Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість. Стягнуто з відповідача на користь позивача 473 637,79 грн. штрафу, 7104,48 грн. судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також від ПАТ "Українська залізниця" в особі філії надійшли додаткові письмові пояснення по справі щодо нарахування штрафу.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

При визначенні терміну прострочки доставки вантажу судами не враховано причин, з яких остання об`єктивно мала місце.

Судам не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, а саме, наявності відмітки у графі 49 накладних, які, у свою чергу, свідчать про наявність причин щодо відчеплення вагонів на шляху їх слідування.

Суд першої інстанції не з`ясував у підготовчому судовому засіданні, чи надав відповідач докази, на підставі яких обґрунтовуються його заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву (акти загальної форми). Відсутність у справі таких актів свідчить про невиконання судом завдань підготовчого судового засідання.

Суд апеляційної інстанції допустив невірне тлумачення пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) .

Апеляційним господарським судом в порушення приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи справу за наявними у ній доказами, не здійснено перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, що полягають у порушенні місцевим господарським судом під час розгляду справи приписів частини першої статті 210 ГПК України.

Судами не враховано те, що розрахунок штрафу має бути здійснений у відсотковому співвідношенні виключно від суми провізної плати, водночас позивачем у розрахунку невірно взято розмір такої провізної плати.

Судами не надано належної оцінки розрахунку позовних вимог позивача, з огляду на те, що Залізниця оспорювала такий розрахунок з посиланням на факт затримки 1852 вагонів, у зв`язку з тим, що позивач не зміг забезпечити їх своєчасне вивантаження на станціях підходу (відбувалося повільне вивантаження, що зумовлювало простій вагонів).

Суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів статті 74 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові рішення у справі прийняті з порушенням частини другої статті 908 Цивільного кодексу України, частин першої та п`ятої статті 307, частини третьої статті 313 Господарського кодексу України, частини першої статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 116 Статуту залізниць України, пункту 1.2 додатку 3 Правил обчислення термінів доставки вантажу, частини першої статті 218 Господарського кодексу України, частини першої статті 614 Цивільного кодексу України.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16.02.2018 ПАТ "Українська залізниця" як перевізником та ПАТ "ДТЕК Західенерго" як відправником (замовником) укладено договір № 00079/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Договору замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші послуги, із сум внесеної попередньої плати за кодом платника.

Розділом 3 Договору передбачено методику визначення розміру провізної плати.

На виконання умов Договору у другом кварталі 2018 року перевізником до станції призначення Добротвір здійснено перевезення вантажу, а саме, вугілля кам`яного марки г-газового, зокрема, за накладними № 45587524, 45714037, 461103362, 46103388, 46103396, 46195269, 46195285, 46429106, 46456752, 46602843, 46602850, 46649547, 46835385, 46891883, 46954160, 46954178, 46955530, 46972097, 46972147, 49178114, 49178130, 49179062, 49180722, 49182579, 49182595, 49182603, 49184328, 49184336, 49184344, 49186455, 49266190, 49386006, 49387921, 49485667, 49485675, 49492465, 49496797, 49497837, 49508781, 49508807, 49510944, одержувачем якого є ДТЕК Добротвірська ТЕС.

Вантаж доставлений перевізником з порушенням встановленого терміну доставки, передбаченого статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на накладних.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ):

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

- предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно;

- якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;

- розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом;

- сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом;

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;

- за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

- договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі;

- укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами);

- законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу;

частина перша статті 919:

- перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк;

- у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Господарський кодекс України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ):

- за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

- договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень;

- вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі;

- залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень;

- умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань;

- перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі;

- перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини;

- розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону;

- -сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення;

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Закон України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) :

частина перша статті 23:

- у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) (далі - Статут):

накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

- відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів);

- станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем;

- дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій;

- для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

- форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом;

- під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів;

- станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом;

- залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни;

- терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць;

- обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення;

- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки;

- у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки;

- за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб;

- зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув;

- Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Правила обчислення термінів доставки вантажу, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажів):

підпункт 1.1.1 пункту 1.1:

- у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок;

- термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата;

- обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число _____ місяць";

- терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу;

- у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

виконання митних та інших адміністративних правил;

тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача;

- про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції;

Правила видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) (далі - Правила видачі вантажів):

- після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (z0861-00) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 863/5084 (z0863-00) (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року N 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді;

- датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. ГПК (1798-12) України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, календарними штемпелями на накладних підтверджується, що вантаж доставлено відповідачем з порушенням термінів доставки, визначеного пунктом 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до пункту 116 Статуту за прострочення доставки вантажу.

При цьому, у розгляді справи місцевим господарським судом відповідач не заперечував, що визначений позивачем розмір провізної плати, вказаний у розрахунку штрафу, є вірним. Водночас механізм нарахування провізної плати визначений сторонами у розділі 3 Договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М не є доказом порушення строків доставки з незалежних від відповідача причин (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).

Крім того, відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу до 20 % від нарахованої суми.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що прострочення терміну доставки вантажу не завдало вантажоодержувачу жодних збитків та не вплинуло на його господарську діяльність; позивачем не надано суду доказів, які підтверджують його позовні вимоги.

Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 20 % від заявленої суми, винятковості яких відповідачем не доведено, - місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача.

Таким чином, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 473 631,79 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Що ж до доводів касаційної скарги про неправомірність здійсненого позивачем розрахунку штрафу, то необхідно зазначити, що такий розрахунок було перевірено судами та встановлено, що він відповідає, зокрема, приписам статті 116 Статуту, пункту 3.2 Договору, який укладений позивачем та відповідачем.

Касаційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на те, що судові рішення у справі прийняті з порушенням частини другої статті 908 Цивільного кодексу України, частин першої та п`ятої статті 307, частини третьої статті 313 Господарського кодексу України, частини першої статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 116 Статуту залізниць України, пункту 1.2 додатку 3 Правил обчислення термінів доставки вантажу, частини першої статті 218 Господарського кодексу України, частини першої статті 614 Цивільного кодексу України. Так, господарськими судами прийняті рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода відповідача з рішенням господарських судів та бажання зміни рішення у справі (на його користь) не свідчить про неправильне застосування судами вказаних відповідачем норм права.

Судами попередніх інстанцій відповідно до вимог статті 86 ГПК України досліджено наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі. Доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Зазначаючи про те, що суд першої інстанції не з`ясував у підготовчому судовому засіданні, чи надав відповідач докази, на підставі яких обґрунтовуються його заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву (акти загальної форми), що свідчить про невиконання судом завдань підготовчого судового засідання, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки скаржником не враховано те, що в силу приписів частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами на іншими учасниками справи. Відсутність у матеріалах справи актів загальної форми, про які зазначав відповідач, якраз свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо доведення тих обставин, на які останній посилався як на підставу своїх заперечень.

У зазначеному контексті Суд відхиляє довід скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки розрахунку позовних вимог позивача, з огляду на те, що Залізниця оспорювала такий розрахунок з посиланням на факт затримки 1852 вагонів, у зв`язку з тим, що позивач не зміг забезпечити їх своєчасне вивантаження на станціях підходу (відбувалося повільне вивантаження, що зумовлювало простій вагонів). Так, як зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження обставин, на які останній посилався (простою вагонів на станціях підходу з причин, які залежали від позивача).

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі філії залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені ПАТ "Українська залізниця" в особі філії у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.