ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/858/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (судді: Коротун О. М., Суліма В. В., Пономаренко Є. Ю.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"

до Фонду державного майна України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2) Запорізької обласної ради професійних спілок,

про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову та судових рішень

1.1. Приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" (далі - ПрАТ "Приазовкурорт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну підстав позову), в якій просило визнати за ПрАТ "Приазовкурорт" право власності за набувальною давністю об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Волкова, 20, м . Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А, В, В-1, Г, Е, Е-1, Ж, Ж-1, 3, З-1", прибудови "г, г-1, е, е-1, ж, ж-1, з, з-1", складу "С" та споруд; за адресою: вул. Волкова, 22, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А", прибудови "а" та споруд; за адресою: бул. Тінистий, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а -1", ганку до "А", тамбуру "б", двох ганків до "Б", господарчої будівлі "В", паркану № 1, замощення І, II; за адресою: вул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г-1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт №1, №4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, II, III, IV; за адресою: вул. Макарова, 61, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А-1, А-2, А-З", прибудови "а", літнього будинку "Б" та споруд. (далі - нерухоме майно).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач володіє вказаними об`єктами понад десять років, вони відкрито використовуються позивачем у господарській діяльності та утримуються у належному технічному стані. На думку позивача, наведене відповідно до положень статті 344 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що ПрАТ "Приазовкурорт" набуло право власності на майно за набувальною давністю. Визнання права власності необхідне позивачу для здійснення законного володіння, користування та розпорядження нерухомим майном (підстави позову змінено згідно із заявою про зміну підстав позову, поданою 21.03.2019).

1.3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2019 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 21.03.2019.

1.4. ПрАТ "Приазовкурорт" подало 21.03.2019 до Господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просило: накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову; заборонити Фонду державного майна відчужувати, розпоряджатися і користуватися спірним майном; заборонити Фонду державного майна вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення продажу нерухомого майна.

1.5. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Фонд державного майна України як власник спірного нерухомого майна, визначений рішеннями господарських судів, має всі правові підстави розпоряджатися цим майном та вчиняти дії, спрямовані на його передачу в користування чи реалізацію. Державним виконавцем закінчено виконавче провадження по витребуванню спірного майна на користь Фонду державного майна України, за його результатом складені акти, які направлені позивачу. Реалізація спірного майна потягне за собою прийняття Фондом державного майна України відповідних рішень (у тому числі про затвердження результатів торгів) та вчинення відповідних дій (підписання контракту із переможцем торгів), що в свою чергу стане підставою для ініціювання заявником судових справ з метою визнання недійсними результатів таких торгів та укладених за їх наслідками контрактів, та, відповідно, ускладнить поновлення порушених прав позивача.

Крім того, заявником зазначалося, що ПрАТ "Приазовкурорт" понад десять років добросовісно, безперервно, відкрито володіло спірним нерухомим майном, яке було витребувано у нього за рішенням суду на користь держави в особі Фонду державного майна України. Враховуючи те, що Фонд державного майна України має всі необхідні правомочності щодо розпорядження майном, то є всі підстави вважати, що вчинення хоча б однієї з дій щодо майна (відчуження, розпорядження, користування) ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист порушених прав позивача.

1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 (суддя Курдельчук І. Д.) заяву ПрАТ "Приазовкурорт" про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову ПрАТ "Приазовкурорт" до Фонду державного майна України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Запорізької обласної ради професійних спілок, про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, вжито заходи забезпечення позову, а саме заборонено вчиняти будь-які дії спрямованої на проведення продажу такого нерухомого майно:

- по клінічному санаторію "Лазурний", який розташовано за адресою:

вул. Волкова, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, та складається з основних будівель: приміщення літера "А" (їдальня) загальною площею 4707,30 кв.м.; приміщення літера "В, В1" (склад/овочесховище) загальною площею 314,4 кв.м.; приміщення літера "Г, г, г1" (адміністративний корпус та прибудови) загальною площею 1659,6 кв.м.; приміщення літера "Е Е1, е, е1" (спальний корпус №9-10 та прибудови) загальною площею 3275,4 кв.м.; приміщення літера "Ж Ж1, ж, ж1" (спальний корпус №11-12 та прибудови), загальною площею 3221,8 кв.м.; приміщення літера "З З1, з, з1" (спальний корпус №13-14 та прибудови) загальною площею 3192,1 кв.м.; приміщення літера "С" (склад) загальною площею 329,5 кв.м.;

вул. Волкова, 22, м. Бердянськ, Запорізька область, та складається з основних будівель: Приміщення літера "А, а" (корпус №15) загальною площею 1031,2 кв.м.;

- по клінічному санаторію "Бердянськ", який розташовано за адресою:

бул. Тінистий, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, та складаються з основних будівель: приміщення літера "А, а, а1" (спальний корпус №1 та прибудови) загальною площею 558,5 кв.м. приміщення літера "Б, б" (адміністративний корпус та тамбур) загальною площею 773,9 кв.м,; приміщення літера "В" (господарча будівля) загальною площею 12,3 кв.м.;

бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, та складаються з основних будівель приміщення "А, А1" (спальний корпус №10), загальною площею 573,9 кв.м., приміщення " Б" (насосна) загальною площею 18,0 кв.м.; приміщення "Г, г, г1" (спальний корпус №10-А, прибудова та тамбур) загальною площею 78,4 кв.м.; приміщення "В" (альтанка) загальною площею 68,0 кв.м.;

вул. Макарова, 61, м. Бердянськ, Запорізька область, та складаються з основних будівель приміщення "А" (їдальня) загальною площею 1274,0 кв.м. приміщення "А1, а" (кінозал та прибудова) загальною площею 311,3 кв.м., приміщення "А2" (лікувальний корпус) загальною площею 824,7 кв.м. приміщення "А3" (спальний корпус) загальною площею 1358,6 кв.м. приміщення "Б" (літній будинок), загальною площею 25,3 кв.м.

1.7. Суд першої інстанції, посилаючись на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що позивачем документально підтверджено те, що спірне нерухоме майно перебуває у розпорядженні відповідача і в останнього може виникнути намір реалізувати вказане майно на публічних торгах. Обраний заявником захід забезпечення позову є співмірним і адекватним, оскільки позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, яке є предметом позову, і у випадку його відчуження виконання рішення буде неможливим. Решта способів забезпечення була відхилена судом першої інстанції з огляду на те, що заборона вчинення дій з продажу майна повною мірою відповідає принципам забезпечення позову та належним чином захищає інтереси заявника.

1.8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 скасовано. У задоволенні заяви ПрАТ "Приазовкурорт" про забезпечення позову відмовлено. Судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції за розгляд заяви про забезпечення позову покладено на ПрАТ "Приазовкурорт".

1.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята передчасно, внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушенням норм матеріального та, відповідно, процесуального права. Судом першої інстанції не враховано положення статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та невірно застосовано статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів здійснення будь-яких передбачених статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" дій щодо спірного майна, а судом першої інстанції не наведено здійснення відповідачем будь-яких передбачених зазначеною статтею дій. Саме лише припущення (без належних доказів) про можливість реалізації майна не може бути належним обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, ПрАТ "Приазовкурорт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 залишити без змін.

2.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України. ПрАТ "Приазовкурорт" наголошує, що судом першої інстанції було встановлено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, оскільки, як зазначає скаржник, під час розгляду апеляційної скарги представник Фонду державного майна України на запитання суддів колегії підтвердив, що планує здійснити відчуження спірного майна, оскільки це є його єдиною функцією.

Крім того, в касаційній скарзі скаржник зазначив про розміщення (станом на 03.07.2019) на сайті Фонду державного майна України інформації про те, що Запорізьке регіональне відділення Фонду державного майна України вивчає попит на майно громадських об`єднань колишнього СРСР, а саме на об`єкти нерухомого майна по вул. Волкова, 22, м. Бердянськ (клінічного санаторію "Лазурний").

3. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

3.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. Предметом судового розгляду є заява ПрАТ "Приазовкурорт" про забезпечення позову, заявленого до Фонду державного майна України, про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

3.3. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що спірне майно, яке є об`єктом спору, може бути відчужене відповідачем на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивачем документально підтверджено те, що спірне майно перебуває у розпорядженні відповідача (постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2017 ВП №54560718). Можливість його відчуження пов`язана з функціями та завданнями Фонду державного майна України. Суд зазначив, що обраний позивачем захід забезпечення є співмірним і адекватним, оскільки позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, у випадку його відчуження виконання рішення у цій справі буде неможливим.

3.3. Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів здійснення відповідачем будь-яких дій, передбачених статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" щодо спірного майна, а тому саме лише припущення про можливість реалізації майна не може бути належним обґрунтуванням вжиття заходів забезпечення позову. Потенційна неможливість виконання рішення у цій справі не підтверджується матеріалами оскарження, а тому визнається передчасною.

3.4. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

3.5. Зазначена норма пов`язує вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, оскільки забезпечення застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

3.6. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

3.7. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

3.8. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

3.9. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 73, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 910/11650/18.

3.10. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, скаржник фактично мотивував її тим, що вчинення хоча б одних із дій щодо майна (відчуження, розпорядження, користування) ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист порушених прав позивача. Реалізація спірного майна, на думку заявника, потягне за собою прийняття ФДМ України відповідних рішень (у тому числі про затвердження результатів торгів) та вчинення відповідних дій (підписання контракту із переможцем торгів).

3.11. Водночас, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 у справі №183/5864/17-ц.

3.12. Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обгрунтовано послався на статтю 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якою визначається порядок приватизації державного і комунального майна. Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

3.13. Оскільки доказів здійснення будь-яких передбачених статтею 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" дій щодо спірного майна, в розумінні ст. 73, 76 - 79 ГПК України, матеріали оскарження не містили, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що саме лише припущення (без належних доказів) про можливість реалізації майна не може бути належним обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову.

Колегією суддів не може бути враховано довід заявника щодо опублікування інформації Фондом державного майна про вивчення попиту для визначення стартової ціни на об`єкти нерухомого майна по вул. Волкова, 22 у м. Бердянськ, оскільки ця обставина не заявлялася стороною як підстава для забезпечення позову, не досліджувалася та не встановлювалася судами попередніх інстанцій. Водночас, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.14. У зв`язку з наведеним, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про неврахування вимог статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та невірне застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при постановленні ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 про забезпечення позову.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі постанова ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування немає.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 910/858/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв