Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.04.2016 порушено провадження у справі №913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі № 913/412/16 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатора банкрута.

На офіційному веб-сайті ВГСУ в мережі Інтернет, 18.10.2017 за №46513, оприлюдненно повідомлення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій".

У грудні 2017 кредитор - ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою від 13.12.2017 про визнання поточних грошових вимог до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на загальну суму 23 585 586,70 грн., з яких основний борг -19 338 853,81 грн., а саме - орендна плата за землю юридичних осіб - 11762426грн. 60коп. за період з 02.03.2015 по 30.10.2017;- податок на додану вартість - 7479251грн. 40коп. за період з 01.08.2017 по 10.12.2017;- рентна плата зі збору на спеціальне використання води - 54119грн. 98коп., за період з 01.01.2017 по 30.09.2017;- екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення - 2730грн. 55коп., за період 17.02.2017 - 19.11.2017;- екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти - 38 410грн. 82коп. за період 20.05.2016 - 19.11.2017;- екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - 1914грн. 46коп. за період 20.05.2016 - 19.11.2017, штрафні санкції - 1 469 482,87 грн., пеня -2 777 250,02 грн. та витрати на оплату судового збору -5 956 грн.

У лютому 2018 кредитором - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до суду подано уточнення щодо заявлених ним грошових, з яких основний борг - 19 116 913 грн. 64коп., штрафні санкції - 1 469 482 грн. 87коп., пеня - 2321765грн. 99коп. та витрати по сплаті судового збору - 5956 грн.

В подальшому, у вересні 2018, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою від 03.09.2018 про визнання поточних вимог до боржника в загальному розмірі 8 164 104,32 грн., а саме з податку на додану вартість станом на 09.08.2018, з яких основний борг - 4 551 709 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 481 739 грн., пеня - 2 130 656,32 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 у справі № 913/412/16 (суддя Ковалінас М.Ю.), визнано грошові вимоги кредитора - ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, за заявою від 13.12.2017 до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в загальному розмірі 14 432 729,61 грн., у тому числі основний борг 13 172 956грн. 35коп., з якого 6 323 183грн. 40коп. - орендна плата за землю юридичних осіб, 6 757 724грн. 40коп. - податок на додану вартість, 54 101грн. 98коп. - рентна плата зі збору за спеціальне використання води, 37 955грн. 57коп. - екологічний податок (4 черга) та основний борг 5 100грн. 26коп. з екологічного податку (6 черга), 1 254 673грн. штрафні санкції (6 черга), а також 5956грн. судового збору (1 черга). Решту грошових вимог відхиллено.

Визнано грошові вимоги кредитора - ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області за заявою від 03.09.2018 до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в загальному розмірі 6 033 447грн. 50коп., у тому числі 4 511 709 грн. - основний борг (6 черга), штрафні санкції - 1481739грн. (6 черга), а також 3254грн. судового збору (1 черга). Решту грошових вимог відхиллено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 913/412/16 (судді : Матрюхіна Н.О., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 в частині відхилення вимог за заявою від 13.12.2017 в розмірі 8 475 405,89 грн. та за заявою від 03.09.2018 в розмірі 2 130 656,32 грн.) залишено без змін.

В касаційній скарзі Головне управління ДФС у Луганській області просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 у справі № 913/412/16 щодо відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області скасувати, прийнявши нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на зазначених сумах.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо відхилення грошових вимог до банкрута, скаржник посилається на неврахування судами вимог ст. 4 Податкового кодексу України, зокрема, на те, що кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу, оскільки усі платники податків та зборів рівні перед законом.

Крім того, Головне управління ДФС у Луганській області касаційній скарзі посилається на неврахування судами вимоги ст. ст.16, 46, 49 57 Податкового кодексу України (2755-17) , внаслідок чого вирішуючи даний спір та відхиляючи частково кредиторські вимоги останнього, судом безпідставно залишено поза увагою те, що сума основного боргу, складається із самостійно угоджених сум податкового боргу боржника, відповідно до наданих до контролюючого органу ним податкових декларацій зі сплати податку за землю.

Також, у касаційній скарзі Головне управління ДФС у Луганській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано вимоги ст. 30 Податкового кодексу України щодо надання податкових пільг, так як, на думку скаржника, законодавцем чітко визначено виключний перелік органів, яким надано право установлювати та скасовувати податки і збори, а також спосіб, яким надається податкова пільга.

