1.1. У березні 2019 року ТОВ "Лагуна-Рені" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Термінал Дунай" та ТОВ "Скарбниця Бессарабії" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу ? майнового комплексу - нежитлової будівлі площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м . Рені, вул. Дунайська, 188 б, укладеного 23.02.2019 ТОВ "Скарбниця Бессарабії" та ТОВ "Термінал Дунай", посвідченого державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В. за № 209.

1.2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2019: позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 916/914/19 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Евеліну Валеріївну.

1.3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 позовну заяву ТОВ "Лагуна-Рені" у справі № 916/914/19 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що засновник ТОВ "Лагуна-Рені" - компанія BIVEN INVESTMENTS LTD (Бівен Інвестментс ЛТД) не мала права здійснювати будь - які дії стосовно справ компанії, у тому числі вона не мала права і призначати виконавчий орган ТОВ "Лагуна-Рені", а саме директора Товариства - ОСОБА_3, що в свою чергу вказує на відсутність права у ОСОБА_3 підписувати договір про надання професійної допомоги від імені позивача. Так, позовна заява від ТОВ "Лагуна - Рені" підписана ОСОБА_4, яким на підтвердження своїх повноважень до позовної заяви додано ордер від 28.03.2019 серії ОД №487074 та витяг від 03.09.2018 з договору про надання професійної правничої допомоги від 03.09.2018 №72/18, укладеного адвокатським об`єднанням "Альтерра" в особі керуючого партнера ОСОБА_5 та ТОВ "Лагуна-Рені" (Клієнт), від імені якого договір підписано генеральним директором ОСОБА_3. За таких обставин суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

1.4. Непогоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019, Бівен Інвестментс ЛТД у червні 2019 року звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, обґрунтовуючи її тим, що оскаржувана ухвала безпосередньо стосується його прав та обов`язків та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

1.5. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 апеляційну скаргу Бівен Інвестментс ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.19 повернуто без розгляду.

1.6. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що чинним ГПК України (1798-12) чітко визначено коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, а саме - апеляційна скарга на ухвалу може бути подана лише учасниками справи; разом з тим, Бівен Інвестментс ЛТД не є учасником справи № 916/914/19, у зв`язку з чим не входить до кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції; а тому суд апеляційної інстанції, зазначивши про відсутність процесуальної дієздатності у Бівен Інвестментс ЛТД, дійшов висновку про наявність підстав для повернення без розгляду апеляційної скарги Бівен Інвестментс ЛТД.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду скажник просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі № 916/914/19 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм: частини шостої статті 4, статей 17, 41, 43, 50, 236, 254 ГПК України; статей 9, 129 Конституції України; пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3.2. Бівен Інвестментс ЛТД зазначає, що судом першої інстанції в ухвалі Господарського суду Одеської області від 24.06.2019, апеляційну скаргу на яку повернуто судом апеляційної інстанції без розгляду, зазначено про неправомірність здійснення дій компанією Бівен Інвестментс ЛТД, засновником - ТОВ "Лагуна - Рені", стосовно призначення на посаду директора ТОВ "Лагуна - Рені" ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що "начебто" на момент призначення на посаду директора ТОВ "Лагуна - Рені" ОСОБА_3 компанія Бівен Інвестментс ЛТД мала статус "припинено".

3.3. Так постановлюючи ухвалу суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що Бівен Інвестментс ЛТД не мала права здійснювати будь-які дії стосовно справ компанії, у тому числі вона не мала права і призначати виконавчий орган ТОВ "Лагуна - Рені" в період знаходження у статусі "припинено", а саме директора ТОВ "Лагуна - Рені". У зв`язку з чим, ОСОБА_3 було незаконно призначено на посаду директора ТОВ "Лагуна - Рені", а тому він не мав повноважень укладати договір про надання професійної допомоги від імені названого товариства. Таким чином, на думку скаржника, ухвалою суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та обов`язки Бівен Інвестментс ЛТД.

3.4. Скаржник вважає, що оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції порушено його право на доступ до судочинства.

4. Позиція, викладена у відзиві на касаційну скаргу

4.1. Від ТОВ "Скарбниця Бессарабії" на адресу Касаційного господарського суду надійшов відзив на касаційну скаргу (який було направлено 06.09.2019 згідно з поштовими відмітками на конверті), в якому ТОВ "Скарбниця Бессарабії" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. ТОВ "Скарбниця Бессарабії" вважає оскаржувану ухвалу мотивованою та такою яка відповідає нормам процесуального права.

Крім того, від Бівен Інвестментс ЛТД 12.09.2019 на електронну пошту Касаційного господарського суду надійшла відповідь на відзив ТОВ "Скарбниця Бессарабії", в якому скаржник просить: повернути відзив на касаційну скаргу, у зв`язку з порушенням строків його подання; задовольнити касаційну скаргу Бівен Інвестментс ЛТД.

5. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

5.1. Розгляд касаційної скарги Бівен Інвестментс ЛТД здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.

6. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) :

пункт 1 статті 6:

- кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

7.2. Конституція України (254к/96-ВР) :

- основною засадою судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7.3. ГПК України (1798-12) :

частини перша та друга статті 2:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед інших, є верховенство права; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

частина перша статті 4:

- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

частина перша статті 17:

- учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

частини перша та друга статті 232:

- судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається;

частина перша статті 254:

- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

пункт 14 частини першої статті 255:

- окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про залишення позову (заяви) без розгляду;

частина п`ята статті 260:

- апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

частина шоста статті 310:

- підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Перед судом у касаційній скарзі поставлене питання: чи законною є оскаржувана ухвала апеляційного суду.

Суд зазначає, що відповідь на це питання вимагає попереднього розгляду питання про характер ухвали суду першої інстанції, яку було оскаржено в апеляційному порядку.

У системі окремого оскарження ухвал суду першої інстанції під час триваючого господарського провадження до винесення остаточного рішення у справі, діють виправданні обмеження, спрямовані на забезпечення стрімкості господарського процесу і попередження виникненя правових колізій і ускладнень у господарському провадженні.

Ці обмеження знаходять свої відображеня, серед інших положень ГПК (1798-12) України, що визначають лише певний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду до різних судових інстанцій. Законодавець, таким чином, передбачив, що лише обмежене коло ухвал суду першої інстанції можуть бути оскаржені до апеляційного суду.

8.2. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

8.3. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ "Воловік проти України", "Креуз проти Польщі", "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі").

Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, 22, від 28 березня 2006 року).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини "Тіннеллі та сини, Лтд та ін.", "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства").

Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення Європейського суду з прав людини "Ейрі проти Ірландії", "Аїт-Мугуб проти Франції").

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких судом вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Дане право передбачено частиною першою статті 254 ГПК України.

Конструкція статті 254 ГПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ГПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи щодо яких суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд ухвал суду першої інстанції які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про наявність права на апеляційне оскарження у особи, яка не брала участь у справі, проте суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, суд апеляційної інстанції не повинен обмежувати права таких осіб можливістю оскарження лише рішення у справі прийнятого по суті, позбавляючи можливості таких осіб оскаржувати ухвали суду першої інстанції (у яких було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов`язки), які відповідно до частини першої статті 255 ГПК України можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Проте наведене вище не було враховано судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали.

8.4. Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ГПК України (1798-12) передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 254 ГПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Системний аналіз норм ГПК України (1798-12) дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Проте, встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі №62/112.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відтак у Касаційного господарського суду відсутні й підстави для висновку про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в тому числі і наведених приписів ГПК України (1798-12) , отже в цій частині доводи касаційної скарги сприймаються, а доводи викладені у відзиві відхиляються.

9.2. Зважаючи на викладене, касаційна скарга Бівен Інвестментс ЛТД підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі до Південно-західного апеляційного господарського на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Бівен Інвестментс ЛТД.

10. Судові витрати

10.1. У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням ухвали апеляційного суду з передачею справи до суду апеляційної інстанції Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.