1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Констрак-Україна" (далі - ТОВ "Констрак-Україна") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 454 080,00 грн, що складають суму заборгованості за договором підряду від 20.01.2017 №3817-ПУ-УМТС, 12 726,68 грн 3% річних, 28 834,08 грн інфляційних втрат, 74 742,81 грн пені за порушення строків виконання зобов`язання.

Крім того ТОВ "Констрак-Україна" просило суд визнати недійсними положення пункту 6.7, 3.5, 3.6 договору підряду як пов`язаний з предметом спору правочин, який в оспорюваних частинах суперечить закону.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за договором підряду (ремонт на території підрядника) від 20.01.2017 №3817-ПУ-УМТС.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2019, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Констрак-Україна" 454 080,00 грн основного боргу, 16 720,10 грн 3% річних, 16 518,48 грн інфляційних втрат, 61 207,50 грн пені, 8 167,99 грн судового збору, 11 933,75 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідно до частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахування 3 % річних на борг у сумі непогашеної основної заборгованості, який виник на підставі договору від 20.01.2017 здійснити, починаючи з 18.04.2019 та до моменту виконання рішення від 17.04.2019 у справі №904/5683/18 за правилами, визначеними у мотивувальній частині рішення. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що ТОВ "Констрак-Україна" фактично виконало господарські зобов`язання за договором підряду, проте ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" оплати за виконані робити у розмірі 454 080,00 грн не здійснив. Внаслідок порушення грошових зобов`язань застосовано штрафні санкції.

Позовні вимоги про недійсність пунктів 3.5, 3.6, 6.7 договору визнано судами необґрунтованими, оскільки всі загальні вимоги у розумінні статті 203 Цивільного кодексу України додержано сторонами при укладенні договору.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. У касаційній скарзі ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що на адресу ТОВ "Констрак-Україна" було направлено повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком. В подальшому заявник не відстежував факт отримання позивачем цих документів. Зазначені документи були належним чином направлені на адресу позивача, а отже з врахуванням пункту 8.13 договору, такі докази є у відповідного учасника справи.

На думку скаржника, оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 235 Господарського кодексу України про неповне дослідження доказів: в судовому засіданні неодноразово було наголошено на положеннях пункту 8.13 договору, але у рішенні оцінка цьому доказу не надана взагалі.

Суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не прийняли до уваги при ухвалені рішень факт правомірного застосування відповідачем оперативно-господарської санкції ? з додержанням порядку, який визначено у договорі, оскільки порушення строків виконання ремонту з боку позивача дійсно мало місце.

3.3. ТОВ "Констрак-Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено судами попередніх інстанцій, 20.01.2017 між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та ТОВ "Констрак-Україна" (підрядник) укладено договір підряду (ремонт на території підрядника) №3817ПУ-УМТС.

4.3. Згідно пункту 1.1 договору підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик і по завданню замовника виконати з власних матеріалів ремонт обладнання, його вузлів та комплектуючих, зазначених в специфікаціях, підписаних обома сторонами та які є невід`ємною частиною даного договору.

4.4. Відповідно до пункту 1.6 договору, місце виконання робіт: місто Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 58.

4.5. За змістом пункту 4.1 передача обладнання для виконання робіт по даному договору та його повернення з ремонту здійснюється сторонами з оформленням відповідно акта приймання-передачі обладнання. Допускається передача в ремонт обладнання в розібраному вигляді. Допускається не комплектувати обладнання частинами, які у відповідності з технічним завдання підлягають заміні.

4.6. Згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору, підрядник зобов`язується виконати роботи, обумовлені пунктом 1.1 договору, якісно у відповідності з вимогами договору, діючими нормами та стандартами, а також Технічним завданням замовника та виконати роботи протягом 30 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт і підписання відповідного акта приймання-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не обумовлений сторонами в додатках до договору.

4.7. Пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору визначено, що замовник зобов`язується своєчасно сплатити за роботи в строки, обумовлені в договорі та прийняти від підрядника виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт.

4.8. Умовами пункту 3.4 договору сторони узгодили, що розрахунки здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк не обумовлений сторонами в додатках до договору.

