про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" від 18.01.2018 № 101-сг; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.01.2018 № 20/57-18-ДО кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та Національною енергетичною компанією "УКРЕНЕРГО" та Технічних умов приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору; зобов`язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337,

(у судовому засіданні 03.09.2019 оголошувалась перерва до 17.09.2019),

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Таурус Проперті" (далі - ТОВ "Таурус Проперті") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" (далі - ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ"), Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов Оксани Іванівни (з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви про зміну підстав позову) про: визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі зміною цільового призначення" від 18.01.2018 № 101-сг; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.01.2018 № 20/57-18-ДО кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, посвідченого 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337; визнання недійсним договору про приєднання до електричних мереж, укладеного між ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" та Національною енергетичною компанією "УКРЕНЕРГО" та Технічних умов приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок, що є додатком до цього договору; зобов`язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2018 (суддя Ремецькі О.Ф.) провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. скасувати державну реєстрацію права оренди землі, зареєстрованого 05.02.2018 за реєстраційним номером 24724337, закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Таурус Проперті" на користь ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 50 000 грн. витрат на проведення експертизи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО".

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. - головуючого, Кравчук Н.М., Плотніцького Б.Д.) рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 31.01.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ". В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.10.2018 скасовано. Клопотання ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Таурус Проперті" на користь ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" 12 500 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви про розподіл витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що ТОВ "Таурус Проперті" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матковською М.А., реєстровий номер 532, набуло право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, площею 2 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с/рада Березниківська, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12.06.2017 №154 затверджено Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, розроблений Комунальним підприємством "Центр просторового розвитку" з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.07.2017 № 2444-сг надано ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення, орієнтовною площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), розташованої за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

На підставі зазначеного наказу ТОВ "Центр проектів", на замовлення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ", розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.01.2018 № 101-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки зі міною цільового призначення" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій, що знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області. Передано в оренду зі зміною цільового призначення ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" на строк 25 років земельну ділянку площею 0,9993 га, кадастровий номер 2124080300:11:001:0020, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

На виконання зазначеного наказу 31.01.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" укладено договір оренди землі № 20/57-18-ДО, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,9993 га, кадастровий номер 2124080300:11:001:0020 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергоутворюючих підприємств, установ і організацій (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель - 14.01), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Березниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області.

Право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 зареєстровано в реєстрі державної реєстрації прав 05.02.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., номер запису про право 24724337.

Посилаючись зокрема на те, що санітарно-захисна зона земельної ділянки, наданої в користування ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" поширюється на земельну ділянку, власником якої є ТОВ "Таурус Проперті", що унеможливлює використання позивачем землі за її цільовим призначенням, а саме вирощування сільськогосподарських культур, останній звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд зазначив, що: земельна ділянка з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 розташована за межами населених пунктів, а тому, в даному випадку, не підлягають застосуванню Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені Наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996; на ній не планується розміщення повітряних ліній електропередач і, відповідно, передбачені законом обмеження для таких об`єктів також не застосовуються; законодавство не містить жодних норм, які б передбачали порядок встановлення та розміри санітарно-охоронних зон за обставин, які досліджуються у даному спорі, а наявні у матеріалах справи документи містять лише рекомендаційні покликання на розмір санітарно-охоронних зон; поданими доказами позивачем не доведено наявності санітарно-захисної зони, її меж та розміру накладення на належну йому земельну ділянку, а також перевищення допустимих норм напруги електричного поля після введення об`єкта в експлуатацію; Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області не перевищено повноваження під час надання земельної ділянки в оренду з огляду на положення ст.ст. 20, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та те, що передача землі в оренду і зміна її цільового призначення відбулись одночасно на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області; матеріалами справи, а саме висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою, зробленим на замовлення відповідача-1, висновком спеціаліста щодо організаційно-правового механізму надання земельної ділянки державної власності у користування підтверджується відповідність розробленого проекту землеустрою вимогам ЗК України (2768-14) , нормативно правовим актам та законність передачі земельної ділянки в оренду відповідачу-1. Закриваючи провадження у справі в частині зобов`язання приватного нотаріуса скасувати державну реєстрацію права оренди землі, суд зазначив, що така вимога підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, оскільки заявлена до фізичної особи без статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області №154 від 12.06.2017, яким затверджено Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою), є локальним нормативно-правовим актом, який є обов`язковим до застосування. Вказане розпорядження не скасовано і не визнано недійсним в судовому порядку, а сам план є містобудівною документацією, яка визначає розмір санітарно-захисних зон ВЕУ (400 метрів), а також межі такої зони (викопіювання з детального плату території за межами населених пунктів ВЕУ-37). Разом з тим, до матеріалів справи не додано будь-яких доказів відображення у документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 охоронних зон чи санітарно-захисних зон ВЕУ, що передбачені Детальним планом території, а також погодження проекту землеустрою із позивачем, на територію земельної ділянки якого поширюється санітарно-захисна зона ВЕУ. Таким чином, оскільки відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 для розміщення об`єктів енергетики відбулось без дотримання вимог Детального плану території та Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №20/57-18-ДО від 31.01.2018 кадастровий номер 2124080300:11:001:0020. Додатково суд апеляційної інстанції вказав, що розірвання договору оренди не перешкоджає розгляду спору про визнання такого договору недійсним.