Так, Головне управління ДФС у Луганській області в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вказана норма не включена до Податкового кодексу України (2755-17) , що на переконання скаржника, унеможливлює звільнення боржника від сплати податків, та зазначало, що положення частини 1 статті 38 Закону про банкрутство не можуть обмежувати сфери дії Податкового кодексу України (2755-17) на предмет виникнення податкових зобов`язань у ліквідаційній процедурі, а можуть змінювати тільки процедуру їх стягнення (шляхом формування відповідної черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів по податковому боргу в межах однієї черги), оскільки виняток щодо процедури стягнення податкових зобов`язань відповідно до Закону про банкрутство прямо передбачено частиною 1.3 статті 1 Податкового кодексу України.

Як в касаційній скарзі кредитор зазначає про помилкове застосування суми обох інстанцій положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) .

Відтак, на думку скаржника, неврахування судами обох інстанцій зазначених ним у касаційній скарзі положень Податкового кодексу України (2755-17) , Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) та Закону про банкрутство та всіх обставин справи, призвело до винесення судового рішення в оскаржуваній частині, яке не відповідає вимогам закону.

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатор банкрута Віскунов О.В. просить судові рішення залишити оскаржуваній частині без змін, як такі, що прийняті у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.06.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16, справу призначено до розгляду на 24.07.2019 на 10:15 год.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 розгляд справи № 913/412/16 за касаційною скаргою ГУ ДФС у Луганській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 в частині відхилення грошових вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області у справі № 913/412/16 відкладено на 14.08.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 розгляд даної справи відкладено на 09.10.2019 на 10:15 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Головного управління ДФС у Луганській області та арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відхиляючи кредиторські вимоги ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" за заявою від 13.12.2017 в розмірі 8 475 405,89 грн. та за заявою від 03.09.2018 в розмірі 2 130 656,32 грн., виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2016 ухвалою Господарського суду Луганської області порушено провадження у справі № 913/412/16 про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Луганської області від 03.10.2017 у справі № 913/412/16 боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Оголошення про визнання банкрутом ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" оприлюднено 18.10.2017 за № 46513 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, встановлено 2-х місячний строк для подання заяв кредиторів з грошовими вимогами до банкрута ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в ліквідаційній процедурі до 18.12.2017.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, у грудні 2017 кредитор - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області звернулась до суду першої інстанції із заявою про визнання поточних грошових вимог до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", так кредитор у своїй заяві №8344/12-09-01 від 13.12.2017, в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що податковий борг ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" станом на 11.12.2017 складає 23585586,70 грн., з яких: сума основного боргу - 19338853,81 грн., штрафні санкції - 1469482,87 грн., сума несплаченої пені - 2777250,02 грн.

Основний податковий борг - 19338 853,81 грн.:- орендна, плата за землю юридичних осіб -11762426,60 грн.;- податок на додану вартість - 7479251,40 грн.;- рентна плата зі збору за спеціальне використання води - 54119,98 грн.;- екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення - 2730,55 грн.;- екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти - 38410,82грн.;- екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - 1914,46 грн.

Згідно уточнення кредитора - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області щодо заявлених ним грошових вимог зазначено, що податковий борг боржника- ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" складає 22 908 162,50 грн., в тому числі: сума основного боргу - 19 116 913,64 грн., штрафні санкції - 1 469 482,87 грн., сума несплаченої пені - 2 321 765,99 грн. та витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 5 956,00 грн.

Також, кредитором зазначено, що сума основного податкового боргу 19 338 853,81 грн., у т.ч. орендна плата за землю юридичних осіб - 11 540 486,43 грн., (11174410,57 грн. за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 та 366 075,86 грн. за період з 01.10.2017 по 30.10.2017), а всього 13 862 252,42 грн. (11540486.43 грн. - основний борг та 2321765,99 грн. - пеня), після проведеного аналізу встановлено, що ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" подано уточнюючі податкові декларації з плати за землю №9027224753 від 02.03.2016 та №9191932868 від 07.09.2017, до зменшення податкового зобов`язання на 2016 рік у загальному розмірі 913,27 грн. та на 2017 рік у загальному розмірі 265 232,33 грн.; - податок на додану вартість - 7479251,40 грн. (період виникнення заборгованості 01.08.2017 - 10.12.2017);- рентна плата зі збору за спеціальне використання води - 54119,98 грн. (період виникнення заборгованості 01.01.2017 - 30.09.2017);- екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення - 2730,55 грн. (період виникнення заборгованості 17.02.2017- 19.11.2017);- екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (код 19010200) - 38410,82 грн. (період виникнення заборгованості 20.05.2016 - 19.11.2017);- екологічний податок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах - 1914,46 грн. (період виникнення заборгованості 20.05.2016 - 19.11.2017).

Судами встановлено, що у заяві ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області зазначає, що загальна сума податкового боргу орендної плати за землю юридичних осіб, яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню становить - 13 862 252,42 грн., що складається з основного боргу - 11 540 486,43 грн. (11 174 410,57 грн. за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 та 366 075 грн. за період з 01.10.2017 по 30.10.2017) та залишку несплаченої пені у сумі 2 321 765,99 грн., з яких - 2 018 965,87 грн. пені нараховано відповідно до пп. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 ПК України та п. 3.2.1. "Порядку обліку сум податкового боргу платників податків, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство або прийнято рішення суду про призупинення стягнення" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.02.2001 №62 (зі змінами, в редакції наказу ДПА України від 07.11.2003 №538), на підтвердження зазначеного кредитором надано копії податкових декларації боржника №9018361650 від 19.02.2015, №9018385969 від 17.02.216, та уточнюючої податкової декларації за 2016 рік №9027224753 від 02.03.2016), розрахунки з орендної плати за землю юридичних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 2016 році ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області зверталось до суду першої інстанції із заявою №3709/12-09-10 від 28.04.2016 про визнання конкурсних грошових вимог до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", у цій заяві кредитором, зокрема, заявлено грошові вимоги до боржника з орендної плати за землю юридичних осіб за податковою декларацією з плати за землю за 2015 рік №9018361650 від 19.02.2015 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та за податковою декларацією з плати за землю за 2016 рік №9018385969 від 17.02.2016 та уточнюючою №9027224753 від 02.03.2016 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) від 17.05.2016 №1365-VIII, яким внесені зміни до ст. ст. 4, 6 та 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669, набрав чинності з 08.06.2016 року.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні їй відповідати.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього наведено у Рішенні Конституційного Суд України від 09.02.1999 за № 1-рп/99 (v001p710-99) у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Конституційним Судом України наголошено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно - правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО (наразі - ООС), та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, на КМУ покладено обов`язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 й до її закінчення.

За приписами ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

На підставі рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" Антитерористичним центром при СБУ видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Згідно з п. 8 розділу Луганська область затвердженого Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р (1275-2015-р) , Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у тому числі й м. Лисичанськ є місцем проведення АТО.

Боржник - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", зареєстрований за адресою: вул. Мічуріна, буд. 1, м. Лисичанськ Луганської області, здійснює основну господарську діяльність на території м. Лисичанська Луганської області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 за №1053-р (1053-2014-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено й м. Лисичанськ Луганської області.

Так, 05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі №826/18327/14, визнано не чинним розпорядження КМУ №1079-р від 05.11.2014 (1079-2014-р) . Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р (1053-2014-р) є зупиненою на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 (1079-2014-р) , разом з тим, воно є чинним, оскільки в установленому порядку не скасоване і не визнане незаконним (недійсним).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р (1275-2015-р) визначені місцем проведення антитерористичної операції населені пункти Луганської області (п. 8 розділу "Луганська область") серед яких є й м. Лисичанськ. Цей Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є скасованим або недійсним.

Проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції є спеціальним, його дія поширюється лише на визначене коло суб`єктів, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, сертифікат Торгово-промислової палати України засвідчує існування форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання певного зобов`язання, а в силу ст. 6 цього Закону у боржника в період дії антитерористичної операції зобов`язання зі сплати за користування земельною ділянкою як таке відсутнє, підстави для видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин в даному випадку відсутні.

Враховуючи вище наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яка є нормою прямої дії й звільняє суб`єкти господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та не передбачає отримання сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин.

За таких обставин, з урахуванням встановленого та вище наведених норм, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли висновку наявність підстав для відхилення вимог кредитора ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з орендної плати за землю з юридичних осіб за податковою декларацією з плати за землю за 2015 рік №9018361650 від 19.02.2015 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 в розмірі 3 845 894,88 грн., а також вимог з орендної плати за землю юридичних осіб за податковою декларацією з плати за землю за 2016 рік №9018385969 від 17.02.2016 в сумі 1 005 328,73 грн. та уточнюючою декларацією №9027224753 від 02.03.2016 за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 - 03,56 грн., оскільки ці кредиторські вимоги вже були предметом розгляду у даній справі та судом відмовлено у задоволенні цих грошових вимог, з підстав дії мораторію на нарахування орендної плати, введеного на виконання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) .

Разом з тим, судами встановлено, що кредитором- ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області також заявлено грошові вимоги до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у сумі 2 321 765,90 грн., а саме пеню з орендної плати за землю юридичних осіб нараховану за період з 31.03.2014 по 04.04.2016 на суми податкового боргу, що виникли у зв`язку з несплатою самостійно задекларованого грошового зобов`язання, визначеного платником податків.

Як видно із матеріалів справи та встановлено судами, згідно наданого розрахунку ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, пеня нараховувалась на суму узгодженого податкового зобов`язання (податковий борг), в тому числі за період проведення антитерористичної операції, а саме за проміжок часу коли боржник був звільнений від сплати орендних платежів за землю, з урахуванням ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

При цьому, судами встановлено, що контролюючим органом розрахунок заявленої пені здійснено в автоматизованому режимі за допомогою програмного забезпечення АІС "Податковий блок" та за період, зокрема, коли у боржника не існувало обов`язку сплачувати орендні платежі, а тому нарахування на ці суми, які не підлягали до сплати, пені є неправомірним, до того ж кредитором не надано суду належних та допустимих доказів, у відповідності ст. ст. 76, 77 ГПК України (формули або методика), які б дозволила перевірити нарахування заявленої суми пені, а також встановити правильний період її нарахування, з урахуванням помилок контролюючого органу у нарахуванні основної заборгованості.

За таких обставин, коли нарахування пені відбувається в автоматизованому режимі за період 31.03.2014 по 04.04.2016 без виключення сум заборгованості, які боржник не повинен сплачувати, враховуючи положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області не надано суду належним чином оформленого розрахунку із методикою або формулою нарахування пені, що унеможливлює перевірити та встановити правильні періоди нарахування, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшли висновку про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" у розмірі 2 321 765,90 грн. пені, а тому відхили ці вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, кредитором - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області також заявлено грошові вимоги до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі 366 075,86 грн. основного боргу з орендної плати за землю юридичних осіб, період виникнення заборгованості з 01.10.2017 по 30.10.2017, що виникли на підставі самостійно визначених боржником зобов`язання, які були надіслані ним до контролюючого органу засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, зазначене підтверджується податковою декларацією боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" з плати за землю за 2017 рік, розрахунком суми земельного податку, витягом з інтегрованої картки платника податків, розрахунком суми заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Судами встановлено, що 10.02.2017 боржником - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" було подано до органу доходів і зборів податкову декларацію № 9014983901 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за перші 10 місяців 2017 року, згідно якої протягом перших десяти місяців 2017 року боржник мав сплачувати орендну плату за землю по 366 075,86 грн. щомісяця (загалом - 3 660 758,60 грн.).

Також, як видно із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, кредитором - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області заявлено вимоги до боржника - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в розмірі 721 527 грн., які виникли з податку на додану вартість в частині основного боргу за декларацією з ПДВ №9244308168 від 20.11.2017 та штрафних санкцій в розмірі 214 809,87 грн., які виникли на підставі податкового повідомленням-рішенням №0020231205 за звітний період жовтня 2017 за яким порушення також встановлено за звітний період - жовтень 2017 року.

Постановою суду першої інстанції від 03.10.2017 боржника- ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" визнано банкрутом, тому провадження у даній справі про банкрутство ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній з 19 січня 2013.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Пунктом 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України та ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якими передбачено, що у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та враховуючи вимоги ст. 38 Закону про банкрутство, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За п. п. 37.3. ст. 37 Податкового Кодексу України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

З огляду на вище наведене та враховуючи те, що Податковим Кодексом України (2755-17) не врегульовано питання щодо погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство та з урахуванням наслідків визнання боржника банкрутом передбачених ст. 38 цього Закону, а саме того, що у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), суд, на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, дійшов висновку, що приписами ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до пункту 33.1. статі 33 Податкового Кодексу України (2755-17) , податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Отже, виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.

Частиною 14.1.157. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно ч. 14.1.175. ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 54.1., 54.3. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Частиною 58.1. ст. 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Згідно з ч. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, виходячи із змісту положень ст. ст. 57 - 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

За ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, не передбачено виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав визнання боржником податкового боргу термін сплати за яким настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, враховуючи положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положення підпункту 1.3. ст.1 та підпункту 14.1.147 ст. 14 Податкового Кодексу України, само по собі підписання уповноваженими особами ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" будь-яких актів звірки рахунків або самостійне визнання ними податкового боргу, який виник після визнання боржника банкрутом, не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

При цьому, боржник визнаний судом банкрутом, з урахуванням вимог ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційно норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові, яка прийнята у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.

З огляду на зазначене вище та врахувавши положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , Податкового кодексу України (2755-17) , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку що, заявлені кредитором - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській до банкрута грошові вимоги на суму 366 075,86 грн. за податковою декларацією з орендної плати за землю за податковою декларацією №9014983901 від 10.02.2017 задоволенню не підлягають, оскільки нараховані за період з 01.10.2017 по 30.10.2017, тобто у період після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (03.10.2017 постанова суду), як і дійшли висновку суди попередніх інстанцій про відхилення заявлених вимог ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області з податку на додану вартість в частині основного боргу за декларацією з ПДВ №9244308168 від 20.11.2017 в розмірі 721 527 грн. та штрафних санкцій в розмірі 214 809,87 грн., у зв`язку з тим, що ці грошові вимоги виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області звертаючись із заявою про визнання грошових вимог №8344/12-09-01 від 13.12.2017, зазначила про залишок несплаченого боргу за податковою декларацією з рентної плати зі збору за спеціальне використання води № 9080335579 від 04.05.2017 у розмірі 4 642,63 грн., проте в прохальній частині цієї заяви кредитор також просив визнати його вимоги саме з урахуванням суми 4 624,63 грн. (- 18,00 грн.).

При цьому судами встановлено, що матеріалах справи відсутні будь-які пояснення ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області щодо конкретизації чи уточнення контролюючим органом своїх вимог, а тому суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу саме в межах заявлених кредитором - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області вимог, враховуючи положення ч. 1 ст. 14, ч. ч. 2,3 ст. 237 ГПК України.

У вересні 2018, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою від 03.09.2018 про визнання поточних вимог до боржника в загальному розмірі 8 164 104,32 грн., а саме з податку на додану вартість станом на 09.08.2018, з яких основний борг - 4 551 709 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 481 739 грн., пеня - 2 130 656,32 грн.

Із наявних у справі матеріалів видно та як встановлено судами попередніх інстанцій, кредитор - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області звертаючись до суду першої інстанції із заявою №540/12-09-10 від 03.09.2018 про визнання кредиторських вимог до боржника- ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", просив, зокрема, визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги у розмірі 2 130 656,32 грн. пені, нарахованої боржнику, як за період до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів - 04.04.2016 та за період від дати визнання ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" банкрутом - від 03.10.2017 по 09.08.2018, при цьому сума пені визначена в автоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення ITC "Податковий блок", а формула (методика), яка б дозволила перевірити нарахування цієї пені й дозволила суду здійснити власний розрахунок за визнаними поточними вимогами кредитора в частині основного боргу, які ґрунтуються, зокрема, на податкових повідомленнях-рішеннях №0000682200, №0000692200 від 25.12.2012 відсутня.

Згідно Порядку ведення органами ДФС України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 року № 422, інтегрована картка платника (ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до ч. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що кредитором подаючи розрахунок пені у розмірі 2 130 656,32 грн., не враховано приписи ч. 102.1 ст. 102 ПК України та не враховано вимоги щодо самостійного списання безнадійного податкового боргу, а до того ж встановивши, що нарахування пені здійснено в автоматизованому режимі за період 30.04.2011 по 24.06.2018 без виключення тих сум заборгованості, які боржник не повинен сплачувати за період: дії мораторію, введеного з порушенням провадження у справі про банкрутство; після визнання боржника банкрутом; а також безнадійний податковий борг, суди обох інстанцій дійшли висновку про недоведеність кредитором належними та допустимим доказами наявність підстав для визнання зазначеної грошової суми.

Відтак, враховуючи встановлене судами обох інстанцій та з урахування вище зазначених вимог законодавства, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви 13.12.2017, з урахуванням уточнень, Головного управління ДФС у Луганській області до банкрута - ПАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в сумі 8 475 405,89 грн. та за заявою від 03.09.2018 в розмірі 2 130 656,32 грн. з підстав викладених у судових рішеннях, а тому судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги ДПІ у м. Лисичанську до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвала Господарського суду Луганської області від 24.07.2018 у справі № 913/412/16 щодо відхилення грошових вимог Державної податкової інспекції у м. Лисичанську постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.