ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 922/3636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України?,

представник позивача - не з`явився,

відповідач - комунальне підприємство ?Харківські теплові мережі?,

представник відповідача - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України?

на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 (головуючий суддя Жельне С.Ч.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 (головуючий Мартюхіна Н.О., судді: Плахов О.В. і Шутенко І.А.)

у справі № 922/3636/18

за позовом публічного акціонерного товариства ?Національна акціонерна компанія ?Нафтогаз України? (далі - Товариство)

до комунального підприємства ?Харківські теплові мережі? (далі - Підприємство)

про стягнення 56 605 291,02 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором від 21.09.2017 № 1187/1718-БО-32 (далі - Договір) у розмірі 56 605 291,02 грн., з яких: основний борг 43 649 489,38 грн, пеня у розмірі 8 114 611,96 грн., 3% річних у розмірі 1 588 673,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 252 516,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємством було порушено умови Договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений Товариством природний газ.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства основний борг у сумі 26 005 832,03 грн. пеню в сумі 568 022,84 грн., 3% річних у розмірі 1 588 673,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 252 516,51 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) зменшив розмір пені на 93%.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019 змінено в частині стягнення пені, а саме шляхом зменшення її розміру на 50%, внаслідок чого з Підприємства на користь Товариства підлягає стягненню пеня в сумі 4 057 305,98 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що при врахуванні скрутного фінансового стану Підприємства, специфіку його господарської діяльності, відсутність збитків кредитора, також необхідно враховувати інтереси Товариства, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, тому зменшення заявленої до стягнення пені на 50% забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення розміру пені та у скасованій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у повному розмірі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди приймаючи рішення в частині зменшення розміру пені порушили приписи статей 549- 552, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.09.2019 № 29.3-02/2382 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/2353/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Львова Б.Ю.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 21.09.2017 Товариством (постачальник) та Підприємством (споживач) було укладено Договір.

На виконання умов Договору постачальником було передано у власність споживача природний газ на загальну суму 394 330 865,25 грн., на підтвердження чого Товариством надано копії актів приймання-передачі.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На порушення умов укладеного Договору Підприємство оплату за переданий газ здійснювало несвоєчасно та не у повному обсязі.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за поставлений природний газ за Договором у розмірі 56 605 291,02 грн., з яких: основний борг 43 649 489,38 грн, пеня у розмірі 8 114 611,96 грн., 3% річних у розмірі 1 588 673,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 252 516,51 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання Підприємства про зменшення розміру пені; фінансовий стан; причини неналежного виконання умов укладеного сторонами Договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ; ступінь загального виконання зобов`язання, особливості бюджетного фінансування та необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України зменшив розмір пені на 93% до 568 022,84 грн.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 93%, зазначивши, що за положеннями статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення - діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

Апеляційним судом встановлено, що в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 93% Підприємство зазначило, що зобов`язання за Договором були виконані відповідачем фактично на 93%. Фінансування Підприємства здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, викликаному зокрема відсутністю оплати різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідність тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

Підприємство також посилалось на те, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, останнє не мало можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлений Товариством природний газ.

Крім того, Підприємстьво є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова та його основним видом діяльності є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з наданих Підприємством доказів у 2017 році 86,3 % від загального обсягу виробленої теплової енергії споживалося населенням.

При цьому останнє в силу вимог діючого законодавства не уповноважене самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.

Обсяг заборгованості перед Підприємством за спожиту теплову енергію становить 3,0 млрд. грн., з яких 2,5 млрд. грн. заборгованість населення, що підтверджується довідкою від 16.01.2019.

З балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2019 вбачається, що сума збитків Підприємства становить 4,285 млрд. грн., що свідчить про скрутний фінансовий стан останнього.

До того ж, згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Тобто Підприємство як виконавець послуг з теплопостачання та підігріву гарячої води у м. Харкові здійснює постачання теплової енергії захищеним категоріям бюджетних організацій (заклади охорони здоров`я, соціальної політики, культури освіти, науки, молоді та спорту, тощо), які мають важливе соціальне значення та в силу особливості своєї діяльності не допускають відключення від теплопостачання в разі існування відповідної заборгованості.

У той же час, місцевий господарський суд зменшуючи розмір пені на 93% врахувавши інтереси Підприємства, не надав належної уваги інтересам Товариства.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що Підприємство укладаючи з Товариством Договір, повинно було усвідомлювати, що несвоєчасність розрахунків за отриманий природний газ зумовлює обов`язок сплатити нараховані кредитором штрафні санкції, що прямо передбачено пунктом 8.2 Договору.

Тобто Підприємство хоча і виконало зобов`язання із оплати вартості отриманого газу на 93%, проте його виконання здійснювалось несвоєчасно і несвоєчасність платежів мають системний, а не поодинокий характер.

Таким чином, зважаючи на факт виконання Підприємством основного зобов`язання щодо сплати вартості отриманого природного газу на 93%, скрутний фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, відсутністю збитків кредитора, а також необхідністю врахування інтересів Товариства, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50% забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.

Отже, розмір пені, який підлягає стягненню з Підприємства на користь Товариства повинен становити 4 057 305,98 грн. (8 114 611,96 грн. - 50% = 4 057 305,98 грн.).

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди приймаючи рішення в частині зменшення розміру пені порушили приписи статей 549-552, 599, 625 ЦК України та статті 233 ГК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, вимогами якої є скасування рішення і постанови в частині зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, та враховує, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 змінено резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2019, яка (постанова) прийнята судом апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави для залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 922/3636/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов