, з погодженою вартістю 3 930,00 доларів США. В протоколі зазначено, що описані ремонтні роботи виконані у повному обсязі, дизельний генератор знаходиться у робочому стані (копія протоколу додана до матеріалів заяви).

1.2.12. 01.10.2017 року заявник виставив судновласнику рахунок № 007 за надані послуги щодо аварійного ремонту допоміжного двигуна Mirrlees TLA РS у відповідності до умов Угоди на суму 3 930,00 доларів США, який мав бути оплачений до 31.10.2017 року (копія рахунку додана до матеріалів заяви). Докази оплати рахунку судновласником відсутні.

1.2.13. 12.11.2017 року від капітана морського судна "СЕВЕРОДВІНСЬКИЙ" в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, власника судна, надійшло два замовлення до UAB ОСОБА_7 на проведення ремонтних робіт у моторному відсіку вказаного судна, яке знаходилось в порту Миколаєва, а саме - ремонт радара FURUNO FR-2115 з заміною неробочого монітору та ремонт електричного збуджувача допоміжного двигуна Mirrlees TLA РS.

1.2.14. На долучених до матеріалів заяви копіях замовлення (мовою оригіналу) наявні печатки та підписи сторін угоди.

1.2.15. 12.11.2017 року капітаном морського судна "СЕВЕРОДВІНСЬКИЙ" в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, власника судна, та UAB ОСОБА_7 був підписаний протокол приймання ремонтних робіт № 12112017-002 щодо ремонту радара FURUNO FR-2115 з заміною неробочого монітору, з погодженою вартістю 6 165,00 євро. В Протоколі зазначено, що описані ремонтні роботи виконані у повному обсязі, неробочий монітор замінений, радар знаходиться у робочому стані (копія протоколу додана до матеріалів заяви).

1.2.16. 12.11.2017 року капітаном морського судна "СЕВЕРОДВІНСЬКИЙ" в інтересах та від імені LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP, власника судна, та UAB ОСОБА_7 був підписаний Протокол приймання ремонтних робіт № 12112017-001 щодо ремонту електричного збуджувача допоміжного двигуна Mirrlees TLA РS, з погодженою вартістю 1 680, 00 доларів США. В протоколі зазначено, що описані ремонтні роботи виконані у повному обсязі, допоміжний двигун знаходиться у робочому стані, дизельний генератор знаходиться у робочому стані (копія протоколу додана до матеріалів заяви).

1.2.17. 12.11.2017 заявник виставив судновласнику рахунок № 048 за надані послуги щодо ремонту радара FURUNO FR-2115 з заміною неробочого монітору у відповідності до умов Угоди на суму 6 165, 00 євро та рахунок № 049 за надані послуги щодо ремонту електричного збуджувача допоміжного двигуна Mirrlees TLA РS у відповідності до умов Угоди на суму 1 680, 00 доларів США, які мали бути оплачені до 12.12.2017 (копії рахунків додані до матеріалів заяви). Докази оплати рахунків судновласником відсутні.

1.2.18. У зв`язку з неоплатою відповідачем послуг з технічного управління судна щодо ремонту судна у позивача до відповідача, як власника судна, виникла морська вимога.

1.2.19. В свою чергу, відповідач кошти за ремонт судна не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з заявою про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 заяву про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна задоволено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника та наявність підстав для забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, оскільки у заявника виникла морська вимога щодо судна, власником якого як на момент виникнення морської вимоги, так і на даний момент є компанія LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP.

2.3. Також, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява містить всю необхідну передбачену частиною 3 статті 139 Господарського процесуального кодексу України інформацію, крім того, існує реальна загроза порушення прав заявника оскільки за умов відсутності будь-якого іншого майна, належного судновласнику на території України, єдиним можливим законним засобом захисту порушених прав заявника є арешт судна GINGER, який полягає в обмеженні його пересування.

2.4. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

2.5. Відмовляючи в задоволенні заяви суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин:

- матеріали справи не містять доказів того, що судновласником вживаються заходи щодо залишення судном території України. Також, не надано доказів на підтвердження того, що єдиним майном LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) на території України є судно GINGER;

- твердження оператора на триваюче невиконання судновласником своїх зобов`язань не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову із посиланням на відповідні докази;

- заявником не наведено жодної обставини про те, що LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) здійснюються дії, які можуть призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. У касаційній скарзі UAB ОСОБА_7 просить скасувати постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 та залишити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 в силі.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового рішення з порушенням норм процесуального права, а саме статей 8- 10, 74, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Суд апеляційної інстанції, в порушення пункту 3 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України вказав, що заявник повинен обґрунтувати необхідність забезпечення позову.

3.4. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно посилався на постанову пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 (v0016600-11) , оскільки вказана постанова пленуму прийнята до набрання чинності Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року, якою було змінено суть та порядок арешту морських суден.

3.5. В порушення частини 3 статті 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року суд апеляційної інстанції не врахував, що заявник може звернутися з вимогою про арешт судна в якості забезпечення позову за відповідною морською вимогою лише один раз.

3.6. Скаржник вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на загальні принципи вжиття заходів забезпечення позову, без урахування Конвенції та особливостей арештів саме морських суден, є грубим порушенням статей 136, 139 Господарського процесуального кодексу України.

3.7. LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволенняё а постанову Південно - західного апеляційного господарського суду без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі зокрема, будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів.

4.2. Згідно з пунктом 13 статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його.

4.3. Виконавши ремонт судна і заміни його деталей, що підтверджується замовленнями на проведення ремонтних робіт та протоколами приймання ремонтних робіт у UAB ОСОБА_7 виникло право пред`явлення морської вимоги до LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП).

4.4. Пунктом 2 статті 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна встановлено, що "арешт" означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

4.5. Згідно зі статтею 2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

4.6. Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції, з урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "о","p" або "q" пункту 1 статті 1.

4.7. Відповідно до статті 41 Кодексу торговельного мореплавства України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії.

4.8. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.

4.9. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на судно, оскільки невжиття заходів забезпечення морської вимоги може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

4.10. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.11. Пунктом 9 частини 1 статті 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, згідно яких позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

4.12. Пунктом 3 частини 3 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна.

4.13. Отже, суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 137 та частину 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, вказуючи, що заявник не обґрунтував належним чином необхідність забезпечення позову, оскільки пунктом 3 частини 3 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна повинна містити розмір та суть морської вимоги, без обов`язковості обґрунтування такого арешту.

4.14. За змістом ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952, судно не може бути заарештовано більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача.

4.15. За таких обставин, у разі скасування арешту судна накладеного ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019, UAB ОСОБА_7 (ОСОБА_7) буде позбавлена можливості повторно звернутися до суду з вимогами здійснити забезпечення позову такого виду за однією і тією ж морською вимогою.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Судовий збір, сплачений UAB ОСОБА_7 (ОСОБА_7) за перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 915/1301/19 у суді касаційної інстанції, покладається на LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу UAB ОСОБА_7 (ОСОБА_7) задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі № 915/1301/19 - скасувати, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2019 - залишити в силі.

3. Стягнути з LEYMARK INDUSTRIAL LIMITED PARTNERSHIP (ЛЕЙМАРК ІНДАСТРІАЛ ЛІМІТЕД ПАРТНЕРШИП) (SUITE 260, 2323-32 AVENUE N.E., Calgary, Alberta, T2E 6Z3, CANADA; апартаменти № 260, 2323-32 Авеню Н .Е., Калгарі Альберта Т2Е 6Z3, Канада, реєстраційний номер LP19283159 ) на користь UAB ОСОБА_7 (ОСОБА_7) (АДРЕСА_1) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп - витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.