ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/879/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Багай Н. О., Білоуса В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019

у складі колегії суддів: Дужича С. П. (головуючого), Саврія В. А., Коломис В. В.

та рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019

у складі судді Войціховського В. А.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер"

до Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -

1. Підгайцівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія" Луцького району Волинської області,

2. Відділ освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації Волинської області,

3. Луцька районна рада

про стягнення 244 986,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Айвер" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "ЛУЦЬКЕ" 244 986,00 грн заборгованості.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови договору постачання № 13 від 01.08.2018 в частині оплати поставлених товарно-матеріальних цінностей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського Волинської області від 04.04.2019 відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з позивача на користь відповідача 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Рішення суду мотивоване відсутністю належно оформленого первинного бухгалтерського документу (накладної), який би підтверджував факт передачі товару у певній кількості та визначеній ціні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 01.08.2018 між Комунальним підприємством "ЛУЦЬКЕ" (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" (постачальник) укладений договір постачання № 13, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця металопластикові вікна, двері, а покупець - оплатити цей товар та прийняти його на умовах, зазначених у даному договорі.

8. Пунктами 3.1-3.4 договору визначено, що поставка товару здійснюється на склад покупця за адресою: загальні заклади середньої освіти Луцького району. Прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно накладних. Допускається дострокова поставка товару, про що постачальник повідомляє листом або факсом.

9. Загальна вартість поставки становить 349 980,00 грн. Покупець може здійснити попередню оплату в розмірі 30 % від вартості договору, що становить 104 994,00 грн., а також протягом 30 календарних днів відзвітуватися на суму авансу згідно видаткових накладних (п.п.4.1-4.3 договору).

10. Згідно з п.п 5.1-5.2 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку в термін не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника.

11. Згідно специфікації до вищезазначеного договору (Додаток №1), яка є невід`ємною його частиною, сторони визначили, що постачальник зобов`язується протягом серпня-грудня 2018 року поставити покупцю віконні конструкції металопластикові з додатковими елементами (розширення, підвіконник, відлив) у кількості 114 кв.м за ціною 3 070,00 грн за кв.м на загальну суму 349 980,00 грн.

12. Відповідач на виконання умов договору перерахував позивачу аванс у розмірі 104 994,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 01.08.2018 № 18.

13. 02.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айвер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Терон Девелопмент" укладений договір поставки № 7/2018, відповідно до умов якого ТОВ "БК "Терон Девелопмент" зобов`язалось поставити та передати у власність ТОВ "Айвер" віконні конструкції металопластикові SТЕКО S 450 у кількості 45 штук з додатковими елементами за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Підгайці, вул.Шкільна, 9, Підгайцівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - гімназія".

14. Згідно акта приймання-передачі від 19.08.2018 ТОВ "Айвер" прийняло від ТОВ "БК "Терон Девелопмент" віконні конструкції 132,971 кв.м. вартістю за одиницю товару в розмірі 2 040,00 грн.

15. Позивач стверджує, що 19.08.2018 він здійснив поставку відповідачу віконних металопластикових конструкцій у кількості 45 штук загальною площею 132,971 кв.м за ціною 2 632,00 грн за 1 кв.м на загальну суму 349 980,00 грн, проте відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині оплати поставлених товарно-матеріальних цінностей, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 04.04.2019 та постановою апеляційної інстанції від 25.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Айвер" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/879/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019.

18. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2019 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк тривалістю 10 днів для усунення недоліків.

19. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 903/879/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" для здійснення перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

20. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/879/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Багай Н. О., Білоуса В. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019.

21. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2019 прийнято справу № 903/879/18 Господарського суду Волинської області за вищезазначеною касаційною скаргою до провадження у новому складі для здійснення перегляду оскаржуваних судових рішень без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер")

22. Скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема вказує на:

- неправомірність висновків судів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн при відсутності попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та неспівмірності вартості послуг на правничу професійну допомогу їх обсягу;

- необґрунтованість висновків судів щодо недоведення факту поставки товару відповідачу за відсутності оригіналу видаткової накладної оскільки факт поставки товару не заперечується відповідачем, що не потребує доказування в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

27. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

28. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

29. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

30. Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

31. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

32. За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

33. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

34. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

35. Відмовляючи у задоволенні позову господарські суди попередніх інстанцій виходили з відсутності належних доказів, які б підтверджували факт передачі товару у певній кількості та визначеній ціні.

