ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 927/697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

за участю представників:

позивача - Єгоров В.С.;

відповідача - Литовченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

(суддя - Книш Н.Ю.)

від 26.12.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді - Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.)

від 11.04.2019

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

про стягнення 46 674 481,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (надалі - ПАТ "Облтеплокомуненерго") про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26.11.2018) основного боргу у розмірі 18 741 621,88 грн, пені у розмірі 6 293 262,57 грн, 3% річних у розмірі 2 384 203,70 грн та 19 255 393,65 грн інфляційних втрат, що разом складає 46 674 481,80 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору №1719/14-БО-39 купівлі-продажу природного газу від 28.11.2013 не виконав повністю зобов`язання щодо своєчасної оплати за переданий у 2014 році природний газ, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

1.3. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.3.1. 28 листопада 2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Облтеплокомуненерго" було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 1719/14-БО-39 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Сторони також погодили, що газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

1.3.2. Додатковими угодами до договору сторони неодноразово вносили зміни щодо вартості газу.

1.3.3. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

1.3.4. Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

1.3.5. Позивач стверджує, що він на виконання умов укладеного між сторонами договору за період з січня по грудень 2014 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 78 099 775,20 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач частково оплатив вартість поставленого природного газу на суму 59 358 153,32 грн, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 18 741 601,88 грн.

1.3.6. Позивач, посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасності оплати вартості поставленого природного газу, просить стягнути з нього пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статей 230- 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та статей 549, 625 Цивільного кодексу України.

1.4. Відповідач просив зменшити суму пені на 99%, посилаючись на складну економічну ситуацію, яка склалася на підприємстві через збитковість послуг теплопостачання. Також відповідач зазначив, що Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання. Тобто, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що усуває відповідача від процесу розподілу на свій розсуд отриманих від споживачів грошових коштів та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, а тому відповідач позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов`язання.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Облтеплокомуненерго" про стягнення 46 674 481,80 грн задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 18 741 621,88 грн боргу, 2 173 514,64 грн 3% річних, 16 994 361,01 інфляційних втрат та судовий збір. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Також, суд першої інстанції відмовив ПАТ "Облтеплокомуненерго" у задоволенні заяви про зменшення розміру пені.

2.2. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу №1719/14-БО-39 від 28.11.2013 в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий у грудні 2014 року природний газ, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу.

2.3. Відмовляючи в стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, що виникла за період з січня по листопад 2014 року, суд першої інстанції вказав, що на день набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (30.11.2016) ПАТ "Облтеплокомуненерго", яке є теплопостачальною організацією, сплатило позивачу заборгованість за вказаний період, тому відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за січень - листопад 2014 року.

2.4. Господарський суд Чернігівської області, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, відмовляючи у стягненні пені в сумі 4 934 437,99 грн за прострочення оплати заборгованості за грудень 2014 року зазначив, що у період, за який вона нарахована (15.01.2015 по 14.07.2015), було порушено провадження у справі № 927/16/6б/13 про банкрутство ПАТ "Облтеплокомуненерго" і одночасно з цим був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2.5. Також, суд першої інстанції здійснив перерахунок нарахованих на суму заборгованості за грудень 2014 року інфляційних втрат і вказав, що позивач неправильно визначив сукупний індекс інфляції за період з лютого 2015 року по жовтень 2018 року у розмірі 196,588099800 замість 109,677109565.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

3.1. 30.05.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі №927/697/18, в якій просить скасувати постанову - повністю, а рішення - в частині відмови у стягненні 210 689,06 3%річних, 1 358 824,58 грн пені, 2 261 032,64 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.2. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на неправильне застосування норм матеріального права а саме: статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 550, 625 Цивільного кодексу України та порушення норм процесуального права, а саме: статей 7, 74, 77, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що:

- суди попередніх інстанцій неправомірно застосували норми частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон № 1730-VIII (1730-19) ), оскільки основну заборгованість не було погашено до набрання чинності вказаним законом;

- суди в порушення вимог статті 238 Господарського процесуального кодексу України не навели у мотивувальній частині оскаржуваних рішень належних обґрунтувань здійсненого перерахунку інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за грудень 2014 року.

3.4. Публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" є рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 210 689,06 3% річних, 1 358 824,58 грн пені та 2 261 032,64 грн інфляційних втрат, у зв`язку з застосуванням до спірних правовідносин положень Закону № 1730-VIII (1730-19) та у зв`язку з незгодою позивача із здійсненим перерахунком інфляційних втрат.

4.2. Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

4.3. Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

4.4. Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

4.5. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону № 1730-VIII).

4.6. Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 (93-2017-п) затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

4.7. Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом № 1730-VIII (1730-19) ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

4.8. Водночас, частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

4.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Облтеплокомуненерго" є теплопостачальною організацією і на нього поширюється дія Закону № 1730-VIII (1730-19) , оскільки відповідача було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується Переліком суб`єктів господарювання, які включаються до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

4.10. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент набрання чинності Закону № 1730-VIII (1730-19) частина заборгованості відповідача за придбаний у січні - листопаді 2014 року природній газ за договором купівлі-продажу природного газу № №1719/14-БО-39 від 28.11.2013, була погашена.

4.11. Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про те, що заявлені позивачем до стягнення 1 358 824,58 грн пені, 210 689,06 грн 3% річних та 1 153 217, 20 грн інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України № 1730-VIII (1730-19) , не нараховуються та підлягають списанню, відповідно до вимог статті 7 вказаного закону.

4.12. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в стягненні інфляційних втрат в сумі 1 107 815,44 грн, з огляду на те, що позивач при розрахунку інфляційних втрат неправильно визначив сукупний індекс інфляції в розмірі 196,588099800, оскільки при розрахунку інфляційних втрат потрібно враховувати періоди часу, в які індекс інфляції становив як більше так і менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

4.13. Аргументи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та не спростовують їх правильних висновків. Водночас, оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду Чернігівської області та Північного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі №927/697/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

І. Ткач