1. Державне підприємство "Славутське лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Славутське лісове господарство") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Ковальчук Лесі Володимирівни (далі - відповідач, ФОП Ковальчук Л . В. ) про визнання недійсними платіжних доручень від 28.02.2018 № 2822 та від 19.01.2018 № 1826 та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 149 529,00 грн.

2. Позов обґрунтований тим, що у підприємства існує дебіторська заборгованість без підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, яка виникла внаслідок перерахування коштів контрагентам, без укладення договорів, у тому числі з ФОП Ковальчук Л. В. на суму 149 529,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Ковальчук Л. В. на користь ДП "Славутське лісове господарство" 149 529,00 грн безпідставно отриманих коштів. У частині позову про визнання недійсними платіжних доручень від 28.02.2018 № 2822 та від 19.01.2018 № 1826 відмовлено.

4. При ухваленні рішень зі справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що платіжне доручення не може бути підставою виникнення цивільних прав та/чи обов`язків, оскільки не містить ознак правочину. У звязку із цим відсутні підстави для визнання недійсними платіжних доручень від 28.02.2018 № 2822 та від 19.01.2018 № 1826, оскільки вони не є правовою підставою для перерахування відповідачу сум коштів в розмірі 99 115,00 грн та 99 500,00 грн.

5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що між сторонами відсутні господарські зобов`язання або укладені договори, у зв`язку з чим набувач отримав кошти без правової підстави, передбаченої законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ФОП Ковальчук Л. В., не погоджуючись з ухваленими рішеннями, звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що, частково задовольняючи позов, суди дійшли помилкового висновку про відсутність господарських зобов`язань між сторонами, що стало підставою для застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

8. На думку заявника, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

При цьому скаржник посилається на схожі правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 23.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15, від 25.03.2015 у справі №3-5гс15, від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14, постановах Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі № 5006/18/13/2012, від 15.03.2017 у справі № 910/10308/15.

9. Скаржник вказує на те, що, досліджуючи надані до матеріалів справи накладні на отримання товарів, суди попередніх інстанцій не врахували вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи інших учасників справи

10. ДП "Славутське лісове господарство" не надало відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами встановлено, що ДП "Славутське лісове господарство" перерахувало ФОП Ковальчук Л. В. грошові кошти на загальну суму 491 895,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.02.2018 № 2822 на суму 99 115,00 грн із призначенням платежу "за будматеріали згідно рахунку від 02.02.2018 № 42"; платіжним дорученням від 19.01.2018 № 1826 на суму 99 500,00 грн із призначенням платежу "за матеріали згідно рахунку від 05.01.2018 № 2"; платіжним дорученням від 12.01.2018 № 1817 на суму 99 780,00 грн із призначенням платежу "за матеріали згідно рахунку від 05.01.2018 № 2"; платіжним дорученням від 28.12.2017 № 1802 на суму 95 000,00 грн із призначенням платежу "за матеріали згідно рахунку від 21.12.2017 б/н"; платіжним дорученням від 26.12.2017 № 1780 на суму 98 500,00 грн із призначенням платежу "за матеріали згідно рахунку від 21.12.2017 б/н".

12. У подальшому відповідач повернув позивачу кошти на загальну суму 342 366,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами від 01.08.2018 № @2PL231102 на суму 52 866,00 грн, від 17.07.2018 № @2PL199267 на суму 51 500,00 грн, від 21.06.2018 № @2PL128770 на суму 238 000,00 грн (що свідчить про відсутність будь-яких укладених правочинів між сторонами, в т. ч. і у спрощений спосіб).

13. Управління Західного офісу Держаудитслужби у Хмельницькій області провело планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Славутське лісове господарство" за період з 01.01.2016 по завершений місяць 2018. За результатами ревізії комісією складено акт від 08.01.2019 № 07-08/2.

14. Під час ревізії встановлено, що по бухгалтерському обліку ДП "Славутське лісове господарство" в журналі-ордері № 9-1 станом на 01.10.2018 на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 10 151 984,74 грн, яка є довготривалою по 9-ти контрагентах. Вказана заборгованість виникла в період з 01.01.2017 по 30.09.2018 внаслідок перерахування контрагентам, без укладення договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт та послуг, в тому числі - ФОП Ковальчук Л. В . на суму 149 529,00 грн.

