ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1310/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Лисенка В. О.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 (колегія суддів: Пуль О. А., Білоусова Я. О., Крестьянінов О. О.) і рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 (суддя Зекунов Е. В.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

про стягнення 472 345 958,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі - КП "Донецькміськтепломережа") про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 472 345 958,32 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначає, що КП "Донецькміськтепломережа" порушено умови Договору купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 № 486/14-ТЕ-7 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної та у повному обсязі оплати товару.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Донецькміськтепломережа" задоволено частково. Стягнуто з КП "Донецькміськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість у загальному розмірі 442 163 480,30 грн, з яких: основний борг за Договором у розмірі 212 865 458,23 грн; пеня у розмірі 14 378 956,79 грн; інфляційні втрати у розмірі 193 680 217,79 грн; 3% річних у розмірі 21 238 847,49 грн.

2.2. Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 28 755 345,22 грн пені та інфляційних втрат у сумі 1 427 130,39 грн, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов Договору, суд встановив, що заборгованість за переданий позивачем відповідачу природний газ за спірний період становить 212 865 458,23 грн. Заявлена до стягнення сума пені за прострочення основного зобов`язання становить 43 134 302,01 грн, разом з тим, Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (85-19) (далі - Закон) встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Тому місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення суми пені, оскільки нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями покупця у частині заявленого позивачем періоду, починаючи з 07.02.2015, суперечить приписам частини 2 статті 2 Закону. Щодо інфляційних нарахувань, господарський суд першої інстанції виходив із того, що базою для нарахування є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція. Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення на суму 193 680 217,79 грн.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019, рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі № 905/1310/18 скасовано в частині відмови у стягненні 1 427 130,39 грн інфляційних втрат. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з КП "Донецькміськтепломережа" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 1 427 130,39 грн інфляційних втрат.

2.4. Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1 427 130,39 грн інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існував на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Апеляційним господарським судом зазначено, що відмовляючи АТ "НАК "Нафтогаз України" у позові в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1 427 130,39 грн, судом першої інстанції помилково не враховано також те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахуванню підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 і рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі №905/1310/18 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 28 755 345, 22 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 28 755 345, 22 грн.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 2 Закону. Також скаржник зазначає, що господарські суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі № 905/1310/18.

4.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.10.2019 № 29.3-02/3036 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 905/1310/18 у зв`язку із запланованим відрядженням судді Дроботової Т. Б.

4.3. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.10.2019 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.11.2013 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Донецьктепломережа" (покупець) укладено Договір. Згідно умов пункту 1.1 продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України АТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

4.5. Відповідно до пункту 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

4.6. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 333 500 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м): січень - 64 000; лютий - 61 000; березень - 4 600; квітень - 17 000; травень - 8 500; червень - 6 000; липень - 5 500; серпень - 5 500; вересень - 7 000; жовтень - 20 000; листопад - 38 000; грудень - 55 000.

4.7. В пункті 5.2 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 118,974 грн, крім того, ПДВ 20% 190,226 грн, всього, з ПДВ - 1309,20 грн.

4.8. Згідно з пунктами 3.3, 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

4.9. Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

4.10. Згідно з пунктом 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

4.11. Відповідно до пункту 11 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє у частині поставки природного газу до 31.12.2014, а у частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Сторонами Договору протягом січня - грудня 2014 року підписано акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуг на транспортування), а саме: -акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у січні 2014 року на суму 75261383,42 грн (57486,544 тис.куб.м); -акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у січні 2014 на суму 15 782,41 грн (12,055 тис.куб.м); -акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у січні 2014 року на суму 3 089,71 грн (2,360 тис.куб.м); -акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у лютому 2014 року на суму 3897,49 грн (2,977 тис.куб.м); -акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у лютому 2014 на суму 15743,14 грн (12,025 тис.куб.м); -акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у лютому 2014 року на суму 57401118,59 грн (43844,423 тис.куб.м); -акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у березні 2014 року на суму 2597,46 грн (1,984 тис.куб.м); -акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у березні 2014 на суму 9893,63 грн (7,557 тис.куб.м); -акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у березні 2014 року на суму 46227964,59 грн (35310,086 тис.куб.м); -акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками з 1по 2 квітня 2014 на суму 853,59 грн (0,652 тис.куб.м); -акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями з 1 по 2 квітня 2014 року на суму 975,36 грн. (0,745 тис.куб.м); -акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у квітні 2014 року на суму 21921912,49 грн (16744,510 тис.куб.м); -акт від 31.05.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у травні 2014 року на суму 9326878,28 грн (7124,105 тис.куб.м); -акт від 30.06.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у червні 2014 року на суму 6869114,48 грн (5246,803 тис.куб.м); -акт від 31.07.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у липні 2014 року на суму 3295010,27 грн (2516,812 тис.куб.м); -акт від 31.08.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у серпні 2014 року на суму 905882,61 грн (691,936 тис.куб.м); -акт від 30.09.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у вересні 2014 року на суму 2225223,67 грн (1699,682 тис. куб.м); -акт від 31.10.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у жовтні 2014 року на суму 22432924,68 грн (17134,834 тис.куб.м); -акт від 30.11.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у листопаді 2014 року на суму 52472375,97 грн (40079,725 тис.куб.м); -акт від 31.12.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у грудні 2014 року на суму 60509090,01 грн (46218,370 тис.куб.м).

4.12. Здійснивши перерахунок пені за періоди зазначені позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 25.11.2013 № 486/14-ТЕ-7 щодо проведення своєчасної та у повному обсязі оплати товару

5.3. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог АТ "НАК" Нафтогаз України" не оскаржуються.

5.4. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника з судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 28 755 345, 22 грн.

5.5. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.6. Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що відповідно до Закону нарахування пені не повинно здійснюватися з 07.02.2015.

5.7. Не погоджуючись із зазначеним висновком господарських судів попередніх інстанцій, АТ "НАК" Нафтогаз України" у касаційній скарзі зазначає, що суди безпідставно наділили позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.

5.8. Згідно зі статтею 1 Закону метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

5.9. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

5.10. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (705-2012-п) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

5.11. У пункті 5 статуту АТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

5.12. Пунктом 6 Статуту АТ "НАК "Нафтогаз України" (у зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності АТ "НАК "Нафтогаз України" є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

5.13. Законом України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) визначено, що: "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

5.14. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним із видів енергетичних ресурсів.

5.15. Ураховуючи викладене, в силу приписів чинного законодавства та в розумінні статті 2 Закону, Верховний Суд дійшов висновку, що АТ "НАК" Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18.

5.16. На підставі викладеного Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що АТ "НАК" Нафтогаз України" не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону.

5.17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

5.18. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

5.19. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності КП "Донецьктепломережа" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Тобто, відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг.

5.20. Також судами установлено, що КП "Донецьктепломережа" здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьк, що входить до затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 127 переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

5.21. Оскільки господарські суди установили, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення пені.

5.21. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 905/1310/18.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2018 у справі № 905/1310/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак