1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - ТОВ "Термінал", позивач) звернулося до суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята ухвалою від 20.08.2018) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Палінкаша Івана Михайловича (далі - ФОП Палінкаш І.М., відповідач) 66 900,00 грн. за надані послуги місця доставки митних вантажів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на своїй території на вул. Пролетарській, 2 в м. Тячів створив місце доставки митних вантажів, якому відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.05.2011 №295, та Переліку місць доставки, затвердженого наказом ДМС України від 27.08.2012 №426, присвоєно статус "місця прибуття митних вантажів" за кодом 305-002-1-1 (далі по тексту - місце прибуття). Позивач вказує, що в період з 20.06.2015 по 21.03.2016 відповідач здійснював митне оформлення своїх вантажів в режимі експорту в місці прибуття за кодом " 305-002-1-1" і відповідно до акцептованих умов публічного договору повинен був сплачувати по 300,00 грн. за кожен день отримання послуг місця прибуття стосовно кожного митного оформлення вантажів. Однак, свої обов`язки відповідач виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову його заборгованість за отримані послуги місця прибуття становить 66 900,00 грн. при митному оформленні вантажів в режимі експорту у 223 випадках, що підтверджується відомостями, які містяться у поданих відповідачем вантажно-митних деклараціях (далі по тексту ВМД).

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018) у справі №907/399/18 позовні вимоги ТОВ "Термінал" задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 66 900,00 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли на підставі публічного договору, а відповідач в період з 20.06.2015 по 21.03.2016 спожив надані позивачем згідно цього договору послуги місця доставки митних вантажів, які полягають у використанні "місця прибуття 305-002-1-1" при митному оформленні вантажів в режимі ЕК10 на загальну суму 66 900,00 грн. Суд вказав, що вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення в зоні митного контролю вантажів для митного оформлення та декларування. Суд відхилив твердження відповідача про те, що вантажі не пред`являлись митним органам, оскільки такі твердження не спростовують факту їх знаходження в місці прибуття, зазначеному в графі 30 вантажно-митної декларації.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

5. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2019, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Палінкаша І . М . та вирішено здійснити перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 у справі № 907/399/18 в порядку письмового провадження.

Приймаючи до провадження означену справу, суд касаційної інстанції вказав на те, що справа № 907/399/18 є малозначною, за загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Водночас, Суд врахував винятковість цієї справи для скаржника та важливість значення для нього судового рішення у даній справі, а також те, що судова практика місцевих судів з вирішення даної категорії спорів є неоднозначною і наразі апеляційним судом не вирішена, а тому Верховний Суд, задля забезпечення єдності судової практики зважав за можливе малозначну справу № 907/399/18 переглянути у касаційному порядку. 6. Постановою Верховного Суду від 22.04.2019 касаційну скаргу ФОП Палінкаша Івана Михайловича задоволено частково;

постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 у справі № 907/399/18 скасовано;

справу № 907/399/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суди попередніх інстанції в порушення вимог ст. 86 ГПК України:

не дослідили наявний в матеріалах справи лист Закарпатської митниці ДФС від 25.07.2018 №517/28/07-70-18, зміст якого може вплинути на оцінку правової природи спірних правовідносин;

не з`ясували характер та зміст послуги, оплати якої вимагає позивач, тобто у чому саме полягає споживання такої послуги;

не врахували особливостей порядку митного оформлення товарів і пов`язаних з ним особливостей, внаслідок чого помилково пов`язали факт укладення між сторонами договору виключно з обставиною зазначення відповідачем коду території позивача при оформленні митних декларацій;

дійшли передчасних висновків про те, що відповідачем спожито запропоновану позивачем послугу в кількості, яка дорівнює кількості оформлених у спірний період митних декларацій.