Також апеляційний господарський суд, визнавши витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. співрозмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, у зв`язку з частковим задоволенням позову вирішив покласти їх на позивача та відповідача-1 порівну, стягнувши з ТОВ "Таурус Проперті" на користь ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" 12 500 грн. При цьому, оскільки висновок експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 №1168/18-41 надавався відповідачем-1 з метою доведення правомірного відведення йому спірної земельної ділянки, проте вказана обставина судом спростована, а сам висновок експерта містить відповідь на правове питання, що суперечить ст. 98 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення витрат на проведення експертизи на відповідача-1.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позову та скасування додаткового рішення.

Так скаржник зазначає, що:

- зі ст. 114 ЗК України вбачається, що сама по собі санітарно-захисна зона існувати не може, вона завжди створюється навколо існуючого об`єкта;

- законодавством не встановлено чітких розмірів санітарно-захисних зон для вітрових електричних станцій і підстанцій, а тому, відповідно до ст. 21 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", такі обмеження можуть встановлюватися лише на території, на якій напруга електричного поля доведено перевищуватиме допустимі норми;

- санітарно-захисна зона встановлюється окремим проектом землеустрою, який розробляється одночасно з проектом будівництва, але в будь-якому випадку не раніше проекту будівництва;

- вимога про визнання недійсним договору оренди з підстав невідповідності проекту землеустрою вимогам закону за відсутності вимоги про визнання недійсним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задоволенню не підлягає;

- навіть у випадку фізичного поширення санітарно-захисної зони ВЕУ на земельну ділянку позивача, перешкод для використання ним своєї земельної ділянки за цільовим призначенням - для вирощування сільськогосподарської продукції, не створюється, що свідчить про відсутність порушення права позивача як договором оренди, так і самим фактом будівництва ВЕУ;

- позбавлення прав на землю, що виділена для будівництва будь-якого об`єкта, в тому числі ВЕУ, не може застосовуватись в даному випадку як спосіб захисту прав, оскільки сама по собі наявність земельної ділянки на праві оренди, за відсутності на ній ВЕУ, жодним чином на права позивача у справі не впливає та будь-яких перешкод для нього не створює;

- позивач змінив фактичні та правові підстави позову на стадії апеляційного розгляду, а суд апеляційної інстанції з цих підстав задовольнив частково позов, що суперечить ч. 5 ст. 269 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.09.2019 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 28.08.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та помилковість доводів позивача.

До Верховного Суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення б/н від 28.08.2019 та б/н від 16.09.2019, а також пояснення відповідача-2 від 27.08.2019 № 9-7-0.7-6589/2-19.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, також рішення та додаткове рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Тобто, Держгеокадастр та його територіальні органи наділені в межах компетенції, визначеної ч. 4 ст. 122 ЗК України, повноваженнями зі зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до п.п. 31) п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 (15-2015-п) , Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, встановлених Земельним кодексом України (2768-14) безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Як визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016, останнє відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Закарпатської області.

Судами обох інстанцій встановлено, що передача землі в оренду, і зміна її цільового призначення відбулись одночасно на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області не було перевищено своїх повноважень при наданні в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2124080300:11:001:0020.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна копія повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, розміщена на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України. Даним повідомленням ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" повідомляє про намір проводити планову діяльність (будівництво і експлуатацію Воловецької вітрової електростанції загальною встановленою потужністю 120 МВт та 110 кВ лінії електропередачі довжиною близько 10 км у Воловецькому районі Закарпатської області на землях Воловецької селищної ради (за межами населених пунктів) та у Свалявському районі Закарпатської області на землях Березниківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільської рад (за межами населених пунктів)) та оцінку її впливу на довкілля.

