визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 20.06.2017 № 1019 "Про звільнення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", яким звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017, з дати прийняття цього наказу;

зобов`язати Фонд державного майна України своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017;

рішення суду в частині зобов`язання Фонду державного майна України своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017 допустити до негайного виконання.

2. Позовні вимоги позивача обґрунтовано незаконним звільненням її з посади генерального директора у період перебування на лікарняному та в стані вагітності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі № 904/1464/18 позовні вимоги задоволено повністю;

визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 20.06.2017 №1019 "Про звільнення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", яким звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017;

зобов`язано Фонд державного майна України своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017.

4. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин відсутності конкретних підстав в наказі № 1019 від 20.06.2017, з яких проведено звільнення гр. ОСОБА_1 та звільнення її в порушення вимог ст. 40 та ст. 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:

5.1. ПАТ "Криворізька теплоцентраль" створено в процесі приватизації, шляхом перетворення Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №579-р "Деякі питання приватизації об`єктів паливно-енергетичного комплексу" (579-2015-р) від 30.11.2016 №911-р "Про затвердження плану приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", наказів Фонду державного майна України від 08.12.2015 №1869 "Про прийняття рішення про приватизацію державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та від 12.12.2016 №2230 "Про перетворення державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" у публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , Законів України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про акціонерні товариства" (514-17) , Порядку утворення акціонерного товариства в процесі приватизації, випуску та розміщення акцій такого товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1099 (1099-96-п) (із змінами) (п.1.2. Статуту).

5.2. АТ "Криворізька теплоцентраль" є юридичною особою із новим найменуванням, в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", що пов`язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VІ (514-17) (п.1.1 Статуту), нова редакція Статуту затверджена 26.04.2018.

5.3. Пунктом 1.3 Статуту передбачено, що засновником Товариства є держава в особі Фонду державного майна України.

5.4. Відповідно до наказу Фонду державного майна України №1106 від 07.06.2016 ОСОБА_1 призначено генеральним директором Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на умовах укладання контракту.

5.5. 08.06.2016 між Фондом державного майна України, який є суб`єктом управління Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" в особі голови Фонду Білоуса І.О., який діє на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.2011 №4107-VI (4107-17) , з однієї сторони, та громадянкою ОСОБА_1, з іншої сторони, укладено Контракт №4-2016 про призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора ДП "Криворізька теплоцентраль" на термін з 08.06.2016 по 08.06.2019.

5.6. Пунктом 2 Контракту №4-2016 встановлено, що на підставі Контракту виникають трудові відносини між керівником та Фондом. Кодекс законів про працю України (322-08) , інші нормативні акти, що регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини сторін за цим Контрактом.

5.7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 було порушено провадження у справі про банкрутство відносно ПАТ "Криворізька теплоцентраль".

5.8. 20.06.2017 згідно наказу Фонду державного майна України №1019 "Про звільнення генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль", ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017 на підставі пункту 14 Контракту №4-2016 від 08.06.2016 та пункту 8 ст. 36 Кодексу законів про працю.

5.9. Вказаним наказом припинено Контракт №4-2016 від 08.06.2016 на підставі пункту 29 вказаного вище Контракту. Крім того, наказом призначено виконуючим обов`язки генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" ОСОБА_4.

5.10. 22.06.2017 до трудової книжки позивача внесено запис про звільнення за ст. 36 п. 8 КЗпП України, у зв`язку з припиненням дії контракту, за наказом Фонду державного майна України №1019 від 20.06.2017, наказом ПАТ "Криворізька теплоцентраль" №184-к від 22.06.2017.

5.11. Відповідно до пункту 14 Контракту №4-2016 від 08.06.2016 Фонд звільняє від займаної посади керівника у разі закінчення контракту, достроково за вимогою керівника та/або достроково за рішенням Фонду, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.

5.12. Згідно п. 29 Контракту №4-2016 від 08.06.2016 цей контракт припиняється: після закінчення терміну дії; за згодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених контрактом; на підставі рішення Фонду про звільнення генерального директора; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі № 904/1464/18 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі № 904/1464/18 залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 20.06.2017 №1019 "Про звільнення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", яким звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017 та поновлення позивача на роботі.

8. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) (правова позиція, яку сформував Верховний Суд України в ухвалі від 11.11.2009 у справі № 6-15304вов09).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу - ОСОБА_1 у задоволенні її позову про зобов`язання поновити її на роботі та визнання незаконним і скасування наказу Фонду державного майна України від 20.06.2017 № 1019 "Про звільнення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача. При цьому, скаржником подано клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги.

10. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18, Фонд державного майна України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача. При цьому, скаржником подано клопотання про поновлення строку для подання касаційної скарги.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1464/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2019.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 19.07.2019 касаційну скаргу АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 залишено без руху. Надано АТ "Криворізька теплоцентраль" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз`яснено АТ "Криворізька теплоцентраль", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

13. Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019, датою проведення судового засідання визначено 24.09.2019.

14. 27.08.2019 до Верховного Суду від АТ "Криворізька Теплоцентраль" надійшла Заява про усунення недоліків вказаних в ухвалі Суду від 19.07.2019.

15. 27.08.2019 від Фонду державного майна України надійшла заява про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019.

16. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1464/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2019.

17. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2019, зокрема, Клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено АТ "Криворізька теплоцентраль" строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі №904/1464/18 за касаційною скаргою АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" та Фонду державного майна України; в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 - відмовлено, інше.

18. 06.09.2019 до Суду від ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційні скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" та Фонду державного майна України, з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.

19. У судовому засіданні 24.09.2019, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 01.10.2019, про що представників сторін даної справи повідомлено під розписку (наявна в матеріалах справи).

20. В судовому засіданні 01.10.2019 представники АТ "Криворізька теплоцентраль" та Фонду державного майна України повністю підтримали вимоги касаційних скарг з підстав наведених у них, просили Суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21. Представник ОСОБА_1 проти вимог та доводів скаржників заперечив з підстав наведених у відзивах на касаційні скарги, просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

(АТ "Криворізька теплоцентраль" та Фонду державного майна України)

22. В обґрунтування заявлених вимог, скаржники вказують на незастосування, в даному випадку, приписів п. 8 ст. 36, ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, посилаючись на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 759/19440/15. Також, скаржники вказують на порушення норм процесуального права, а саме, ст.ст. 7, 48, 74- 79, 86 ГПК України.

23. Скаржники доводять:

23.1. припинення трудових відносин з позивачем відбулося не у зв`язку з розірванням з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто в порядку передбаченому ст. 40 КЗпП України, а з підстав, передбачених контрактом, згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України;

23.2. на спірні правовідносини норми ст. 40 КЗпП України не поширюються;

23.3. на контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК (1798-12) України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

25. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25.1. Щодо юрисдикції

ОСОБА_1 звернулася (24.07.2017) до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду державного майна України за участю третіх осіб: ПАТ "Криворізька теплоцентраль", ОСОБА_3, - про визнання незаконним та скасування наказу від 20.06.2017 № 1019 "Про звільнення генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" та поновлення на роботі. За позовною заявою відкрито провадження та призначено справу № 757/42740/17-ц до розгляду (Ухвала від 26.07.2017).

Під час розгляду вказаної вище справи було встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (правонаступник ДП "Криворізька теплоцентраль"); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 16.07.2017; розпорядником майна призначено Драліна А.В.; залучено в якості учасників по справі Фонд державного майна України та Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області; призначено попереднє засідання суду на 18.05.2017.

Враховуючи встановлені обставини, провадження у справі № 757/42740/17-ц закрито (Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2018, залишена без змін Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2018) з посиланням на ст. 20 ГПК України, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Суд вказав на те, що господарські суди розглядають справи, у тому числі, про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

20.03.2018 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області (в межах справи про банкрутство № 904/128/17) з Заявою про визнання незаконним і скасування наказу від 20.06.2017 № 1019 "Про звільнення генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" та зобов`язання поновити на роботі. Заява була призначена до розгляду.

В квітні 2018 ОСОБА_1 . також звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з окремим позовом про визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 20.06.2017 № 1019 та зобов`язання поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017.

Частиною четвертою ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника.

Указана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 ГПК України). Саме майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України (1798-12) , з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 907/574/116 та постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 914/1772/18.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018, зокрема, задоволено клопотання Фонду Державного майна України про припинення провадження у справі №904/128/17 про банкрутство ПАТ "Криворізька ТЦ"; закрито провадження у справі № 904/128/18; скасовано мораторій введений ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017; залишено позовну заяву ОСОБА_1 від 20.03.2018 про визнання незаконним і скасування наказу від 20.06.2017 № 1019 "Про звільнення генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль" та зобов`язання поновити на роботі без розгляду.

Таким чином, на момент прийняття оскаржених судових актів, за відсутності у провадженні господарського суду справи про банкрутство ПАТ "Криворізька теплоцентраль", відбулася зміна юрисдикції справи у спорі про скасування наказу ФДМУ від 20.06.2017 № 1019 та поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ПАТ "Криворізька теплоцентраль", оскільки провадження у справі по банкрутство боржника закрито.

Колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним вказати таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. Норма аналогічного змісту міститься в ч. 2 ст. 278 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Наведена стаття закріплює принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безимянная проти Росії" (Bezymyannaya v. Russia, заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення "самої суті права заявника на доступ до суду", а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, вказавши, що "заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони".

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France, заява № 23805/94).

Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18.

Закриття провадження у цивільній справі № 757/42740/17-ц (Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2018, залишена без змін Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2018), на підставі ст. 20 ГПК України та ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", закриття провадження у справі № 904/128/18 про банкрутство ПАТ "Криворізька теплоцентраль" з залишенням заяви ОСОБА_1 без розгляду, та закриття провадження у даній справі з повторним визначенням цивільної юрисдикції спору поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, а саме вичерпання усіх можливих способів захисту порушених прав позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення правил юрисдикції, вважає що вирішення даного спору судом у порядку господарського судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду цивільної юрисдикції та завадить зволіканню з наданням ефективного засобу юридичного захисту, отже касаційні скарги мають бути розглянуті в межах цього провадження за правилами господарського судочинства.

25.2. Щодо суті спору

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч.3 ст. 21 КЗпП України).

Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника (пункт 4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 (170-94-п) ).

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п. 8 ст. 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 (170-94-п) ).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника і додаткові підстави розірвання трудового договору (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 757/42262/15-ц).

При цьому, укладаючи контракт, сторони погоджуються з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні у справі щодо офіційного тлумачення ч.3 ст. 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю (322-08) та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Водночас, слід зауважити, що на контрактну форму трудового договору не поширюються положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Підстави припинення трудового договору визначені нормами ст. 36 КЗпП України, зокрема, на підставах, передбачених контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП України).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених ст. 41 КЗпП України (ч. 3 цієї норми).

Виходячи з нормативного тлумачення пунктів 4, 8 частини першої статті 36, статей 40, 41 КЗпП України на припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - пункт 8 частина перша статті 36 КЗпП України, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, положення статті 40 КЗпП України не поширюються.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 26.12.2012 (справа №6-156цс12).

Поряд з цим, Конституційний Суд України (Рішення від 04.09.2019 у справі № 3-425/2018(6960/18)), розглянувши на пленарному засіданні справу за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) .

При цьому, Конституційний Суд України вказав на те, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України (254к/96-ВР) та міжнародних правових актів.

Положеннями ч. 3 ст. 40 Кодексу закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

Отже, за висновком Конституційного Суду України нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

За приписами ст. 1 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України (254к/96-ВР) , вирішує питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) законів України та у передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) , а також інші повноваження відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) .

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Конституційний Суд України, Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 вказаного Закону, юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Наведена у Рішенні від 04.09.2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) юридична позиція Конституційного Суду України, з огляду на обов`язковість рішень цього суду, та віднесенням такої позиції до питання застосування права, приймається до уваги Верховним Судом, не зважаючи на те, що вказане Рішення оприлюднене після прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішень.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 22.06.2017 (дата звільнення) позивач була на четвертому тижні вагітності, що підтверджується матеріалами справи, а саме ультразвуковим дослідженням від 14.06.2017 (том 1, арк. справи 52).

Згідно ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Правова позиція щодо застосування ч. 3 ст. 184 КЗпП України була сформована Верховним Судом України у справі № 6-15304вов09 та полягає в наступному.

Наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації являється безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

При цьому, для застосування ч. 3 ст. 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи, а не на час розгляду справи. Застосування даної норми не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

Наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) .

Така ж позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 561/171/17.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 20.06.2017 №1019 "Про звільнення генерального директора Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", яким звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" з 22.06.2017 та поновлення позивача на роботі.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 129 Конституції України), одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Таким чином, виходячи із наведеного та положень ст. 302 ГПК України, саме Рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) та постанова Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 561/171/17, належать до тієї судової практики, яка визначає сталість правозастосування.

26. Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

27. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг АТ "Криворізька теплоцентраль" та Фонду державного майна України і залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 904/1464/18 без змін.

28. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржників.