1.1. У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання") про стягнення 8 428 678,68 грн, з яких пеня у розмірі 3 139 582,97 грн, 3% річних у розмірі 484 645,58 грн, інфляційні втрати у сумі 4804450,13 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 №1958/14-ТЕ-29 щодо оплати отриманого природного газу, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 7.2 цього договору нараховано пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 27.12.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" було укладено договір №1958/14- ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

2.2. На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 31 262 918,35 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Остаточний розрахунок за зобов`язанням по договору від 27.12.2013 №1958/14-ТЕ-29 проведено 18.11.2015.

2.3. Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

2.4. Відповідач є теплопостачальною організацією як в період дії спірного договору, так й на час розгляду справи.

Так, ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" видано дві ліцензії :

- від 13.10.2011 №1936 (переоформлено рішенням від 17.09.2015 №2314) на право виробництва теплової енергії;

- від 13.10.2011 №1936 (переоформлено рішенням від 17.09.2015 №2314) на постачання теплової енергії.

Видані ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" ліцензії є безстроковими.

2.5. Сторонами по справі було підписано додаткову угоду №2 б/д до вищезазначеного договору, якою п. 1.2 ст. 1 договору викладено в новій редакції: "Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 03 квітня 2019 року рішенням Господарського суду Сумської області у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 10 червня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 залишено без змін.

3.3. Господарські суди застосували до спірних правовідносин Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , який передбачає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), що зумовило відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних, оскільки остаточний розрахунок за зобов`язанням по договору від 27.12.2013 №1958/14-ТЕ-29 проведено 18.11.2015.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, рішення Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 2 ст. 236 ГПК України.

4.2.1. Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що матеріали справи не містять доказів включення ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до реєстру підприємств та організацій, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є неправомірним.

4.2.2. Крім того, скаржник зазначив, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.02.2018 №908/3211/16.

4.3. 11 вересня 2019 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 03.04.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що відзив подано поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 19.08.2019 (до 10.09.2019), він залишається без розгляду відповідно до положень ст.ст. 118, 119, 295 ГПК України, оскільки відповідач не наводять будь-яких доводів поважності пропуску процесуального строку для подання відзиву.

4.4. Склад суду змінено у зв`язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В., що підтверджується наявним у справі Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.09.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 №1958/14-ТЕ-29 щодо оплати отриманого природного газу.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.2.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 №1958/14-ТЕ-29 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" прийняло природний газ на загальну суму 31 262 918,35 грн. При цьому судами встановлено, що остаточний розрахунок за зобов`язанням по договору виконано18.11.2015, тобто до 30.11.2016.

5.2.5. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

5.2.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 (93-2017-п) затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

5.2.7. Водночас ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

5.2.8. Суди встановили, що додатковою угодою №2 б/д до договору від 27.12.2013 №1958/14-ТЕ-29 сторони узгодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а відтак судами обґрунтовано зазначено про можливість застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

5.2.9. З огляду на викладене, спростовуються доводи, викладені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі про безпідставне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв`язку з відсутністю доказів включення відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та виключає можливість стягнення на користь позивача заявленої суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані на суму боргу сплачену відповідачем до набрання чинності цим Законом.

5.2.10. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, Верховний Суд, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 03.04.2018 №904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18.

Крім того, такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16, на яку посилається скаржник. У зазначеній постанові Верховним Судом зауважено на тому, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором №1009/15-КП-13 від 24.11.2014 природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , тобто до 30.11.2016. Крім того, відповідача у справі №908/3211/16 було включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону. У зв`язку з викладеним Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягають.

5.2.11. Отже, попередні судові інстанції, посилаючись на статті 11, 509, 526, 530, 549, 598, 611, 625, 653, 655, 712 ЦК України, статті 193, 230 ГК України, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

5.2.12. Зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом до уваги. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.