П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7554/18

Провадження № 12-8гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасників справи:

представника позивача - Дроботенка Ю. О.

представника відповідача - Безуха О. В.

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Лісний" (далі - ГБК "Лісний", Кооператив, відповідач) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2018 року (судді Зубець Л. П., Калатай Н. Ф., Дідиченко М. А.) у справі № 910/7554/18 за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до ГБК "Лісний", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним рішення загальних зборів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ГБК "Лісний" про визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу, яке оформлене протоколом № 1 від 2 квітня 2018 року, та про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, дата запису 20 квітня 2018 року, номер запису 10711050006024638 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

1.2. Позов мотивовано тим, що загальні збори Кооперативу були проведені за відсутності кворуму, а також з порушенням Статуту, оскільки в протоколі не зазначено за чиєї ініціативи були скликані загальні збори, як і не зазначено, проводились це чергові чи позачергові збори. Позивач зазначала, що позачергові збори членів кооперативу не скликались, оскільки вимоги від третини членів Кооперативу до ревізійної комісії не надходило, рішення правління Кооперативу про їх скликання також відсутнє. Відтак, за переконанням позивача, рішення, прийняті на загальних зборах та зафіксовані у протоколі № 1, є незаконними.

1.3. Відповідач подав заяву про закриття провадження у справі з тих підстав, що за змістом статті 12 Закону України "Про кооперацію" права члена кооперативу не є корпоративними, а відтак, з огляду на суб`єктний склад сторін, спір у цій справі не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

2. Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою від 19 вересня 2018 року Господарський суд міста Києва (суддя Баранов Д. О.) заяву ГБК "Лісний" про закриття провадження у справі задовольнив та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2.2. Господарський суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що цей спір не є корпоративним, оскільки правовідносини, що виникли між його учасниками, не є корпоративними. Тому цей спір слід розглядати у судах загальної юрисдикції.

2.3. Постановою від 29 листопада 2018 року Північний апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2018 року скасував, справу направив для розгляду до суду першої інстанції.

2.4. Апеляційний господарський суд вказав на те, що Кооператив відповідно до положень статуту та приписів чинного законодавства є юридичною особою корпоративного типу, має відповідні фонди, здійснює господарську діяльність. Позивач, як член Кооперативу, відповідно до положень статуту та приписів законодавства має в ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме права брати участь в управлінні Кооперативом, обґрунтовано позовні вимоги. Таким чином цей спір виник з корпоративних відносин, а тому належить до юрисдикції господарських судів.

3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. 20 грудня 2018 року ГБК "Лісний" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2018 року.

3.2. За наведеними в касаційній скарзі доводами, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, якою закрито провадження у справі, та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, допустив грубі порушення процесуального та матеріального права. Так, апеляційна скарга позивача не могла бути розглянута судом, а підлягала залишенню без руху через наявні у ній недоліки; при ухваленні рішення суд не виклав у постанові доводи відповідача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, та у клопотанні, поданому до суду першої інстанції.

3.3. На думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції з огляду на корпоративні правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем. Натомість спірні відносини між позивачем та відповідачем склалися у межах правовідносин з кооперації, які відмінні від корпоративних, а тому спір у цій справі слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

3.3. Ухвалою від 27 грудня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГБК "Лісний"; справу № 910/7554/18 разом з касаційною скаргою ГБК "Лісний" передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.

3.4. Ухвалою від 5 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 910/7554/18 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

4. Позиція учасників справи

4.1. Представник скаржника в судовому засіданні касаційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, звернувши увагу на те, що впродовж розгляду спору відповідач наголошував, що передбачені статті 12 Закону України "Про кооперацію" права члена кооперативу не є корпоративними за своєю правовою природою, а відносини члена кооперативу з кооперативом є відносинами з кооперації, а відтак спір у цій справі не належить до юрисдикції господарського суду, однак суд апеляційної інстанції наведені доводи не врахував.

4.2. Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції як законну та обґрунтовану.

5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

5.7. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.8. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

5.9. Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.10. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

5.11. Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

5.12. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

5.13. Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

5.14. За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

5.15. Господарською діяльністю у ГК України (436-15) вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

5.16. Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

5.17. Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України (436-15) , інших законодавчих актів.

5.18. Законодавець врегулював приписами статей 95- 100 ГК України порядок створення та діяльності виробничих кооперативів, як таких, що є, поміж інших, підприємствами колективної власності, передбачивши водночас існування відповідного закону, що регулює діяльність різних видів кооперативів (частина перша статті 94 ГК України).

5.19. Зазначені вище норми ГК України (436-15) кореспондуються із приписами статей 83, 85, 86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

5.20. Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України "Про кооперацію" (1087-15) .

5.21. За змістом положень статей 2, 6, 9 вказаного вище Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

5.22. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 Закону України "Про кооперацію").

5.23. Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

5.24. Відповідно до статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

5.25. За статтями 20, 21 Закону України "Про кооперацію" для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди. Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків). Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

5.26. У випадку ліквідації кооперативу майно кооперативу, що залишилося після задоволення вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об`єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом. Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям) або зараховується до доходу бюджету. При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна (частини шоста та сьома статті 29 Закону України "Про кооперацію".

5.27. Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України "Про кооперацію".

5.28. Так, обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

5.29. Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

5.30. Особи, які є членами створеного ним обслуговуючого кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні обслуговуючим кооперативом, отримувати певну частку активів обслуговуючого кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

5.31. За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

5.32. Аналогічний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19).

5.33. Дослідивши Статут ГБК "Лісний", суд апеляційної інстанції з`ясував, що відповідно до пункту 1 Статуту відповідач за організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом, призначеним для будівництва та експлуатації гаражів для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності членів кооперативу.

5.34. Мета і предмет діяльності ГБК "Лісний" визначені пунктом 3 Статуту, згідно з яким: кооператив створено з метою: задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання майна Кооперативу; види діяльності Кооперативу: допоміжне обслуговування наземного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; основні завдання діяльності Кооперативу: поточний та капітальний ремонт гаражних боксів, забудов і споруд, дорожніх та інженерних конструкцій, що знаходяться у власності Кооперативу, захист майнових прав членів Кооперативу, створення систем самодопомоги (майнового, резервного фондів) членам Кооперативу, створення і розвиток інфраструктури необхідної для провадження господарювання та іншої діяльності, задоволення потреба і послуг членів Кооперативу з залученням додаткових трудових ресурсів, втому числі третіх фізичних та/або юридичних осіб на підставі цивільно- правових угод, забезпечення та реалізація прав членів Кооперативу на володіння та користування спільним майном, отриманням послуг належної якості за обґрунтованими цінами, виконання ними своїх обов`язків пов`язаних з діяльністю Кооперативу.

5.35. За розділом 7.2 Статуту ГБК "Лісний" кошти кооперативу складаються з: вступних внесків, пайових внесків, внесків до спеціальних фондів на поточні витрати Кооперативу та непередбачувані витрати Кооперативу.

5.36. Таким чином, як за приписами законодавства, так і за положеннями Статуту відповідач є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту, має відповідні фонди. Члени обслуговуючого кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

5.37. Позивач як член Кооперативу, відповідно до статуту та чинного законодавства, має в ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме права брати участь в управлінні Кооперативом, обґрунтовано позовні вимоги.

5.38. Таким чином, встановивши, що ГБК "Лісний" відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав члена кооперативу щодо можливості брати участь в управлінні, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про розгляд цього спору судами господарської юрисдикції.

5.39. Визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України (436-15) і наявність таких особливостей, зокрема, щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в діяльності кооперативу управлінні не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.

5.40.Обставини справи були повно та належно з`ясовані апеляційним судом та їм було надано правильну правову оцінку із застосуванням положень ГК України (436-15) та Закону України "Про кооперацію" (1087-15) .

5.41. Дійшовши висновку про необхідність розглядати цей спір в порядку господарського судочинства, суд апеляційної інстанції тим самим спростував доводи, наведені відповідачем у його клопотанні про закриття провадження у справі та у відзиві на апеляційну скаргу, адже правильність ухвали суду першої інстанції перевірялася саме з питань юрисдикції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

6.3. Перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність порушень, які є підставами для скасування постанови у справі.

6.4. За частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Щодо судового збору

Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Гаражно - будівельного кооперативу "Лісний" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2018 року у справі № 910/7554/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв