1.1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крендлз" (далі - ТОВ "Крендлз") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі філії) про стягнення 420 773,28 грн - пені та 175 657,16 грн - 3% річних.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Крендлз" зазначає про неналежне виконання АТ "Українська залізниця" в особі філії своїх зобов`язань за Договором поставки від 18.08.2017 № ЦЗВ 05-01317-01 (далі - Договір) щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2019), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 у справі № 910/16149/18, позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі філії на користь ТОВ "Крендлз" 420 773, 28 грн пені, 175 657,18 грн. 3% річних та 8 946,46 грн судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з матеріалів справи та установлених обставин вбачається, що АТ "Українська залізниця" в особі філії повністю розрахувалося за поставлену продукцію, проте при здійсненні оплат допустило порушення установлених Договором строків розрахунків. Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку щодо правомірності їх нарахування.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 і рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/16149/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "Українська залізниця" в особі філії з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/16149/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Крендлз" у задоволенні позовних вимог.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги АТ "Українська залізниця" в особі філії зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що у додатках до позовної заяви ТОВ "Крендлз" додано, зокрема, копії актів прийому передачі, рахунків-фактур та залізничних накладних, які, на думку АТ "Українська залізниця" в особі філії, не можуть у повному обсязі підтвердити поставку продукції та правомірність нарахування штрафних санкцій. При цьому, скаржник зазначає, що доданий розрахунок суми пені та 3% річних є неправильним, оскільки здійснений позивачем без урахування пункту 6.1 Договору.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Крендлз" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зокрема, ТОВ "Крендлз" зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги щодо відсутності у позивача квитанцій, які підтверджують дату реєстрації податкової накладної. При цьому зазначає, що скаржник не заперечує того, що податкові накладні зареєстровані ТОВ "Крендлз" своєчасно та відповідно до вимог податкового законодавства.

4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини

4.1. До Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Крендлз", у якій заявник просить закрити провадження у справі № 910/16149/18, у зв`язку з відсутністю предмета спору. ТОВ "Крендлз" зазначає, що між позивачем і відповідачем укладено угоду від 07.08.2019 про порядок погашення заборгованості, а ТОВ "Крендлз" на виконання цієї угоди передало АТ "Українська залізниця" в особі філії оригінал судового наказу у цій справі, тому на сьогоднішній день відсутній предмет спору.

4.2. Верховний Суд розглянувши зазначену заяву, дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, ураховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Оскільки у цьому випадку відсутні підстави, передбачені статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, заява ТОВ "Крендлз" про закриття провадження у справі № 910/16149/18 задоволенню не підлягає.

4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.08.2017 між АТ "Українська залізниця" в особі філії та ТОВ "Крендлз" укладено Договір поставки № ЦЗВ 05-01317-01, за умовами якого постачальник (ТОВ "Крендлз") зобов`язався поставити та передати у власність замовнику, а замовник (АТ "Українська залізниця" в особі філії) прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікаціях - залізничне обладнання (стрілочні переводи, башмакоскидачі, пристрої зрівнювальні).

4.4. Відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.4 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28.12.2017) ціна на товар, який продається за Договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС"), і включає: вартість товару, всі податки та збори, які встановлені українським законодавством, в тому числі ПДВ, і вказується в специфікаціях до Договору, як і ціна товару, обсяги закупівлі Договору.

4.5. Постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, з подальшим направленням продукції на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка зазначається в рознарядці замовника, відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010 (пункт 5.1 Договору).

4.6. Положеннями пункту 5.2 Договору сторони погодили, що поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору за наявності рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Рознарядка замовника повинна надаватись постачальнику не пізніше 18 числа місяця, попереднього місяцю відвантаження продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

4.7. За змістом пункту 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.

4.8. Після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру; акт прийому-передачі; накладну (залізничну); документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у пункті 2.2 Договору (пункт 5.4 Договору).

4.8. За змістом пункту 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції проводиться замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів після дати поставки партії продукції, відповідно до рахунку-фактури на дану партію, обумовлену згідно з пунктом 5.2 Договору, та за наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої згідно з чинним законодавством України та документами, передбаченими пунктом 7.1 Договору.

4.9. За умовами пункту 6.2 Договору датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

4.10. В пункті 7.1 Договору сторони погодили, що після приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем замовнику надаються наступні документи: рахунок-фактура; акт прийому-передачі в двох екземплярах, підписаний представником постачальника, який замовник зобов`язується підписати та повернути постачальнику. Факт відвантаження продукції підтверджується накладною (залізничною); податкова накладна, оформлена та зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України; копія накладної (залізничної); копії документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у пункті 2.2. Договору. Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем, в якому проводилось відвантаження продукції. Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені ним у зв`язку з несвоєчасним представленням вищеназваних документів, або з приводу їх неправильного оформлення.

4.11. Термін дії Договору згідно з пунктом 13.7 встановлюється з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, проте в частині оплати до повного виконання сторонами зобов`язань та у разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідними повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.

4.12. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено на адресу відповідача продукцію на загальну суму 188 009 817,83 грн, що підтверджується актами прийому передачі товару та залізничними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

4.13. За умовами пункту 13.6 Договору щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним, проводиться звіряння стану взаєморозрахунків, шляхом складання відповідного акта, підписаного двома сторонами. Судами установлено, що на виконання пункту 13.6 Договору між ТОВ "Крендлз" та АТ "Українська залізниця" в особі філії підписано акти звірки, копії яких долучено до матеріалів справи.

4.14. Також господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що АТ "Українська залізниця" в особі філії повністю розрахувалося за поставлену продукцію, проте при здійсненні оплат допустила порушення установлених Договором строків розрахунків, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 420 773,28 грн пені та 175 657,16 грн 3% річних.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову і рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення пені і 3% річних за неналежне виконання умов Договору поставки від 18.08.2017 № ЦЗВ 05-01317-01 щодо проведення своєчасної оплати товару.

5.3. Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що при здійсненні оплат за поставлену продукцію АТ "Українська залізниця" в особі філії допустило порушення установлених Договором строків розрахунків, тому дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

5.4. Верховний Суд погоджується з таким висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

5.5. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.6. Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.7. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України установлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.8. Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.9. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.10. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.11. Статтею 611 Цивільного кодексу України установлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

5.12. Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.13. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.14. Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, дійшов висновку про його правильність та арифметичну вірність. При цьому, апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок пені та 3% річних, погодився з судом першої інстанції щодо правильності зазначеного розрахунку.

5.15. Ураховуючи наведені норми матеріального права, а також оскільки господарськими судами установлено порушення позивачем строків розрахунку за Договором, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

5.16. Доводи касаційної скарги про те, що позивачем до позовної заяви не додано копій податкових накладних, оформлених та зареєстрованих у відповідності до вимог чинного законодавства, Верховним Судом відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин господарськими судами попередніх інстанцій, що не входить у межі повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, як зазначено апеляційним судом, відповідач у поясненнях вказував, що не заперечує наявності у нього копій таких податкових накладних, хоча не навів жодних обґрунтувань, як відсутність таких документів впливає на правильність здійснених позивачем розрахунків.

5.17. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування немає.