ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13670/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2019 (суддя Курдельчук І.Д.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 (колегія суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.)

зі справи № 910/13670/18

за позовом Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВДВС)

до приватного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),

2. фізична особа ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),

про стягнення 230 001,00 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ВДВС звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 230 001,00 грн. коштів, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2018 зі справи № 910/13670/18 до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2019 зі справи № 910/13670/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами попередніх інстанцій не обґрунтовано, в чому саме полягає належність виконання рішення суду у цивільній справі № 524/4284/17 не ВДВС, а іншою особою - Головним територіальним управлінням юстиції в Полтавській області.

Приймаючи як належний факт виконання зобов`язання згідно з рішенням суду у цивільній справі № 524/4284/17 не зобов`язаною, а іншою особою, суди порушили вимоги статей 512- 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників" (845-2011-п) , статті 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), статей 2, 86, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки нормам цивільного та цивільного процесуального законодавства, які, у певній мірі, можуть обґрунтовувати виконання зобов`язання іншою особою, а саме, пункту 4 частини першої статті 512, статтям 512 - 519, 520- 525 ЦК України, приписам статті 435 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій не дотрималися у розгляді справи вимог статті 236 ГПК України.

Судами не встановлено, які норми права необхідно застосовувати до спірних правовідносин, з огляду на встановлені обставини щодо виконання рішення суду у цивільній справі № 524/4284/17 іншою особою - Головним територіальним управлінням юстиції в Полтавській області, а не ВДВС.

Судами попередніх інстанцій не виконані приписи статті 238 ГПК України в частині щодо дотримання вимог, якими визначений зміст мотивувальної частини судового рішення.

Доводи інших учасників справи

ВДВС подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення попередніх інстанцій зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

На виконанні у ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № 23142736 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 616 222,00 грн., до якого входили виконавчі листи № 2-2210, № 2-2211, видані 30.06.2009 Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення грошових коштів за кредитним договором з ОСОБА_2 (боржник) на користь ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" (стягувач).

Під час примусового виконання зазначених судових рішень державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності частина житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 69,3 кв.м, житловою площею 34,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно перебувало в іпотеці у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Державним виконавцем вжиті передбачені чинним законодавством України заходи, спрямовані на опис та арешт майна боржника, та в подальшому передано майно для примусової реалізації спеціалізованій організації - філії 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш.".

14.07.2010 спеціалізованою організацією філією 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш." за дорученням ВДВС та на підставі укладеного договору від 16.06.2009 № 1710052 про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна - частини житлового будинку.

Згідно з протоколом від 14.07.2010 № 1710052-1 проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (частини житлового будинку), переможцем аукціону була оголошена ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).

Вказана фізична особа у повному обсязі сплатила організаторам торгів кошти за придбане майно, а саме: 7 013,97 грн. на поточний рахунок філії 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш."; 230 053,00 грн. на рахунок ВДВС; 126,03 грн. та 807,00 грн. також сплачені на рахунок філії 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш.".

В подальшому ВДВС перерахував ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" грошові кошти у сумі 230 001,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.07.2010 № 8101 (призначення платежу: "перераховано згідно виконавчого листа № 2-2211 від 03.08.2009 Автозаводський районний суд м. Кременчука з ОСОБА_2 [платник ОСОБА_3 ] на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль").

22.07.2010 складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який затверджений в.о. начальника ВДВС Ляш О.В. щодо реалізації предмета іпотеки.

Покупець майна ( ОСОБА_3 ) отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 13.08.2010 серія ВРА № 329178, яке посвідчене приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, зареєстроване в реєстрі за № 2859.

10.02.2012 ОСОБА_3 померла та єдиним спадкоємцем за законом став її чоловік ( ОСОБА_1 ), який отримав свідоцтво про право на спадщину (видане приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопом О.Е., зареєстроване у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3843), що складається з частини житлового будинку з господарськими будівлями загальною площею 69,3 кв.м, житловою площею 34,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до філії 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш.", ВДВС, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", КП "Кременчуцьке МБТІ" про визнання недійсними прилюдних торгів нерухомого майна.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.06.2014, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.09.2014, позов ОСОБА_2 задоволено повністю; визнано недійсними прилюдні торги від 14.07.2010, проведені філією 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш." та їх результати з реалізації предмета іпотеки - частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним протокол філії 17 приватного підприємства "Нива-В.Ш." від 14.07.2010 № 1710052-1 з проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; визнано недійсним акт державного виконавця ВДВС від 22.07.2010 щодо реалізації предмета іпотеки; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 13.08.2010, серія ВРА № 329178; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.10.2012, серія ВТА № 255663; витребувано у ОСОБА_1, як спадкоємця померлої ОСОБА_3, з чужого незаконного володіння частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з господарськими будівлями загальною площею 69,3 кв.м, житловою площею 34,8 кв.м, що в цілому складається з частини (квартири № 2 ) житлового будинку літ. А, а, ап, а1, а3, літня кухня літ. Б, вбиральня літ. В, огорожа № 2, 4, 5, замощення III, літня кухня літ. Б1, навіс літ. Д; визнано за ОСОБА_2 у порядку повернення з незаконного володіння право власності на вказане нерухоме майно.