15. 17.01.2019 позивач надіслав відповідачу претензію від 16.01.2019 № 26 з вимогою повернути безпідставно перераховані кошти в розмірі 149 529,00 грн в термін 7 робочих днів з моменту отримання даної претензії.

16. Відповідач не надав відповіді на претензію від 16.01.2019 № 26.

17. Відповідач стверджує, що грошові кошти в сумі 149 529,00 грн є платою за поставлений товар ФОП Ковальчук Л. В. на користь ДП "Славутське лісове господарство" в сумі 98 500,00 грн та 51 029,00 грн, що підтверджується копіями накладних від 28.12.2017 № 17 та від 29.12.2017 №21.

18. Апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції про відмову в частині позовних вимог про визнання недійсними платіжних доручень, дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав шляхом подання позову про визнання недійсними платіжних доручень від 28.02.2018 № 2822 та від 19.01.2018 № 1826, оскільки останні не спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правовідносин, не є правовою підставою для перерахування відповідачу сум коштів в розмірі 99 115,00 грн та 99 500,00 грн, у зв`язку з чим дані платіжні доручення не можуть бути предметом оскарження в судовому порядку.

19. У матеріалах справи відсутні рахунки від 20.02.2018 № 42, від 05.01.2018 № 2 та від 21.12.2017 б/н, які зазначені у платіжних дорученнях як підстава платежу.

20. Накладні від 28.12.2017 № 17 та від 29.12.2017 № 321, які надані суду, як доказ поставки відповідачем позивачу товару та існування договірних відносин між сторонами, не є належним доказом у даній справі.

21. Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи, дійшли висновку про відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що між сторонами існували договірні відносини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

25. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

27. Відповідно до частин першої, третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

28. Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

29. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (стаття 205 ЦК України).

30. За приписами частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

31. Частково задовольняючи позов у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано будь-яких доказів існування договірних відносин між сторонами з приводу поставки товарів.

32. Колегія суддів, враховуючи обставини, викладені у пунктах 12, 19, 20 цієї постанови, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахування коштів, так і на час розгляду справи. Обґрунтованим є висновок судів про те, що дані обставини свідчать про безпідставність утримання коштів в сумі 149 529,00 грн відповідачем та в силу статті 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

33. У відповідності до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

34. Пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

35. Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

36. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

37. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

38. Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

39. Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі № 3-905гс17.

40. Доводи скаржника, викладені у пунктах 7-8 цієї постанови, спростовуються таким.

41. Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

42. За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

43. У відповідності до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

44. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо того, що між сторонами відсутні договірні відносини.

45. Щодо доводів, викладених у пункті 9 цієї постанови, слід зазначити таке.

46. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - закон) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

47. У відповідності до статті 8 даного закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

48. Приписами частини першої статті 9 закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 закону).

49. Суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність належним чином оформленого правочину та відсутність усіх необхідних реквізитів у накладних від 28.12.2017 № 17 та від 29.12.2017 № 321, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність між сторонами договірних зобов`язань.

50. Водночас колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 23.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15, від 25.03.2015 у справі №3-5гс15, від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14, постановах Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у справі № 5006/18/13/2012, від 15.03.2017 у справі № 910/10308/15. Так, предметом спору у вищезазначених справах була вимога про стягнення грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України за наявності правових зобов`язань, а саме: укладених договорів, в той час як у справі № 924/173/19 позовною вимогою є стягнення грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України за відсутності будь-яких договірних зобов`язань. Отже, правовідносини у даних справах не є подібними.

51. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ДП "Славутське лісове господарство" про стягнення коштів з ФОП Ковальчук Л. В. на підставі статті 1212 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Звертаючись з касаційною скаргою, ФОП Ковальчук Л. В. не спростувала наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

53. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвели до ухвалення незаконних рішень, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

54. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Ковальчук Л. В. залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

55. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковальчук Лесі Володимирівни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі № 924/173/19 залишити без змін.