8. При цьому, суд касаційної інстанції у постанові від 22.04.2019 зазначив таке:

8.1. Створення згідно зі встановленими вимогами "місця доставки товару" та включення його до затвердженого митним органом Переліку з присвоєнням ідентифікуючого коду є публічною пропозицією (офертою) позивача щодо надання публічної послуги в розумінні ст. 641 ЦК України, якою може скористатися невизначене коло осіб, які здійснюють експорт товарів;

8.2. При оформленні митної декларації відповідач у будь-якому випадку зобов`язаний заповнити графу 30, вказавши ідентифікуючий код обраного ним із затвердженого митним органом переліку "місця доставки товару". Проте, необхідність фактичної доставки відповідачем товару до зазначеного в графі 30 "місця доставки товару" залежить від того, чи буде прийнято відповідне рішення про необхідність пред`явлення (огляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення органом доходів і зборів за результатами опрацювання митної декларації. В іншому випадку, тобто у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про можливість випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без їх пред`явлення, переміщення товарів через митний кордон здійснюється без їх доставки до вказаного в графі 30 "місця доставки товару";

8.3. Зазначення відповідачем коду території позивача у графі 30 МД є лише формальним виконанням ним вимог чинного законодавства щодо оформлення митної декларації та свідчить тільки про намір скористатися такою послугою.

8.4. Факт безпосереднього прийняття відповідачем публічної пропозиції позивача залежить виключно від дій (рішення) третьої особи - органу доходів і зборів; фактичне споживання відповідачем публічної послуги може мати місце тільки у разі прийняття органом доходів і зборів рішення про пред`явлення йому товару для митного оформлення, оскільки у цьому випадку виконання митних формальностей буде відбуватися безпосередньо у місці доставки товару, яке зазначено в графі 30 МД.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ТОВ "Термінал" в порядку ст. 305 ГПК України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій (з урахуванням додаткових пояснень до касаційної скарги) просить:

скасувати постанову Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2019,

рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 907/399/18 залишити без змін, доповнивши мотивувальні частини рішень висновками про неможливість здійснення митних формальностей під час митного оформлення будь-яких вантажів без їх розміщення в зонах митного контролю, залишивши ці судові рішення без змін, касаційну скаргу ФОП Палінкаша І.М. без задоволення.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/399/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Баранця О.М., суддя - Студенця В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2019.

11. Отримавши до розгляду справу № 907/399/18, колегія суддів встановила, що позов у даній справі заявлено про стягнення грошових коштів у розмірі 66 900 грн., що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2019 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (1798-12) справа № 907/399/18 є малозначною.

Водночас, враховуючи те, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вже були предметом касаційного розгляду, і дана справа була розглянута в порядку письмового провадження з підстав наведених у п. 5 цієї Постанови, враховуючи призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні, зважаючи на особливості звернення з касаційною скаргою в порядку ст. 305 ГПК України, відсутність сталої судової практики розгляду касаційних скарг за приписами наведеної статті, вимоги касаційної скарги (скасування постанови Верховного Суду від 22.04.2019 у цій справі), а також, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми правами та ефективно захистити законні інтереси, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення розгляду справи № 907/399/18 у відкритому судовому засіданні.

12. Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2019 касаційну скаргу ТОВ "Термінал" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 907/399/18 залишено без руху.

13. 11.05.2019 до Верховного Суду від ТОВ "Термінал" надійшли Додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник вказує на те, що доводи та підстави з яких подана касаційна скарга виключають необхідність направлення даної справи на новий розгляд. Скаржник вказує на те, що постанова касаційного господарського суду від 22.04.2019 в цій справі підлягає скасуванню, а рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін з доповненням їх мотивувальної частини правовим висновком про неможливість здійснення митних формальностей під час митного оформлення будь-яких вантажів без їх розміщення в зонах митного контролю.

14. У зв`язку з відпусткою суддів Баранця О.М. та Студенця В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/399/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2019, у зв`язку з усуненням скаржником недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі № 907/399/18 за касаційною скаргою ТОВ "Термінал".

16. 20.06.2019 ФОП Палінкаш І.М. до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано заяву про відвід судді Васьковського О.В.

17. 24.06.2019 до Суду від ТОВ "Термінал" надійшли Пояснення щодо наявності правових підстав для скасування оскарженої постанови суду касаційної інстанції.

18. 25.06.2019 до Суду від ФОП Палінкаш І .М. надійшов Відзив на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

19. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/399/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.

20. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 з підстав необґрунтованості заявленого відводу провадження у справі № 907/399/18 було зупинено до вирішення питання про відвід судді Васьковського О.В. в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.

21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви ФОП Палінкаша І.М. про відвід судді Васьковського О.В. у справі № 907/399/18 було визначено суддю Верховного Суду Кондратову І.Д., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.0.2019.

22. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2019 у зв`язку з відсутністю обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Васьковського О.В. у задоволенні заяви ФОП Палінкаша І.М. про відвід у справі № 907/399/18 відмовлено.

23. Ухвалою Суду від 17.07.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 907/399/18, розгляд касаційної скарги призначено на 17.09.2019.

24. 17.09.2019 до Верховного Суду від ТОВ "Термінал" надійшло Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

25. В судовому засіданні представник скаржника повністю підтримала вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, Додаткових поясненнях, просила скасувати постанову Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2019, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі № 907/399/18 залишити без змін, доповнивши мотивувальні частини рішень висновками про неможливість здійснення митних формальностей під час митного оформлення будь-яких вантажів без їх розміщення в зонах митного контролю, залишивши ці судові рішення без змін, касаційну скаргу ФОП Палінкаша І.М . без задоволення.

26. Представник ФОП Палінкаша І.М. в судовому засіданні 17.09.2019 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав, наведених у Відзиві, просив оскаржену постанову суду касаційної інстанції залишити без змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал")

27. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій невірно розтлумачено норми закону та не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню, зокрема Митного кодексу України (4495-17) .

28. Скаржник доводить, що судами попередніх інстанцій не застосовано норми митного законодавства про те, що здійснення митних формальностей на територіях митних постів (відділах митного оформлення, зон митного контролю) неможливе без заїзду та перебування транспортних засобів на них та, як наслідок, без отримання інших додаткових послуг, що є обов`язковими для здійснення органами доходів і зборів митних формальностей.

29. На переконання скаржника, даний довід не був предметом розгляду під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою ФОП Палінкаш І. М.

Доводи позивача

(ФОП Палінкаш І.М .)

30. Відповідач у Відзиві на касаційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні, доводять:

30.1. Позиція ТОВ "Термінал", наведена як "доводи" у цій касаційній скарзі, була викладена в запереченнях на касаційну скаргу ФОП Палінкаш І.М. та була предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції;

30.2. ФОП Палінкаш І.М. не користувався послугами ТОВ "Термінал", що підтверджується матеріалами справи;

30.3. Під час прийняття рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у цій справі суди попередніх інстанцій не врахували, що за приписами ч. 3 ст. 247 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому органі доходів і зборів з пред`явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено Митним кодексом України (4495-17) ;

30.4. Здійснення митного оформлення експортних вантажів відповідачем у період з 20.06.2015 до 21.03.2016 митним постом "Тячів" Закарпатської митниці ДФС та випуск задекларованих до експорту товарів та транспортних засобів відбувалося без пред`явлення зазначених товарів та транспортних засобів митниці (митному посту) за адресою: м. Тячів, вул. пролетарська, 2.

РОЗГЛЯД КЛОПОТАНЬ

31. ТОВ "Термінал" заявлено Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

32. Клопотання мотивоване наявністю виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, про що, на думку заявника, свідчить зокрема:

1) відсутність усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, а саме ч. 3 ст. 305 ГПК України про скасування раніше прийнятої постанови касаційного суду;

2) нечіткість та невизначеність законодавчого регулювання питань, що стосуються порядку розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи, а також умов за наявності яких підлягають скасуванню раніше прийняті касаційним судом постанови;

3) відсутність правового підходу щодо визначення складу суду для розгляду касаційної скарги, що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи, з урахуванням принципу справедливості;

4) невизначеність щодо наявності у Касаційного господарського суду (головуючий суддя Міщенко І.С., судді Берднік І.С. та Суховий В.Г.) підстав для відкриття касаційного провадження та відступлення від раніше сформованої судової практики;

5) необхідність вирішення даної справи по суті з метою надання правових висновків про правильне застосування норм права, які регулюють правовідносини, що пов`язані зі значним суспільним інтересом, оскільки стосується невизначеного кола суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності по всій Україні.

33. Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені у частинах 4 - 6 ст. 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

34. Таке клопотання колегією суддів відхилено з огляду на те, що з наведених заявником підстав не вбачається наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що зумовлювало б передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. За приписами ч. 1 ст. 305 ГПК України якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи (ч. 4 наведеної вище статті).

36. Аналізуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції в порядку ст. 305 ГПК України, слід вказати наступне.

Довід - це певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь.

За змістом ч. 1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У цій дефініції слід вирізнити два аспекти.

По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти.

По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи:

1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення;

2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, належать обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивного права позивача.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 № 916/3245/17 та від 12.06.2019 № 916/542/18.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, відносяться обставини, пов`язані з процесуальними діями, а також відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються в предмет доказування, а отже, впливають на можливість дати їм правильну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

37. Так, в даному випадку предметом позову є стягнення з ФОП Палінкаш І.М. (відповідач) на користь ТОВ "Термінал" (позивач) 66 900,00 грн.

Предметом спору є послуги місця доставки митних вантажів, яке знаходиться на території ТОВ "Термінал" м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 та якому присвоєний код 305-002-1-1.

Підставою позову ТОВ "Термінал" визначено використання ФОП Палінкаш І.М. в період з 20.06.2015 по 21.03.2016 вказаного місця доставки митних вантажів під час здійснення митного оформлення своїх вантажів без відповідної оплати (п. 2 цієї постанови).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Термінал" повністю (п. 3 цієї Постанови), суди встановили, що відповідач в період з 20.06.2015 по 21.03.2016 спожив надані позивачем згідно публічного договору послуги місця доставки митних вантажів, які полягають у використанні "місця прибуття 305-002-1-1" при митному оформленні вантажів в режимі ЕК10 на загальну суму 66 900,00 грн. (п. 4 цієї постанови).

Приймаючи таке рішення, суди послались, зокрема, на приписи Митного кодексу України (4495-17) від 13.03.2012 № 4495 - VI (ст.ст. 4, 247, 248, 318, 321, 329, 330), приписи Цивільного кодексу України (435-15) (ст.ст. 11, 626, 633, 901).

38. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставини, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

39. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд (постанова від 22.04.2019 (п. 5 цієї Постанови)) вказав на те, що суди попередніх інстанцій особливостей порядку митного оформлення товарів та пов`язаних з ним особливостей укладення між сторонами публічного договору не врахували, внаслідок чого помилково пов`язали факт укладення між сторонами договору виключно з обставиною зазначення відповідачем коду території позивача при оформленні митних декларацій та дійшли передчасних висновків про те, що відповідачем спожито запропоновану позивачем послугу в кількості, яка дорівнює кількості оформлених першим у спірний період митних декларацій.

Суд, також, вказав на те, що суди не з`ясували характер та зміст послуги, оплати якої вимагає позивач, тобто у чому саме полягає споживання такої послуги; не дослідили наявний в матеріалах справи лист Закарпатської митниці ДФС від 25.07.2018 №517/28/07-70-18, зміст якого може вплинути на оцінку правової природи спірних правовідносин.

40. Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, що є підставою передачі справи на новий розгляд.

Так, за п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (ч. 3 ст. 310 ГПК України).

Фактичні обставини справи вважаються з`ясованими неповно, якщо в оскаржуваному судовому рішенні не всебічно й не повною мірою відображено обставини, які мають значення для конкретної справи, висновки суду про встановлені обставини не є вичерпними і не підтверджуються належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та/або якщо господарський суд з огляду на приписи норм матеріального права мав дослідити, але не дослідив ті чи інші докази, що входять до певного предмету доказування.

Не встановивши відповідних обставин, що входили до предмета доказування в даній справі, не перевіривши їх належними доказами, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог ст. 86 ГПК України щодо оцінки доказів, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів у справі та ст. 236 названого Кодексу стосовно ухвалення судового рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.