ОСОБА_1, як спадкоємець ОСОБА_3 (покупець спірного майна), пред`явив до ВДВС позов про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ВДВС на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 230 053 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.12.2017 у справі № 524/4284/17, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 31.05.2018, позов ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з ВДВС на його користь грошові кошти у сумі 230 053 грн. в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

На виконання судового рішення від 19.12.2017 у справі № 524/4284/17 грошові кошти, які були отримані в результаті проведення прилюдних торгів від покупця, списані на користь ОСОБА_1 Головним управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, а саме 31.07.2018 (меморіальний ордер № 141508937; повідомлення про безспірне списання коштів від 31.07.2018 № 07.1-16/1/4845) у сумі 2 228,77 грн.; 23.08.2018 (меморіальний ордер № 144949378; повідомлення про безспірне списання коштів з рахунка боржника від 23.08.2018 № 07.1-16/1/5556) у сумі 230 124,77 грн.

ВДВС 28.07.2017, 03.08.2017 звертався до ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" з листами щодо повернення коштів, проте відповідач листом від 08.08.2017 № 114-40/29-174 відмовився повернути кошти, посилаючись на те, що вимога необґрунтована, незаконна і тому не може бути виконана, оскільки станом на момент звернення з вимогами ВДВС не повернув грошові кошти на користь ОСОБА_1

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

ЦК України:

стаття 1212:

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

- положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;

- положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи;

стаття 1213:

- набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі;

- у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. ГПК (1798-12) України:

частини перша-третя статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;

частина четверта статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на те, що прилюдні торги з реалізації частини нерухомого майна, протокол їх проведення, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - частини нерухомого майна, визнані недійсними у судовому порядку, правова підстава для набуття грошових коштів у відповідача, як стягувача (якому безпосередньо були перераховані кошти від реалізації частини нерухомого майна), відпала.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, результатом визнання прилюдних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 23142736, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.

Кошти від реалізації нерухомого майна були перераховані на користь ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" як стягувача у цивільній справі. Водночас повернуті такі кошти в порядку застосування наслідків недійсності правочину згідно з судовим рішенням у цивільній справі № 524/4284/17 були за рахунок ВДВС на користь ОСОБА_1 .

Таким чином, Банк, який зберіг майно (кошти) за рахунок іншої особи - ВДВС, зобов`язаний повернути ВДВС кошти, що були перераховані останнім на користь Банку згідно з платіжним дорученням від 28.07.2010 № 8101 у сумі 230 001 грн., але в подальшому стягнуті безпосередньо з ВДВС у судовому порядку на користь ОСОБА_1 в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного висновку про наявність підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим обґрунтовано задовольнили позов ВДВС у повному обсязі.

Посилання скаржника на те, що виконання судового рішення у цивільній справі № 524/4284/17 було здійснено не за рахунок ВДВС, а за рахунок іншої особи - Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, спростовується встановленими судами попередніх інстанцій обставинами про те, що у ВДВС немає власного рахунку, тому перерахування коштів за відповідним призначенням (виконавчий лист у справі № 524/4284/17) Головним територіальним управлінням юстиції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 є належним виконанням і належним доказом сплати коштів у сумі 230 001,00 грн., які були отримані від покупця за реалізоване на прилюдних торгах майно, а в подальшому підлягали поверненню ОСОБА_1 на виконання судового рішення в порядку застосування наслідків недійсності правочину. Зазначеним спростовуються помилкові твердження скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 4 частини першої статті 512, статей 512 - 519, 520- 525 ЦК України, приписів статті 435 ЦПК України.

Відповідно посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 512- 525 ЦК України, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників" (845-2011-п) , статті 435 ЦПК України, статей 2, 86, 236 - 238 ГПК України є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Твердження скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не виконані приписи статті 238 ГПК України в частині щодо дотримання вимог, якими визначений зміст мотивувальної частини судового рішення, спростовується змістом оскаржуваних судових актів, повним, всебічним та об`єктивним вирішенням судового спору у справі з викладенням відповідного мотивування.

При цьому Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у своєму Висновку № 11 [2008]).

Таким чином, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили як окремі докази, так і докази в їх сукупності та прийняли обґрунтоване судове рішення у справі про задоволення позову. Отже, Суд не вбачає порушень, про які зазначає в касаційній скарзі АТ "Райффайзен Банк Аваль" та визнає достатніми зазначені, зокрема, апеляційним судом мотиви відхилення доводів, наведених відповідачем.

Інші доводи касаційної скарги не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки вони стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Нєлюбін проти Російської Федерації" від 02.11.2006) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цій справі судом касаційної інстанції не виявлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанції та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій зі справи - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на АТ "Райффайзен Банк Аваль", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 зі справи № 910/13670/18 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова