1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Чугуївтепло" (далі - КП "Чугуївтепло") про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016 у розмірі 1 245 110,64 грн, з яких: 287 159, 83 грн - 3% річних, інфляційні втрати - 635 269,02 грн та пеня 322 681,79 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016 в частині своєчасної оплати вартості природного газу, у зв`язку з чим, відповідачу нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "Чугуївтепло" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 1 245 110,64 грн, з яких: 322 681,79 грн - пені, 287 159,83 грн - 3% річних, 635 269,02 грн - інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору у розмірі 18 676,66 грн.

Аргументуючи судові рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вказував на наявність порушень відповідачем строків оплати отриманого природного газу, встановлених п. 6.1. договору, а тому позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору.

Водночас, судом відхилено доводи відповідача про те, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених Постановою КМУ від 18.06.2014 № 217 (217-2014-п) , відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, укладених протягом 2016 -2017 років, за рахунок коштів Державного бюджету України, зважаючи на те, що порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, затверджений Постановою КМУ від 18.06.2014 № 217 (217-2014-п) , визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у позові відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції вказував на те, що між сторонами протягом 2016-2017 років було укладено низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. На виконання спільних протокольних рішень сторони відкрили рахунки зі спеціальним режимом використання для виконання зобов`язань за спільними протокольними рішеннями.

Розрахунки між сторонами договору від 12.09.2016 №2390/1617-ТЕ-32 здійснювались двома способами: за рахунок коштів державного бюджету та коштів, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, відповідно до умов договору.

Отже, проводячи розрахунок за надані послуги у визначений спосіб згідно Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені у договорі №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016 з постачання природного газу.

Враховуючи, що відповідачем кошти по оплаті отриманого природного газу було перераховано позивачу на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати природного газу, отриманого на підставі договору №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, оскільки оплата проводилась за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацій населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування, встановлений Порядком затвердженим Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції встановивши, що суду не надано доказів порушення відповідачем строків перерахування коштів встановлених Порядками, затвердженими Постановами КМУ №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) та №217 від 18.06.2014 (217-2014-п) , отже, відсутні підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з порушенням п.6.1. договору, а тому у позові слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 549- 552, 625 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

На думку скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних, з посиланням на не підтвердження позивачем порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу, не відповідають обставинам справи та прийняті судом апеляційної інстанції без належного дослідження апеляційним судом доказів у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4. Від КП "Чугуївтепло" до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (споживач) укладено договір №2390/1617-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 9812 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою №3 від 12.09.2016 року до договору встановлено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року (включно) газ обсягом до 73,900 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4 942, 00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн.

Додатковою угодою № 3 від 12.09.2016 до договору встановлено, що ціна (без врахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та порядок зміни ціни на природний газ, який поставляється за цим договором, встановлюється постановою КМУ від 22.03.2017 №187 (187-2017-п) . Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4 942, 00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 47 576 135,84 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 44 69 766,20 грн;

- від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 7 593 408,70 грн;

- від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 9 927 175,28 грн;

- від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 9 991 715,83 грн;

- від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 9 611 832,20 грн;

- від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 5 747 980,90 грн;

- від 30.04.2017за квітень 2017 року на суму 234 256,73 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 23.03.2017 року до договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, становить 5 років.