Згідно з заявою від 20.06.2017 №20/06/28 ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ" звернулось до управління Держгеокадастру у Закарпатській області про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокове користування (оренду) орієнтовною площею 1 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для зміни цільового призначення на землі енергетики, а саме: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою на території Березниківської сільської ради (за межами населеного пункту) Свалявського району Закарпатської області.

До вказаної заяви додано Розпорядження Свалявської РДА "Про затвердження детального плану територій", копію Меморандуму включаючи календарний рік, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, правовстановлюючі документи.

В свою чергу, розпорядженням голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 12.06.2017 №154 затверджено Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, розроблений Комунальним підприємством "Центр просторового розвитку" з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою).

Розділом 5 даного Детального плану встановлено переважні, супутні і допустимі використання території, містобудівні умови та обмеження, відповідно до яких санітарно-захисна зона від об`єкту, що проектується (ВЕУ) до існуючих будинків і споруд - 400 метрів, санітарно-захисна зона від електроустановок - 400 метрів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Отже, за своєю правовою природою, розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області № 154 від 12.06.2017 є актом, який є обов`язковим до застосування на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", санітарно-захисною зоною об`єктів енергетики є територія вздовж ліній електропередачі, навколо трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, яка встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що відносини, пов`язані з наданням, використанням та охороною земель енергетики, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , "Про охорону земель" (962-15) , "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , "Про альтернативні джерела енергії" (555-15) , "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР) , "Про землеустрій" (858-15) , "Про оренду землі" (161-14) , "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об`єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення" (2861-15) , цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачено, що до земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення, будівництва і експлуатації об`єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об`єктів альтернативної енергетики, об`єктів технологічної інфраструктури об`єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприємств, що здійснюють таку діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, гідротермальна, аеротермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" до земель енергогенеруючих підприємств відносяться земельні ділянки, надані для розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів з виробництва електричної та теплової енергії - ядерних установок і об`єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, гідроелектростанцій, гідроакумулюючих електростанцій, вітроелектростанцій, електростанцій з використанням енергії сонця, геотермальних електростанцій, біоелектростанцій та електростанцій з використанням інших відновлювальних джерел отримання електроенергії.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" земельні ділянки державної та комунальної власності надаються у власність і користування (у тому числі в оренду) для потреб енергетики за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

Положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачено, що розмір площі, що надається у власність чи користування для розміщення енергогенеруючих об`єктів, визначається за проектами їх будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що для забезпечення надійної експлуатації та охорони енергогенеруючих об`єктів і об`єктів передачі електричної та теплової енергії, а також безпеки населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні зони об`єктів енергетики: санітарно-захисні зони атомних електростанцій; зони спостереження атомних електростанцій; охоронні зони об`єктів енергетики; санітарно-захисні зони об`єктів енергетики; охоронні зони магістральних теплових мереж.

Земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Межі охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Детальний план території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області затверджений уповноваженим органом, рішення про його затвердження не скасовано і не визнано недійсним в судовому порядку, він є містобудівною документацією, яка визначає розмір санітарно-захисних зон ВЕУ (400 метрів), а також межі такої зони (викопіювання з детального плату території за межами населених пунктів ВЕУ-37).

При цьому, з доданих до матеріалів справи доказів, а саме висновку спеціаліста від 15.05.2018, листа ПП "Західземпроект" від 14.09.2018 №01-09/2018, геометричних розмірів земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0014, даних детального плану про розміри ВЕУ, даних публічної кадастрової карти, вбачається, що санітарно-захисна зона ВЕУ-37 накладається на земельну ділянку позивача незалежно від місця розташування ВЕУ в межах площі земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Частиною 2. ст. 134 ЗК України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Відповідно до ч. 10 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єкта енергетики, для якого встановлюється спеціальна зона, погоджується лише із власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, що знаходяться в межах зазначеної зони.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи не додано будь-яких доказів відображення у документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 охоронних зон чи санітарно-захисних зон ВЕУ, що передбачені Детальним планом території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, затвердженим розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області №154 від 12.06.2017, а також погодження проекту землеустрою із позивачем. Натомість, в проекті відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 визначено відсутність охоронних чи санітарно-захисних зон.

Відтак, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 для розміщення об`єктів енергетики не погоджувався із позивачем, як особою, на територію якої поширюється санітарно-захисна зона ВЕУ, передбачена Детальним планом території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, який визначає розмір санітарно-захисних зон ВЕУ (400 метрів), а також межі такої зони (викопіювання з детального плату території за межами населених пунктів ВЕУ-37).

Враховуючи те, що відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124080300:11:001:0020 для розміщення об`єктів енергетики відбулось без дотримання вимог спеціального Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" (2480-17) та вимог Детального плану території за межами сіл Березники, Дусино, Неліпино та Тибава Свалявського району Закарпатської області, який було розроблено саме з метою оформлення земельних ділянок для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, організацій та установ (для розміщення вітрової електростанції з необхідною інфраструктурою), Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.01.2018 № 20/57-18-ДО, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди відповідача-1 на земельну ділянку.

При цьому, не зазначення даних норм матеріального права в заявах по суті справи не вказує на те, що позивачем не заявлялась відповідна підстава позову, оскільки підставою позову позивачем зазначено, зокрема, і те, що на його земельну ділянку поширюється дія санітарно-захисної зони ВЕУ, а суд не обмежений у можливості застосування норми права, якою позивач хоча і не обґрунтовував свої вимоги, однак її застосування не призводить до зміни предмета позову та/або обраного способу захисту позивачем поза реалізацією ним відповідних процесуальних прав, чим спростовуються доводи скаржника про зворотнє.

Що ж до посилань скаржника на те, що вимога про визнання недійсним договору оренди з підстав невідповідності проекту землеустрою вимогам закону за відсутності вимоги про визнання недійсним та скасування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задоволенню не підлягає, то Верховний Суд зазначає, що можливість оскарження рішень органу місцевого самоврядування, як ненормативних актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію їх виконанням, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17. При цьому, оскільки повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, відповідно до ст. 123 ЗК України, наділені не тільки органи місцевого самоврядування, але й, зокрема, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (відповідно до встановленої компетенції), відповідна можливість оскарження поширюється й на рішення органів виконавчої влади.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" земельні ділянки державної та комунальної власності надаються у власність і користування (у тому числі в оренду) для потреб енергетики за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень та в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" розмір площі, що надається у власність чи користування для розміщення енергогенеруючих об`єктів, визначається за проектами їх будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачено, що межі спеціальних зон об`єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки) є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на наведені норми санітарно-захисні зони встановлюються внаслідок планування розміщення об`єктів енергетики, а межі санітарно-захисних зон зазначаються в документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об`єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що сама по собі санітарно-захисна зона існувати не може, вона завжди створюється навколо існуючого об`єкта і встановлюється окремим проектом землеустрою, який розробляється одночасно з проектом будівництва, але в будь-якому випадку не раніше проекту будівництва.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 31.01.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та ТОВ "АТЛАС ВОЛОВЕЦЬ ЕНЕРДЖИ", у зв`язку з чим в цій частині оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Що ж до розподілу судових витрат, то Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що витрати відповідача-1 на правову допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 19.04.2018, актом № 1 про надання правової допомоги від 19.09.2018, Додатком № 1 до Акта № 1 про надання правової допомоги від 19.09.2018, платіжним дорученням про оплату вартості правової допомоги, свідоцтвами на право зайняття адвокатською діяльністю та посвідченням адвоката, заява про їх відшкодування заявлена відповідачем-1 до судових дебатів у відзиві на позовну заяву, докази, що підтверджують понесені відповідачем-1 витрати, подані суду у визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

При цьому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн. є співрозмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення з позивача на користь відповідача-1 12 500 грн. витрат на правову допомогу підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування витрат в сумі 50 000 грн. на проведення експертизи відповідачем-1, оскільки висновок експертизи з питань землеустрою від 14.06.2018 №1168/18-41 надавався ним з метою доведення правомірного відведення йому спірної земельної ділянки, проте вказана обставина судом спростована. Крім того, висновок експерта містить відповідь на правове питання, що суперечить ст. 98 ГПК України.