4.9. У пункті 6.9 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

4.10. Пунктом 8.1 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли до угоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2017 включно.

4.11. У випадках невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

4.12. Судами встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі обладнання від 13.04.2017, від 06.04.2017 замовник передав підряднику в ремонт наступне обладнання: установка компресорна шахтна УКВШ 5/7 (інв. №92702) в кількості 1 шт., компресор УКВШ 5/7 (інв. №92702) в кількості 1 шт., компресор УКВШ 15/7 (зав. №55, інв. №134123) в кількості 1 шт.

4.13. На виконання умов договору, ТОВ "Констрак-Україна" виконало підрядні роботи, обумовлені договором, на загальну суму 454 080,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 27.10.2017 №98 та актом виконаних робіт від 27.10.2017 №99, копії яких залучені до матеріалів справи.

4.14. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.15. Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

4.16. Згідно частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

4.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи за спірним договором були виконані ТОВ "Констрак-Україна" та прийняті ПАТ "ДТЕК Павлогравугілля" без заперечень. Проте докази здійснення розрахунків за виконані роботи на загальну суму 454 080,00 грн відсутні.

4.18. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

4.19. Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.20. Як установлено місцевим господарським судом, пунктом 6.9 договору сторони погодили відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

4.21. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені за загальний період прострочення з 04.01.2018 по 02.06.2018 у сумі 61 207,50 грн.

4.22. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.23. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

4.24. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з урахуванням факту порушення ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" грошового зобов`язання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з січня 2018 року по серпень 2018 року підлягають частковому задоволенню у сумі 16 518,48 грн, з урахування перерахунку цієї суми судом першої інстанції.

4.25. Щодо посилання скаржника на застосування ним оперативно-господарських санкцій колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої та другої статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Таким чином, господарсько-правові санкції можуть бути застосовані стороною в односторонньому порядку за наявності одночасно наступних умов: 1) якщо має місце порушення господарських зобов`язань; 2) відповідні оперативно-господарські санкції передбачені договором; 3) метою їх застосування є припинення або попередження повторення порушень зобов`язання.

Зазначені чинники фактично виключають можливість застосування оперативно-господарських санкцій як ефективного способу впливу на порушника зобов`язання після того, як воно вже фактично виконано, а відносини між сторонами є припиненими.

4.26. Разом з цим, це не позбавляє сторону звернутись до суду за захистом своїх прав із застосуванням інших способів їх захисту, зокрема, стягнення штрафних санкцій за договором.

4.27. При цьому відповідно до частини другої статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

4.28. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції було надано оцінку як порядку застосування оперативно-господарських санкцій, так і їх обґрунтованості та зроблено висновок про відсутність правових підстав для їх застосування.

4.29. Разом з тим, суди встановили, що акти виконаних робіт від 27.10.2017 №98, №99 свідчать, що ТОВ "Констрак Україна" роботи були виконані, а ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" були прийняті без жодних зауважень як щодо якості робіт, так і щодо строків їх виконання. Крім того, у зазначених актах виконаних робіт зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строком виконання робіт (надання послуг) не має.

4.30. Аргументи скаржника про те, що на адресу ТОВ "Констрак-Україна" було направлене повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком спростовані судами попередніх інстанцій, оскільки поштові відправлення, в яких містився розрахунок штрафних санкцій від 04.04.2018 та повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції від 10.05.2018, які за твердженням відповідача були направлені позивачу ще 05.04.2018 та 10.05.2018, ТОВ "Констрак-Україна" не отримані, що підтверджується листом АТ "Укрпошта від 15.03.2019 № 39-Ю-02-6468/405.

4.31. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №916/613/17, від 22.05.2018 у справі №910/12258/17 є безпідставними, оскільки фактичні обставини справ є різними.

4.32. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі вже були оцінені судами попередніх інстанцій та спростовані у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства.

4.33. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, отже вже були предметом дослідження та оцінки судом апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи, що не входить до повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.34. За таких обставин, Верховний Суд, в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Відповідно до статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2019 у справі №904/5683/18 залишити без змін.