З`ясування обставин, що мають значення для справи, полягає у встановленні всіх юридичних фактів, які відповідно до норм права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи існування певних подій. Найчастіше неповнота з`ясування обставин зумовлюється неправильним визначенням предмете доказування, невстановленням сукупності юридичних фактів які мають значення для визначення прав та обов`язків сторін спірної справи.

З огляду на порядок розгляду справи судом першої інстанції, визначений приписами процесуального Закону (розділ ІІІ ГПК України (1798-12) ), правова кваліфікація відносин, а саме визначення норм права які регулюють спірні правовідносини, здійснюється судом за результатами з`ясування фактичних обставин справи та дослідження відповідних доказів.

Тобто, первісна правова кваліфікація правовідносин є повноваженнями саме суду першої інстанції за результатами повного та всебічного розгляду судової справи (дослідження доказів та встановлення всіх обставин справи).

Довід, на який посилається заявник касаційної скарги стосується саме правильного (на думку заявника) розуміння і тлумачення норм матеріального права, що на переконання колегії суддів, є передчасним до вставлення господарським судом, який компетентний розглядати справу по суті як щодо питань фактів, так і щодо питань права, всіх обставин справи та їх правової кваліфікації, дослідження відповідних доказів.

Відтак, без належного (з дотриманням норм процесуального права) дослідження та встановлення судами фактичних обставин певної (конкретної) справи, суд касаційної інстанції позбавлений можливості належним чином перевірити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Таким чином, порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи має процесуальним наслідком скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у цій справі з направленням справи на новий розгляд (п. 2 ч.1 ст. 308 ГПК України), що в свою чергу свідчить про неможливість суду касаційної інстанції надати оцінку правильності застосування судами норм матеріального права в межах доводів та вимог первісно поданої касаційної скарги на рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду.

42. Щодо суті касаційної скарги

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, в порядку ст. 305 ГПК України, скаржник вказав на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано норми митного законодавства про те, що здійснення митних формальностей на територіях митних постів (відділах митного оформлення, зон митного контролю) неможливе без заїзду та перебування транспортних засобів на них та, як наслідок, без отримання інших додаткових послуг, що є обов`язковими для здійснення органами доходів і зборів митних формальностей (п.п. 26-28 цієї Постанови).

Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій невірно розтлумачено норми закону та не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню, зокрема Митного кодексу України (4495-17) .

З цього приводу, колегія суддів вважає необхідним вказати, що правильне застосування норм матеріального права неможливе без тлумачення останніх, визначення їх спрямованості та змісту. Неправильне тлумачення закону призводить до його неправильного застосування, постановлення незаконного судового рішення.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що довід скаржника стосується не встановлення фактів, а стосується застосування норми права.

При цьому, означені доводи не спростовують висновків суду касаційної інстанції про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд.

Більш того, імплементація цього доводу призводить до суперечності з висновком Верховного Суду, наведеного у п. 21 Постанови від 22.04.2019 у цій справі, а зміст касаційної скарги зводиться до оскарження (перегляд) по суті постанови суду касаційної інстанції, яка є остаточною.

Водночас слід зауважити на тому, що постановою Верховного Суду від 22.04.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 у справі № 907/399/18 скасовано.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (висновки про застосування норм права, які викладені Верховним Судом України у постановах від 10.06.2015 №6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14).

Відтак, вимоги скаржника внести зміни до мотивувальних частин скасованих судових рішень є процесуально неспроможними.

43. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно ч. 3 ст. 305 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст. 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав задоволення касаційної скарги та скасування раніше прийнятої постанови Верховного Суду від 22.04.2019, внаслідок чого вказана Постанова (за відсутності чітко визначених термінологічних формулювань процесуальних результатів її розгляду) підлягає залишенню в силі.

Оскільки касаційна скарга містить вимоги про скасування постанови Верховного Суду від 22.04.2019 у цій справі та доповнення мотивувальних частин рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.10.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018, ці вимоги, враховуючи наведене вище, окремо не розглядаються та охоплюються висновками про залишення Постанови Верховного Суду від 22.04.2019 у цій справі в силі.