1.1. Хотинська районна спілка споживчих товариств (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця Попової Світлани Сергіївни (далі - відповідач або ФОП Попова С.С.), просило стягнути заборгованість по договору №9 найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015 у сумі 11 168,75 грн., з яких: 7 500,00 грн. орендна плата за період з 01.09.2015 по лютий 2016 року включно та 3 668,75 грн. - пеня.

1.2. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ФОП Попова С . С. на користь Хотинської районної спілки споживчих товариств 7 500,00 грн. боргу, 845,17 грн. пені та 1 029,69 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 2 823,58 грн. - пені) відмовлено.

1.3. На виконання рішення 12.04.2016 місцевим господарським судом видано наказ.

1.4. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 залишено без змін.

1.5. У травні 2018 року ФОП Попова С.С . звернулась до суду з заявою (б/н від 10.05.2018) про перегляд вказаного рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 за нововиявленими обставинами та клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

1.6. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.05.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, а останню - залишено без розгляду.

1.7. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 15.05.2018 скасовано, поновлено ФОП Поповій С.С. строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016, справу направлено на розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2019 задоволено заяву ФОП Попової С.С. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016. Вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову Хотинської районної спілки споживчих товариств до ФОП Попової С.С. про стягнення заборгованості в сумі 11 168,75 грн. Присуджено до стягнення з Хотинської районної спілки споживчих товариств на користь ФОП Попової С . С. судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у розмірі 1 544,54 грн. Присуджено до стягнення з Хотинської районної спілки споживчих товариств у дохід державного бюджету України судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у розмірі 522,46 грн.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 926/808/17 визнано недійсним договір №9 найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015, укладений між Хотинською районною спілкою споживчих товариств та ФОП Поповою С.С., який слугував підставою позову у цій справі (№926/317/16) про стягнення орендної плати за договором та пені. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за договором №9 найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015. Отже, приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 у справі № 926/317/16, суд дійшов висновку, що на підставі положень ст.ст. 320, 325 ГПК України рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

2.3. Щодо судового збору, суд здійснив розподіл такого за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, при цьому, в іншій частині клопотання заявника про стягнення з позивача судового збору за подання апеляційних скарг на ухвали Господарського суду Чернівецької області від 15.05.2018 (справа №926/317/16), від 04.01.2018 (справа №926/317/16), на рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 (справа №926/317/16) та 100 грн. - погашення боргу згідно наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.04.2016 у справі №926/317/16 дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню при розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

2.4. Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2019 скасовано. Відмовлено у задоволенні заяви ФОП Попової С.С. про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 залишено без змін, присуджено до стягнення з ФОП Попової С.С. на користь Хотинської районної спілки споживчих товариств 3 100,50 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

2.5. Постанову мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 встановлено фактичне користування відповідачем об`єктом оренди - торговельним місцем, яке розташоване в торговому центрі за адресою: м. Хотин, вул. Олімпійська, 77 та часткову оплату за надані послуги оренди, що у разі визнання договору оренди недійсним унеможливлює проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов`язання за цим договором - припинятися на майбутнє. Тому з посиланням на правові висновки Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2019.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що дана справа має виняткове значення для нього, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки безпідставно не визнано преюдиційні факти встановлені рішенням суду в іншій справі нововиявленими обставинами та невірно застосовано правові висновки Верховного Суду України щодо правової кваліфікації встановлених обставин справи, які не є тотожними.

4. Відзиви на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. У даній справі судами було встановлено, що 02.01.2015 між Хотинською районною спілкою споживчих товариств (наймодавець) та ФОП Поповою С.С. (наймач) укладено договір №9 найму (оренди) торгівельного місця, відповідно до умов якого, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове, строкове, платне користування торгівельне місце (далі - об`єкт найму), яке розташоване в торговому центрі за адресою: м. Хотин, вул. Олімпійська, 77.

Згідно з п. п.1.2., 1.3. договору загальна площа об`єкта найму становить 14 кв. м Торгівельне місце передається в тимчасове платне користування для зайняття підприємницькою діяльністю - торгівля промисловими товарами.

Вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі, який є обов`язковим додатком до цього договору (п. 2 договору).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.5. договору розмір плати за користування об`єктом найму враховуючи площу об`єкту найму складає 1 250,00 грн. Плата за користування об`єктом найму сплачується в готівковій формі наперед не пізніше 5 числа кожного місяця.

Згідно з п. 4.1.2. договору наймач зобов`язаний своєчасно, не пізніше 5 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом найму.

За умовами п. 6.5 договору цей договір діє з 02.01.2015 по 02.01.2016.

У п. 6.10. договору сторони погодили, що у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Об`єкт оренди передано наймачу за актом приймання-передачі об`єкту оренди від 02.01.2015.

5.2. Причиною спору у даній справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням договірного зобов`язання за договором №9 найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015.

5.3. Як встановлено судами, ФОП Попова С.С. звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016 у справі №926/317/16 за нововиявленими обставинами посилається на те, що за результатами розгляду її позову до Хотинської районної спілки споживчих товариств про визнання договору № 9 найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015 недійсним, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2017 у справі № 926/808/17 в позові відмовлено.

5.4. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.05.2017 у справі № 926/808/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ФОП Попової С.С. задоволено, визнано недійсним договір № 9 найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015, укладений між Хотинською районною спілкою споживчих товариств та ФОП Поповою С.С., у зв`язку з чим остання і звернулася у суд із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, що переглядається у касаційному порядку.

6. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4).

7.2. Відповідно до положень статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1). У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4).

Згідно статті 73 вказаного Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються такими засобами, як, зокрема висновками експертів.

7.3. Отже виходячи із наведеного, ФОП Попова С.С. мала довести обставини, на які вона посилається як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, під час вирішення спору по суті, вчинивши передбачені процесуальним законодавством відповідні процесуальні дії, чого зроблено не було.

7.4. Натомість із обставин даної справи вбачається, що провадження у справі, що переглядається у касаційному порядку по суті спору було порушено 26.02.2016, розгляд справи було призначено на 15.03.2016.

Враховуючи неявку ФОП Попової С.С. у судове засідання розгляд справи було відкладено на 29.03.2016.

25.03.2016 від ФОП Попової С.С. на адресу суду надійшла письмова заява, у якій вона підтверджує користування об`єктом оренди, зазначає про здійснення платежів за користування ним за відповідні періоди, зазначає, що у вказаному договорі найму від її імені стоїть підпис, який їй не належить. Також у цій заяві ФОП Попова С.С . просить розглянути справу без її участі. Вказана заява міститься в матеріалах справи.

29.03.2016 суд першої інстанції розглянув справу без участі ФОП Попової С.С.

Із доводів, викладених у касаційній скарзі ФОП Поповою С.С., вбачається що рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2016, яке вона просить переглянути за нововиявленими обставинами, нею було частково виконано, у зв`язку з чим вона у касаційній скарзі просить стягнути на свою користь виконане за наказом суду.

7.5. Отже виходячи із наведеного, враховуючи зазначені положення господарського процесуального законодавства при перегляді судового рішення у зв`язку з нововиявленими ФОП Попова С.С. повинна була довести, що у неї не було можливості довести вказані обставини під час вирішення спору по суті.

7.6. Рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

7.7. За вказаних обставин перегляд судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, порушує принцип правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

7.8. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

7.9. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

7.10. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

7.11. Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

7.12. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

7.13. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

7.14. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції.

8.2. За вказаних обставин підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги немає.

9. Розподіл судових витрат

9.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, та керуючись положеннями статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попової Світлани Сергіївни залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі Господарського суду Чернівецької області № 926/317/16, залишити без змін.