Згідно додаткової угоди №3 від 12.09.2017 до договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами: Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона №1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона №2), Фінансовим управлінням Чугуївської міської ради Харківської області (сторона №3), Управлінням соціального захисту Чугуївської міської ради Харківської області (сторона №4), Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (сторона №5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) з метою погашення заборгованості за спожитий природний газ на підставі договору №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016 було укладено низку спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Так, відповідно до спільних протокольних рішень КП "Чугуївтепло" перераховує ПАТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти, в такому розмірі: за спільним протокольним рішенням №2754 від 16.11.2016 на суму 1 969 113, 65 грн, у т.ч. ПДВ 328 185,61 грн за газ 2016 року; № 3314 від 19.12.2016 на суму 22 6597, 38 грн, у т.ч. ПДВ 37 766, 23 грн за газ 2016 року; №239 від 18.01.2017 на суму 11 406 483,31 грн, у т.ч. ПДВ 1 901 080, 55 грн за газ 2016 року; №1036 від 16.02.2017 на суму 7 270 288,81 грн, у т.ч. ПДВ 1211714, 80 грн за газ 2016-2017; №3287 від 17.08.2017 на суму 500 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 83 333, 33 грн за природній газ 2017; № 3369 від 19.08.2017 на суму 8 500 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 1 416 666, 67 грн за газ 2017 року; №3661 від 18.10.2017 на суму 1 151 385,63 грн, у т.ч. ПДВ 191 897, 61 грн за природній газ 2017 року; №4030 від 20.11.2017 на суму 1 147 546,99 грн, у т.ч. ПДВ 191 257, 83 грн за газ 2017 року; №4312 від 14.12.2017 на суму 3 268 787, 37 грн, у т.ч. ПДВ 544 797, 90 грн за газ 2017 року.

При прийнятті вищевказаних рішень, сторони керувались, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) , якою затверджено Порядок перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Судами встановлено, що відповідно до платіжних доручень: №7 від 18.11.2016 на суму 1 969 113,65 грн, №8 від 27.12.2016 на суму 226 597,38 грн, №1 від 20.01.2017 на суму 11 406 483,31 грн, №2 від 21.02.2017 на суму 7 270 288,81 грн, №5 від 21.08.2017 на суму 500 000,00 грн, №6 від 21.08.2017 на суму 8 500 000,00 грн, №8 від 21.12.2017 на суму 1 151 385,63 грн, №10 від 21.12.2017 на суму 1 147 546,99 грн, №12 від 18.12.2017 на суму 3 268 787,37 грн, відповідач здійснив оплату поставленого природного газу на загальну суму 35 440 203,14 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом у справі, ПАТ НАК "Нафтогаз України" зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились несвоєчасно з порушенням п. 6.1. договору, а отже є підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені, що передбачено умовами договору та приписами законодавства.

Позиція Верховного Суду

6. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

7. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

8. Частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

9. Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

10. Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

11. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

12. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що 12.09.2016 між сторонами укладено договір №2390/1617-ТЕ-32 постачання природного газу, на підставі якого, керуючись Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 (758-2015-п) "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період), позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016 - 2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 47 576 135,84 грн.

В свою чергу, протягом 2016 - 2017 років, відповідач здійснив оплату поставленого природного газу на загальну суму 35 440 203,14 грн.

Крім того, між сторонами з 16.11.2016 по 18.10.2017 укладались спільні протокольні рішення.

Предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) "Про затвердження Порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами)

Суд касаційної інстанції констатує, що взаємовідносини між Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Чугуївської міської ради Харківської області, Управлінням соціального захисту Чугуївської міської ради Харківської області, КП "Чугуївтепло" та АТ "НАК "Нафтогаз України", як учасників взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання транспортування, розподілу природного газу проводяться відповідно до Порядку перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) (далі - Порядок № 20).

Крім того, у пунктах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Так, у п. 3 спільних протокольних рішень сторонами погоджено, що з метою реалізації цих спільних протокольних рішень сторони зобов`язуються, зокрема, забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 (далі - Порядок № 493/688).

Отже, реалізація розрахунків за спільними протокольними рішеннями здійснюється відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688.

13. Відповідно до статті 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

14. Згідно частини 1-3 статті 12 ГК України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

15. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 7 Порядку № 20, цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

16. Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 493/688 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), цей порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами та іншими учасниками розрахунків за природний газ, послуги з постачання, розподілу та транспортування природного газу, в тому числі послуги замовленої потужності, фізичного транспортування природного газу, балансування обсягів природного газу (далі - послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу), теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N 20 (20-2005-п) .

17. Пунктом 1.2 Порядку № 493/688 встановлено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

18. У пункті 2.7 Порядку № 493/688 визначено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за природний газ - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.

Водночас, 08.11.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", згідно якої з 01.01.2018 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.02.2002 року №256.

19. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 року №256 (256-2002-п) (далі - Порядок № 256) визначається механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в томі числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення.

20. Пунктом 3 вказаного Порядку № 256 передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений зазначеним Порядком № 20, держава забезпечує перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, а також, відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з постачанням природного газу населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами договору на постачання природного газу від 12.09.2016 №2390/1617-ТЕ-32 в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

Враховуючи зазначені обставини справи та положення законодавства, суд касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що підписання між сторонами спору спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , свідчить, що оплата отриманого відповідачем природного газу підлягає погашенню, зокрема шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору постачання природного газу від 12.09.2016 №2390/1617-ТЕ-32 змінились.

Крім того, відповідно до зазначеного порядку для проведення розрахунків відповідно до встановленого порядку всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства.

Відповідно до умов договору №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016 оплата за природний газ здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, про що свідчить додатковий договір №1 від 23.09.2014 до договору банківського рахунку.

І в наступному, на виконання спільних протокольних рішень КП "Чугуївтепло" перераховувало АТ "НАК "Нафтогаз України" грошові кошти, на відповідні суми, зазначені у спільних протокольних рішеннях (абзаці 5 цієї постанови).

21. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 (217-2014-п) затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

22. Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

23. Згідно з пунктом 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

24. Пунктом 9 Порядку№ 217 встановлено, що уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

25. На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем кошти були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та з посиланням у призначенні платежу на постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (20-2005-п) .

26. У частині 1 статті 612 ЦК передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

27. За змістом статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

28. Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що відповідач, не міг вплинути на процес здійснення розрахунків, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, у тому числі враховуючи і попередньо затверджений алгоритм розподілу коштів і порядок вчинення дій за спільними протокольними рішеннями, оскільки, в даному випадку оплата за отриманий природний газ залежить від своєчасності вчинення дій всіх суб`єктів спільних протокольних рішень.

А тому, в даному випадку, для застосування санкцій, визначених умовами договору № 2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було доведено суду обставин, за яких вчасно не було виконані спільні протокольні рішення, тоді як, звертаючись з позовом позивач вказував на те, що відповідачем порушено строки оплати за договором поставки природного газу №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, передбачені п. 6.1 договору, а тому відповідно до умов п. 8.2 договору, позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції, яким стягнуто пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати отриманого природного газу за договором №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016.

Отже, Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що, враховуючи спільні протокольні рішення, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем, які виникли на підставі договору, тоді як позивачем не доведено порушення відповідачем строків розрахунків за договором №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016.

А тому, суд апеляційної інстанції правомірно визнав недоведеним позов, оскільки, підставою нарахування позивачем відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, є порушення відповідачем строків оплати, встановлених договором поставки природного газу №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, а не порядку визначеному спільними протокольними рішеннями.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом п. 6.2, 6.3 договору від №2390/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016, якими сторонами погоджено, що споживач зобов`язаний своєчасно в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1 цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживачем надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки, як вказувалось, розрахунки за спожитий природний газ проводилися відповідачем на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , між сторонами спільного протокольного рішення було визначено чіткий алгоритм дій та порядок розподілу коштів, який відповідач самостійно змінювати не має можливості.

Інші доводи викладені у касаційній скарзі не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та доводами викладеними у постанові суду апеляційної інстанції, і не можуть слугувати підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки судом касаційної інстанції не було встановлено невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при розгляді справи.

Посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у інших справах, правовим висновкам у яких, на думку скаржника, не відповідають висновки апеляційного суду, яка розглядається, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки у зазначених справах суди дійшли різних висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог за різних встановлених судами фактичних обставин, залежно від встановленого, по-різному обґрунтували свої висновки.

29. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування не вбачається, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного господарського суду без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

31. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, Суд вважає, що обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить, доводи скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.