36. Разом з тим, судами не було надано належної правової оцінки листуванню між сторонами, зокрема, у листі від 11.09.2018 відповідач повідомляв позивача про неможливість встановлення відповідності цін та якості поставленої продукції з підстав відсутності у Специфікації до договору певних параметрів.

37. До того ж у відзиві відповідачем не заперечувався факт отримання товару та його наявність, а висловлювались застереження щодо якості та кількості товару. При цьому сторонами у договорі було погоджено порядок приймання товару по якості, проте суди попередніх інстанцій цьому не надали відповідної юридичної оцінки.

38. Крім того про наявність спору між сторонами саме щодо кількості та вартості поставлених у серпні 2018 року металопластикових вікон відповідно до договору постачання № 13 від 01.08.2018 свідчить заявлене відповідачем клопотання про призначення відповідного експертного дослідження (а.с. 113, т. 1,).

39. Окрім того посилаючись на те, що спірні віконні конструкції були отримані Підгайцівським НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області від іншої юридичної особи компанії STEKO на замовлення ТОВ "БК "Терон Девелопмент", судами не було надано оцінки тому, що у запереченні на відповідь на відзив від 07.03.2019 відповідач вказав, що договірних відносин між ним та ТОВ "БК "Терон Девелопмент" немає, а також не прийнято до уваги договір поставки № 7/2018 від 02.08.2018 укладений між ТОВ "Айвер" та ТОВ "БК "Терон Девелопмент" та не з`ясовані правовідносини сторін за цим договором і як наслідок не розглянуто питання щодо необхідності залучення до участі у справі ТОВ "БК "Терон Девелопмент".

40. Також у спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій не перевірені та не досліджені у повному обсязі обставини реальності здійснення господарських операцій за договором постачання № 13 від 01.08.2018 (Покупець - КП "Луцьке", Продавець - ТОВ "Айвер") та договором поставки № 7/2018 від 02.08.2018 (Покупець - ТОВ "Айвер", Продавець - ТОВ "БК "Терон Девелопмент"), у т.ч. докази щодо руху грошових коштів, оформлення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку контрагентів тощо.

41. У контексті вищевикладеного, висновок судів попередніх інстанцій про поставку товару відповідачу компанією STEKO безсумнівно не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та потребує додаткового з`ясування.

42. При розгляді касаційної скарги колегія суддів наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

43. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

44. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

45. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

46. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

47. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

48. Встановлені у даній справі обставини, зокрема те, що останній визнаючи у листуванні та під час початку розгляду даної справи факт виконання позивачем умов договору щодо постачання віконних конструкцій, у подальшому зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме позивачем здійснена їх поставка, а у подальшому ініціював кримінальне провадження з приводу неможливості встановлення ціни та якості поставленої продукції, на переконання колегії суддів в аспекті надання характеристики його поведінки суперечать доктрині заборони суперечливої поведінки.

49. Щодо доводів касатора про необґрунтованість покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу у визначеному судами попередніх інстанцій розмірі слід зазначити, що згідно із частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

50. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

51. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 (v023p710-09) зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

52. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

53. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

54. Частиною 4, 5 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

55. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

56. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

57. Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

58. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд іще раз зауважує, що в даних умовах він не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе (див., inter alia, рішення у справі Екля від 21.06.1983, серія A, N 65, с. 15, п. 35). У даній справі не заперечувалося, що витрати були фактичними й необхідними; єдине питання полягає в тому, чи є розумним їх розмір.

59. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

60. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

61. Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу.

62. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

63. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" і частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

64. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

66. У зв`язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди формально підійшли до вирішення цього спору не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування і порушили один з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

А.3. Щодо суті касаційної скарги

67. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

69. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

70. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

71. Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

72. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат, у т.ч. і витрат на професійну правничу допомогу у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 у справі № 903/879/18 скасувати.

3. Справу № 903/879/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.