1. У листопаді 2016 року Приватне підприємство "Тетяна" (далі - ПП "Тетяна", Підприємство, Орендар) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, Управління) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011, укладеного між ПП "Тетяна" та Драбівською районною державною адміністрацією (далі - Драбівська РДА) на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором, у такій редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 25 березня 2011 року

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890) - далі по тексту - "Орендодавець", в особі в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Харченка Володимира Григоровича, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02. 2015 за № 177/26622 (z0177-15) , та Приватне підприємство "Тетяна" (19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Радянська, 223А, ЄДРПОУ 31617764) - далі по тексту "Орендар", в особі керівника Удовика Миколи Леонідовича, який діє на підставі Статуту, керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі", домовилися поновити договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна", та уклали цю додаткову угоду (далі - Угода) про таке:

1. Поновити на 5 (п`ять) років на тих самих умовах Договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна" (далі - Договір).

2. Інші умови Договору залишаються без змін.

3. Дана угода набирає чинності з дня укладення.

4. Усі спори, пов`язані з виконанням цієї додаткової угоди, вирішуються судами України, при неможливості врегулювання досудового спору.

5. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору та складена в двох примірниках, по одному примірнику для Орендодавця та Орендаря.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890.

ОРЕНДАР: Приватне підприємство "Тетяна", 19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Радянська, 223А, ЄДРПОУ 31617764".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що 25.03.2011 між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки площею 123,8га для вирощування сільськогосподарської продукції терміном на 5 років (далі - договір оренди від 25.03.2011), після закінчення строку дії якого Орендар направив до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області лист-повідомлення з проханням поновити договір оренди землі, додавши до цього листа проект додаткової угоди до договору. Оскільки Орендар належним чином виконував та виконує умови договору оренди від 25.03.2011, претензій з боку орендодавця протягом всього періоду дії договору не надходило, заборгованості по орендній платі орендар не має, а Управління протягом одного місяця після закінчення договору оренди від 25.03.2011 не надіслало ПП "Тетяна" повідомлення про заперечення щодо поновлення цього договору на новий строк, тому наявні передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 25.03.2011.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 (суддя Пащенко А. Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (Михальська Ю. Б. - головуючий, судді: Тищенко А. І., Отрюх Б. В.), позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані обставинами, що після закінчення 24.03.2016 строку дії договору оренди від 25.03.2011 позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, визначеною у цьому договорі, заборгованості зі сплати орендної плати немає, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки, звітами, листом Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, тоді як Управлінням протягом місяця після закінчення строку договору заперечення позивачу не надіслані, у зв`язку з чим договір оренди землі є поновленим в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 (Дроботова Т. Б. - головуючий, Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №925/1381/16 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Зазначена постанова мотивована тим, що здійснюючи розгляд справи, зважаючи на приписи законодавства, чинного на час укладення договору оренди від 25.03.2011, судами попередніх інстанцій помилково ототожнені поняття державна реєстрація договору та державна реєстрація речового права, при цьому, задовольняючи позовні вимоги, не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку, а отже, і наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог за відсутності відомостей щодо набрання договором оренди землі чинності у порядку, передбаченому законодавством на час його укладення.

7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.07.2018 позов задоволено. Визнано укладеною між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ПП "Тетяна" додаткову угоду до договору оренди від 25.03.2011, укладеного між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА, в редакції, запропонованій позивачем.

8. Вказане рішення обґрунтовується тими обставинами, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди від 25.03.2011 позивач направив відповідачу 18.10.2016 (не скориставшись своїм правом попереднього повідомлення про свій намір, передбаченим у пункті 7 цього договору), проте це не виключає можливості його поновлення за правилами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди на підставі цієї правової норми можлива за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди від 25.03.2011. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не надіслало позивачу протягом місяця після закінчення строку дії договору письмового повідомлення про його припинення, а після 25.03.2016 позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою і порушень умов договору немає, що підтверджується поданими позивачем актами обстеження земельної ділянки, звітами, листом Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області та не заперечується відповідачем. Щодо порушення Підприємством строку здійснення державної реєстрації свого речового права місцевий господарський суд зазначив, що відповідач і прокурор не навели суду наявності такого строку та не довели, що несвоєчасна реєстрація договору оренди від 25.03.2011 чи права оренди тягне за собою настання якихось негативних наслідків для Орендаря, оскільки здійснення державної реєстрації договору чи речового права пов`язане не зі строком дії договору, а з виникненням права орендаря на користування земельною ділянкою, а, отже, цей факт ніяким чином не може впливати на строк, протягом якого існують господарські зобов`язання сторін.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2018 у справі №925/1381/16 закрито.

10. Ухвала мотивована положеннями статей 53, 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом правових підстав і виключних випадків для представництва заступником прокурора Черкаської області інтересів держави з огляду на те, що неможливість сплати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області судового збору не наділяє прокурора правами звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та не є виключним випадком, натомість прокурор має можливість вступу у справу тільки до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції, а можливістю подання, зокрема апеляційної скарги прокурор наділений тільки за умови його участі у справі від початку її розгляду.

11. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2019 (Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Пільков К. М.,) касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №925/1381/16 скасовано з передачею справи до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Зазначена постанова мотивована тим, що закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 53, 264 ГПК України та фактично позбавив прокурора, як учасника справи з травня 2017 року, процесуальних прав на оскарження судового рішення, прийнятого за результатами нового розгляду справи.

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2018 залишено без змін з мотивів, викладених у вказаному рішенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 210, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статей 18, 20, 33, 34 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 01.01.2013) та статей 4, 86, 316 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) суди дійшли необґрунтованого висновку про початок відліку строку оренди по договору з моменту його підписання, а саме з 25.03.2011, та обумовлене цим закінчення 5-тирічного строку його дії 25.05.2016; 2) оскільки договір оренди від 25.03.2011 набрав чинності після реєстрації 11.12.2015 у Державному реєстрі речових прав, то відлік 5-тирічного строку його дії розпочався з 11.12.2015 і цей договір є діючим до 11.12.2020, а відтак права та інтереси позивача не порушено; 3) судами не враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2018, зокрема не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її відхилити з мотивів, наведених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації від 21.03.2011 №66 "Про поновлення договору оренди землі, укладеного між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна" та внесення змін до Розпорядження райдержадміністрації від 27.02.2006 №88" вирішено поновити з 21.03.2011 договір оренди землі на 5 років та встановлено нову орендну плату за оренду ріллі та польових шляхів.

17. 25.03.2011 між Драбівською РДА та ПП "Тетяна" укладено договір оренди землі стосовно земельних ділянок загальною площею 123,8 га для вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі 119,6га ріллі, 1,7га польових шляхів та 2,5га полезахисних лісових смуг (далі - договір оренди від 25.03.2011) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Жорнокльовівської сільської ради.

18. Згідно з пунктами 7, 39 договору оренди від 25.03.2011 цей договір укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

19. 11.12.2015 зареєстровано за ПП "Тетяна" право оренди земельної ділянки з кадастровим №7120683800:02:001:0375 площею 116,6064га на підставі договору оренди землі від 25.03.2011 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2015).

20. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 у справі №823/740/16, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди ПП "Тетяна" земельної ділянки з кадастровим номером 7120683800:02:001:0375 площею 116,6064 га та зобов`язано суб`єкта реєстрації внести зміни до державного реєстру шляхом скасування запису про реєстрацію права оренди.

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016, яка не оскаржувалася в касаційному порядку, скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Черкаської області у повному обсязі.

21. 18.10.2016 позивачем направлено до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області лист-повідомлення з проханням поновити договір оренди землі від 25.03.2011, укладений між Драбівською РДА та ПП "Тетяна". До цього листа, який отримано Управлінням 18.10.2016, позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення цього договору на 5 років на тих самих умовах.

22. Листом від 15.11.2016 №15659/2-16 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомило про неможливість вирішення порушеного у листі від 18.10.2016 питання, оскільки відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 у справі №823/740/16 за позовом прокурора Черкаської області в інтересах держави визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди ПП "Тетяна" земельної ділянки площею 116,6064 га в адмінмежах Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

23. Згідно з висновком судової експертизи під час проведення геодезичних обмірів земельної ділянки в натурі (на місцевості) експертом зафіксовано факт збереження усіх межових знаків, що окреслюють земельну ділянку площею 119,5004 га, яка передана в оренду ПП "Тетяна" за договором оренди від 25.03.2011 та відображена на кадастровому плані земельної ділянки, розробленому ПП "Паралакс-Плюс" у 2006 році. Межі земельної ділянки, яка орендується позивачем згідно з договором оренди від 25.03.2011, не змінилися. Фактична площа спірної земельної ділянки згідно існуючих межових знаків та фактичного землекористування складає 119,5004 га. Внесені в електронну геоінформаційну систему Державного земельного кадастру координати земельної ділянки з кадастровим номером 7120683800:02:001:0375 не відповідають фактичному землекористуванню та існуючим межовим знакам на земельній ділянці, що перебуває в оренді позивача згідно з договором від 25.03.2011.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

25. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26. Частиною 1 статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

27. Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

28. Згідно зі статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 01.01.2013) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

29. Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 210, 640 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 01.01.2013), колегія суддів зазначає, що договір оренди землі від 25.03.2011 може вважатися укладеним і таким, що набирає чинності, лише з моменту його державної реєстрації.

Наведеним повністю спростовується помилковий висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскільки сторони у договорі оренди від 25.03.2011 узгодили усі істотні умови договору (у тому числі в частині визначення строку дії договору, який становить 5 років) та приступили до його виконання (почали діяти права та обов`язки за договором), він є укладеним з моменту його підписання сторонами (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору), відтак строком його закінчення є 25.05.2016.

Відтак Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про необґрунтованість висновку судів щодо початку відліку строку оренди по договору з моменту його підписання, а саме з 25.03.2011, та обумовлене цим закінчення 5-тирічного строку його дії 25.05.2016.

30. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України "Про оренду землі").

31. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 126 цього Кодексу встановлено порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон України №1952-IV (1952-15) ).

32. 16.03.2010 набрав чинності Закон України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1878-17) та інших законодавчих актів України", згідно з яким статті 18 та 20 Закону України "Про оренду землі" виключено, а статтю 6 цього Закону доповнено частиною 5, за змістом якої право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що до 01.01.2012 державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів. 09.12.2011 дію наведеної норми продовжено до 01.01.2013.

33. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав (частини 3, 4 статті 3 Закону України №1952-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

34. Відповідно до вимог частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

35. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 чітко вказав на те, що судами попередніх інстанцій помилково ототожнено поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права", при цьому не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку, а, отже, і наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог за відсутності відомостей щодо набрання договором оренди землі чинності у порядку, передбаченому законодавством на час його укладення.

36. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції спочатку правильно зазначив про те, що строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Проте в подальшому місцевий господарський суд ухилився від виконання вказівок касаційної інстанції у повному обсязі, обмежившись висновком про те, що здійснення державної реєстрації договору чи речового права пов`язане не зі строком дії договору, а з виникненням права орендаря на користування земельною ділянкою, а відтак цей факт ніяким чином не може впливати на строк, протягом якого існують господарські зобов`язання сторін.

37. Наведений висновок судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд вважає помилковим, оскільки, по-перше, як зазначалося вище, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України №1952-IV (1952-15) , визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, зокрема якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а по-друге, обов`язковість такої реєстрації була передбачена як на законодавчому рівні, так і обумовлена сторонами договору оренди землі (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №922/4416/16 зі спору, що виник з подібних правовідносин).

Відтак касаційна інстанція погоджується з аргументами скаржника про неврахування судами вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2018, зокрема не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку.

38. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

39. З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не заперечується відсутність вчинення ним у 2011-2012рр. дій щодо державної реєстрації договору оренди від 25.03.2011, підписаного між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА, згідно з розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1878-17) та інших законодавчих актів України".

40. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.12.2015 свідчить про здійснення Підприємством державної реєстрації права оренди, тобто користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7120683800:02:001:0375 площею 116,6064га у межах Жорнокльовівської сільської ради.

41. Таким чином ПП "Тетяна" не виконало передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, а тому договір оренди землі від 25.03.2011 не може вважатися таким, що набрав чинності.

42. Отже, за вищенаведених обставин касаційна інстанція вважає таким, що не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, покладений в основу оскаржуваних рішення і постанови висновок судів про наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011на 5 років на тих самих умовах, оскільки не можуть вноситися зміни і доповнення чи укладатися додаткові угоди до договору оренди землі, який не набрав чинності та у розумінні частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 01.01.2013) не є укладеним у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації.

43. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судами попередніх інстанцій з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

44. З огляду на те, що судами першої або апеляційної інстанції достатньо повно встановлено фактичні обставини справи, однак при новому розгляді справи ними були допущені порушення норм процесуального права (статей 86, 236, 316 ГПК України) і неправильне застосування норм матеріального права (статей 210, 640 ЦК України в редакції, чинній до 01.01.2013, та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 01.01.2013), внаслідок чого висновок судів щодо задоволення позовних вимог не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, то Верховний Суд, керуючись частиною 4 статті 300 ГПК України, вбачає підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги і скасування рішень судів попередніх інстанцій з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

45. В свою чергу касаційна інстанція не погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, необґрунтованість та невідповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно з частинами 1 та 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

48. Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вбачає достатні правові підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

49. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нового рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у загальній сумі 6330,60 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, а також судових витрат Прокуратури Черкаської області у вигляді сплаченого нею судового збору у загальній сумі 3582,80 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на позивача.